Постанова від 15.05.2025 по справі 940/968/24

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2025 року місто Київ

справа № 940/968/24

апеляційне провадження № 22-ц/824/8164/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області у складі судді Мандзюка С.В. від 27 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

На обгрунтування позову зазначав, що ОСОБА_2 в грудні 2015 року звернувся до нього з проханням надати кошти в розмірі 35 000 грн. Сторони домовились, що ОСОБА_1 надасть кошти ОСОБА_2 , взамін відповідач заповість позивачу земельну ділянку 2,881 га, що знаходиться на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224682000:03:002:0016.

25 грудня 2015 року відповідач на підтвердження своїх намірів склав на ім`я позивача заповіт, яким заповів належну йому земельну ділянку площею 2,881 га, що знаходиться на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224682000:03:002:0016, ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук М.В. 25 грудня 2015 року та зареєстровано в реєстрі за № 1-3194.

Також, 25 грудня 2015 року відповідач на підтвердження своїх намірів віддав позивачу оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 054720 та надав позивачу розписку, згідно якої кошти в сумі 35 000 грн. від ОСОБА_1 він отримав та в разі скасування заповіту зобов`язується сплатити штраф в десятикратному розмірі.

Однак, 16 березня 2023 року відповідач склав новий заповіт, яким заповів усе своє майно ОСОБА_3 . Заповіт посвідчено старостою Денихівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради Сліпенчук Л.В. 16 березня 2023 року та зареєстровано в реєстрі за № 1-25.

Посилаючись на те, що такі дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань, що є наслідком повернення позивачу отриманої суми та виплати штрафу в десятикратному розмірі з урахування інфляційних втрат та 3% річних, позивач просив суд cтягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 35 000 грн., штраф у розмірі 350 000 грн., інфляційні втрати в розмірі 24 409,37 грн. та 3% річних в розмірі 15 898,43 грн.

У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення штрафу у розмірі 350 000 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штрафу у розмірі 350 000 грн. задоволено.

Провадження у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штрафу у розмірі 350 000 грн. закрито.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що для застосування п. 3 ч. 1 статті 255 ЦПК України для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто, коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Однак, суд першої інстанції не урахував, що підстава стягнення штрафу у цій справі є відмінною від підстави, на яку посилався позивач у справі № 940/390/23.

Так, у справі № 940/390/23 підставою позову було стягнення шкоди за невиконання відповідачем грошового зобов`язання, в порядку ст. 1166 ЦК України, тоді як у даній справі позивач просить стягнути штраф в порядку ст. 549 ЦК України, внаслідок невиконання грошового зобов`язання. Тобто підстави для стягнення коштів є різною, що спростовує можливість ототожнення позовів.

Відтак, позивач вважає, що суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення штрафу, не надавши належної оцінки посиланням позивачам на обставинам справи та норми закону, на підставі яких він просить про захист свого права.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, про причини неявки суду не повідомили. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що сторони, предмет та підстави позову у цій справі в частині стягнення штрафу у розмірі 350 000,00 грн. є тотожними підставами та предмету позову у справі № 940/390/23, в якій ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні позову, що набрало законної сили.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161 гс 19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15 гс 19)).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741 св 21),від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194 св 21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906 св 21).

При цьому, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити (порівняти заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі та позовні вимоги у справі № №753/5277/21) на підставі чого, тобто, яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Саме положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якому просив cтягнути з відповідача на кошти у розмірі 35 000 грн., штраф у розмірі 350 000 грн., інфляційні втрати в розмірі 24 409,37 грн. та 3% річних в розмірі 15 898,43 грн.

Як на підставу для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу ОСОБА_1 посилався на порушення зобов'язань за розпискою та просив стягнути штраф на підставі ст.ст. 611, 549 ЦК.

Разом з тим, рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 05 грудня 2024 року у цивільній справі № 940/390/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовлено повністю та знято арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2024 рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05.12.2023 скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовлено повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2024 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15.05.2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовлено.

Заявляючи про стягнення коштів у розмірі 350 000 грн. у справі № 940/390/23 ОСОБА_1 посилався на ст. 1166 ЦК України та просив стягнути шкоду, завдану внаслідок невиконання умов розписки.

З огляду на наведене, вбачається що предмет спору та підстава позову є різними.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини у цій справі та справі № 940/390/23, відсутні підстави для висновку, що спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Сама по собі вимога в обох справах щодо стягнення коштів у розмірі 350 000 грн. не свідчить про наявність підстав для закриття провадження у цій справі в частині таких вимог.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованами, ухвала суду підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 травня 2025 року.

Головуючий

Судді: