Рішення

від 09.05.2025 по справі 903/806/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 травня 2025 року Справа № 903/806/21 (903/218/25)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ

до відповідачів: Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення 17 389, 98 грн

в межах розгляду справи №903/806/21

за заявами: Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Чернівці

Товариства з обмеженою відповідальністю "Статусінвестгруп", м. Вінниця

до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Луцьк

про банкрутство

Суддя Шум М.С.

Без виклику представників сторін

встановив: ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Чепелюка О.О. Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства 23.02.2022 за №68524 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття судом провадження у справі про банкрутство ДП "Волинський облавтодор".

Ухвалою суду від 08.12.2023 розгляд справи №903/806/21 прийнято до провадження Господарським судом Волинської області у складі судді Шума Миколи Сергійовича.

В позовній заяві Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 26.02.2025 (вх.№01-52/223/25) позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» кошти у сумі 17389,98 грн з них: 11581,20 грн - сума основного боргу, 4353,24 грн - пеня, 1136,11 грн - сума інфляційних втрат, 319,43 грн 3% річних; судові витрати покласти на Відповідача; визнати справу малозначною та розглядати її в порядку спрощеного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань згідно з договором про встановлення земельного сервітуту від 19.04.2021.

Ухвалою суду від 27.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано розпоряднику майна боржника надати суду та позивачу письмові пояснення стосовно позовних вимог з документами в їх обґрунтування, запропоновано відповідачу подати суду в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду, запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Розпорядник майна боржника (відповідача) та відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримали в електронний кабінет 27.02.2025, що підтверджується відповідними довідками.

Відзив, клопотання чи пояснення по суті позовних вимог до суду станом на день постановлення рішення до суду не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

встановив:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

19.04.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (позивач, землекористувач) та Дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор" (відповідач, сервітуарій) було укладено договір про встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до п.1.1 Договору Землекористувач надав Сервітуарію невиключне право обмеженого користування частиною земельної ділянки, яка розташована за адресою: Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області, з метою експлуатації та обслуговування під`їзної колії Сервітуарія. Земельний сервітут встановлюється на земельній ділянці загальною площею 0,1226 га.

Пункт 3.1. договору передбачає, що сторони домовилися, що Сервітуарій сплачує плату за користування земельними ділянками в розмірі 482,55 грн. з урахуванням ПДВ на місяць.

Відповідно до п. 3.2. Договору оплата за користування земельною ділянкою, а саме 482,55 грн. щомісячно здійснюється шляхом перерахування Сервітуарієм коштів на поточний рахунок одержувача до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, після державної реєстрації Договору або протягом трьох банківських днів з моменту виставлення Землекористувачем рахунку-фактури.

Матеріалами справами судом встановлено, що рішенням від 23.02.2023 господарським судом Волинської області у справі №903/99/23 задоволено позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості за договором сервітуту за період лютий грудень 2022 року.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У розумінні приписів наведеної норми, ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст.ст. 525-527 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором, або законом. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За період з січня 2023 по грудень 2024 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за неналежне виконання умов договору про встановлення земельного сервітуту в розмірі 11 581,20 грн.

Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаного боргу не подано.

З огляду на доведеність порушення відповідачем зобов`язань з оплати , відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 11 581,20 грн. основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 319,23 грн. 3% річних та 1 136,11 грн. інфляційних втрат за період з січня 2023 по лютий 2024.

Згідно з п. 4.3. Договору, у разі прострочення виконання Сервітуарієм грошового зобов`язання, на вимогу Землекористувача Сервітуарій зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши подані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних вважає їх арифметично правильними та підставними до стягнення з відповідача в сумі 319,23 грн. 3% річних та 1 136,11 грн. інфляційних втрат .

Стосовно позовної вимоги про стягнення пені 4 353,24 грн. пені суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення грошових зобов`язань за цим Договором Сервітуарій сплачує Землекористувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що позивачем обраховано пеню в межах максимального розміру за заявлений період, а тому вимога про стягнення 4 353,24 грн. пені з відповідача є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 17 389,98 грн. заборгованості з яких: 11 581,20 грн. основного боргу, 4 353,24 грн. пені, 1 136,11 грн. інфляційних втрат та 319,43 грн. 3% річних.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 73-79, 86, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 17 389,98 грн. заборгованості з яких: 11 581,20 грн. основного боргу, 4 353,24 грн. пені, 1 136,11 грн. інфляційних втрат та 319,43 грн. 3% річних, а також 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяМикола ШУМ