Ухвала від 08.05.2025 по справі 127/3273/16-к

Справа №127/3273/16-к

Провадження № 1-кп/127/112/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження відомостіпро якевнесені доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза № 12015020010007860 від 20.11.2015 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_7 ,

захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України.

Прокурор ОСОБА_7 у ході судового провадження заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, оскільки, на думку прокурора, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 має ряд не знятих та не погашених судимостей за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а тому може продовжувати вчинювати злочини, може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, втратили свою актуальність, а тому просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 із тримання під вартою на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на не пов`язаний із позбавлення волі, оскільки ризик переховування від суду, не підтверджується жодним доказом наданим стороною обвинувачення, а від виклику та допиту свідків, прокурор у судовому засіданні відмовився.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необґрунтованості систематичного продовження строків під вартою ОСОБА_5 з тих самих підстав, що всі попередні рази викличе обґрунтовані сумніви у стороннього спостерігача, щодо неупередженості та об`єктивності суду.

Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_6 поклались на розсуд суду.

Суд вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 неодноразово продовжувався.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 суд, крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З урахуванням вказаного суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та на даний час обвинувачується у вчинені ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, до затримання не працював, не мав стабільного джерела доходу, не мав стійких соціальних зв`язків.

Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 будучи раніше неодноразово судимим, може і надалі продовжувати вчинювати злочини, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені ряду тяжких та особливо тяжких злочинів та усвідомлюючи міру покарання, яка може бути до нього застосована у разі визнання його винним у інкримінованих злочинах, він може переховуватись від суду, також обвинувачений ОСОБА_5 може чинити тиск на потерпілих, які є особами пенсійного віку, та свідків у казаному кримінальному провадженні, а також обвинувачений ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_5 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, а у клопотанні захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 із тримання під вартою на більш м`який відмовити.

У клопотанніобвинуваченого ОСОБА_5 про змінузапобіжного заходуіз триманняпід вартоюна запобіжнийзахід непов`язанийіз позбавленняволі відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 06.07.2025 включно.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: