Рішення

від 15.05.2025 по справі 826/14088/16

НЕ ВКАЗАНО

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року Справа № 826/14088/16 Провадження №ЗП/280/581/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Секьюрайті» про стягнення адміністративно господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Київський міський відділ Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до ТОВ «Секьюрайті», у якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 1814005,95 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 328477,97 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 06.10.2020 касаційну скаргу Петрової Олени Олександрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Секьюрайті» задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

18.03.2025 матеріали адміністративної справи №826/14088/16 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Новіковій І.В.

Ухвалою суду від 24.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Також, зазначеною ухвалою суду замінено позивача - Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів на правонаступника - Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.104, код ЄДРПОУ 22869098).

Позивач позовні вимоги обґрунтовує Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Господарським кодексом України та зазначає, що відповідачем протягом 2014 2015 років не виконувався норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивач зазначає, що протягом 2014 року на підприємстві середньооблікова кількість працівників складала 1476 осіб (з урахуванням філій), у зв`язку з чим норматив працевлаштування осіб з інвалідністю складав 59 осіб, але фактично працевлаштовано лише 16 осіб. Позивач зазначає, що протягом 2015 року середньооблікова кількість працівників складала 1398 осіб (з урахуванням філій), у зв`язку з чим норматив працевлаштування осіб з інвалідністю складав 56 осіб, але фактично працевлаштовано лише 30 осіб. Вказує, що у зв`язку з невиконанням нормативу до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції у розмірі 1814005,95 грн та нараховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 328477,97 грн., які відповідачем у добровільному порядку не сплачено. У зв`язку з викладеним позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що протягом 2014 2015 років ним виконано норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідач посилається на те, що під час розрахунку нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2014 2015 роки позивачем не було враховано специфіку діяльності підприємства основним видом діяльності якого є діяльність приватних охоронних служб. Представник відповідача зазначає, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони (частина 6 статті 11 Закону №4616-VI). Відповідач зазначає, що ним дотримано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю виходячи з розрахунку штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, оскільки протягом 2014 року на підприємстві працювало 19 осіб з інвалідністю при встановленому нормативі у 9 осіб, а протягом 2015 року на підприємстві працювало 33 осіб з інвалідністю при встановленому нормативі у 15 осіб. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами перевірки ТОВ «Секьюрайті» Головним управлінням Держпраці у Київській області складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 10 червня 2016 року №26-202/662 (далі - Акт), в пункті 6.1.3 якого встановлено порушення підприємством вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що ТОВ «Секьюрайті» не зареєстровано у Фонді соціального захисту інвалідів та не подає до нього звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», зокрема за 2014-2015 роки.

Відповідно до копії звіту з праці за січень-грудень 2014 року та за січень-грудень 2015 року загальна кількість штатних працівників ТОВ «Секьюрайті» становила: станом на 01 січня 2015 року (за 2014 звітний рік) - 1476 осіб; станом на 01 січня 2016 року (за 2015 звітний рік)-1398 осіб.

З наданих ТОВ «Секьюрайті» документів встановлено, що у 2014 році на підприємстві працювало 16 осіб, яким встановлено інвалідність, у 2015 році - 30 осіб.

З огляду на встановлені обставини, позивач дійшов висновку, що згідно з нормативами, встановленими Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємстві: у 2014 році повинні працювати - 59 осіб з інвалідністю, тоді як фактично працювало 16 осіб, тобто не виконано норматив щодо працевлаштування 16 осіб з інвалідністю; у 2015 році повинні працювати 56 осіб з інвалідністю, тоді як фактично працювало 30, тобто не виконано норматив щодо працевлаштування 26 осіб з інвалідністю.

З огляду на зазначене позивач обрахував адміністративно-господарські санкції в розмірі 1076442,89 грн. за 2014 рік. та 791036,16 грн. за 2015 рік (всього 1 814 005,95 грн.), які підлягають застосуванню до відповідача.

Окрім того, за несвоєчасну сплату цих санкцій позивачем нараховано пеню в розмірі 275004,87 грн. за 2014 рік. та 53473,10 грн. за 2015 рік (всього 328477,97 грн.), які також необхідно стягнути з відповідача.

Відповідачем у добровільному порядку не було здійснено сплату адміністративно-господарських санкції та пені, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Між тим, умови залучення громадян до охоронної діяльності визначені статтею 11 Закону України "Про охоронну діяльність", який набрав чинності 18 жовтня 2012 року.

Відповідно до ч.1 вказаної статті, персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, що вони, зокрема, не мають обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків.

Відповідні обмеження щодо створення кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів суб`єктом охоронної діяльності закріплені у частині 6 статті 11 Закону України "Про охоронну діяльність", відповідно до якої працевлаштування інвалідів здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що позивач є суб`єктом охоронної діяльності.

Суд зазначає, що спеціальним законом є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який покладає обов`язок на виконання нормативу на створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

За загальним правилом, встановленим Законом №875-ХІІ, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів обраховується від середньооблікової чисельності штатних працівників.

Проте, у зазначеному законі відсутнє регулювання порядку обчислення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств суб`єктів охоронної діяльності.

Натомість, особливості працевлаштування інвалідів, що здійснюється суб`єктом охоронної діяльності, встановлено Законом України «Про охоронну діяльність», частина 6 статті 11 якого передбачає, що таке працевлаштування здійснюється згідно з чинним законодавством, однак виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Отже, вказана норма у спірних правовідносинах є спеціальною відносно статті 19 №875-ХІІ, оскільки врегульовує особливості обрахування кількості штатних працівників для мети працевлаштування інвалідів.

У абзаці п`ятому пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Це означає, що при прийнятті норми Закону України «Про охоронну діяльність», що міститься в частині 6 статті 11, згідно з якою працевлаштування інвалідів суб`єктом охоронної діяльності здійснюється виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, існуючі однопредметні норми законів необхідно було привести у відповідність до нових норм, зокрема, шляхом скасування норм, які суперечать новому закону.

Отже, відповідно до Закону України «Про охоронну діяльність» правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України «Про охоронну діяльність».

З матеріалів справи судом встановлено, що у ТОВ «Секьюрайті» протягом 2014 року середньооблікова кількість працівників, які безпосередньо не задіяні у виконанні заходів охорони складала 219 осіб, відповідно норматив працевлаштування осіб з інвалідністю складав 9 осіб; протягом 2015 року середньооблікова кількість працівників, які безпосередньо не задіяні у виконанні заходів охорони складала 370 осіб, відповідно норматив працевлаштування осіб з інвалідністю складав 15 осіб.

В акті перевірки ГУ Держпраці встановило, що протягом зазначених періодів на підприємстві було працевлаштовано осіб з інвалідністю у 2014 році 16 осіб, а у 2015 році 30 осіб.

Тобто, позивачем у 2014 2015 роках дотримано вимог чинного законодавства України щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, з урахування специфіки господарської діяльності підприємства.

А відтак, твердження позивача про порушення відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій спростовується матеріалами справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.104, код ЄДРПОУ 22869098) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Секьюрайті» (29015, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Хмельницький, пр.Миру, будинок 102, код ЄДРПОУ 37309470) про стягнення адміністративно господарських санкцій відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова