Вирок від 14.05.2025 по справі 708/1286/24

Справа № 708/1286/24

Провадження № 1-кп/708/19/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року м.Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024250310003308 від 05.10.2024 за яким:

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Гуляйполе Запорізької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий: АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працевлаштований, одружений, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним, який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , має військове звання солдат, відповідно до картки обстеження та медичного огляду, довідки військово-лікарської комісії від 08.02.2024 визнаний придатним до військової служби, 25.10.2024 о 15:00 годині, під час оголошеної на території України загальної мобілізації відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 та Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» який в подальшому продовжений Указом Президента України за № 469/2024 від 23.07.2024, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , будучи попередженим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану та триває загальна мобілізація, діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією на особливий період, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді підриву обороноздатності держави в особливий період та бажаючи їх настання, з метою ухилення від призову на військову службу у Збройні Сили України під час мобілізації на особливий період, висловив пряму відмову від призову на військову службу під час мобілізації, після чого без поважних причин, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХП та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 та Указу Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому продовжений Указом Президента України за №469/2024 від 23.07.2024, ухилився від проходження військової служби, а саме покинув приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такими умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, а саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Суду надав показання, у яких зазначив, що він військову службу не проходив та до неї не придатний. Ще у 2016 році під час працевлаштування йому необхідно було звернутися у військомат для отримання військово-облікового документа. Тоді йому дуже швидко видали військовий квиток, у якому зазначили, що він «солдат». На його питання для чого так зазначили пояснили, що він знятий із військового обліку, зазначення «солдат» йому необхідно лише для працевлаштування, а якщо буде запроваджено воєнний стан, то він буде мобілізований у останню чергу і буде перебувати у запасі.

Проте вже у 2024 році під час проходження військово-лікарської комісії у м. Чигирині йому видали документи із відмітками, що він придатний до військової служби, із чим він не погоджується, оскільки уся комісія пройшла дуже швидко, а за такий короткий час лікарі не могли визначити його стан здоров`я. Зокрема у нього наявні захворювання по спині, проте за цей час він не зміг пройти медичні огляді за виданими йому направленнями, оскільки вони платні, а у ОСОБА_5 для цього не було коштів. Із психологом він спілкувався лише 5 хвилин, хоча у нього були проблеми зі школи і він зі шкільним психологом постійно спілкувався.

Працівники РТЦК та СП затримали ОСОБА_5 та доставили до приміщення Четвертого відділу, де він від мобілізації відмовився. Такі його дії були обумовлені незгодою із висновком ВЛК про його придатність. Там він написав відповідну заяву про відмову.

Також він не визнає процедуру мобілізації, оскільки для загальної мобілізації необхідно оголошення воєнного стану, який наразі не оголошений. На його переконання мобілізація має стосуватися усіх, можуть залишатися не мобілізованими лише Президент та Головнокомандувач.

Додатково ОСОБА_5 зазначив, що він сам родом із Запорізької області, де залишилися проживати його рідні. Зараз вони проживають на тимчасово окупованій території, у них там все добре. Він разом із дружиною та її дитиною проживали на території Запорізької області, яка не була захоплена, та чекали «відкриття кордонів» із рф, щоб була можливість поїхати на тимчасову окуповану території України, оскільки у нього там залишилося житло. Проте через необхідність консультації у лікаря, який свого часу робив операцію сину його дружини, вони поїхали до міста Києва, потім недовго побули у м. Чернігові і приїхали на тимчасове проживання у с. Рацеве.

Вважає, що ніякого злочину він не вчинив, тому не підлягає засудженню і покаранню.

Не зважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, його вина підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, отриманими стороною обвинувачення у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Зокрема свідок ОСОБА_8 під час його допиту у судовому засіданні підтвердив, що він є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 . Пам`ятає, як у 2024 році, точну дату він не пам`ятає, до приміщення їх відділу доставили ОСОБА_5 для уточнення військово-облікових даних. На момент доставлення у нього був чинний висновок ВЛК про його придатність до військової служби, права на відстрочку він не мав. Йому запропонували мобілізуватися і він був направлений до навчального центру. Але по прибуттю туди він написав заяву про відмову від проходження військової служби, після чого його відразу повернули до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому роз`яснили вимоги чинного законодавства щодо мобілізації, але він відмовився від мобілізації, про що написав відповідну заяву.

Свідок ОСОБА_9 під час його допиту у судовому засіданні підтвердив, що він є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 . У вересні 2024 року до їх відділу був доставлений громадянин ОСОБА_5 . На момент його доставки обвинувачений мав чинний висновок ВЛК про його придатність до військової служби, підстави для надання відстрочки даному громадянину були відсутні. Після перевірки наведених обставин ОСОБА_5 був направлений до навчального центру, але по прибуттю туди він відразу повідомив про відмову від проходження військової служби, у зв`язку із чим обвинувачений був знову доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . По прибуттю йому роз`яснили усі вимоги чинного законодавства та можливі негативні наслідки, зокрема щодо передбаченої законодавством кримінальної відповідальності. Проте ОСОБА_5 свою думку не змінив та відмовився від мобілізації, про що написав заяву. Це було зафіксовано на відео та складений акт. Мотивував свою відмову ОСОБА_5 наявними запереченнями із процедурою мобілізації та своїм станом здоров`я.

Свідок ОСОБА_10 під час його допиту у судовому засіданні підтвердив, що він є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 . У 2024 році, точну дату він зараз не пам`ятає, ОСОБА_5 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . За наслідком перевірки його військово-облікових даний було встановлено, що він має чинний висновок ВЛК, підстав для надання йому відстрочки не було. Тому ОСОБА_5 був направлений до навчального центру, де останній написав відмову від проходження військової служби, у зв`язку із чим був повернутий до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У приміщенні відділу, а саме у службовому кабінеті свідка, ОСОБА_5 під відеофіксацію відмовився від мобілізації та проходження військової служби, про що написав відповідну заяву. Свою відмову ОСОБА_5 мотивував станом здоров`я, а також щось зазначав про наявність сімейних обставин.

Також судом безпосередньо у судовому засіданні були досліджені надані стороною обвинувачення письмові та речові докази, які зібрані у визначеному чинним законодавством порядку, є належними та допустимими, та у своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Зокрема вина ОСОБА_5 підтверджується такими доказами:

- даними повідомлення про кримінальне правопорушення від 25.09.2024 (т. 1 а.п. 198);

- даними письмових пояснень від 25.09.2024 (т. 1 а.п. 199);

- даними письмових пояснень ОСОБА_5 від 25.09.2024, відповідно до яких обвинувачений повідомив про відмову від служби із посиланням на стан здоров`я (т. 1 а.п. 200);

- даними заяви ОСОБА_5 від 22.09.2025, якою він відмовився від проходження військової служби з прийняттям військової присяги через захворювання (т. 1 а.п. 201);

- даними письмової заяви ОСОБА_5 від 25.09.2024, якою він відмовився від проходження військової служби з прийняттям військової присяги за станом здоров`я (т. 1 а.п. 202);

- даними довідки ВЛК від 21.09.2024, відповідно до якої проведено медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 08.02.2024. Діагноз та постанова ВЛК здоровий. На підставі статті графи ІІ Розладу хвороб графи ТДВ - придатний до військової служби (т. 1 а.п. 203);

- даними роздруківки з інформаційної бази щодо військовозобов`язаного ОСОБА_5 , яким підтверджено його перебування на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з уточненням даних при особистій явці 15.02.2024 (т. 1 а.п. 204);

- даними протоколу огляду диска від 25.10.2024 (т. 1 а.п. 205-206);

- даними оптичного диску формату DVD-R, якими підтверджено факт добровільного та самостійного написання ОСОБА_5 заяви від 25.09.2024 та його відмову від мобілізації (т. 1 а.п. 207);

- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 25.10.2024 (т. 1 а.п. 210);

- даними опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 25.10.2024 (т. 1 а.п. 211);

- даними протоколу огляду речових доказів від 25.10.2024 (т. 1 а.п. 212 213);

- даними картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_5 від 08.02.2024 (т. 1 а.п. 215);

- наданими та безпосередньо дослідженими під час судового розгляду речовими доказами (т. 1 а.п. 220);

- даними постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 25.10.2024 (т. 1 а.п. 221 222).

За таких обставин суд, допитавши обвинуваченого та свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ст. 336 КК України доведена «поза розумним сумнівом» і знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження.

Суд не погоджується із доводами сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_5 в частині неправомірного віднесення його до суб`єкту злочину, визначеного диспозицією статті 336 Кримінального кодексу України, доводами щодо відсутності у державі воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, а також щодо непридатності обвинуваченого до військової служби за станом здоров`я з огляду на таке.

У академічному курсі теорії держави і права надано визначення держави, яка є особливою формою організації співжиття численних спільнот людей, що характеризується наявністю таких основних ознак, як:

система спеціальних органів та установ, що в своїй сукупності утворюють державний управлінський механізм (державний апарат);

право (тобто обов`язкові правила поведінки, встановлені й санкціоновані державою), за допомогою якого держава як політична влада закріплює певний порядок суспільних відносин, а також структуру й порядок діяльності державного апарату;

визначена територія, кордонами якої обмежується влада певної держави.

Норма права - це загальнообов`язкове, формально визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), що його встановила або санкціонувала держава як регулятора суспільних відносин, забезпечуючи всіма заходами державного впливу (аж до примусу), а також таке, що офіційно закріплює міру свободи й справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни.

Конституція України є Основним Законом нашої держави.

У Розділі ІІ Конституції України закріплені права, свободи та обов`язки людини і громадянина.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У свою чергу злочином згідно із диспозицією статті 336 Кримінального кодексу України є ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Безпосереднім об`єктом цього злочину виступають суспільні відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов`язується з умовами особливого періоду в державі - із загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України. Стаття 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає мобілізацію як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, Збройних Сил, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Саме це і є підставою криміналізації ухилення від призову за мобілізацією осіб, які підлягають такому призову.

Об`єктивна сторона злочину виражається в бездіяльності - в ухиленні від призову на строкову військову службу, тобто в невиконанні загального обов`язку відбувати військову службу, покладеного на громадян України ст. 65 Конституції України.

Суб`єктивна сторона - прямий умисел. Мотиви на кваліфікацію не впливають.

Суб`єкт - особа що підлягає мобілізації. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» це: військовозобов`язані, що знаходяться в запасі, та громадяни, що підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отримали мобілізаційні посвідчення (повістки).

Загальна мобілізація була оголошена на території України відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 та Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» який в подальшому продовжений Указом Президента України за № 469/2024 від 23.07.2024 та був чинним на час вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину. Не визнання обвинуваченим введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації суд оцінює критично та не враховує під час ухвалення вироку, оскільки такі доводи є необґрунтованими та не відповідають положенням чинного законодавства.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Зі змісту статті 1 наведеного Закону вбачається, що громадяни України щодо їх військового обов`язку поділяються на декілька категорії, до яких зокрема віднесені військовослужбовці (особи, які проходять військову службу) та військовозобов`язані (особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави).

Початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу (п. 4 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

У той же час, системне тлумачення норм права дає підстави для висновку, що початок проходження військової служби включає у себе декілька юридичних фактів, які є взаємопов`язаними, зокрема направлення до навчального центру (військової частини), прибуття до місця направлення, зарахування до списків особового складу, складення Військової присяги. Натомість ОСОБА_5 , після його направлення до навчального центру, фактично до місця призначення не прибув, оскільки відмовився від проходження військової служби, у зв`язку із чим був повернутий до ІНФОРМАЦІЯ_3 . І вже після його повернення, перебуваючи у статусі військовозобов`язаного та маючи конституційний обов`язок, визначений статтею 65 Конституції України, 25.09.2024 обвинувачений висловив відмову від проходження військової служби. І саме ці дії ОСОБА_5 кваліфіковані судом як злочин, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 336 Кримінального кодексу України.

Посилання на незадовільний стан здоров`я суд визнає недоречними, оскільки на їх підтвердження матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу. Натомість долучена до матеріалів судової справи довідка військово-лікарської комісії від 21.09.2024 і картка обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного від 08.02.2024 підтверджують його придатність до військової служби.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання відповідно до положень ст. 66 КК України, судом під час розгляду справи не встановлені.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання та можуть бути враховані під час ухвалення вироку, під час досудового розслідування кримінального провадження стороною обвинувачення не були встановлені.

Мотиви призначення судом покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами та доповненнями), а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд ураховує позицію учасників кримінального провадження; відношення обвинуваченого до вчиненого, зокрема відсутність каяття; ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; особливості й обставини вчинення злочину, зокрема спростування обвинуваченим запровадження воєнного стану; форму вини (прямий умисел); відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання; особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та/або лікаря психіатра, одружений, дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи, за місцем проживання характеризується посередньо.

Також при призначенні покарання ОСОБА_5 суд приймає до відома досудову доповідь органу пробації, у якій наведений висновок, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити високу ймовірність небезпеки для суспільства у т. ч. окремих осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку про призначення покарання ОСОБА_5 у межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки. На переконання суду саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстави для застосування положень статті 75 Кримінального кодексу України судом не встановлені, оскільки відмова ОСОБА_5 від захисту Батьківщини в умовах загальної мобілізації свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого ним діяння, що може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим. Такі висновки суду обґрунтовані визначеною законодавцем метою застосування покарання до обвинуваченої особи, яка полягає у запобіганні вчиненні нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та узгоджуються із висновками колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наданими у постанові від 3 грудня 2024 року у справі №591/6556/23.

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили суд ураховує, що останній засуджується до покарання у виді позбавлення волі, що є найбільш суворим видом покарання і полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Наразі ОСОБА_5 не має постійного місця проживання та роботи, проживає у орендованому житлі та забезпечує сім`ю за рахунок тимчасових заробітків. Визначений органом пробації високий рівень вчинення повторного кримінального правопорушення та високий рівень небезпеки для суспільства обвинуваченого обумовлені відсутністю у ОСОБА_5 освіти, роботи, його матеріальним становищем, контролем над поведінкою та мисленням, вживанням алкоголю, ставленням до правопорушень, можливістю вчинення ним насильницьких дій.

Окремо суд ураховує, що ОСОБА_5 є уродженцем Запорізької області, на території якої проживав до початку повномасштабного вторгнення московії. Його рідні залишилися проживати на тимчасово окупованій території України і обвинувачений має бажання повернутися до них, оскільки з його слів він там має житло та переконаний, що на окупованій частині Запорізької області все добре. Крім того, під час допиту у судовому засіданні ОСОБА_5 повідомив, що чекає відкриття кордонів, щоб можна було вільно виїхати до росії, хоча згодом судом було з`ясовано, що так званою росією насправді є тимчасово окупована територія Запорізької області. Таке ставлення обвинуваченого до цілісності і недоторканості території України безумовно свідчить про відсутність у нього комплексного сприйняття реальності, відсутність патріотизму та національної свідомості.

Крім того, через ухилення ОСОБА_5 від явки до суду на початкових етапах судового розгляду даного кримінального провадження до обвинуваченого неодноразово застосовувались примусові приводи, через неможливість виконання яких згодом він був оголошений судом у розшук, що свідчить про відсутність у обвинуваченого відповідальності та його зневажливе ставлення як до покладених на нього обов`язків, так і до наявних державних інституцій. Аналізуючи наведене, а також ураховуючи погляди ОСОБА_5 та його ставлення до подій сьогодення, суд дійшов висновку, що наразі відсутні достатні стримуючі фактори, які б могли гарантувати та забезпечувати виконання ним обов`язків обвинуваченого до набрання вироком законної сили, а також запобігти його спробам переховуватися від суду та вчиняти нові злочини.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сукупність наведених факторів обумовлює необхідність та доцільність зміни застосованого щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту із визначенням годин перебування за місцем проживання на тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили змінити з домашнього арешту на тримання під вартою з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Взяти ОСОБА_5 під варту негайно.

Строк дії даного запобіжного заходу рахувати з моменту фактичного взяття ОСОБА_5 під варту і до набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування покарання утримання ОСОБА_5 під вартою з моменту його фактичного взяття під варту і до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази, а саме:

- облікову карту військовозобов`язаного ОСОБА_5 ;

- карту обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_5 ;

- довідку військово-лікарської комісії ОСОБА_5 ;

- заяву ОСОБА_5 від 25.09.2024;

- заяву ОСОБА_5 від 22.09.2024;

- пояснення ОСОБА_5 ;

- диск з відеозаписами, поміщені до паперового конверту повернути за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію повного тексту вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_11