Постанова від 30.04.2025 по справі 755/2698/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025року м. Київ

Справа №755/2698/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/6019/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.

за участі секретаря Цюрпіти Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Хромової О.О. 03 грудня 2024 року у м. Києві, повний текст ухвали складений 09 грудня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В

У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 23 липня 2024 року) заявлено вимоги встановити факт припинення шлюбних відносин сторін у справі з 01 грудня 2023 року та визнати за нею право власності на:

1) 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) 1/2 частини майнових прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) автомобіля, марки KIA, модель SPORTAGE, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_1

4) стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 1/2 частину криптовалюти (віртуальних активів), що зберігалися на криптовалютній біржі Бінанс (www.binance.com) на гаманці ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2023 року.

У зв`язку з цим за ОСОБА_1 визнати право власності на:

1) 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) 1/2 частини майнових прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) 1/2 автомобіля, марки KIA, модель SPORTAGE, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 .

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя містить вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 27 травня 2024 року) щодо визнання за ним права власності на:

1) 14/25 квартири АДРЕСА_3 ;

2) транспортний засіб марки KIA модель SPORTAGE, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2

У зв`язку з цим за ОСОБА_3 визнати право власності на:

1) транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель TIGUAN, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;

2) частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лърн енд Плей» («LearnPlay» Ltd), єдиний ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. партер, оф. 1.1.

Також відповідач ОСОБА_1 у вимогах зустрічного позову просив визнати об`єктом права спільної сумісної власності сторін у справі:

1) боргове зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 21 жовтня 2017 року;

2) боргове зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року.

В заяві про зміну предмету зустрічного позову відповідач просить про врахування вартості частки позивача в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лърн енд Плей» («LearnPlay» Ltd, Борлгарія), компенсувавши відповідачу його вартість шляхом збільшення його частки у праві власності на квартиру.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині вимог про визнання за ОСОБА_3 права особистої приватної власності на частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю Лърн енд Плей («LearnPlay» Ltd), єдиний ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. партер, оф. 1.1. - закрито.

Ухвала суду мотивована тим, що спір у цій справі виник між громадянами України стосовно поділу спільного сумісного майна подружжя, яке набуте за час зареєстрованого шлюбу та знаходиться на території Республіки Болгарія, зокрема частки у статутному капіталі іноземної юридичної особи, суд дійшов висновку, що ця справа є справою з іноземним елементом, а компетентним судом у цій справі є суд держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно - Республіки Болгарія.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , його представником подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник зазначає, що до майнових наслідків шлюбу підлягає застосуванню законодавство України (як держави громадянства обох сторін-колізійна прив`язка спільного особистого закону сторін).

Чинне законодавство України не надає визначення майновим наслідкам шлюбу. Водночас оскільки майновими відносинами подружжя є правовідносини подружжя між собою та з третіми особами, які стосуються речей, майнових прав та зобов`язань подружжя, то в контексті українського законодавства йдеться про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю та врегулювання питань із зобов`язаннями подружжя.

Таким чином, при вирішенні судом питання про поділ майна подружжя необхідним є врахування положень саме ст. 60 та ст. 61 Закону України «Про міжнародне приватне право», а отже оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо вибору права, то розгляд справи про поділ спільного майна подружжя, до складу якого належить і частка у статутному капіталі зареєстрованого за кордоном товариства, здійснюється відповідно до права України.

При цьому, колізійні норми речового права, які закріплені у розділі V Закону України «Про міжнародне приватне право» не підлягають застосуванню, оскільки застосуванню підлягає саме ст. 61 Закону України «Про міжнародне приватне право» як спеціальна норма, яка регулює майнові правовідносини подружжя. Виключення права власності та інших речових прав при вирішенні питання про поділ майна подружжя зумовлює відсутність предмету правового регулювання для ст. 61 Закону України «Про міжнародне приватне право», що є неприпустимим.

Представник також вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Таким чином, питання щодо підсудності справи суду України вирішується до відкриття провадження у справі та аж ніяк не може бути підставою для закриття провадження.

Місцем реєстрації проживання відповідачки є АДРЕСА_1 , а спір стосується майна, у тому числі нерухомого, яке знаходиться на території України. За таких обставин спір про поділ спільного майна подружжя підсудний суду України - Дніпровському районному суду міста Києва.

Суд першої інстанції хоч і посилається на зазначені положення законодавства, проте абсолютно безпідставно та помилково прийшов до висновку, що компетентним судом у цій справі є суд Республіки Болгарія.

Представник також зазначає, що чинне законодавство не визначає відсутність компетенції суду України на застосування іноземного права для вирішення спору за участю іноземного елементу підставою для закриття провадження у справі.

Представник заявив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи, та зазначив, що докази таких витрат будуть надані в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує на те, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Натомість суд першої інстанції постановив законну та обґрунтовану ухвалу, якою закрив провадження в частині визнання за відповідачем права особистої приватної власності на частку в статутному капіталі юридичної особи. Відтак підстав для перегляду оскаржуваної ухвали та її скасування немає.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Простибоженко О.С. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про її задоволення.

Представник позивача - адвокат Лепехіна О.П., яка приймала участь в режимі відеоконференції, заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила про залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

З матеріалів справ вбачається, що предметом розгляду даної справи є поділ спільного майна подружжя і спірне нерухоме майно знаходиться у м. Києві.

Сторони у справі є громадянами України, що підтверджується їх паспортами /т.1 а.с.15,17/.

Позивач ОСОБА_2 , згідно паспортних даних, має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 /т.1 а.с.16/.

Відповідач ОСОБА_1 , згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 /т.1 а.с.18,59/.

Серед заявлених вимог наявна вимога про визнання за ОСОБА_3 права особистої приватної власності на частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лърн енд Плей» («LearnPlay» Ltd), єдиний ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. партер, оф. 1.1 із врахуванням вартості цього майна та компенсувавши відповідачу його вартість шляхом збільшення його частки у праві власності на квартиру /т.1 а.с.90-100, т.2 а.с.47-48/.

На обґрунтування вимоги за зустрічним позовом відповідач зазначив, що 26 липня 2022 року у місті Варна, Болгарія, на ім`я ОСОБА_3 зареєстровано підприємство - Одноосібне товариство з обмеженою відповідальністю «Лърн енд Плей» («LearnPlay» Ltd), яке надає послуги з організації та догляду за дітьми. Оскільки вказане підприємство зареєстровано у період шлюбу, а статутний капітал сформовано за спільні кошти подружжя, статутний капітал такого підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. За оцінкою позивача, ринкова вартість товариства (частки в статутному капіталі) є еквівалентною 25000 Євро.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.

В п.п.1,2 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» наведено визначення таких термінів:

приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи;

іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;

В силу ст.2 цього Закону він застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом;4) виконання судових доручень;5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до ч.1 ст. 4 цього Закону право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно з ч.1 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ст. 40 цього Закону визначено, що право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.

В порядку ст. 42 Закону України «Про міжнародне приватне право» захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.

Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.

Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.

Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

В порядку визначеному п.2 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Верховний Суд у постанові від 20 червня 2024 року у справі №755/10424/22 вказав на те, що при закритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суди виходили з того, що сторони на момент відкриття провадження у справі та на час розгляду справи в суді вже проживали на території Республіки Польщі. Крім того, спірне майно (автомобіль «Suzuki Vitara», VIN НОМЕР_1 , 2019 року випуску) перебуває на території Республіки Польщі, де поставлений на облік та здійснено його реєстрацію на ім'я відповідача. Спірні грошові кошти також знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_4 у банку ING BANK SLASKI S.A., що також розташований в Республіці Польщі. Проте суди не врахували, що зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, є: АДРЕСА_1. Таке ж зареєстроване місце проживання визначено у ОСОБА_1. За таких обставин суд першої інстанції відкрив провадження у справі з дотриманням норм процесуального права, а в подальшому суди зробили помилковий висновок про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У справі № 428/11139/17 Верховний Суд у постанові 12 квітня 2022 року погодився з висновком суду першої та апеляційної інстанцій щодо закриття провадження у справі, проте вказав на те, що спір у цій справі виник між громадянами України стосовно поділу спільного сумісного майна подружжя, яке набуте за час зареєстрованого шлюбу та знаходиться на території Королівства Іспанія, зокрема й нерухомого майна.

З наведених обставин справи вбачається, що спір у цій справі виник між громадянами України стосовно поділу спільного сумісного майна подружжя, яке набуте за час зареєстрованого шлюбу. Спірне нерухоме майно знаходиться на території України, провадження у справі відкрито за місцем його знаходження, тобто за правилами виключної підсудності і спір щодо нього залишається в провадженні суду першої інстанції.

Серед заявлених вимог про поділ спільного майна подружжя наявна вимога про визнання за позивачем ОСОБА_2 права особистої приватної власності на частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лърн енд Плей» («LearnPlay» Ltd), зареєстрованого у Болгарії із врахуванням вартості цього майна та компенсувавши відповідачу його вартість шляхом збільшення його частки у праві власності на квартиру. Суд першої інстанції закрив провадження у справі вказуючи на те, що ці позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства України.

Проте колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки спір виник між громадянами України, переважна маса спірного майна і, зокрема, нерухоме майно, знаходиться на території України, а частка у статутному капіталі не відносить до нерухомого майна. До того ж вимога щодо частки у статутному капіталі заявлена таким чином, що не зумовлює змін щодо реєстрації юридичної особи, а саме, відповідачем у вимогах зустрічного позову вказано про врахування вартості цього майна при здійсненні поділу іншого спільного майна подружжя.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України.

Отже, викладені особою, яка подала апеляційну скаргу, доводи знайшли своє підтвердження, його права порушуються прийнятим судовим рішенням, а отже відсутні підстави для закриття апеляційного провадження.

За результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив невірне застосування норм процесуального права, оскаржувана ухвала суду перешкоджає подальшому провадженню у справі, що дає підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: С.М. Верланов

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 16 травня 2025 року