Повістка

від 15.05.2025 по справі 420/33253/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33253/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

суддя-доповідач Шеметенко Л.П.

судді Градовський Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/33253/24 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олвіа» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олвіа» (далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач-1), Державної податкової служби України (далі відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.07.2024 року №11403877/314318111;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛВІА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 31431811) податкову накладну від 31.05.2024 року №44 (реєстраційний номер: 9162201231) датою її первинного подання Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛВІА» на реєстрацію;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.08.2024 року №11627422/3141811;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛВІА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 31431811) податкову накладну від 27.06.2024 року №54 (реєстраційний номер: 9191045923) датою її первинного подання товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛВІА» на реєстрацію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року залишено без змін.

03.02.2025 року від представника позивача адвоката Хлопко А.Ю. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що має намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Також, 12.05.2025 року від адвоката до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення та залучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заява ТОВ «Олвіа» про ухвалення додаткового судового рішення подана з додержанням вимог ст. 139 КАС України.

Відповідачі своїм правом на подання міркувань чи пояснень щодо вказаної заяви не скористалися.

Розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснено в порядку письмового провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, подану заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У поданій до суду апеляційної інстанції заяві представник позивача просить ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з ГУ ДПС в Одеській області на користь ТОВ «Олвіа» витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 7922,08 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду: договір про надання правової допомоги від 21.10.2024 року №12, додаткову угоду від 28.01.2025 №2 до договору про надання правової допомоги, платіжні інструкції від 29.01.2025 року №3274, №3277, №3276, №3275, акт приймання-передачі наданої правової допомоги (юридичних послуг) від 09.05.2025 року.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення вказаних витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Так, п.1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Частиною 9 ст. 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката

У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, адвокат в суді апеляційної інстанції заявив клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у загальній сумі 7922,08 грн. згідно акту приймання-передачі наданих послуг, а саме витрат на послуги адвоката щодо надання послуг правової консультації, вивчення матеріалів апеляційної скарги, підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів приходить до висновку, що оцінка дій адвоката щодо послуг про надання послуг правової консультації, вивчення матеріалів апеляційної скарги, підготовки відзиву на апеляційну скаргу, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та його ціни.

На підставі наведеного у сукупності, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, понесені витрати, які представник позивача просить стягнути на користь товариства, пов`язаність витрат на послуги адвоката з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, ціни позову, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 250, 252, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олвіа» про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову у справі №420/33253/24 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олвіа» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олвіа» (реєстраційний номер ЄДРПОУ 31431811) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 15.05.2025 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька