Ухвала від 12.05.2025 по справі 914/855/24

УХВАЛА

12 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/855/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод"

на рішення Господарського суду Львівської області (Березяк Н.Є.)

від 22.08.2024

додаткове рішення Господарського суду Львівської області (Березяк Н.Є.)

від 05.09.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду (Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

від 12.03.2025 (повний текст складений 21.03.2025)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод"

до Приватного підприємства "НТА-Незалежне Телевізійне Агентство", місто Львів

про спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "НТА-Незалежне Телевізійне Агентство" (далі - Відповідач) про спростування недостовірної інформації.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач опублікував на сторінці YouTube інформацію, що не відповідає дійсності та завдає шкоди діловій репутації Позивача, а саме - відео під назвою "Як прихильник росії досі веде бізнес у Львові? |ЗМОВИ", тривалістю 17 хвилин 05 секунд, чим, на його думку поширив недостовірну інформацію про Позивача, яку просить спростувати у спосіб, викладений в позовній заяві.

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 у справі №914/855/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 05.09.2024 заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 15 000,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 у справі №914/855/24 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2024 у справі №914/855/24 залишено без змін. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покладено на Позивача.

6. 10 квітня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі №914/855/24, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, у справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та відмовити у стягненні з Позивача судових витрат на правову (правничу) допомогу.

7. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

8. У тексті касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2024, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі №914/855/24, Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

9. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення неправильно застосували частину четверту статті 32, статтю 68 Конституції України, статті 94, 200, 277 ЦК України та статті 1, 5, 7 та 30 Закону України "Про інформацію", частину першу статті 15 ГПК України та не застосували до спірних правовідносин частину першу статті 278 та частину четверту статті 202 ГПК України, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України, без урахування:

- висновку Верховного Суду, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №905/458/21 (щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи);

- висновку Верховного Суду, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 (суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору);

- висновків Верховного Суду, викладених у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2019 у справі №742/1159/18 та постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 11.10.2023 у справі №757/43705/19-ц (суди при вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням);

-висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.10.2019 у справі №910/13556/18 про те, що у зв`язку зі змінами, внесеними 27.03.2014 до статті 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , згідно з якими частину третю (принцип презумпції добропорядності) вказаної норми було виключено, доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачем та її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку, за яким обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини; доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості;

- висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №910/7750/22 щодо застосування статті 277 ГПК України та розподілу обов`язку доказування, відповідно до якого Верховний Суд вважає, що таке питання має вирішуватися за правилами, визначеними статтями 13, 74, 79 ГПК України та іншими положеннями про докази, що закріплені у кодексі. Висновок про (не)достовірність інформації - це обставина, що є предметом доказування у справі. Суд оцінює докази обох сторін і відповідно до свого внутрішнього переконання визначає, які з них є більш вірогідними, тобто більш переконливими. У розумінні статті 79 ГПК України якщо докази відповідача, які свідчать про достовірність інформації, є більш вірогідними, ніж докази позивача, що свідчать про її недостовірність, суд визнає інформацію достовірною;

- висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 щодо особливостей розгляду справ про спростування недостовірної інформації та висловлення оціночних суджень;

- висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.08.2020 у справі №446/1953/16-ц, щодо аналізу контексту поширеної інформації судом в цілому, а не її частин.

10. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно питання застосування частини першої статті 15 ЦК України щодо порядку здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності.

11. Крім цього у тексті касаційної скарги Скаржник зазначає, що суди, приймаючи оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні позову, порушили норми процесуального права, зокрема, частину першу статті 15 ГПК України, оскільки відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини), необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3); встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

12. Так, суди попередніх інстанцій у порушення вимог частин першої, другої та третьої статті 210 ГПК України не дослідили зібраних у справі та поданих Скаржником доказів, а саме: зведених даних по ціні кисню медичного по договорах з медичними закладами; договорів з додатками та специфікаціями на продаж кисню медичного (від 29.04.2020 №ДКР/1204/7, від 10.06.2020 №314, від 23.07.2020 №ЛГ20-07-01, від 26.10.2020 №675 з продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріогенсервіс", від 30.12.2020 №184/20 з продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Сектор газу", від 29.04.2020 №244/215, від 15.01.2020 №1774 "Г" 01/15-18, від 02.03.2020 1774 "Г" 03-01-161, від 17.04.2020 №1774 "Г"04/17-272, від 30.09.2020 №1774 "Г209/30-599 та від 19.11.2020 №1774 "Г" 11/19-722, у яких продавцем був Скаржник; адвокатських запитів в Держмитслужбу та Львівську митницю від 15.07.2024 та від 24.07.2024; відповідей на адвокатські запити від Держмитслужби та Львівської митниці з додатками; витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" від 05.07.2024 №ВР-004347318; висновку експерта за результатами проведення судового лінгвістичного семантико-текстуального дослідження мовлення від 27.12.2024 №2804-Е.

13. Скаржник також зазначає, що судами попередніх інстанцій не дотримано принципів пропорційності, співмірності, рівності, справедливості та змагальності, обмежено права Позивача, порушено норми процесуального права, а саме статтю 2, частини першу, шосту, сьому та восьму статті 119 ГПК України, та водночас застосовано до Відповідача протилежну процесуальну поведінку, оскільки:

- суд першої інстанції прийняв відзив Відповідача, поданий з пропуском процесуального строку без вирішення питання про поновлення такого строку;

- суд першої інстанції у порушення вимог частини п`ятої статті 80 ГПК України не вирішив питання про встановлення йому додаткового строку для подання доказів та безпідставно залишив без розгляду клопотання про долучення до справи додаткових доказів від 31.07.2024 з підстави того, що сторона у справі відповідно до статті 119 ГПК України має право подати заяву на продовження або поновлення процесуального строку для подання доказів;

- оскільки ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду зазначеного клопотання відповідно до вимог частини третьої статті 255 ГПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, Скаржник був позбавлений права оскаржити її в апеляційному порядку;

- суд першої інстанції протокольною ухвалою від 22.08.2024 безпідставно залишив без розгляду клопотання про долучення до справи додаткових доказів та заяву про поновлення процесуального строку від 21.08.2024 з обґрунтуванням підстав поважності причин його пропуску, у зв`язку з чим позбавив Скаржника права на апеляційне оскарження такого рішення суду;

- суд першої інстанції безпідставно протокольною ухвалою від 22.08.2024 залишив без розгляду клопотання про зобов`язання відповідача надати докази від 21.08.2024, у якому просив суд зобов`язати Відповідача надати відповідні докази вчинення дій або наявності певної події, що доводять достовірність поширеної Відповідачем інформації про Позивача та у разі ненадання таких доказів Відповідачем, просив суд визнати встановленими невчинення відповідних дій Позивачем та відсутність тих подій, про які відповідач поширив недостовірну інформацію про Позивача, як таке, що подане з порушенням процесуального порядку та строку подання, без зазначення у чому саме полягає таке порушення;

- суд апеляційної інстанції вказані порушення норм процесуального права судом першої інстанції, зазначені Скаржником в апеляційній скарзі, не дослідив та не надав їм оцінку, а також не навів мотивів відхилення таких чи їх прийняття;

- суд апеляційної інстанції, розглянувши в судовому засіданні клопотання про долучення висновку експерта за результатами проведення судового лінгвістичного семантико-текстуального дослідження мовлення від 27.12.2024 №2804-Е з клопотанням про поновлення строку, не вирішив питання про поновлення процесуального строку, а безпідставно протокольною ухвалою відмовив у долученні до матеріалів справи клопотання Позивача, чим позбавив його права на апеляційне оскарження, оскільки протокольна ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду;

- суд апеляційної інстанції не розглядаючи клопотання Відповідача про долучення поданих ним додаткових пояснень у справі від 11.03.2025 з доданими роздруківками із ЗМІ (фактично новими доказами), що не були подані до суду першої інстанції, та не вирішуючи питання про поновлення чи продовження процесуальних строків на їх подання, прийняв такі докази, чим фактично надав процесуальну перевагу Відповідачу.

14. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник вказує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 170 ГПК України та частини сьомої статті 129 ГПК України стосовно заяв про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу стороною у справі, яка не має зареєстрованого кабінету в ЄСІТС, та яка заявляла до стягнення завищений розмір таких витрат, а згодом просила стягнути значно меншу суму без надання доказів та доведення аргументів поважності причин такого зменшення.

15. 11 квітня 2025 року Відповідач, не погоджуючись з доводами касаційної скарги, направив до Верховного Суду заяву з запереченнями проти відкриття касаційного провадження, у якій просить відмовити Скаржнику у відкритті касаційного провадження.

16. Разом з тим, Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав не дослідження доказів у справі, підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Зокрема, якщо Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

17. Водночас, беручи до уваги обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на касаційне оскарження судового рішення, Суд дійшов висновку про достатність наведених Скаржником доводів та обґрунтувань на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а відтак і про відсутність підстав для залишення без руху касаційної скарги та/або повернення касаційної скарги. Такий висновок зроблено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на касаційне оскарження судового рішення.

18. З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 ГПК України, отже відповідно до правил статті 294 ГПК України необхідно відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025, у справі №914/855/24 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України; та за касаційною скаргою Позивача в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2024, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025, у справі №914/855/24 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 295, частиною третьою статті 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі №914/855/24.

2. Призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 червня 2025 року о 14:40 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань №2 (кабінет №209).

3. Встановити учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих документів до 30 травня 2025 року. У разі закінчення п`ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п`ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами.

4. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.

5. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України вони мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

6. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

7. Витребувати з Господарського суду Львівської області та/або Західного апеляційного господарського суду справу №914/855/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова