Рішення

від 06.05.2025 по справі 908/3499/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/4/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2025 Справа № 908/3499/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши матеріали справи №908/3499/24

за позовною заявою: першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (69089, м. Запоріжжя, вул. Героїв 37-го батальйону, буд. 53) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах

позивач-1: Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 45А

позивач-2: Східний офіс Держаудитслужби, 49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корпус 2, в особі: Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129

до відповідача-1: Вільнянського міжрайонного управління водного господарства, 70030, Запорізька область, Запорізький район, с. Михайлівка, вул. Шкільна, буд. 5

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю ЕК ЕНОЛЛ, 61001, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 31/3

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 485 329,20 грн

За участю представників сторін:

від прокуратури: Гапонова В.М., посвідчення № 075791 від 01.03.23

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від відповідача-1: Брацило О.В., довіреність від 10.01.25 № 04/33

від відповідача-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

31.12.24 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 31.12.24 № 54-11202вих-24 першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (позивач-1), Східного офісу Держаудитслужби (позивач-2) та управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (позивач-3) з вимогами до Вільнянського міжрайонного управління водного господарства (відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю ЕК ЕНОЛЛ (далі ТОВ ЕК ЕНОЛЛ, відповідач-2) про:

- визнання недійсними додаткових угод № 2 від 25.03.21, № 3 від 25.08.21, № 4 від 09.09.21, № 5 від 23.09.21, № 6 від 21.10.21, № 7 від 05.11.21, № 8 від 22.11.21, № 9 від 10.12.21, № 11 від 29.12.21 до договору № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.20, укладеного між Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ ЕК ЕНОЛЛ;

- стягнення з ТОВ ЕК ЕНОЛЛ на користь держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм коштів у розмірі 485 329,20 грн.

31.12.24 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/3499/24 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 06.01.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3499/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 04.02.25 о 10 год. 30 хв.

20.01.25 на адресу суду від Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли письмові пояснення за вих. від 15.01.25 № 040825-17/141-2025.

31.01.25 до суду в системі Електронний суд від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд продовжити строк для надання відзиву, долучити до матеріалів справи вказаний відзив та відмовити у задоволенні позову.

03.02.25 до суду в системі Електронний суд від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву, прийняти зазначений відзив та відмовити у задоволенні позову.

04.02.25 до суду в системі Електронний суд від прокуратури надійшла заява, в якій представник останньої повідомляє суд про відсутність іншого листування між Запорізькою обласної прокуратурою та іншими сторонами окрім того, що надане до позовної заяви.

04.02.25 на адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання за вих. від 03.02.25 №05/91, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують надсилання на адресу Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 04.02.25 прокурор та представник відповідача-1 надали усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.

Ухвалою від 04.02.25 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 07.04.25 включно та відкладено підготовче засідання у справі на 04.03.25 о 10 год. 00 хв.

10.02.25 до суду в системі Електронний суд від прокуратури надійшла відповідь на відзив за вих. від 10.02.25 №15/2-1457-25 відповідача-1.

11.02.25 до суду в системі Електронний суд від прокуратури надійшла відповідь на відзив за вих. від 11.02.25 №15/2-1457-25 відповідача-2.

20.02.25 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

27.02.25 на адресу суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання за вих. від 24.02.25 № 05/220, в якій останній просить суд долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують надсилання на адресу учасників справи заперечення на відповідь на відзив.

В засіданні 04.03.25 судом прийнято до розгляду письмові пояснення позивачів - 2, 3 за вих. від 15.01.25 № 040825-17/141-2025.

Крім того, в засіданні 04.03.25 представником відповідача-1 було заявлено усне клопотання про залишення без розгляду п. 1 прохальної частини відзиву на позовну заяву (сформованого в системі "Електронний суд" 31.01.25) про продовження строку для надання відзиву. Прокурор не заперечила проти задоволення усного клопотання представника відповідача-1.

Розглянувши усне клопотання представник відповідача-1, судом залишено без розгляду п. 1 прохальної частини вказаного відзиву на позовну заяву.

Прокурор та представник відповідача-1 в засіданні 04.03.25 надали усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.

Ухвалою від 04.03.25 судом відмовлено у задоволенні усного клопотання представника відповідача-1 та зазначеного в п.1 прохальної частини клопотання відповідача-2 про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву (сформованих в системі Електронний суд - 31.01.25 та 03.02.25) з підстав викладених в тексті такої ухвали.

Як наслідок, відповідно до вимог ч. 9 ст. 165 ГПК України, через ненадання відповідачами 1 та 2 без поважних причин відзиву у встановлений строк, вказані відзиви до розгляду не прийнято.

Крім того, враховуючи не прийняття до розгляду відзивів відповідачів 1 та 2 на позовну заяву у цій справі (через порушення норм процесуального законодавства), судом залишено без розгляду відповіді на відзив (сформовані в системі "Електронний суд" 10.02.25 № 15/2-1457-25 та 11.02.25 № 15/2-1457-25), заперечення (сформоване в системі "Електронний суд" 20.02.25) на відповідь на відзив, а також клопотання представника відповідача-1 (за вих. від 03.02.25 № 05/91 та за вих. від 24.02.25 № 05/220) про долучення документів, оскільки їх прийняття може порушити принцип рівності сторін у господарському процесі та створити дисбаланс у правовій позиції учасників.

В засіданні 04.03.25 судом прийнято до розгляду заяву прокурора (сформовану в системі "Електронний суд" 04.02.25) про виконання п. 8 ухвали суду від 06.01.25.

Представник відповідача-1 в засіданні 04.03.25 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання письмових пояснень (проти якого не заперечила прокурор).

В засіданні суду задоволено зазначене усне клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою від 04.03.25 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/3499/24 на 25.03.25 о 10 год. 30 хв.

14.03.25 до суду в системі Електронний суд 14.03.25 від представника відповідача-1 надійшла заява, в якій останній повідомив суд про відсутність іншого листування між відповідачем-1 та іншими сторонами окрім того, що надане до позовної заяви.

17.03.25 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача-1 надійшли письмові пояснення, в яких останній просить суд долучити дані письмові пояснення з додатками (доказами) до матеріалів справи № 908/3499/24.

21.03.25 до суду в системі Електронний суд від прокуратури надійшли письмові пояснення за вих. від 21.03.25 № 15/2-118вих-25.

Ухвалою від 25.03.25 судом задоволено усне клопотання представника відповідача-1, поновлено пропущений процесуальний строк для долучення доказів до матеріалів справи, що додані до письмових пояснень (сформованих в системі Електронний суд 17.03.25) та долучено до матеріалів справи № 908/3499/24 докази, а саме: наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів за вих. від 25.02.21 № 150, паспорт бюджетної програми на 2021 рік; звіт про виконання паспорта бюджетної програми на 2021 рік за КПКВК 2707050; кошторис Вільнянського МУВГ на 2025 рік; запит до ГУ Казначейства в Запорізькій області за вих. від 20.02.25 № 05/213; лист Управління ДКСУ в Заводському районі за вих. від 25.02.25 № 02-39-06/186.

В засіданні 25.03.25 судом прийнято до розгляду заяву представника відповідача-1 (сформовану в системі "Електронний суд" 14.03.25) про відсутність листування та письмові пояснення прокурора (сформовані в системі "Електронний суд" 21.03.25 №15/2-118вих-25).

Прокурор та представник відповідача-1 в засіданні 25.03.25 надали суду усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.

Крім того, в засіданні 25.03.25 судом з`ясовано положення ст.ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.

Прокурором та представником відповідача-1 повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.

Ухвалою від 25.03.25 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/3499/24, ухвалено розпочати розгляд справи по суті з 08.04.25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.25 об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 15.04.25 розпочато розгляд справи по суті. У вступному слові прокурор та представник відповідача-1 в усній формі стисло виклали зміст та підстави свої вимог і заперечень щодо предмета позову. Суд перейшов до з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Суд перейшов до з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Прокурор та представник відповідача-1 надали усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в судовому засіданні.

Ухвалою від 15.04.25 судом оголошено перерву в розгляді справи № 908/3499/24 на 06.05.25 о 12 год. 00 хв.

Представники позивачів 1, 2, 3 та відповідача-2 в судове засідання 06.05.25 не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

У засіданні суду 06.05.25 прокурор та представник відповідача-1 надали пояснення на запитання суду, що виникли в розгляді справи по суті спору.

Представник відповідача-1 звернула увагу суду на те, що при визначенні розміру суми надмірно сплачених за договором коштів прокурором не враховано акт коригування прийняття-передавання електричної енергії у квітні 2021 року від 21.05.21, яким вартість спожитої відповідачем-1 у квітні 2021 року електроенергії зменшено на 12 202, 23 грн. За розрахунком відповідача-1 різниця між запланованою загальною вартістю електричної енергії, без врахування додаткових угод, та реальною оплатою становить 496 422,23 грн, що є більшою від визначеної прокурором суми.

Прокурор наведені представником відповідача-1 обставини не заперечила.

Судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Суд перейшов до судових дебатів.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримав (ла) у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та письмових поясненнях. Як зазначає прокурор, у тендерній пропозиції ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» брало на себе зобов`язання постачати електричну енергію в обсязі 2 440 740 кВт/год та за ціною, з урахуванням ПДВ у розмірі 1,813476 грн за 1 кВт/год. Натомість, додатковими угодами № 2 від 25.03.21, № 3 від 25.08.21, № 4 від 09.09.21, № 5 від 23.09.21, № 6 від 21.10.21, № 7 від 05.11.21, № 8 від 22.11.21, № 9 від 10.12.21, № 11 від 29.12.21 до договору № 2912 від 29.12.20 збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії з 1,813476 грн до 3,0216744 грн (більше ніж 10% від первинної ціни договору, а саме - на 66,62%) та зменшено кількість товару з 2 440 740 кВт/год до 1 802 340,121 кВт/год, що на 638 399,879 кВт/год менше від обсягу, визначеного сторонами у договорі. За доводами прокурора, вказане є підставою для визнання недійсними наведених у позові додаткових угод до договору № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.20, укладеного між Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ ЕК ЕНОЛЛ, та стягнення з ТОВ ЕК ЕНОЛЛ на користь держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм надмірно сплачені кошти у сумі 485 329,20 грн. Порушення законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави. При цьому орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, Держаудитслужба, не вжив жодних заходів протягом розумного строку після того, як прокурор повідомив йому про можливе порушення інтересів держави, тому прокурор вважає наявними підстави для здійснення захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом у цій справі в порядку ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Відповідач-1 в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях проти позову заперечила. Доводи відповідача-1 стосуються неправильного обрання прокурором уповноваженого органу центральної виконавчої влади, що здійснює функції захисту інтересів держави в даній справі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (позивача-1), оскільки згідно наданої Управлінням ДКСУ у Заводському районі міста Запоріжжя листом від 25.02.25 № 02-39-06/25 інформації розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня для відповідача-1 протягом 2021 року обліковувалось Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов`я. Також представник відповідача-1 вказала на те, що сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 % від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Представник відповідача-1 просила врахувати наведені доводи при прийнятті рішення, у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 позовні вимоги не оспорив, представника у судове засідання жодного разу не направив.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).

Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов`язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.

Ухвали суду від 06.01.25, від 04.02.25, від 04.03.25, від 25.03.25, від 15.04.25, від 15.04.25 доставлені до електронного кабінету відповідача-2 06.01.25, 06.02.25, 06.03.25, 27.03.25, 16.04.25, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач-2 міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача-2 не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 06.01.25 у справі № 908/3499/24 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача-2 у цей строк та пізніше не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також судом з`ясовано, що у позовній заяві, яка надійшла в системі Електронний суд, прокурором зазначено в якості позивача-2 - Східний офіс Держаудитслужби, та в якості позивача-3 - Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області. Разом з тим, в додатках до позову міститься сканкопія позовної заяви, в якій в якості позивача-2 зазначено - Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, що є вірним. Враховуючи наведене, суд вважає необхідним виправити допущену описку/помилку та визначити позивачем-2 - Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

У засіданні 06.05.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Прокурору та представнику відповідача-1 повідомлено про дату складення повного тексту судового рішення.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, суд

ВСТАНОВИВ:

21.08.17 в електронній системі закупівель Рrozorro відокремленим підрозділом Запорізька атомна електрична станція державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі товару - Прилади для вимірювання величин ДК 021:2015:38340000-0 - Калібратори, очікуваною вартістю 2 003 635,00 грн (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2017-08-21-000071-b).

28.10.20 в електронній системі закупівель Рrozorro Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю 2 440 740 кВт/год електричної енергії за кодом ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія з очікуваною вартістю 5 549 303,07 грн з ПДВ (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2020-10-28-002410-c) (далі - відкриті торги).

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвались: ТОВ «Павер Інжинірінг» з первинною пропозицією 4 584 383,36 грн (ціна за 1 кВт/год становить 1,878 грн), ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» з первинною пропозицією 4 426 223,41 грн (ціна за 1 кВт/год становить 1,813 грн) та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з первинною пропозицією 4 569 065,28 грн (ціна за 1 кВт/год становить 1,872 грн).

За результатом проведення відкритих торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» з остаточною пропозицією 4 426 223,41 грн (ціна за 1 кВт/год становить 1,813476 грн за 1 кВт/год).

За результатами проведення закупівлі між Вільнянським МУВГ(Споживач, відповідач-1 у справі) та ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» (Постачальник, відповідач-2 у справі) - 29.12.20 укладено договір № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору, Постачальник зобов`язався постачати Споживачу електричну енергію, 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (надалі - електрична енергія/товар/електроенергія), а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору. Очікувані обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 2 440 740 кВт/год та визначені в Додатку № 1 до договору.

Термін поставки (передачі) товару: до 31.12.21 включно (п. 3.1 Договору).

За визначенням п. 5.1 Договору, загальна вартість цього договору становить 3 688 519,51 грн, крім того, ПДВ - 737 703,90 грн, разом з ПДВ - 4 426 223,41 грн (чотири мільйона чотириста двадцять шість тисяч двісті двадцять три грн 41 коп.), у т.ч. ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 1,51123 грн без ПДВ, ПДВ - 0,302246 грн, разом з ПДВ 1,813476 грн (одна грн. 813476 коп.).

До загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі електричної енергії за регульованими тарифами. На дату підписання Договору регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджено у встановленому порядку, становить 0,29393 грн/кВт*год без ПДВ (п. 5.2 Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.3 Договору).

Згідно із п. 5.6 Договору, загальна вартість договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання електричної енергії Споживачу.

Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.21 включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 14.1 Договору).

Пунктом 14.5 Договору обумовлено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язання сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема:

14.5.2. Збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Сторони протягом дії цього договору вносять зміни у Договір в частині ціни за одиницю товару у разі коливання ціни товару на ринку. В такому випадку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо збільшення ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами) (завіреними копіями довідок) компетентного органу (Торгово промислової палати України та/або її регіональних Представництв або ДП «Держзовнішінформ» або ДП «Укрпромзовнішекспертиза» чи іншого погодженого Сторонами органу щодо величини коливання на ринку або інформацією з сайту https://www.oree.com.ua/ (Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06).

Якщо зміна ціни підтверджується інформацією з сайту https://www.oree.com.ua/, то електропостачальник ініціює таку зміну шляхом надсилання Споживачу листа, в якому зазначає інформацію про зміну ціни та вказує, на якому ринку ним здійснювалася закупівля електричної енергії. До листа електропостачальник додає на підтвердження скріншоти з сайту, які засвідчують зміну ціни.

У матеріалах справи наявні листи відповідача-1, адресовані відповідачу-2, в яких зазначалось про необхідність зміни договірної ціни у зв`язку з об`єктивним коливанням ціни на електричну енергію в бік збільшення, з додатками: відповідними додатковими угодами у двох примірниках, аналізами роботи ринку «на добу на перед» та внутрішньодобового ринку за відповідні місяці або відповідними ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати.

Відповідно до наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі електроенергії та розрахункових документів, протягом строку дії Договору відповідач-1 отримав від відповідача-2 електричну енергію в загальному обсязі 1 772 586 кВт/год, сплативши за неї 3 699 871,37 грн.

Оплата за Договором підтверджується виписками по рахунку відповідача-1, а також інформацією Управління Державної казначейської служби України у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області, наданою листом № 02-45-06/1169 від 22.11.24.

Протягом дії Договору між Споживачем та Постачальником укладено 11 додаткових угод, в яких правовою підставою зміни істотних умов договору визначено п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»:

- додатковою угодою № 1 від 25.01.21 сторонами погоджено внесення змін до договору в частині зменшення обсягу постачання електричної енергії до 2 210 265 кВт/год (п. 2.2 Договору) та зменшення загальної ціни договору до 4 008 262,53 грн (п. 5.1 Договору). Вказаною додатковою угодою ціна за одиницю товару не змінювалась;

- додатковою угодою № 2 від 25.03.21 погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 2 017 529 кВт/год (п. 2.2 Договору) та збільшення ціни за одиницю товару до 1,99480546524 грн. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання, а саме з 01.03.21;

- додатковою угодою № 3 від 25.08.21 погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 1 985 228,091 кВт/год та збільшення ціни за одиницю товару до 2,0782236 грн (на 14,59% більше від ціни, визначеної в договорі). Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання, а саме з 01.08.21»;

- додатковою угодою № 4 від 09.09.21 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 1 941 559,985 кВт/год та збільшення ціни за одиницю товару до 2,2506024 грн. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання, а саме з 16.08.21»;

- додатковою угодою № 5 від 23.09.21 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 1 918 147,686 кВт/год та збільшення ціни за одиницю товару до 2,3807976 грн. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання, а саме з 01.09.21;

- додатковою угодою № 6 від 21.10.21 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 1 898 018,883 кВт/год та збільшення ціни за одиницю товару до 2,583408 грн. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання, а саме з 01.10.21;

- додатковою угодою № 7 від 05.11.21 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 1 883 012,676 кВт/год та збільшення ціни за одиницю товару до 2,7792624 грн. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання, а саме з 16.10.21;

- додатковою угодою № 8 від 22.11.21 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 1 868 528,588 кВт/год та збільшення ціни за одиницю товару до 3,0216744 грн. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання, а саме з 01.11.21;

- додатковою угодою № 9 від 10.12.21 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 1 802 340,121 кВт/год та продубльовано попередні додаткові угоди щодо збільшення ціни за 1 кВт/год електричної енергії протягом 2021 року. Вказаною додатковою угодою ціна за одиницю товару не змінювалась;

- додатковою угодою № 10 від 28.12.21 сторонами погоджено внесення змін до договору в частині складення актів прийому-передачі електричної енергії у грудні 2021 р. з метою забезпечення своєчасного виконання споживачем обов`язків щодо оплати електричної енергії за грудень 2021 р. Вказаною додатковою угодою ціна за одиницю товару не змінювалась;

- додатковою угодою № 11 від 29.12.21 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 1 766 469 кВт/год та продубльовано положення попередніх додаткових угод щодо збільшення ціни за 1 кВт/год електричної енергії протягом 2021 року. Вказаною додатковою угодою ціна за одиницю товару не змінювалась.

Прокурор стверджує, що внаслідок укладення додаткових угод № 2 від 25.03.21, №3 від 25.08.21, № 4 від 09.09.21, № 5 від 23.09.21, № 6 від 21.10.21, № 7 від 05.11.21, № 8 від 22.11.21, № 9 від 10.12.21, № 11 від 29.12.21 ціна за 1 кВт/год електричної енергії збільшилась з 1,813476 грн до 3,0216744 грн, тобто, на 1,2081984 грн (що на 66,62% більше від первинної ціни) та зменшилась кількість товару з 2 440 740 кВт/год до 1 802 340,121 кВт/год, що на 638 399,879 кВт/год менше від обсягу, визначеного сторонами у Договорі, що суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі». За доводами прокурора, наведені додаткові угоди підлягають визнанню не дійсними судом і, як наслідок, з ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» підлягає стягненню сума надмірно сплачених за договором коштів у сумі 485 329,20 грн.

Статтею 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Не виконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з ч. 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові від 26.06.19 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

За доводами прокурора, правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти надмірно витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням імперативних норм, закріплених законодавством у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватись публічні закупівлі, закріпленими в ст. 5 даного Закону. Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу держави, чим останнім завдається значна матеріальна шкода.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.21 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.02 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 22 БК України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини 1 ст. 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.19 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.19 у справі №922/3013/18 (підпункт 6.22).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що навчальний заклад у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (див. mutatis mutandis висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.21 у справі № 910/11847/19).

Згідно із ч. 4 ст. 48 БК України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються. Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.19 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.19 у справі № 922/3013/18.

Відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-10-28-002410-c, замовником виступає Вільнянське МУВГ.

Згідно із п. 1.1. Положення про Вільнянське міжрайонне управління водного господарства (надалі - Положення), затв. наказом Державного агентства водних ресурсів України від 14.09.18 № 696, Вільнянське міжрайонне управління водного господарства (далі - Управління) є бюджетною неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.

Відповідно до п.п. 2.2.36, 2.2.37 Положення, Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: організовує планово-фінансову роботу, забезпечує цільове та ефективне використання фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; виступає розпорядником бюджетних асигнувань, які йому виділяються, сприяє залученню і розміщенню вітчизняних та іноземних інвестицій для розвитку водогосподарського-меліоративного комплексу.

Також, згідно із п.п. 5.1, 5.7 Положення, Держводагентство через Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов`я здійснює управління, координацію та контроль за фінансово-господарською діяльністю Управління з питань реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і гідротехнічної меліорації земель, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Координацію та контроль за діяльністю Управління в частині експлуатації меліоративних систем та управління водними ресурсами, фінансово-господарською діяльністю здійснює Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов`я (далі БУВР річок Приазов`я) відповідно до повноважень, наданих йому Держводагентством.

Згідно з кошторисом на 2021 рік, вбачається, що останній затверджено начальником Басейного управління водних ресурсів річок Приазов`я. Водночас, у виписках по рахункам, з яких здійснювались оплати за договором № 2912 від 29.12.2020, платником є Вільнянське МУВГ.

У подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.08.22 № 714-р передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Державного агентства водних ресурсів до сфери управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в т.ч., Вільнянське міжрайонне управління водного господарства (код згідно з ЄДРПОУ: 36415134).

Надалі, наказом Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 13.03.24 № 127 затверджено положення про Вільнянське міжрайонне управління водного господарства.

Згідно із п.п. 1, 3, 4 вказаного Положення, Вільнянське міжрайонне управління водного господарства є державною бюджетною неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, і належить до сфери управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм. Управління у межах своїх повноважень забезпечує на території Запорізького (Вільнянської, Запорізької міських територіальних громад, Біленьківської, Долинської Комишуваської, Кушугумської, Матвіївської, Михайлівської, Новоолександрівської, Павлівської, Петро-Михайлівської, Степненської та Широківської територіальної громад) та Василівського (Василівської міської територіальної громади та Степногірської територіальної громади) районів Запорізької області вирішення питань щодо гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських меліоративних систем. Управління є юридичною особою, має баланс, рахунки в органах Казначейства та банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

За визначенням п. 1 Положення про Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.15 № 895, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Відповідно до пп. 4 п. 5 Положення, Держрибагентство з метою організації своєї діяльності організовує планово-фінансову роботу в апараті Держрибагентства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку.

Згідно із п. п. 1, 2, 6, 7 розділу IV Положення про Вільнянське міжрайонне управління водного господарства (затв. наказом Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 13.03.24 № 127), майно Управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління. Джерелами формування майна є: майно, передане Управлінню Держрибагентством; бюджетні кошти; надходження від надання платних послуг та інші власні надходження; майно, безоплатно передане на баланс від юридичних і фізичних осіб; інші джерела, що не заборонені законодавством України. Утримання Управління здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та інших джерел, не заборонених законодавством. Управління забезпечує бухгалтерський і оперативний облік, веде бюджетну, фінансову та статистичну звітність, а також іншу звітність відповідно до чинного законодавства України. Перевірки та аудит діяльності Управління здійснюються Держрибагентством, іншими контролюючими органами у порядку, встановленому законодавством України та цим Положенням.

Крім того, згідно із п. 1 розділу V вказаного Положення, Держрибагентство здійснює управління, координацію та контроль за фінансово-господарською діяльністю Управління з питань реалізації державної політики щодо гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських меліоративних систем.

Відповідно до інформації Управління Державної казначейської служби України у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області, наданої листом від 22.11.24 № 02-45-06, головним розпорядником бюджетних коштів Вільнянського міжрайонного управління водного господарства станом на 01.01.21 було Басейнове управління водних ресурсів річок ІІриазов`я, а з 18.01.23 - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм. Реєстрація бюджетних зобов`язань та проведення оплати було здійснено по коду програмної класифікації видатків 2707050 - Експлуатація державного водогосподарського комплексу та управління водними ресурсами. Крім того повідомлено, що оплата за договором була здійснена з рахунків загального та спеціального фонду державного бюджету.

З огляду на вищевикладене, Вільнянське МУВГ у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за договором № 2912 від 29.12.20, діяло як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Наведене свідчить, що на час вирішення спору по суті у цій справі саме Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Викладене спростовує доводи представника відповідача-1 щодо не правильного обрання прокурором уповноваженого органу центральної виконавчої влади, що здійснює функції захисту інтересів держави в даній справі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (позивача-1).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі», регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснює, в т.ч., центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державного фінансового контролю, а саме Державна аудиторська служба України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні» та Положення про Державну аудиторську службу України (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.16 №43).

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували в періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, за дотриманням законодавства про закупівлі.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні», контроль за дотриманням законодавства в сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі в порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час існування спірних правовідносин), рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав: дані автоматичних індикаторів ризиків (1); інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства в сфері публічних закупівель (2); повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства в сфері публічних закупівель (3); виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства в сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель (4); інформація, отримана від громадських об`єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства в сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю в сфері публічних закупівель відповідно до статті 7 цього Закону (5).

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі», за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом 3 робочих днів з дня його складання.

Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі виявлено ознаки порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, про це письмово повідомляються відповідні державні органи (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Якщо замовник не усунув визначене в висновку порушення, що призвело до невиконання ним вимог, передбачених цим Законом, а також висновок не оскаржено до суду, орган державного фінансового контролю після закінчення строку на оскарження до суду, визначеного в частині 10 цієї статті, за результатами моніторингу вчиняє дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства в сфері публічних закупівель (частина 11 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, в судовому порядку стягувати в дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; накладати в випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (пункти 8-10, 15 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні»).

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.16 № 43), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 цього Положення).

Згідно із пп. 20 п. 6 зазначеного Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

У свою чергу, наказом Держаудитслужби від 02.06.16 № 23 затверджено положення про Східний офіс Держаудитслужби, відповідно до п. 3 якого основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

Згідно із п. 1 вказаного Положення, у складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Відповідно до пп. 18 п. 6 зазначеного Положення, Східний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

З наведеного вбачається, що саме до повноважень Держаудитслужби та її підрозділів належить вжиття заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також звернення до суду в інтересах держави з позовними заявами у разі невиконання ними вимог про усунення виявлених порушень.

Зокрема, відповідно до п. 3 Положення про Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.16 № 3, основним завданням управління є реалізація повноважень Офісу на території Запорізької області.

Отже, Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Окружною прокуратурою на адресу Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм направлено лист від 25.11.24 № 54-10190ВИХ-24 з викладом виявлених порушень вимог бюджетного законодавства та пропозицією протягом розумного строку самостійно вжити відповідних заходів, у тому числі у судовому порядку.

Листом від 13.12.24 № 3-5.4-9/8167-24 Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм повідомило, що згідно ч. 5 ст. 19 ГК України, незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Зазначено, що Управління було передано до сфери управління Держрибагентства 30.12.22 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.22 № 714-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства». Також Держрибагентством у листі зазначається, що у запиті окружної прокуратури йде мова про публічну закупівлю Управління від 29.12.20, тобто, в той період, коли Вільнянське міжрайонне управління водного господарства не перебувало у сфері управління Держрибагентства.

Також, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Окружною прокуратурою на адресу Східного офісу Держаудитслужби направлено лист від 27.11.24 №54-10346ВИХ-24 з викладом виявлених порушень вимог бюджетного законодавства та пропозицією протягом розумного строку самостійно вжити відповідних заходів, у тому числі у судовому порядку.

Листом № 040425-17/7161-2024 від 13.12.24 Східний офіс Держаудитслужби повідомив, що відповідно до п. 1 Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби № 3 від 29.08.16 зі змінами, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області є структурним підрозділом Офісу. Згідно із п. 3 Положення, основним завданням Управління є реалізація повноважень Офісу на території Запорізької області. Враховуючи викладене, вищезазначений лист окружної прокуратури направлено до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області для розгляду по суті та надання відповіді.

Листом № 040831-17/3372-2024 від 13.12.24 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області повідомило, що відповідно до інформації, розміщеної в інформаційно-телекомунікаційній системі Prozorro, закупівля, зазначена у зверненні, визначена як «Завершена», договір про закупівлю від 19.12.20 № 2912 укладений та виконаний протягом 2020-2021 років. З огляду на викладене, у Управління відсутні правові підстави для проведення моніторингу зазначеної закупівлі. Планом проведення заходів державного фінансового контролю на IV квартал 2024 р. проведення інспектування в Вільнянському міжрайонному управлінні водного господарства не передбачено. Також повідомлено, що права органу державного фінансового контролю визначені ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», проведення контрольного заходу з питань визначення ринкової вартості електроенергії та висновки щодо укладення додаткових угод за завищеними цінами всупереч довідкам Торгово-промислової палати, порушених у листі зверненні, не відноситься до компетенції Управління. Інших контрольних заходів, під час яких перевірялись означені питання, Управлінням не проводилось. Управлінням не вживались та не плануються заходи щодо поновлення порушених державних інтересів шляхом звернення до суду по вказаному договору.

Таким чином, упродовж тривалого часу Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області будь-яких заходів щодо стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів з відповідача-2 не вживалось та вживатись не буде.

Вказане свідчить, що Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області захист інтересів держави не здійснюють, а прокурором дотримано порядок, встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII).

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Отже, передбачені Законом процедури закупівель визначені з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням (ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм «ціна». Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на електричну енергію повністю знецінює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 922-VIII, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до частин 1-3 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України (далі ГК України), ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини 4 ст. 41 Закону № 922-VIII, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у т.ч. ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно із пунктом 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Чинне законодавство не передбачає переліку документів, які можуть підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.19 у справі № 915/346/18, від 12.02.20 у справі № 913/166/19, від 21.03.19 у справі №912/898/18, від 25.06.19 у справі №913/308/18, від 12.09.19 у справі № 915/1868/18, від 11.10.23 у справі № 903/742/22).

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.21 у справі № 927/491/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.21 у справі №922/2030/20 викладено правову позицію, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Судом враховано, що в межах розгляду господарської справи №922/2321/22 Великою Палатою Верховного Суду вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 ч. 5 ст. 41 Закону збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Відповідаючи на це питання, Велика Палата Верховного Суду в п. 56 постанови від 24.01.24 у справі № 922/2321/22 виклала наступний правовий висновок: «у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».

Наведене підтверджується також тлумаченням норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, в редакції Закону до 19 квітня 2020 року, згідно з яким норма пункту 2 частини 5 статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі». Отже, вказана норма Закону № 922-VIIIв редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

У додатковій угоді № 2 ціна на електричну енергію за одиницю товару у розмірі 1,99480546524 грн з ПДВ у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні Договору, збільшилася на 9,999%.

У додатковій угоді № 3 ціна на електричну енергію за одиницю товару у розмірі 2,0782236 грн з ПДВ у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні Договору, збільшилася на 14,59%.

У додатковій угоді № 4 ціна на електричну енергію за одиницю товару у розмірі 2,2506024 грн з ПДВ у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні Договору, збільшилася на 24,1%.

У додатковій угоді № 5 ціна на електричну енергію за одиницю товару у розмірі 2,3807976 грн з ПДВ у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні Договору, збільшилася на 31,28%.

У додатковій угоді № 6 ціна на електричну енергію за одиницю товару у розмірі 2,583408 грн з ПДВ у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні Договору, збільшилася на 42,46%.

У додатковій угоді № 7 ціна на електричну енергію за одиницю товару у розмірі 2,7792624 грн з ПДВ у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні Договору, збільшилася на 53,26%.

У додатковій угоді № 8 ціна на електричну енергію за одиницю товару у розмірі 3,0216744 грн з ПДВ у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні Договору, збільшилася на 66,62%.

Додатковими угодами № 9 та №11 продубльовано положення попередніх додаткових угод щодо зміни ціни за 1 кВт/год електричної енергії протягом 2021 року.

Отже, укладання додаткових угод № 3 від 25.08.21, № 4 від 09.09.21, № 5 від 23.09.21, № 6 від 21.10.21, № 7 від 05.11.21, № 8 від 22.11.21, № 9 від 10.12.21, № 11 від 29.12.21 до договору № 2912 від 29.12.20, зумовило зміну істотних умов договору про закупівлю - збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в договорі № 2912 від 29.12.20, що є прямим порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону та є підставою для їх скасування.

Також матеріали справи свідчать, що окрім, поступового підвищення ціни Договору з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», надані відповідачем-2 при укладання додаткових угод документи - аналізи роботи ринку «на добу на перед» та внутрішньодобового ринку та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару не можуть бути належними та допустимими доказами, з огляду на таке.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.23 у справі №917/1009/22.

Аналізи роботи ринку «на добу на перед» та внутрішньодобового ринку та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень. Водночас, вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.09.20 у справі № 910/15637/19, від 10.09.20 у справі № 910/13459/18, від 08.12.20 у справі №910/11888/19.

Водночас, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.21 у справі № 927/491/19).

Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 16.02.23 у справі № 903/366/22, від 11.05.23 у справі № 910/17520/21 від 05.03.24 у справі №918/323/23, від 26.09.24 у справі № 904/4302/23.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 922-VIII, уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459) визначено, що вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державних та публічних закупівель.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель, від 27.10.16 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 15.03.18 у справі № 910/4474/17, від 13.10.20 у справі №912/1580/18).

Документальним підтвердженням коливання цін на ринку електричної енергії під час укладання додаткових угод № 2 від 25.03.21, № 4 від 09.09.21, № 5 від 23.09.21, № 6 від 21.10.21, № 7 від 05.11.21, № 8 від 22.11.21, були цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 480/21 від 01.03.21, № 1935/21 від 18.08.21, № 2199/21 від 15.09.21, №2550-1/21 від 18.10.21, № 2696/21 від 01.11.21, № 2896-1/21 від 15.11.21, відповідно.

Документальним підтвердженням коливання цін на ринку електричної енергії під час укладання додаткової угоди № 3 від 25.08.21 були роздруківки аналізу роботу ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за березень та липень 2021 року з офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку».

Надаючи оцінку змісту інформації про аналіз роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за березень та липень 2021 р. з офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» суд враховує наступне.

За змістом п. 14.5.2 Договору, якщо зміна ціни підтверджується інформацією з сайту https://www.oree.com.ua/, то електропостачальник ініціює таку зміну шляхом надсилання Споживачу листа, в якому зазначає інформацію про зміну ціни та вказує, на якому ринку ним здійснювалася закупівля електричної енергії. До листа електропостачальник додає на підтвердження скріншоти з сайту, які засвідчують зміну ціни.

Листом від 13.08.21 ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» повідомило Вільнянське МУВГ про необхідність укладення додаткової угоди № 3 від 25.08.21 та збільшення ціни за одиницю товару до економічно обґрунтованого рівня, на підтвердження чого надано роздруківки аналіз роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за березень та липень 2021 року з офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку». Разом з тим, додаткова угода № 3 підписана сторонами лише 25.08.21. Водночас, надана ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» інформація не містить відомостей щодо коливання цін на ринку електричної енергії, яке могло мати місце протягом серпня 2021 року як в бік збільшення, так і в бік зменшення. Також, з наданої інформації неможливо встановити ринкову ціну станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку. Крім того, у наданих документах відсутнє обґрунтування, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, не наведені причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, а підвищення ціни було не прогнозованим. У наданій інформації відсутнє порівняння чинної ринкової ціни на товар з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Натомість, відповідач-2 посилається у своєму листі на підвищення ціни незважаючи на те, що в березні 2021 року відповідачем-2 необґрунтовано підвищено ціни в порівнянні з ціною, за якою укладено договір (додаткова угода на зниження ціни не укладалась).

Крім того, ані лист ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» від 13.08.21 № 16704/1, ані додані до нього роздруківки аналізу роботи ринку не містять інформації щодо того, на якому саме ринку ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» здійснювалася закупівля електричної енергії, що також є порушенням умов договору в частині обґрунтування підвищення ціни за одиницю товару.

З огляду на викладене, обґрунтованих та законних підстав для укладення додаткової угоди № 3 від 25.08.21 в частині збільшення ціни за 1 кВт/год електричної енергії постачальником не доведено.

Щодо змісту цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 480/21 від 01.03.21, яка була документальним підтвердженням коливання цін на ринку електричної енергії під час укладання додаткової угоди № 2 від 25.03.21, суд відзначає наступне.

Умовами п. 14.5.2 укладеного відповідачами Договору передбачено право сторін змінити істотні умови договору в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. В свою чергу, наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами) (завіреними копіями довідок), зокрема, компетентного органу Торгово-промислової палати України. При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, зміна істотних умов договору має супроводжуватись як дотриманням вимог Закону, так й умов укладеного договору, якщо останній передбачає відповідний порядок зміни ціни.

У вказаній ціновій довідці наведено порівняння середньозважених цін купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН у торговій зоні ОЕС України за січень (1 462,52 грн/МВт.год) та лютий (1 632,28 грн/МВт.год) 2021 року. Цінова довідка видана 01.03.21. Додаткова угода № 2 до договору підписана сторонами лише 25.03.21. Водночас, вказана цінова довідка не містить інформації щодо коливання цін на ринку електричної енергії, яке могло мати місце протягом березня 2021 року як в бік збільшення, так і в бік зменшення.

Натомість, згідно відомостей АТ «Оператор ринку», розміщених на офіційному веб сайті https://www.oree.com.ua/, вбачається, що усереднена середньозважена ціна на РДН по ОЕС України з 01.03.21 по 25.03.21 (неврахований ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 480/21 від 01.03.21 період до моменту укладення додаткової угоди № 2 від 25.03.21) складала 1 387,32 грн.

Крім того, листами від 09.02.21 № 14822 та від 10.03.21 № 15432 ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» констатував збільшення ціни в лютому 2021 року в порівнянні з січнем 2021 року, однак ціна, яка визначена ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» у договорі та була надана в пропозиції при участі в тендері закладалась виходячи з цін станом на грудень 2020 року (на момент укладення договору). Однак, у грудні 2020 року (місяць укладення договору) усереднена середньозважена ціна на РДН по ОЕС України складала 1 538,07 грн, тобто, була вищою у порівнянні із середньозваженою ціною, яка мала місце протягом березня 2021 року (місяць підписання додаткової угоди № 2), з огляду на що подальша зміна ціни в бік її збільшення за відсутності обґрунтованих підстав, є безпідставною.

Отже, середньозважена ціна купівлі електричної енергії станом на час укладення додаткової угоди № 2 від 25.03.21 (1 387,32 грн) навпаки була знижена, у порівнянні з середньозваженою ціною під час укладення договору (1 538,07 грн). Крім того, відповідач -2 не обґрунтував Замовнику чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні; не навів причин, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним; не довів, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Відтак, обґрунтовані та законні підстави для укладення додаткової угоди № 2 від 25.03.2021 в частині збільшення ціни за 1 кВт/год електричної енергії, були відсутні та документально не підтверджені.

Цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 1935/21 від 18.08.21, №2199/21 від 15.09.21, № 2550-1/21 від 18.10.21, № 2696/21 від 01.11.21, № 2896-1/21 від 15.11.21, які були документальним підтвердженням коливання цін на ринку електричної енергії під час укладання додаткових угод №№ 4-8 за своїм змістом є аналогічними ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати № 480/21 від 01.03.21: не містять інформацію щодо розміру цін на електричну енергію на момент укладання договору (29.12.20) та на момент звернення до Харківської торгово-промислової палати, а за своїм змістом лише відображають середньозважені ціни на електричну енергію як товар на РДН (ОЕС України), станом на певні місяці 2021 року, що, таким чином, також не узгоджується з положеннями Закону, умовами договору, а також правовими позиціями Верховного Суду в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин.

Із змісту цінових довідок вбачається, що вони не містять аналізу динаміки ціни на товар у періоди між Договором та додатковими угодами. Відтак, такі цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не є належними доказами коливання ціни на електричну енергію, оскільки вказані документи лише констатують рівень середньозважених цін купівлі продажу електричної енергії на певні місяці року та не доводять її коливання.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявності коливання). Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанова Верховного Суду від 13.10.20 у справі № 912/1580/18).

Цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, якими обґрунтовано укладання додаткових угод № 2, №№ 4-8 та внесення змін до договору № 2912 від 29.12.2020, за своїм змістом лише відображають середньозважені ціни на електричну енергію як товар на РДН (ОЕС України), станом на певні місяці 2021 року. З цінових довідок Харківської торгово-промислової палати неможливо встановити ринкову ціну станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку. Крім того, у вказаних документах відсутнє обґрунтування, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, не наведені причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, а підвищення ціни було не прогнозованим. Цінові довідки Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом, як на момент звернення відповідача-2 з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Жодна з вищевказаних довідок не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Додатковими угодами № 9 від 10.12.21 та № 11 від 29.12.21, які були укладені відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме у зв`язку із зменшенням обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника було послідовно зменшено обсяг закупівлі електричної енергії у кількості до 1 802 340,121 кВт/год та до 1 766 469 кВт/год відповідно. Одночасно, пунктом 1.2 вказаних додаткових угод послідовно підвищено ціну за одиницю товару до 3,0216744 грн з ПДВ, що на 66,62% більше від ціни, визначеної Договором №2912 від 29.12.20. Належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин до додаткових угод № 9 та № 11 відповідачем-2 не зазначено та Споживачу (відповідачу-1) не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 2 від 25.03.21, № 3 від 25.08.21, № 4 від 09.09.21, № 5 від 23.09.21, № 6 від 21.10.21, № 7 від 05.11.21, № 8 від 22.11.21, № 9 від 10.12.21, № 11 від 29.12.21 до договору № 2912 від 29.12.20 укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням встановлених обставин невідповідності оспорюваних додаткових угод вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», суд дійшов висновку, що додаткова угода № 2 від 25.03.21 підлягає визнанню недійсною з підстав відсутності документального підтвердження існування обставин, які є умовою для зміни ціни товару, а додаткові угоди №3 від 25.08.21, № 4 від 09.09.21, № 5 від 23.09.21, № 6 від 21.10.21, № 7 від 05.11.21, № 8 від 22.11.21, № 9 від 10.12.21, № 11 від 29.12.21 з підстав збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в договорі, а також відсутності документального підтвердження існування обставин, які є умовою для зміни ціни товару.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.24 у справі № 922/2321/22 зроблено висновок, згідно якого додаткові угоди, укладені з порушенням вищезазначеного законодавства, підлягають визнанню судом недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами регулюються договором, а грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані постачальником електричної енергії, підстава їх набуття відпала, у зв`язку з чим вони підлягають поверненню на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 1,813476 грн за кВт*год до 3,0216744 грн за кВт*год, що становить 66,62 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні.

Оскільки додаткові угоди №№ 2-9 та № 11 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» та Управлінням щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись Договором № 2912 від 29.12.20, згідно з яким ціна за 1 кВт/год електричної енергії складала 1,813476 грн з ПДВ.

Відповідно до наданих до матеріалів справи актів приймання-передачі електричної енергії за період з січня по грудень 2021 року Постачальником передано, а Споживачем прийнято 1 772 586 кВт/год на суму 3 699 871,37 грн. Оплата за Договором на вказану суму підтверджена належними доказами.

Виходячи з первісної ціни у договорі № 2912 від 29.12.20 за 1 кВт/год електричної енергії - 1,813476 грн з ПДВ, без урахування оспорюваних додаткових угод, відповідач-1 за спожиту електричну енергію за період січень-грудень 2021 року повинен був сплатити 3 214 542,17 грн.

Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено Вільнянським міжрайонного управлінням водного господарства за отриману електричну енергію по ціні згідно додаткових угод та сумою за електричну енергію за ціною відповідно до договору № 2912 від 29.12.20, без урахування додаткових угод, становить 485 329,20 грн (3 699 871,37 грн - 3 214 542,17 грн).

Посилання представника відповідача-1 на те, що при визначенні розміру суми надмірно сплачених за договором коштів прокурором не враховано акт коригування прийняття-передавання електричної енергії у квітні 2021 року від 21.05.21, яким кількість спожитої відповідачем-1 у квітні 2021 року електричної енергії зменшено на 6117 кВТ*год, а її вартість на 12 202,23 грн, не знайшли свого підтвердження.

Зміст акту прийняття-передавання електричної енергії № 15585/05-21 від 21.05.21 свідчить, що кількість поставленої електроенергії 91 500,00 кВт/год та її вартість в розмірі 170 322,47 грн визначено з урахуванням акта коригування прийняття-передавання електричної енергії у квітні 2021 року від 21.05.21. І саме вказані відомості враховані прокурором при розрахунку суми надмірно сплачених за Договором коштів.

Таким чином, за висновком суду, грошові кошти в сумі 485 329,20 грн є такими, що були безпідставно одержані між ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ», підстава їх набуття відпала, а тому, воно зобов`язане повернути їх Управлінню, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України, право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.

Згідно з п. 2.4. Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 372 від 02.04.14, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

На теперішній час Вільнянське міжрайонне управління водного господарства є державною бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, яке є головним розпорядником бюджетних коштів, що свідчить про необхідність обрання ефективного способу захисту державних інтересів у спірних правовідносинах - повернення коштів безпосередньо до бюджету, які неправомірно витрачені розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

З урахуванням викладеного, надмірно сплачені 485 329,20 грн на підставі недійсних додаткових угод № 2 від 25.03.21, № 3 від 25.08.21, № 4 від 09.09.21, № 5 від 23.09.21, № 6 від 21.10.21, № 7 від 05.11.21, №8 від 22.11.21, № 9 від 10.12.21, № 11 від 29.12.21 до договору № 2912 від 29.12.20 підлягають стягненню з ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» на користь держави в особі саме Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

Відповідачі визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростували, доказів, які могли б свідчити про відповідність оспорюваних додаткових угод вимогам чинного законодавства або наявність підстав для звільнення відповідача-2 від обов`язку повернути надмірно сплачені йому кошти, не надали.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки недійсні додаткові угоди були підписані внаслідок неправомірних дій обох сторін в однаковій мірі, як Вільнянського міжрайонного управління водного господарства, так і товариства з обмеженою відповідальністю ЕК ЕНОЛЛ, суд вважає, що судові витрати зі сплати судового збору мають бути покладені на відповідачів у рівних частинах, шляхом їх стягнення на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області, якою сплачено судовий збір.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.03.21 до договору № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.20, укладеного Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства (вул. Шкільна, буд. 5, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030; ідентифікаційний код 36415134) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (вул. Танкопія, буд. 31/3, м. Харків, Харківська область, 61001; ідентифікаційний код 38157139).

Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 25.08.21 до договору № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.20, укладеного Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства (вул. Шкільна, буд. 5, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030; ідентифікаційний код 36415134) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (вул. Танкопія, буд. 31/3, м. Харків, Харківська область, 61001; ідентифікаційний код 38157139).

Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 09.09.21 до договору № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.20, укладеного Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства (вул. Шкільна, буд. 5, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030; ідентифікаційний код 36415134) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (вул. Танкопія, буд. 31/3, м. Харків, Харківська область, 61001; ідентифікаційний код 38157139).

Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 23.09.21 до договору № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.20, укладеного Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства (вул. Шкільна, буд. 5, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030; ідентифікаційний код 36415134) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (вул. Танкопія, буд. 31/3, м. Харків, Харківська область, 61001; ідентифікаційний код 38157139).

Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 21.10.21 до договору № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.20, укладеного Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства (вул. Шкільна, буд. 5, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030; ідентифікаційний код 36415134) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (вул. Танкопія, буд. 31/3, м. Харків, Харківська область, 61001; ідентифікаційний код 38157139).

Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 05.11.21 до договору № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.20, укладеного Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства (вул. Шкільна, буд. 5, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030; ідентифікаційний код 36415134) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (вул. Танкопія, буд. 31/3, м. Харків, Харківська область, 61001; ідентифікаційний код 38157139).

Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 22.11.21 до договору № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.20, укладеного Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства (вул. Шкільна, буд. 5, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030; ідентифікаційний код 36415134) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (вул. Танкопія, буд. 31/3, м. Харків, Харківська область, 61001; ідентифікаційний код 38157139).

Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 10.12.21 до договору № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.20, укладеного Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства (вул. Шкільна, буд. 5, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030; ідентифікаційний код 36415134) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (вул. Танкопія, буд. 31/3, м. Харків, Харківська область, 61001; ідентифікаційний код 38157139).

Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 29.12.21 до договору № 2912 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 29.12.20, укладеного Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства (вул. Шкільна, буд. 5, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030; ідентифікаційний код 36415134) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (вул. Танкопія, буд. 31/3, м. Харків, Харківська область, 61001; ідентифікаційний код 38157139).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (вул. Танкопія, буд. 31/3, м. Харків, Харківська область, 61001; ідентифікаційний код 38157139) на користь держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (вул. Січових стрільців, буд. 45-А, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 37472282) кошти в сумі 485 329 (чотириста вісімдесят п`ять тисяч триста двадцять дев`ять) грн 20 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Вільнянського міжрайонного управління водного господарства (вул. Шкільна, буд. 5, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030; ідентифікаційний код 36415134) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (вул. Залізнична, буд. 17, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код 02909973; розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2024 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 13 812 (тринадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн 77 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (вул. Танкопія, буд. 31/3, м. Харків, Харківська область, 61001; ідентифікаційний код 38157139) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (вул. Залізнична, буд. 17, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код 02909973; розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2024 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 13 812 (тринадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн 78 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.05.2025.

Суддя В.Л. Корсун