Рішення

від 05.05.2025 по справі 905/196/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.05.2025 Справа №905/196/25

за позовом: Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» (85325, Донецька область, Покровський район, с.Рівне, вул.Шопена, 1А, код ЄДРПОУ 34626750)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Український бекон» (85180, Донецька область, Краматорський район, с.Водяне Друге, вул.Зелена, 1А, код ЄДРПОУ 33380539)

про стягнення 102150 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест», с.Рівне звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Український бекон», с.Водяне Друге про стягнення суми заборгованості за договором поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 зі сплати вартості неповернутої зворотної тари на суму 102150 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість зі сплати вартості неповернутої зворотної тари на суму 102150 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/196/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві б/н від 24.03.2025 просив суд відповідно до п.8 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України залишити вищевказану позовну заяву без розгляду як таку, що подана з порушенням вимог ст.ст.162, 164 Господарського процесуального кодексу України; у разі, якщо в ході розгляду справи судом буде встановлена відсутність підстав для залишення позову без розгляду, ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаної позовної заяви в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на наступне:

- позовну заяву необхідно залишити без розгляду, оскільки позивачем не зазначено про наявність/відсутність у відповідача електронного кабінету в Електронному суді та електронної пошти відповідача, хоча вона була йому відома;

- у відповідача відсутні зобов`язання з оплати поставленої зворотної тари відповідно до умов укладеного договору, а отже такий спосіб захисту прав позивача, як стягнення заборгованості за неповернуту тару є таким, що не відповідає чинному законодавству та умовам договору, а отже позовна заява є такою, що не містить зазначення позивачем законного та можливого способу захисту його порушених прав, що є підставою для залишення позову без розгляду;

- зазначення позивачем, що ним направлялась претензія відповідачу щодо сплати заборгованості за неповернуту тару та одночасне зазначення, що ним не вживались заходи позасудового врегулювання спору може ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи та доданих до позову документів, що є порушенням ст.164 Господарського процесуального кодексу України та підставою залишення позову без розгляду;

- оскільки позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на накладні приймання зворотної тари за період з 01.01.2020 по 30.12.2020, проте звертається до суду в 2025 році, до позовної заяви необхідно застосувати строки позовної давності;

- зворотна тара, відповідно до умов договору не є та не була товаром, який підлягав поставці, та у відповідача не виникало зобов`язання з її приймання та оплати;

- жодних вимог та/або дій щодо повернення зворотної тари позивачем відповідачу не направлялося/не вчинялось, що підтверджується доводами позивача, який в позові зазначає, що ним направлялася претензія відповідачу саме про сплату заборгованості по неповернутій зворотній тарі, а не про повернення самої зворотної тари;

- оплаті підлягає саме товар, який переданий у власність покупця, а отже є таким, що реалізований покупцю (переданий у власність) відповідно до вимог чинного податкового законодавства та національного законодавства про бухгалтерський облік, натомість, передання зворотної тари у власність покупцю не відбувалося, а отже зобов`язань з оплати даної зворотної тари у покупця не виникало, а відповідно не могло виникнути і заборгованості з такої оплати;

- позивачем не було проведено жодної реалізації неповернутої тари, зокрема не були сформовані та надані відповідачу на підпис видаткові накладні на поставку зворотної тари, не були зареєстровані відповідні податкові накладні за результатами такої можливої реалізації, а також не було виставлено відповідачу рахунки на оплату, згідно з якими по факту проведеної реалізації (якщо б така була) відповідач мав би провести оплату начебто неповернутої тари протягом 3 банківських днів з моменту їх виставлення, що підтверджується позивачем та матеріалами справи, у зв`язку з чим строк оплати неповернутої зворотної тари не настав;

- жодного витребування зворотної тари зі сторони позивача не було, оскільки на даний час територія місцезнаходження відповідача перебуває в зоні активних бойових дій та відповідач вважає правомірним застосування до даної справи обставин форс-мажору, зокрема їх розповсюдження на неповернення зворотної тари, враховуючи відсутність будь-яких вимог щодо її повернення зі сторони позивача;

- відповідач немає змоги надати копії видаткових накладних на поставку тари: №168Т ДНЗ від 28.02.2020, №816Т ДНЗ від 11.09.2020, №6210Т МК від 16.12.2020 та копії видаткових накладних на повернення тари: №1Т МК від 13.01.2022, №46Т ДНЗ від 17.05.2022, оскільки, місце розташування відповідача, в тому числі його виробничі та офісні приміщення перебувають в зоні активних бойових дій, по вказаним місцям неодноразово здійснювалися ракетні обстріли, будівлі, приміщення заводу та адміністрації знищені або суттєво пошкоджені.

Позивач у відповіді на відзив б/н від 25.03.2025 заперечував проти викладених відповідачем доводів, просив відмовити відповідачу в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на наступне:

- подання позовної заяви та її отримання відповідачем відбувалося саме через електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», що було б не можливе без зазначення адрес електронної пошти та даних електронних кабінетів сторін, та сторона позивача не несе відповідальність за візуалізацію процесуальних документів і коректності відображення у них відомостей, які заносяться у відповідні графи бланків документів під час їх формування заявниками в Електронному суді;

- суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, у зв`язку з чим позивачем було вірно обрано ефективний спосіб захисту;

- оскільки відповідач не отримав претензію позивача, то такий захід врегулювання спору, не можна вважати таким, що відбувся, відповідно вказані позивачем у позові відомості відповідають дійсності, та положення п.6 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України вимагають зазначення у позові відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору лише у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, проте ні законом, ні договором поставки у даній справі обов`язковість досудового врегулювання спору не передбачена;

- строки позовної давності щодо позовних вимог в даній справі застосуванню не підлягають, в силу дії обмежень встановлених п.12 та п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України;

- при отриманні товару покупцем в місці поставки, визначеному згідно з п.2.1 цього договору, покупець зобов`язаний повернути представнику постачальника зворотну тару у повному обсязі, у зв`язку з чим умови договору поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 не передбачають необхідності пред`явлення постачальником окремої письмової чи будь-якої іншої вимоги для повернення зворотної тари з боку покупця, та відповідач погодився із зобов`язанням з повернення зворотної тари і частково виконав його;

- на момент поставки товару за умовами договору, зворотна тара не вважалася реалізованою, бо залишалася власністю постачальника і мала бути йому повернута, фактично відбувалася зміна місця зберігання тари і з балансу власника така передана тара не списувалася, у покупця вказана тара повинна була обліковуватися на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» за вартістю тари і в розрізі контрагента власника тари, у зв`язку з чим, до вимог податкового законодавства, податкові накладні на поставку тари не складалися, оскільки поставки (повернення) не відбулося;

- обов`язковість складення рахунків на оплату тари передбачена виключно у випадках, вказаних у п.4.5 договору поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016, а саме, в разі виявлення при прийманні зворотної тари ознак битої, які виникли внаслідок порушень технічних умов приймання товару з боку представників покупця або за іншої вини покупця та оскільки таких обставин не було, то і підстави для складання рахунків відсутні;

- форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а їхня здатність впливати на реальну можливість виконання певного зобов`язання, при цьому докази, які б підтверджували факт впливу форс-мажору на спроможність відповідача оплатити неповернуту зворотну тару не надано, одночасно обов`язок відповідача щодо повернення зворотної тари почав існувати у період з 01.01.2020 по 30.12.2020, задовго до того, як у відповідача виникли форс-мажорні обставини, наявність яких він обґрунтовує доданими до відзиву документами;

- відповідачем було здійснено часткове повернення зворотної тари у період з 23.04.2021 по 17.05.2022, тобто вже після початку повномаштабного вторгнення РФ на територію України та віднесення населеного пункту місцезнаходження відповідача до зони активних бойових дій, що свідчить про те, що дані обставини не впливали на нього та не перешкоджали виконанню договірних зобов`язань;

- в умовах існуючої війни всі суб`єкти господарської діяльності, які мають місцезнаходження на території активних бойових дій у однаковому ступені зазнають матеріальних втрат і несуть пов`язані з цим ризики, однак це не нівелює їх обов`язку щодо належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань відповідно до укладених договорів та вимог чинного законодавства.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив б/н від 31.03.2025 просив суд відмовити у задоволенні позову, повторно посилався на обставини викладені у відзиві та, крім того, зазначав, що:

- наведені позивачем у відзиві підстави для зупинення строків позовної давності не є безумовними, а питання визнання чи не визнання поважними причини пропуску таких строків визначаються судом окремо в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених стороною у справі та позивачем ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив, в тому числі після подання відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, не обґрунтовано та не наведено жодних причин пропуску строків позовної давності, їх поважності, не надано жодного доказу, який би підтверджував поважність таких причин, зокрема, вплив введеного на території України воєнного стану на відсутність можливості подачі позивачем позову в межах встановлених строків позовної давності;

- відповідно до умов поставки, передбачених договором, позивач, для виконання обов`язку відповідача з повернення зворотної тари, мав виконати своє зобов`язання із забезпечення умов приймання зворотної тари, тобто надання транспортного засобу з достатньою кількістю палетомісць для можливості завантаження пустої зворотної тари в нього, проте даний обов`язок позивачем не виконувався, що в свою чергу позбавляло можливості виконання відповідачем свого зустрічного зобов`язання з повернення зворотної тари, оскільки позивачем не надавалися відповідні транспортні засоби;

- вимоги позивача про сплату заборгованості за неповернуту зворотну тару є передчасними та є необхідним застосування до даної справи обставин форс-мажору, зокрема їх розповсюдження на неповернення зворотної тари, враховуючи відсутність будь-яких вимог щодо її повернення зі сторони позивача та відсутність факту реалізації такої тари відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 06.12.2016 між Приватним акціонерним товариством «АПК-Інвест» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Український бекон» (покупець) був укладений договір поставки №1234/ЗАМн-16, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов`язався поставити (передати у власність) покупцеві окремими партіями заморожені: блоки із м`яса, субпродукти м`ясні оброблені, кістки свинячі (надалі «Товар»), а покупець зобов`язався приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість товару встановлюються сторонами на підставі узгоджених заявок у видаткових накладних (які містять всі необхідні відомості щодо відповідної партії товару, передбачені ч.2 ст.266 Господарського кодексу України та у розумінні вказаної статті є специфікаціями), які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.3 договору).

Згідно з п.1.6 договору супровідними документами на товар є наступні документи:

- видаткова накладна;

- товарно-транспортна накладна;

- інші документи, передбачені чинним законодавсгвом, в тому числі стосовно безпечності та якості харчових продуктів, в обсязі передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили адреси за якими здійснюються поставки за цим договором у додатку №2 Перелік місць для поставки товару, який є невід`ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP склад покупця відповідно до вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (в редакції 2010 року) за адресою визначеною згідно з Переліком місць для поставки Товару (додаток №2 до договору) та вказаною у відповідній заявці.

Відповідно до п.п.2.6-2.7 договору зобов`язання постачальника з поставки вважається виконаним у момент передачі товару покупцю. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару в місці поставки.

Моментом передачі товару є момент оформлення відповідних супровідних документів на товар, з зазначенням в цих документах дати фактичного отримання товару. У випадку відсутності в примірниках супровідних документів постачальника дати отримання товару, вказаної покупцем, днем передачі товару вважається день оформлення супровідних документів на товар, відповідно до вказаної дати документу (п.2.9 договору).

Згідно з п.п.3.2-3.4 договору приймання-передача товару за кількістю та якістю проводиться в момент передачі товару покупцю в місці поставки, у присутності уповноважених представників сторін. Покупець, при відповідності товару умовам цього договору, діючим стандартам, технічним умовам, зобов`язаний при прийнятті товару, надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлену у відповідності до вимог чинного законодавства України та підписати товарну/видаткову накладну. При централізовано-кільцевих перевезеннях товару їх відпуск постачальником може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач товару за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання товару (повідомлення за формою, узгодженою в додатку 4). Підписанням цього повідомлення покупець свідчить, що наведений зразок печатки (штампу) буде використовуватись ним для скріплення підписів виключно осіб уповноважених покупцем на прийняття товару від постачальника з узгодженням вартості, кількості та асортименту товару. При цьому, за наявності відбитку на супровідних документах на товар відповідного відбитку печатки (штампу), про який було попередньо повідомлено покупцем постачальника, покупець приймає на себе всі можливі ризики пов`язані із підписанням супровідних документів на товар не уповноваженими з боку покупця особами. Оформлення покупцем супровідної документації на товар (тобто підписання та проставляння відбитку печатки/штампу (за наявності) на видатковій та/або товарно-транспортній накладних) свідчить про згоду покупця із ціною реалізації товару, його асортиментом та кількістю відповідно до заявки покупця наданої постачальнику.

Розділом 4 договору визначено умови приймання-передачі зворотної тари та пакування продукції.

Пунктами 4.2 4.5 договору передбачено, що товар за цим договором може поставлятися як в зворотній тарі, так і в тарі, яка не підлягає поверненню, тобто не є зворотною тарою у відповідності до технічних умов постачальника. Зворотною тарою за цим договором є тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню. Вся інша тара яка не підпадає під визначення зворотної тари за вище визначеними критеріями є тарою, яка не є зворотною, оскільки така тара повністю або частково втрачає свої первісні якості і не підлягає подальшому використанню за своїм прямим призначенням. Вартість такої тари включається до вартості товару. При отриманні товару покупцем в місці поставки, визначеному згідно з п.2.1 цього договору, покупець зобов`язаний повернути представнику постачальника зворотну тару у повному обсязі. В разі виявлення при прийманні зворотної тари ознак битої, які виникли внаслідок порушень технічних умов приймання товару з боку представників покупця або за іншої вини покупця (невідповідність місць для приймання товару, недбалість, недостатність/відсутність кваліфікованого персоналу, технічних пристроїв чи інше), представником постачальника складається відповідний акт про псування тари. В цьому випадку постачальник вважає таку тару реалізованою покупцю. Ціна такої зворотної тари буде зазначена у відповідній накладній з додаванням ПДВ у розмірі встановленому чинними нормами Податкового кодексу України для відповідної господарської операції. Покупець повинен сплатити постачальнику суму вартості реалізованої тари протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку на оплату вартості зворотної тари. Реалізація тари оформлюється відповідно до вимог податкового законодавства України та національного законодавства про бухгалтерський облік.

Відповідно до п.5.1 договору погоджена сторонами у порядку визначеному в п.1.2, 1.5 цього договору ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором вказується постачальником у видатковій накладній та враховує податок на додану вартість у розмірі встановленому чинними нормами Податкового кодексу України для відповідної господарської операції.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, набирає чинності з 01.01.2017 і діє по 31.12.2020 включно (п.1 додаткової угоди №8 від 14.09.2020 до договору поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016).

Зазначений договір підписаний представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень. Інформація про розірвання вказаного договору в матеріалах справи відсутня.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 вказаного Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

В силу норм ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документом, який містить відомості про господарську операцію є первинний документ.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У спірних правовідносинах первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій з поставки товару за договором є видаткові накладні, які повинні містити, зокрема, прізвища, особистий підпис осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій та, які є відповідальними за їх здійснення.

Як вказує позивач, на виконання договору №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 Приватним акціонерним товариством «АПК-Інвест» було поставлено Приватному акціонерному товариству «Український бекон» за період з 01.01.2020 по 30.12.2020 разом з товаром зворотну тару, а саме піддони дерев`яні 1200*800, відповідно до наданих накладних приймання зворотної тари, на загальну суму 202770 грн, які були частково повернуті позивачу на суму 100620 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до накладних приймання зворотної тари, позивач разом з товаром поставив відповідачу зворотну тару, а саме піддони дерев`яні, на суму 198630 грн, по місяцях: січень 2020 22590 грн, лютий 2020 10620 грн, березень 2020 21330 грн, квітень 2020 22320 грн, травень 2020 17640 грн, червень 2020 12690 грн, липень 17010 грн, серпень 15660 грн, вересень 19260 грн, жовтень 20790 грн, листопад 10530 грн, грудень 8190 грн. Вказані первинні документи підписані представником Приватного акціонерного товариства «Український бекон» та засвідчені печаткою підприємства.

Крім того, з наданих накладних повернення зворотної тари вбачається, що відповідач повернув позивачу, за період 2020 року, зворотну тару в загальній сумі 24030 грн, про що свідчать підписи водіїв позивача, які здійснювали приймання зворотної тари.

Також, в матеріалах справи наявні 4 накладні повернення зворотної тари, які оформлені окремими документами, на повернення дерев`яних піддонів на загальну суму 50850 грн. Позивач в позові визнав повернення відповідачем зворотної тари за цими накладними.

Одночасно, позивач в позові визнає повернення відповідачем зворотної тари за накладними №1Т МК від 13.01.2022 та №46Т ДНЗ від 17.05.2022, на загальну суму 49770 грн, які не були долучені до матеріалів справи.

З наведеного вбачається, що матеріалами справи підтверджується поставка зворотної тари відповідачу на загальну суму 198630 грн, з яких було повернуто зворотну тару на загальну суму 124650 грн (24030 + 50850 + 49770), а отже залишок неповернутої відповідачем тари складає 73980 грн.

Суд не бере до уваги доводи позивача, що ним було поставлено позивачу зворотну тару за накладними на поставку тари №168Т ДНЗ від 28.02.2020, №816Т ДНЗ від 11.09.2020, №6210Т МК від 16.12.2020 на загальну суму 4320 грн (2250 + 1710 + 360), оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутні вказані накладні приймання зворотної (заставної) тари з підписом відповідача про їх отримання. Надані позивачем товарно-транспортні накладні, що свідчать про приймання відповідачем товару: №383ДНЗ від 28.02.2020 (за змістом якої позивачем було поставлено відповідачу товар в зворотній тарі у виді піддонів дерев`яних 1200*800 в кількості 25 шт) та №55931МК від 16.12.2020 (за змістом якої позивачем було поставлено відповідачу товар в зворотній тарі у виді піддонів дерев`яних 1200*800 в кількості 4 шт), суд не бере до уваги, оскільки не зрозуміло чи є зворотна тара за цими товарно-транспортними накладними на поставку товару саме зворотною тарою за вищевказаними накладними приймання зворотної (заставної) тари.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідно до договору поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016, при отриманні товару покупцем в місці поставки, визначеному згідно з п.2.1 цього договору, покупець зобов`язаний повернути представнику постачальника зворотну тару у повному обсязі, проте до теперішнього часу зворотну тару в повному обсязі повернуто не було, позовні вимоги щодо стягнення вартості зворотної тари в сумі 73980 грн є обгрунтованими.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування до вимог позивача строків позовної давності, суд зазначає наступне.

За змістом ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 вказаного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу норм ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом ч.4 ст.267 вказаного кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що в цій справі позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на накладні приймання зворотної тари за період з 01.01.2020 по 30.12.2020, проте звертається до суду в 2025 році, суд зазначає про наступне.

Згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п.п.12-14. Закон №540-IX набрав чинності 02.04.2020, п.12 якого передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені ст.257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому дію карантину неодноразово було продовжено та постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

Також, судом враховано, що 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває на даний час.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, в тому числі п.19, відповідно до змісту якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені в тому числі статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Приймаючи до уваги те, що встановлений ст.257 Цивільного кодексу України строк позовної давності продовжений на строк дії карантину з 12.03.2020 по 30.06.2023 відповідно до п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а також продовжений на строк дії воєнного стану відповідно до п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку що вимога відповідача щодо застосування позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки такий строк не вважається пропущеним.

Щодо доводів відповідача про застосування до справи форс-мажорних обставин, суд зазначає, що боржник, який допустив невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, має право доводити, що це відбулося внаслідок дії непереборної сили. Висновки про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, містяться у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 07.06.2023 у справі №906/540/22. Натомість, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неможливості виконання зобов`язання з повернення отриманої зворотної тари у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Згідно зі ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У зв`язку з наведеним, суд не бере до уваги доводи відповідача, що позивачем не було проведено жодної реалізації неповернутої тари, зокрема не були сформовані та надані відповідачу на підпис видаткові накладні на поставку зворотної тари, не були зареєстровані відповідні податкові накладні за результатами такої можливої реалізації, а також не було виставлено відповідачу рахунки на оплату, згідно яких по факту проведеної реалізації (якщо б така була) відповідач мав би провести оплату начебто неповернутої тари протягом 3 банківських днів з моменту їх виставлення, що підтверджується позивачем та матеріалами справи, у зв`язку з чим строк оплати неповернутої зворотної тари не настав. На думку суду, правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві позивача, не є предметом розгляду в межах цієї справи, при цьому умови повернення зворотної тари встановлені спірним договором, та підписуючи накладні приймання зворотної тари відповідач підтвердив узгодженість ціни вищевказаної тари та не заперечував проти її встановленої вартості, а саме 90 грн (ціна без ПДВ) за один піддон дерев`яний 1200*800.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2024 у справі №905/515/23.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 73980 грн.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1754,37 (73980/102150*2422,40) грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваного позову позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством (без урахування коефіцієнту пониження 0,8 за подання позову в електронній формі) вказана особа не позбавлена права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі 605,60 грн на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український бекон» (85180, Донецька область, Краматорський район, с.Водяне Друге, вул.Зелена, 1А, код ЄДРПОУ 33380539) на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» (85325, Донецька область, Покровський район, с.Рівне, вул.Шопена, 1А, код ЄДРПОУ 34626750) заборгованість за договором поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 зі сплати вартості неповернутої зворотної тари у розмірі 73980 грн, а також судовий збір в сумі 1754,37 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 05.05.2025.

Повний текст рішення складено 12.05.2025.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця