Ухвала від 15.05.2025 по справі 922/2728/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

15 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/2728/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

за участю скретаря Андерс О.К.

за участю представників:

скаржника (ПП "Золота Нива-1") - Білоголовської Л.А., ордер серії АХ від 17.04.2025 № 1254384;

позивача ( ОСОБА_1 ) - Чернишової О.Ю., ордер серії АХ від 22.04.2025 № 1254971;

першого відповідача ( ТОВ "Агроком") - Кабанової А.В., ордер серії АХ від 15.05.2025 № 1260329;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Золота Нива-1", с. Забавне Ізюмського району Харківської області (вх. № 750 Х/2-8) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21 (ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Калініченко Н.В., повний текст складено 26.01.2022)

за позовом ОСОБА_1 , селище Слобожанське Балаклійського району Харківської області

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", селище Верхньоводяне Балаклійського району Харківської області

2. Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, місто Лозова Харківської області

про визнання недійсним внесення до статутного фонду товариства земельної частки (паю), визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" та до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним частково установчого договору та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", що стосуються визнання померлої матері позивача ОСОБА_2 засновником вказаного Товариства та визнання внесення земельної частки (паю) серія ХР № 0089901 до статутного фонду Товариства незаконним, а також про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку серія ЯК № 249489 від 18 червня 2012 року виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на земельну ділянку площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, виданого на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 18 від 23 січня 2021 року, скасування реєстраційного запису в Книзі записів реєстрації державних актів на права власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 18 червня 2021 року № 63245000200000001.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21 позов задоволено частково.

Визнано недійсним п.п. 173 ст. 54 Установчого договору нової редакції від 28 липня 2000 року та п.п. 173 ст. 26 Статуту нової редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" від 28 липня 2000 р., що стосуються визнання померлої матері позивача ОСОБА_2 засновником вказаного товариства та визнано внесення земельної частки (паю) серія ХР № 0089901 до статутного фонду Товариства незаконним.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" на користь ОСОБА_1 1 135 грн. судового збору.

Стягнуто з Лозівської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 1 135 грн. судового збору.

Приватне підприємство "Золота Нива-1" подало на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу як особа, яка не залучена до розгляду у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права та інтереси, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

При цьому скаржник стверджує , що рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21 впливає на його права та інтереси як учасника відповідача-ТОВ"Агроком" з часткою 7 892758 грн, що становить 91,7 % статутного капіталу ТОВ "Агроком" на отримання частини прибутку (дивідендів) та отримання у разі ліквідації Товариства частини майна, що залишилась після розрахунків з кредиторами, або його вартості, оскільки внаслідок визнання судом внесення земельної частки (паю) серія ХР № 0089901 до статутного фонду ТОВ "Агроком" незаконним, ОСОБА_1 , отримав право подати до ТОВ "Агроком" віндикаційний позов про витребування з чужого незаконного володіння Товариства земельної ділянки площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, яке він реалізував, подавши відповідний позов в рамках справи № 632/1982/24, розгляд якої триває і задоволення такого позову призведе до зменшення вартості активів ТОВ "Агроком", загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які обробляє ТОВ "Агроком", наслідком чого стане зменшення майна та суми прибутку Товариства.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Золота Нива-1" (вх. № 750 Х/2-8) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21 розгляд апеляційної скарги призначено на 15.05.2025 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104

23.04.2025 від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Золота Нива", с. Забавне Ізюмського району Харківської області (вх. № 750 Х/2-8) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21, в обґрунтування якого він посилається на нявність передбачених п. 3 ч. 1 статті 264 Гоподарського процесуального кодексу України підстав для відповідної процесуальної дії з огляду на те, що оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права, інтереси та обов`язки скаржника, оскільки останній не є учасником спірних правовідносин і вказане рішення не містить висновків(суджень) про його права, інтереси та обов`язки.

27.04.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5128), в якому позивач заперечив проти доводів скарги.

28.04.2025 від першого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5230), в якому він просить її задовольнити.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025, у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи № 922/2728/21 сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

15.05.2025 від першого відповідача (ТОВ "Агроком") надійшло клопотання, в якому він просить витребувати від Лозівської районної державної адміністрації Харківської області оригінал або належним чином завірену копію нової редакції Установчого договору про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" від 28.07.2000 та оригінал або належним чином заврену копію доручення, виданого ОСОБА_2 ОСОБА_3 , посвідченого 12.03.2000 секретарем виконкому Верхньобішкінської сільської ради народних депутатів Первомайського району Харківської області Волобуєвою А.Т., на підставі якого ОСОБА_3 як представником ОСОБА_2 підписано нову редакцію Установчого договору про створення ТОВ "Агроком" від 28.07.2000.

В обгрунтування клопотання заявник посилається на те, що до предмету доказування у даній справі входять обставини щодо додержаня вимог закону про нотаріальне посвідченння Установчого договору про створення ТОВ "Агроком" в новій редакції від 28.07.2000, а також щодо підписання його від імені ОСОБА_2 -матері позивача, оскільки позивач стверджує про те, що ОСОБА_2 не підписувала вказану редакцію Установчого договору.

Натомість постановлені судом першої інстанції ухвали свідчать про витребування від Лозівської районої державної адміністрації Харківської області копії Статуту ТОВ "Агроком" від 28.07.2000, поданої для проведення державної реєстрації Товариства і внаслідок відсутності в розпорядженні суду першої інстанції нової редакції Установчого договору від 28.07.2000, поданої для проведення державної реєстарції Товариства , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зазначена редакція Установчого договору не була посвідчена нотаріально.

Натомість зі змісту копії нової редакції Установчого договору про створення ТОВ "Агроком" від 28.07.2000, наданої суду першим відповідачем (копії його примірника) вбачається, що вона була підписана засновниками ТОВ "Агроком" та їх представниками за дорученням, у тому числі представником ОСОБА_2 ОСОБА_3 на підставі доручення, посвідченого 12.03.2000 секретарем Виконкому Верхньобішкінської сільської ради народних депутатів Первомайського району Харківської області ОСОБА_4 .

На загальних зборах засновників ТОВ "Агроком" 28.07.2000 було ухвалено ввести до складу засновників Товариства 29 громадян, у тому числі ОСОБА_2 , яка свій вклад у статутний фонд внесла сертифікатом на право на земельну частку(пай) серія ХР № 00899901, що підтверджується протоколом № 11 загальних зборів засновників ТОВ "Агроком" від 28.07.2000.

Нова редакція Установчого договору про створення ТОВ "Агроком" від 28.07.2000 була підписана засновниками "ТОВ "Агроком" , у тому числі представником ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 на підставі вищенаведеного доручення. Заявою від 30.05.2001, посвідченою нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованою у реєстрі за № 4432 п`ятеро громадян засновників ТОВ "Агроком", від імені яких діяли представники, у тому числі ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , звернулися до загальних зборів засновників ТОВ "Агроком" із заявою про виведеня їх зі складу засновників Товариства та переданя їх внесків, у тому числі внеску ОСОБА_2 , а саме: сертифікату на право на земельну часку (пай) серія ХР № 0089901 безоплатно ОСОБА_5 із зазначенням того, що майнових та інших претензій до ТОВ "Агроком" вони не мають.

З огляду на наведене, заявник стверджує, що докази, які він просить витребувати, підтверджують обставину, яка входить до предмету доказування у даній справі щодо наявності волі ОСОБА_2 на введення її до складу засновників (учасників) ТОВ "Агроком" і внесення нею в якості вкладу до статутного фонду ТОВ "Агроком" сертифікату на право на земельну часку (пай) серія ХР № 0089901, яка була виражена у дорученні, наданому ОСОБА_3 , посвідченому секретарем виконкому Верхньобішкінської сільської ради народних депутатів Первомайського району Харківської області Волобуєвою А.Т. і спростовують доводи позивача щодо внесення вказаного сертифікату до статутного фонду ТОВ "Агроком" без відома ОСОБА_2 та щодо неприйняття участі останньої в жодних зборах засновників Товариства.

Також заявник стверджує, що вказані докази можуть підтвердити те, що позивачем пропущено позовну давність, яка обчислюється з дня коли особа дізналась про порушення свого права (ч. 1 ст. 257 ЦК України), з огляду на те, що ОСОБА_2 добровільно стала засновником ТОВ "Агроком" і знала про це ще з 2000 року.

Разом з цим заявник ствреджує, що він не може отримати ці докази самостійно, оскільки його представник звертався з відповідними адвокатськими запитами до Лозівької районної державної адміністрації, яка в його задоволенні відмовила, а також до ОСОБА_3 , який не було отримано останнім за відомостями сайту АТ Укрпошта.

Розглянувши зазначене клопотання про виттребування доказів, колегія суддів відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 13 та ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, за принципом змагальності саме на сторони покладено обов`язок з надання доказів на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої доводи і заперечення, в той час як ч. 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено заборону суду збирати докази з вланої ініціативи..

Пунктом 4 ч. 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено,обов`язок учасників справи подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Заявник у клопотанні просить витребувати доказ, який не подавався суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і при цьому докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За сталою практикою Верховного Суду поважними обставинами, які з незалежних від скаржника обставин унеможливили подання доказу суду першої інстанції визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії.

На запитання суду апеляційної інстанції щодо причин неподання таких доказів суду першої інстанції та неініціювання питання про їх витребування в разі неможливості самостійно їх отримати, представник першого відповідача зазначила те, що перший відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції не вбачав необхідності у витребування цього доказу, з огляду на те, що позивачем було заявлено суду клопотання про витребування доказів, в тому числі витребування від Первомайської районної державної адміністрації Харківської області належним чином посвідчених копій Статуту ТОВ "Агроком" та копії установчого договору ТОВ "Агроком, яке було задоволено ухвалою суду від 29.07.2021 і яка не була виконана через те, що Первомайська районна державна адміністрація знаходиться у стані припинення, і всі документи , у тому числі витребувані вказаною ухвалою суду були передані Лозівській районній державній адміністрації Харківської області , що зумовило подання позивачем суду першої інстанції клопотання про витребування вже від Лозівської районної державної адміністрації копію саме Статуту ТОВ "Агроком" (нова редакція 28.07.2000), яке ухвалою суду від 05.10.2021 було задоволено, але вказана ухвала також не було виконана, у зв`язку з чим позивач повторно заявив аналогічне клопотання, яке також було задоволено ухвалою суду від 25.10.2025 на виконання якого Лозівською районною державною адміністрацією було надано нова редакція статуту ТОВ "Агроком". З огляду на наведене, перший відповідач зазначив , що в суді першої інстанції не поставало питання про витребування копії саме Установчого договору в новій редакції від Лозівської районної державної адміністрації.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив з підстав неподання заявником в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості подання ним зазначених доказів суду першої інстанції, оскільки обставини, на які послався останній, свідчать про те, що причиною неподання відповідних доказів було те, що він не скористався своїми процесульними правами щодо їх подання.

Колегія суддів зазначає, що вказані причини неподання першим відповідачем наведених доказів суду першої інстанції не свідчать про наявність дійсних об`єктивних перешкод для надання ним відповідного доказу у встановлені строки під час розгляду справи в суді першої інстанціії, а мали виключно суб`єктивний характер, оскільки, зумовлені тим, що відповідач не скористався своїми процесуальними правам щодо подання доказів в обгрунтування обставин, якими він обгрунтовує свої заперечення проти позову.При цьому заявник протягом тривалого часу підготовчого провадження взагалі не ставив питання про витребування відповідних доказів.

Розглянувши клопотання позивача про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Золота Нива-1", с. Забавне Ізюмського району Харківської області (вх. № 750 Х/2-8) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення, з наступних підстав.

Пункт 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Тобто доведення цих обставин покладено на скаржників, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України.

Отже, ГПК України у чинній редакції передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом питання про те, чи вирішено оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18,від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 03.12.2020 у справі № 908/3338/19, від 16.01.2021 №904/379/19.від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16, від 20.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 21.04.2021 у справі № 910/22198/17, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21.

Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19).

Отже, за змістом ст. ст. 17, 254 Господарського процесуального кодексу України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей Кодексу, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16).

Права учасників справи визначені ч. 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі оскаржувати судове рішення у визначених законом випадках.

Норма ч. 1 статті 17 та ч. 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України розширює коло осіб, які мають оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, порівняно з учасниками справи, лише на перший погляд, оскільки особи, про які йдеться в цій нормі, є суб`єктами матеріально-правових відносин, яких стосується спір, що отримав вирішення в судовому рішенні. Та обставина, що вони не приймали участь у справі, була обумовлена застосуванням щодо них незаконних процесуальних обмежень.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір і такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Аналіз наведених положень дає змоги дійти висновку, що особа, набуваючи статусу апелянта у справі, до участі у якій не була залучена,повинна мати не просто певний обсяг прав, свобод та інтересів, що зачіпаються тим чи іншим способом при ухваленні судового рішення, а питання про захист чи відмову у захисті прав, свобод чи інтересів саме цієї особи має бути вирішено судом безпосередньо.

Зазначена вимога Господарського процесуального кодексу України є імперативною та положення ч. 1 статті 17 та ч. 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України не підлягають довільному тлумаченню

Разом з цим, п. 3 ч. 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося..

Таким чином, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі №12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16).

Проте, з матеріалів даної справи не вбачається вирішення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення питань про права, охоронюваних законом інтереси або обов`язки скаржника, оскільки цим рішенням не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник та це рішення не містить суджень про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.Зокрема, мотивувальна частина рішення не містить висновки суду про права та обов`язки скаржника, а його у резолютивна частина не містить вказівок про права та обов`язки цієї особи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі виник з правовідносин щодо переоформлення права на земельну частку (пай), яке належало спадкодавцю позивача- його померлій матері ОСОБА_2 , і яке було посвідчене сертифікатом НОМЕР_1 , на першого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроком», з підстав внесення ОСОБА_2 такого права до статутного капіталу цього Товариства, шляхом внесення правопопередником другого відповідача Первомайською районною державною адміністрацією відповідного запису до вказаного сертифікату про зміну власника, а також подальшого оформлення за Товариством права власності на земельну ділянку 632458100:15:000:0024, яка була сформована в результаті виділення вказаного паю в натурі, шляхом видання на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 23 січня 2012 № 18 державного акту на земельну ділянку серія ЯК № 249489 від 18 червня 2012.

Позов обґрунтовано з тих підстав, що установчий договір та Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" в редакції від 28.07.2000 в частині, що стосується померлої ОСОБА_2 , порушує право позивача як особи, що має право на спадкове право на володіння, користування та розпорядження земельною часткою (паєм) на підставі сертифікату на право на земельну ділянку (пай) серія ХР № 0089901 у розмірі 9,11 га в умовних кадастрових гектарах з огляду на те, що діюче на той момент законодавство не передбачало можливості передачі у власність товариства права на земельну частку (пай), внесене як вклад до статутного фонду товариства його засновником, оскільки дана дія є грубим порушенням Указу Президента України № 666-84 "Про невідкладні заходи прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва".

Зокрема, судом першої інстанції встановлено , відповідно до постанови державного нотаріусу про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.11.2019 № 1328/02/31 позивач є спадкоємцем за законом першої черги ОСОБА_2 , який прийняв спадщину фактично, у відповідності до довідки Верхньобішкінського старостинського округу Первомайського району Харківської області ід 11.11.2019 у відповідності до ст 549 ЦК УРСР, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на сертифікат на право на земельну ділянку (пай) серія ХР № 0089901 у розмірі 9,11 га через відсутність предмету спадкування, оскільки вказаний сертифікат переоформлений на ТОВ "Агроком".

Також в позовній заяві позивач зазначив, що з копії вказаного сертифікату на стороні, де фіксуються зміни у зв`язку з переданням права на земельну частку (пай), вбачається, що право на земельну частку (пай) передано до ТОВ "Агроком" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2004 у справі № 46/426-04 та проставлено підпис голови Первомайської РДА і печатка вказаної РДА, запис зроблений 07.02.2005.

До Міськрайоного управління у Первомайському районі та місті Первомайському Головного управління Держгеокадастру в Харківській області було сформовано запит від 13 серпня 2018 року з метою встановлення перебування примірника сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0089901 із земель КСП "Берекський".

23 березня 2018 року позивач отримав відповідь від Міськрайоного управління у Первомайському районі та місті Первомайському Головного управління Держгеокадастру в Харківській області № Ч-32/0-0.23,051045/155-18 в якій вказано, що дані у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0089901 із земель КСП "Берекський" були змінені, а саме право на земельну частку (пай) було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на підставі рішення господарського суду Харківської області від 08 грудня 2004 року по справі № 46/426-04 , як внесок до статутного фонду підприємства.

Також, листом Міськрайоного управління у Первомайському районі та місті Первомайському Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 17 жовтня 2018 року № 90/155-18 повідомлено позивача, що відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та подальшої передачі їх у власність із земель колективної власності на території Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області розробленому Харківською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" у 2009 році, за сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0089901 закріплено земельну ділянку за № 79. Також проінформовано позивача, що згідно даних Книги реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди по Первомайському району та міста Первомайський Харківської області, в управлінні обліковується Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 249489 від 18 червня 2012 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком", який видано на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 23 січня 2012 року № 18 та зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 632450002000001 від 18 червня 2012 року.

Посилаючись на вказані обставини позивач в позовній заяві стверджує, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0089901 із земель КСП "Берекський" внесений до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" з порушенням установленого законом порядку, оскільки ОСОБА_2 не укладала жодних угод, посвідчених нотаріально, на відчуження земельної частки (паю), акту прийому-передачі до статутного фонду не підписувала, у зборах засновників не приймала участь.

Колегія суддів враховує, що спір у даній справі є корпоративним, в той час як зазначено вище, Приватне підприємство "Нива-1" в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване рішення впливає на його права та інтереси як учасника відповідача-ТОВ"Агроком" з часткою 7 892758 грн, що становить 91,7 % статутного капіталу ТОВ "Агроком" на отримання частини прибутку (дивідендів) та отримання у разі ліквідації Товариства частини майна, що залишилась після розрахунків з кредиторами, або його вартості, оскільки внаслідок визнання судом внесення земельної частки (паю) серія ХР № 0089901 до статутного фонду ТОВ "Агроком" незаконним, ОСОБА_1 отримав право подати до ТОВ "Агроком" віндикаційний позов про витребування з чужого незаконного володіння Товариства земельної ділянки площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, яке він реалізував, подавши відповідний позов в рамках справи № 632/1982/24, розгляд якої триває і задоволення такого позову призведе до зменшення вартості активів ТОВ "Агроком", загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які обробляє ТОВ "Агроком", наслідком чого стане зменшення майна та суми прибутку Товариства.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Разом з цим Приватне підприємство "Нива-1" в апеляційній скарзі зазначило, що є учасником відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю з часткою 91,7% статутного капіталу з 13.02.2020, на підтвердження чого надав витяг зі статуту ТОВ "Агшроком" в новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів ТОВ "Агроком" ,оформленим протоколом від 13.02.2020 № 1/02/2020, в якому у переліку засновників ТОВ "Агроком" зазначено ПП "Нива-1" та 22 фізичні особи.

Натомість у наявних в матеріалах справи копіях Установчого договору ТОВ "Агроком" про створення ТОВ "Агроком" (т. 1 а.с. 121)-144, виписки з нової редакції Статуту ТОВ "Агроком", затвердженій рішенням загальних зборів ТОВ "Агроком", оформленим протоколом від 30.05.2021 № 19 ( т. 1 а.с. 155-157), нової редакції Статуту ТОВ "Агроком", затвердженої рішенням загальних зборів ТОВ "Агроком", оформленим протоколом від 28.07.2000 № 11 ( т. 2 а.с. 93-105) засновниками зазначено лише 176 громадян.

З вищенаведеного вбачається, що Приватне підприємство "Нива-1" стало учасником ТОВ "Агроком" у 2020 році, тобто лише через кілька років після того, як мали місце обставини у спірних у даній справі правовідносинах, спір у яких вирішено оскаржуваним рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21.

В обґрунтування висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним п.п. 173 ст. 54 Установчого договору нової редакції від 28 липня 2000 року та п.п. 173 ст. 26 Статуту нової редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" від 28 липня 2000 року, що стосуються визнання померлої матері позивача ОСОБА_2 засновником вказаного товариства та визнана внесення земельної частки (паю) серія ХР № 0089901 до статутного фонду Товариства незаконним, суд послався на відсутність документального підтвердження здійснення легітимізації правової дії з передачі ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" сертифікату на право на земельну ділянку (пай) серія ХР № 0089901 у розмірі 9,11 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), зареєстрований 11 грудня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів за № 901, оформленого у вигляді установчого договору та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" з огляду на те, що діюче на момент створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" законодавство не передбачало можливості передачі у власність товариства права на земельну частку (пай), внесене як вклад до статутного фонду товариства його засновником, а визначало виключний перелік договорів, в яких може фігурувати земельна частка (пай) (купівля-продаж, дарування, міни, успадкування, застави) із додержанням обов`язковою нотаріальної форми такого договору, що було додатковою гарантією дотримання прав та інтересів сторін договору.

В задоволенні решти вимог про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку серія ЯК № 249489 від 18 червня 2012 року виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" на земельну ділянку площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, виданого на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 18 від 23 січня 2021 року, скасування реєстраційного запису в Книзі записів реєстрації державних актів на права власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 18 червня 2021 року № 63245000200000001 суд відмовив з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, зазначивши при цьому, що право позивача у спірних правовідносинах як суб`єкта права повинно бути захищене шляхом застосування іншого ефективного способу захисту віндикаційного позову про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння її кінцевого набувача.

Разом з цим, з матеріалів справи не вбачається та в оскаржуваному рішенні не зазначено та скаржником не наведено жодного обґрунтування того, що він був учасником вказаних правовідносин і, водночас, в рішенні суду не міститься будь-яких посилань (суджень) щодо прав, інтересів та обов`язків Приватного підприємства "Золота Нива-1".

Натомість доводи скаржника, якими він обґрунтовує наявність у нього правового зв`язку з учасниками даної справи у питаннях, які вирішено оскаржуваним рішенням, ґрунтуються лише на його припущенні щодо можливого умовного опосередкованого впливу цього рішення у майбутньому на його інтереси як учасника першого відповідача-ТОВ"Агроком" з часткою що становить 91,7 % статутного капіталу на отримання частини прибутку (дивідендів) та отримання у разі ліквідації Товариства частини майна, що залишилась після розрахунків з кредиторами, або його вартості, в разі, якщо буде задоволено віндикаційний позов про витребування з чужого незаконного володіння Товариства земельної ділянки площею 6,3251 га, кадастровий номер 632458100:15:000:0024, що на його думку, ймовірно, призведе до зменшення вартості активів ТОВ "Агроком" , загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які обробляє ТОВ "Агроком", наслідком чого стане зменшення майна та суми прибутку Товариства.

При цьому колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) вказав, що легітимний інтерес акціонерного товариства не є простою сукупністю законних інтересів його акціонерів. Акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом. Даний висновок Конституційного суду України може стосуватися й учасників інших, крім акціонерного, господарських товариств, враховуючи їх спільну правову природу, як юридичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які створюються іншою особою (особами) (засновниками).

За положеннями частин 1, 2, 3 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Законодавець передбачив можливість подачі до суду позову учасника господарського товариства в інтересах такого товариства, але обмежив коло питань, які можуть бути предметом судового розгляду за таким позовом.

Так, частиною 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі № 922/2728/21, не стосується відшкодування збитків, заподіяних Товариству його посадовою особою.

Європейській суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні у справі "Агротексім та інші проти Греції" (Agrotexim and Others v. Greece) від 24.10.1995, пункт 66, Серії А №330-A, зазначив, що проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або, у випадку ліквідації, через її ліквідаторів.

Тобто, Товариство, маючи цивільну правоздатність і дієздатність та не будучи позбавленим можливості діяти через свої органи управління, мало право самостійно звернутися до апеляційного суду зі скаргою на рішення суду першої інстанції в даній справі.

Проте Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" не подавалось апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21.

Наявність частки Приватного підприємтва "Нива-1" у статутному капіталі відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" не є достатньою підставою для висновку про те, що рішення суду, прийняте щодо такого Товариства, впливає на права, інтереси та (або) обов`язки учасника цього Товариства, та свідчить про порушення корпоративних прав останнього.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.21 у справі № 922/1742/18.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки Приватного підприємства "Золота Нива-1" судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не вирішувалися, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Золота Нива", с. Забавне Ізюмського району Харківської області (вх. № 750 Х/2-8) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Дія 97" проти України", § 47).

До того ж ЄСПЛ указав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України", § 53, 55).

Отже, встановивши, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення не вирішував спір про право у правовідносинах, учасником яких є Приватного підприємства "Золота Нива-1", ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення не містить висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

При цьому колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що на відміну від законодавства, яке діє erga omnes (щодо всіх, тобто з дією на невизначене коло суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі, як правило, діє inter partes (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову про визнання права власності стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб. У такому випадку особа, яка вважає себе власником спірного майна, не брала участі у розгляді справи про визнання права власності на майно; її права у такій справі у межах правовідносин між позивачем та відповідачами не спростовувались.

Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.28) та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 70), у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15, від 16.09.2015 у справі № 6-1203цс15, у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16 та від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 235, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання позивача - Щетініна Василя Вікторовича про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Золота Нива-1", с. Забавне Ізюмського району Харківської області (вх. № 750 Х/2-8) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21 задовольнити.

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Золота Нива-1", с. Забавне Ізюмського району Харківської області (вх. № 750 Х/2-8) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі № 922/2728/21.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 19.05.2025.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов