Постанова від 14.05.2025 по справі 904/3539/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3539/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Єгоров В.С.

від відповідача: Шинкаренко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024р.

(суддя Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 05.12.2024р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 36 693 416,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради 36 693 416,85грн, з яких: основний борг у розмірі 34 730 610,06 грн; пеня у розмірі 1 579 822,16грн; 3 % річних у розмірі 168 975,47грн; інфляційні втрати у розмірі 214 009,16грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №5062-ТКЕ(23)-4 постачання природного газу від 26.10.2023 у частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024р. у справі № 904/3539/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основний борг за поставлений природний газ у розмірі 34 730 610,06 грн, пеню у розмірі 1 579 822,16грн, 3% річних у розмірі 168 975,47грн, інфляційні втрати у розмірі 214 009,16грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 440 321,00грн.. У задоволенні заяви Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про зменшення розміру пені на 90% - відмовлено. У задоволенні заяви Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про відстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців - відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду у частині відмови у задоволенні заяв про зменшення пені до 90% та відстрочення виконання рішення по справі строком на 12 місяців та ухвалити у цій частині нове рішення, яким зменшити пеню на 90% до 157 982,22 грн. та відстрочити виконання рішення у справі № 904/3539/24 на 12 місяців.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що жодним нормативно-правовим актом не визначено максимального розміру, на який суди можуть зменшити штрафні санкції, з метою досягнення сторонами розумного та об`єктивного балансу. Скаржник звертає увагу на наявність обставин (підстав) для зменшення заявленої пені у розмірі 1579 822,16 грн. на 90 %, що відповідає судовій практиці, висвітленій зокрема у постанові ВС від 07.11.2019 у справі № 920/437/19.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою обставини, щодо здійснення Відповідачем погашення заборгованості перед Позивачем. Загальна сума погашень склала 11 172 094,69 грн., що становить 30 % від простроченої суми заборгованості, заявленої до стягнення.

У скарзі йдеться про те, що Відповідач не є фактичним споживачем газу, а є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності "Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря", яке не вправі впливати ні на цінову політику у сфері надання послуг з постачання теплової енергії, ні на стан розрахунків споживачів за надані послуги.

Крім того Скаржник вказує на те, що в умовах війни, критичного зменшення плати за послуги, мораторію на підвищення тарифів, він позбавлений важелів впливу на економіку свого підприємства. Відповідач має можливість повноцінно здійснювати свої розрахунки з кредиторами виключно у випадку наявності відповідних коштів на рахунках, кількість яких перебуває у безпосередній залежності від платіжної дисципліни кінцевих споживачів до числа яких відноситься така незахищена категорія як «населення». Крім того, Відповідач має своєчасно здійснювати розрахунки з виплати заробітної плати працівникам, здійснювати своєчасну сплату податків, зборів та обов`язкових платежів.

На думку Скаржника, присудження завідомо непосильної суми пені до стягнення може призвести до ряду негативних економічних наслідків в діяльності Відповідача. Разом з тим, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення мав достатні підставі для застосування ст. 233 ГК України та зменшення розміру пені на 90 %.

Також Апелянт стверджує, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви Скаржника про відстрочення виконання рішення на 12 місяців не надав належної оцінки обставинам, які існують у даній справі, які є дійсно виключними та такими, що створюють істотний негативний вплив на можливість виконання ним оскаржуваного рішення, оскільки його реалізація буде неможливою.

Скаржник вказує, що порушення зобов`язань перед Позивачем виникло з незалежних від Відповідача причин та обставин, існування яких виключає наявність будь яких умисних дій останнього в порушенні прав Позивача.

За твердженням Скаржника, наразі всі його рахунки, з якими можливо було б здійснити хоча б часткове погашення заборгованості перед Позивачем, арештовані в рамках примусового виконання рішення по іншій справі № 904/2918/23, що додатково свідчить про наявність підстав для неможливості виконання рішення суду у даній справі.

Відстрочення виконання рішення у даному випадку, на думку Апелянта, не призвело б до порушення балансу інтересів сторін, які першочергово перебувають в очевидно нерівному становищі і не вплине на матеріальне становище Позивача і у будь якому випадку не означає його невиконання, а лише вказує на рівномірний розподіл його виконання, у разі існування виключних підстав, які в даному випадку мають місце.

Скаржник наголошує, що у разі задоволення (у тому числі часткового) пред`явлених позовних вимог, обставини які змушували КП "Жилсервіс-Дніпро" просити відстрочення виконання рішення суду є дійсно соціально значимими та винятковими, оскільки одномоментне стягнення завідомо непосильної суми заборгованості не дасть очікуваного результату та призведе до порушення балансу інтересів не лише сторін даної справи, але й частини суспільства міста Дніпро у цілому та матиме своїм наслідком накопичення нових боргів Відповідачем при відсутності можливості їх погашення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3539/24.

Матеріали справи №904/3539/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.01.2025р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024р. у справі 904/3539/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 14.05.2025.

Ухвалою від 12.05.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та призначено судове засідання за його участю у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 14.05.2025 представники сторін надали пояснення по справі.

У судовому засіданні 14.05.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

26.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальником) та Комунальним підприємством "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (споживачем) укладено договір № 5062-ТКЕ(23)-4 постачання природного газу, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п.1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 8978,362 тис.куб.м.

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (п. 3.1 договору).

Згідно з п.3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 6183,33грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, всього з ПДВ 7420,00грн;

ціна природного газу за 1000 куб.м. з ПДВ 16390,00грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 7583,89грн (п.4.1.1 договору).

Відповідно до п.4.1.3. договору, ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, всього ціна природного газу за 1000 куб.м. з ПДВ 16390,00грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 553,89грн (п.4.1 договору).

Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг на його транспортування (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п. 5.4 договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.7.1 договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 15 квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору).

На виконання умов договору, Позивач у період з листопада 2023 року по 15 квітня 2024 року поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 45 902 704,75грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

від 30.11.2023 за листопад 2023 року, обсяг І 509,17222тис.куб.м. на суму 3861504,68грн (а.с.5);

від 30.11.2023 за листопад 2023 року, обсяг ІІ 35,45787 тис.куб.м. на суму 704253,54грн (а.с.5 на звороті);

від 30.11.2023 за листопад 2023 року, обсяг ІІІ 60,78551 тис.куб.м. на суму 1006236,47грн (а.с.6);

від 31.12.2023 за грудень 2023 року, обсяг І 978,07759 тис.куб.м. на суму 7417630,10грн (а.с.6 на звороті);

від 31.12.2023 за грудень 2023 року, обсяг ІІ 29,00921 тис.куб.м. на суму 528 666,60грн (а.с.7);

від 31.12.2023 за грудень 2023 року, обсяг ІІІ 125,26848 тис.куб.м. на суму 2073680,29грн (а.с.7 на звороті);

від 31.01.2024 за січень 2024 року, обсяг І 1188,29222 тис.куб.м. на суму 9011874,16грн (а.с.8);

від 31.01.2024 за січень 2024 року, обсяг ІІ 45,55539 тис.куб.м. на суму 793321,75грн (а.с.8 на звороті);

від 31.01.2024 за січень 2024 року, обсяг ІІІ 136,44280 тис.куб.м. на суму 2 258658,72грн (а.с.9);

від 29.02.2024 за лютий 2024 року, обсяг І 924,94988 тис.куб.м. на суму 7014715,55грн (а.с.9 на звороті);

від 29.02.2024 за лютий 2024 року, обсяг ІІ 109,30683 тис.куб.м., на суму 1 820 463,19грн (а.с.10);

від 29.02.2024 за лютий 2024 року, обсяг ІІІ 41,62136 тис.куб.м., на суму 688995,30грн (а.с.10 на звороті);

від 31.03.2024 за березень 2024 року, обсяг І 864,24910 тис.куб.м., на суму 6 554 367,70грн (а.с.11);

від 31.03.2024 за березень 2024 року, обсяг ІІ 99,40794 тис.куб.м., на суму 1581414,83грн (а.с.11 на звороті);

від 31.03.2024 за березень 2024 року, обсяг ІІІ 35,45523тис.куб.м., на суму 586921,87грн (а.с.12).

Акти приймання-передачі природного газу підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно з Довідкою АБ "Укргазбанк" від 07.06.2024 № 15932/16412/2024 Комунальне підприємство "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради здійснило оплату за переданий природний газ частково на суму 11 172 094,69грн (а.с.27- 32).

В порушення вимог п. 5.1 договору, оплату за переданий газ на суму 34 730 610,06грн Відповідач не здійснив.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором у частині оплати основної заборгованості, Позивачем нараховано пеню у розмірі 1 579 822,16грн, 3 % річних у розмірі 168 975,47грн та інфляційні втрати у розмірі 214 009,16грн.

Відповідач частково не погоджується із заявленими вимогами, просить зменшити пеню на 90% та відстрочити виконання рішення на 12 місяців.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Рішення обґрунтовано відсутністю доказів своєчасної оплати Відповідачем заборгованості у сумі 34 730 610,06грн . У зв`язку з порушенням Відповідачем основного зобов`язання, наявні підстави для стягнення з нього пені, річних та інфляційних втрат.

Одночасно суд не знайшов підстав для зменшення пені на 90% та для відстрочки виконання рішення на 12 місяців.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині відмови у відстроченні виконання рішення суду на дванадцять місяців та зменшення розміру пені на 90% , тобто до 157 982,22 грн., тому відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За нормою ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося вище, у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість у сумі 34 730 610,06грн (основний борг) за отриманий природний газ, наявність якої Відповідач не заперечує.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У п. 7.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі п.7.2. договору, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.01.2024 по 31.05.2024 у сумі 1 579 822,16грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого Позивачем, та встановлено, що під час його проведення останнім було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним Актом приймання-передачі природного газу окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно.

Заперечення саме щодо розрахунків Позивачем сум пені Відповідачем не надані.

Водночас, Відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення заявленої Позивачем до стягнення суми пені, яке є предметом апеляційного оскарження.

Згідно з положеннями ст.551 ЦК України суд має право зменшити штрафні санкції або неустойку, якщо їх розмір значно перевищує збитки кредитора. Таке зменшення санкцій має ґрунтуватися на різних факторах, зокрема на виконанні зобов`язання боржником, майновому стані сторін та наявності інших істотних обставин. Водночас неустойка має подвійну правову природу - це і спосіб забезпечення виконання зобов`язання, і міра відповідальності за його порушення, покликана захистити інтереси кредитора і стимулювати боржника до належного виконання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з принципами цивільного права (ст.509 ЦК України) зобов`язання повинні ґрунтуватися на добросовісності, розумності та справедливості. Якщо неустойка є надмірною і призводить до несправедливого тягаря для боржника, суд може її зменшити, щоб уникнути зловживання правом. Цей підхід підтверджений судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, що підкреслює важливість справедливості в цивільних відносинах.

При цьому у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з тим, зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань і вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані у разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Щодо досліджуваної справи, то Відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення пені частковим погашенням зобов`язання, скрутним матеріальним становищем, воєнним станом в Україні та наявною дебіторською заборгованістю.

Однак, відсутність коштів не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Як було встановлено місцевим господарським судом, заявлена до стягнення у цій справі сума пені становить лише 4,55% від суми основного боргу у розмірі 34730610,06грн, яка залишається не сплаченою Відповідачем.

Отже, грошове зобов`язання у більший частині є не виконаним, Відповідачем не доведено відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання або існування будь-яких інших виняткових обставин, які б слугували підставою для її зменшення. Заявлена до стягнення у цій справі пеня застосована у розмірах, визначених чинним законодавством України та є адекватною мірою й способом захисту майнового права та інтересу Позивача як кредитора і не має ознак його безпідставного збагачення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення відсотків річних та пені, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо відстрочення виконання рішення колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст.238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Статтею 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

При цьому згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Одночасно, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

З огляду на те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище Відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника ( постанова Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17 ).

Наведені Відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається підприємство у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

При цьому фінансове становище Відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, у ході якої Відповідач мав планувати свої видатки на погашення заборгованості, оскільки було обізнане про строк настання її погашення.

Крім того, як вже зазначалось раніше, Відповідачем не було подано до суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки про відсутність майна у власності (тощо).

Також при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини Відповідача у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.

При наданні відстрочення виконання рішення строком на 12 місяців, фактична затримка розрахунку Відповідача перед Позивачем збільшиться. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог Позивача з відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України за період такого розстрочення та останній понесе збитки від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці країни, про що , у тому числі, було зазначено в оскаржуваному рішенні.

У цьому зв`язку доводи Апелянта про те, що відстрочка виконання рішення сприятиме рівномірному розподілу його виконання не мають під собою підґрунтя.

Також, КП "Жилсервіс-Дніпро" не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості у майбутньому.

Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм та зазначених обставин справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення.

Колегія суддів також зазначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як Відповідач так і Позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов`язані з військовою агресію російської федерації проти України настали не тільки для Відповідача, але й для Позивача.

Крім того, обставини, що стали наслідком військової агресії російської федерації проти України, розпочались 24.02.2022, однак договір був укладений у жовтні 2023 року, тобто після початку військової агресії, і у такому випадку Відповідач повинен був усвідомлювати перспективи та ризики, пов`язані з укладенням цього договору та його виконанням, у тому числі, у частині своєчасної оплати поставленого газу.

КП "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради і ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших дій, які суб`єкт господарювання повинен розраховувати самостійно та приймати рішення про вчинення / невчинення таких дій. Учасники договору не повинні відповідати за прорахунки свої контрагентів за договором.

З огляду на викладене, доводи скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги .

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024р. у справі №904/3539/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.05.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В.Чус

Суддя В.Ф.Мороз