Постанова

від 14.05.2025 по справі 354/801/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/801/23

Провадження № 22-ц/4808/486/25

Головуючий у 1 інстанції Єрмак Н. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Струтинської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Яремчанського міського суду від 21 січня 2025 року, ухвалене в складі судді Єрмак Н.В. в м. Яремче, повний текст якого складено 24 січня 2025 року, у справі за позовом Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Карпатського національного природного парку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її постійному користувачу та приведення самовільно зайнятої ділянки у придатний стан,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Руслан Гнідан звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Карпатського національного природного парку до ОСОБА_1 , просив: усунути перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження самовільно зайнятою земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1292 га на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку з незаконного володіння, що розташована в с. Микуличин Яремчанської територіальної громади, на території 4 кварталу 9 виділу Підліснівського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського національного природного парку, що є суміжною до земельної ділянки із кадастровим номером 2611091501:10:019:0008; зобов`язати ОСОБА_1 привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1292 га, яка знаходиться у 4 кварталі, виділ 9 Підліснівського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського національного природного парку в с. Микуличин Яремчанської міської ради Надвірнянського району, звільнити її шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованого будинку, складування будівельних матеріалів та повернути земельну ділянку на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку, а також стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 5368 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, перебуває кримінальне провадження №620211400400000006 від 18.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1 та ч. 2 ст. 365 КК України. Під час досудового розслідування встановлено факт самовільного захоплення земельної ділянки на території Карпатського національного природного парку. Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області 20.07.2021 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, що знаходиться на території Підліснівського ПНДВ (4 квартал, виділ 9) Карпатського національного природного парку (далі - Карпатський НПП) в с. Микуличин Яремчанської міської ради Надвірнянського району. Згідно акту перевірки та акту обстеження земельної ділянки від 20.07.2021 року встановлено, що земельна ділянка державної власності природно-заповідного призначення, яка перебуває в постійному користуванні Карпатського НПП (Державний акт на право постійного користування ІФ №002770 від 27.01.2001 року) площею 0,2000 га, що розташована на території Підліснівського ПНДВ (4 квартал, виділ 9) Карпатського НПП в с. Микуличин Яремчанської міської ради Надвірнянського району (суміжна до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:10:019:0008) самовільно зайнята невстановленими особами шляхом будівництва будинку, складуванням будівельних матеріалів. Крім того, 23.08.2022 року слідчим п`ятого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, проведено огляд вищевказаної ділянки, в ході якого встановлено, що на вказаній земельній ділянці зведено капітальну споруду (будинок) із дерева на бетонному фундаменті. На момент огляду земельної ділянки проводилися будівельні роботи, пов`язані із здійсненням благоустрою території навколо будинку.

Згідно Висновку земельно-технічної експертизи від 27.10.2022 року №1422/22-28/337-3378/22-28 фактичне місце розташування самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,1292 га накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Карпатського національного природного парку.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 зайняв вищезгадану земельну ділянку. Згідно протоколу від 12.10.2022 року допиту ОСОБА_1 в якості свідка останній повідомив, що фактично будівництво будинку здійснюється ним, будь-які документи, які б посвідчували право власності на земельну ділянку, у нього відсутні.

Факт віднесення самовільно зайнятої земельної ділянки до земель природно-заповідного призначення, які перебувають в постійному користуванні Карпатського НПП, підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ІФ №002770 від 27.01.2001 року, даними геодезичного журналу зйомки окружної межі Карпатського НПП, журналу таксаційного опису території 4 виділ 9 Підліснівське ПНДВ Карпатського національного природного парку.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення. Документом, який визначає заходи щодо природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів є проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду. Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних ресурсів і об`єктів Карпатського НПП включає в себе Планшет №1 Підліснівського лісництва Карпатського НПП та журнал таксаційного опису кварталу 4 виділ 9 Підліснівського лісництва Карпатського національного природного парку. Ці документи разом з Державним актом на право постійного користування землею 1-IФ №002772 від 29.12.2001 року підтверджують право користування Карпатського НПП спірною земельною ділянкою та віднесення її до земель природно-заповідного фонду.

Встановлено, що Карпатський НПП створено на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №376 від 03.06.1980 року. Згідно п. 2 додатку до постанови затверджено межі парку. Надалі відповідно до прийомо-здаточних актів від 19.10.1981 року землі від колишніх землекористувачів передані Карпатському НПП. У подальшому, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів №254 від 17.09.1985 року впорядковано межі Карпатського НПП з урахуванням матеріалів лісовпорядкування 1981 року. Оскільки межі Карпатського НПП встановлені ще у 1980-1985 роках, у 2001 році парком виготовлено «Технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення державного акту на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради», який в подальшому затверджено рішенням Яремчанської міської ради №189-3/2001 від 27.12.2001 року. На підставі вищевказаного рішення 29.12.2001 року Карпатському НПП видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ №002772, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №000006 та згідно якого Карпатському НПП на території Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області надано у постійне користування землі загальною площею 5372,19 га, які відносяться до земель природно-заповідного використання.

Зазначена інвентаризація земель проведена на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Карпатського НПП, розроблених у 1981 році, а межі парку (кути поворотів) внесені в Геодезичний журнал окружної межі Карпатського НПП.

Зауважує, що вищевказане рішення Яремчанської міської ради №189-3/2001 від 27.12.2001 року про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського НПП було предметом судового розгляду. Так, на підставі листа Яремчанського міського відділу земельних ресурсів №18.05.2003 року Яремчанською міською радою прийнято рішення №104-4/2003 від 19.06.2003 року, яким відмінено рішення міської ради №189-3/2001 від 27.11.2001 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського НПП», яке було оскаржене прокурором м. Яремче в порядку господарського судочинства. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2009 року у справі №П-9/102, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року, визнано нечинним рішення Яремчанської міської ради №104-4/2003 від 19.06.2003 року. Своє рішення суд обґрунтував тим, що Карпатським НПП згідно вимог чинного законодавства було розроблено та погоджено технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення державних актів на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради, а Яремчанською міською радою прийнято законне рішення №189-3/2001 від 27.11.2001 року про його затвердження.

Зважаючи на викладене, самовільно захоплена ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,1292 га накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Карпатського НПП.

Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Ухвалою суду першої інстанції від 02.05.2024 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Яремчанського міського суду від 21 січня 2025 року у задоволенні позову Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Карпатського національного природного парку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її постійному користувачу та приведення самовільно зайнятої ділянки у придатний стан відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального право, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Зокрема, що судом першої інстанції не надано оцінку жодному доказу, які долучено прокурором на обґрунтування самовільного захоплення земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні Карпатського НПП. Долучені докази у справі є належними та допустимими, якими підтверджується факт самовільного захоплення земельної ділянки та будівництва будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Будь-яких інших доказів на спростування вказаних обставин стороною захисту не надано. Без надання правової оцінки поданих доказів щодо причетності ОСОБА_1 до самовільного захоплення земельної ділянки природно-заповідного фонду та будівництва будинку на ній суд необґрунтовано визнав ОСОБА_1 неналежним відповідачем у справі та прийняв незаконне рішення.

Вважає, що суд безпідставно в рішенні вказав, що прокурором не надано належних та достатніх доказів на підтвердження самовільного захоплення земельної ділянки ОСОБА_1 . Натомість не дослідив долучені докази у справі та не визнав їх недопустимими чи неналежними.

На думку скаржника, суд дійшов до помилкового висновку про відсутність позовних вимог до ОСОБА_2 , який був залучений до розгляду справи в якості співвідповідача.

Зазначає, що підставою для звернення Івано-Франківської обласної прокуратури до суду із вказаним позовом стали матеріали кримінального провадження №620211400400000006 від 18.03.2021 року, досудове розслідування якого здійснювалося Територіальним управлінням ДБР, розташованим в місті Львові. Вказане ТУ ДБР листом від 24.02.2023 року №12-516594вих-23 (міститься у справі) повідомило Івано-Франківську обласну прокуратуру про виявлений факт самовільного захоплення земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні Карпатського НПП, а також самовільне будівництво будинку на ній, з метою вжиття заходів представницького характеру та повернення земельної ділянки у державну власність. У зв`язку із цим, 06.06.2023 року Івано-Франківська обласна прокуратура звернулася до Яремчанського міського суду із позовною заявою у цій справі. В ході розгляду справи встановлено, що за результатами досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_2 26.09.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 4 ст. 197-1 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше листопада 2015 року, більш точної дати встановити органом досудового розслідування неможливо, ОСОБА_3 , постійно проживаючи по АДРЕСА_1 , де поруч розташовані землі Карпатського НПП, а саме квартал 4 виділ 9 Пілдіснівського НПП, довідавшись про те, що ймовірно у майбутньому частина кварталу 4 виділу 9 Пілдіснівського НПП Карпатського НПП увійдуть у склад земель запасу Микуличинської сільської ради, вирішив самовільно зайняти земельну ділянку площею 0,1292 га у зазначеному виділі поруч АДРЕСА_1 , яка відноситься до земель природно-заповідного фонду Карпатського НПП, а надалі провести на ній самовільне будівництво житлового будинку. З цією метою ОСОБА_2 уклав Договір підряду №02/11/15 від 02.11.2015 року із суб`єктом господарської діяльності ОСОБА_1 по виконанню комплексу будівельно-технічних робіт, а саме - розробка ландшафтного дизайну території та будівництво будинку по АДРЕСА_1 . Надалі, з листопада 2015 року по серпень 2022 року ОСОБА_2 , достовірно знаючи і усвідомлюючи, що земельна ділянка площею 0,1292 га йому рішенням компетентних органів в оренду чи будь-яке інше володіння (користування) не передавалась, не маючи жодних правових підстав на володіння чи користування земельною ділянкою, діючи всупереч вимогам законодавства України, маючи умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки з метою її експлуатації та будівництва на ній індивідуального житлового будинку, переслідуючи корисливий мотив і мету незаконно збагатитись за рахунок використання вказаної земельної ділянки, шляхом розчищення її за допомогою спеціальної техніки, зняття верхнього шару ґрунту для планування ділянки під будівництво, самовільно зайнявши земельну ділянку площею 0,1292 га, яка розташована у кварталі 4 виділу 9 Підліснівського ПНДВ Карпатського НПП, суміжної із земельною ділянкою за кадастровим номером 2611091501:10:019:0008, що відноситься до земель природно-заповідного фонду та є особливо цінними землями, шляхом залучення до будівництва спеціальної техніки, робітників які проводили будівництво та осіб, які б здійснювали контроль за будівництвом, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю, та їх державної реєстрації, а також відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, здійснив на ній самовільне будівництво індивідуального житлового будинку площею 351 кв.м., який за класом наслідків (відповідальності) відноситься до типу СС1, зведеного на основі бетонного монолітного фундаменту, що є капітальною спорудою.

28.09.2023 року прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 4 ст. 197-1 КК України, та скеровано до Яремчанського міського суду для розгляду. Ухвалою Яремчанського міського суду від 06.03.2024 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Вказує, що на підставі ст. 51 ЦПК України прокурором у підготовчому судовому засіданні подано клопотання про залучення ОСОБА_2 в якості співвідповідача. З поданим клопотанням Яремчанський міський суд погодився, постановивши ухвалу від 02.05.2024 року про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості відповідача. Будь-яких заперечень щодо участі відповідача ОСОБА_1 у розгляді цієї справи як неналежного відповідача сторонами не висловлювалось.

Таким чином вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора до ОСОБА_2 , проявивши надмірний формалізм, що унеможливило повний та всебічний розгляд справи.

Просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідачів.

Представник Івано-Франківської обласної державної адміністрації подав відзив на апеляційну скаргу, в якому фактично підтримує її доводи. Зазначає, що долученими до матеріалів справи доказами позивач підтверджує, що розташування спірної земельної ділянки площею 0,1292 га, яку фактично використовують відповідачі накладається на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні Карпатського національного природного парку, у зв`язку з чим в силу приписів земельного законодавства вона належить до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її перебування у володінні (користуванні) відповідачів.

Представник ОСОБА_1 адвокат П`ятковська І.П. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим в межах заявлених позовних вимог, а тому відсутні підстави для його скасування. Прокурором не спростовано висновків суду першої інстанції. Докази, взяті прокурором з матеріалів кримінального провадження, якими останній обґрунтовує заявлений у цій справі позов та доводи апеляційної скарги, є недостовірними, оскільки ними не можна встановити дійсні обставини справи, зокрема, місцезнаходження спірної земельної ділянки та її накладення на територію Карпатського національного природного парку та земельну ділянку з кадастровим номером 2611091500:04:001:0006. Такі докази не є належними, допустимими та достовірними у справі в розумінні приписів ст.ст. 77-79 ЦПК України, а тому не можуть бути взяті судом до уваги під час вирішення спору по суті.

Вважає, що лише Інженерно-геодезичні вишукування (тахометрична зйомка) з координатами самовільно зайнятої земельної ділянки, виготовлені ДП «Івано-Франківський науково-дослідний інститут землеустрою», не є належними та допустимими доказами її ідентифікації зі спірною земельною ділянкою, як і всі інші докази, сформовані на їх основі.

Вказує, що доводи прокурора у позові та у апеляційній скарзі про підставність заявленого ним позову у даній справі фактично базуються на його припущеннях. Тому судом першої інстанції правомірно встановлено відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зазначає, що в апеляційній скарзі прокурор скаржиться на те, що судом першої інстанції безпідставно визнано відповідача ОСОБА_1 неналежним відповідачем, оскільки будь-яких заперечень щодо його участі у розгляді даної справи як неналежного відповідача сторонами не висловлювалось. Щодо цього зауважує, що саме на прокурора як позивача згідно приписів ст. 51 ЦПК України у комплексному взаємозв`язку з приписами ст. 13 ЦПК України покладено обов`язок у визначенні особи відповідача за його вимогами. Відповідачі у справі, у свою чергу, у своїх процесуальних документах обґрунтовано стверджували, що заявлений до них позов є безпідставний незалежно від особи відповідача у справі загалом, а також відносно них зокрема, що і встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Стверджує, що прокурор, заявляючи клопотання про залучення співвідповідача до участі у справі, повинен був у належний спосіб, у відповідності до вимог ст. 175 ЦПК України, уточнити свої позовні вимоги, або ж заявити вимоги до обох відповідачів з пред`явленням до кожного з них відповідних позовних вимог з оплатою судового збору у встановленому законом порядку, або ж заявити відповідне клопотання про заміну неналежного відповідача належним і також уточнити позовні вимоги. Однак цього зроблено не було. Допущена прокурором процесуальна невизначеність позовних вимог та ефективного способу захисту з невідповідністю суб`єктного складу відповідачів, за яку відповідальність несе він як сторона, не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції у цій справі.

Вважає, що невстановленими та недоведеними у цій справі є обставини, що підлягають доказуванню, а саме: об`єкт спору підтвердження існування спірної земельної ділянки, щодо якої прокурором заявлено позовні вимоги, з накладенням такої на межі території Карпатського національного природного парку; факт самовільного зайняття спірної ділянки; факт зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачами у справі. Матеріалами справи не встановлено межі території Карпатського національного природного парку та об`єкта спору, тому вести мову про решту обставин немає доцільності та можливості. Прокурор заявлений позов обґрунтовує неналежними та недопустимими доказами, жодного належного та допустимого доказу зайняття спірної земельної ділянки саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а відповідальність ОСОБА_2 за цим позовом спростована вище.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_2 також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим в межах заявлених позовних вимог, а тому відсутні підстави для його скасування. Прокурором не спростовано вірних висновків суду першої інстанції.

Вважає, що жоден доказ у цій справі не підтверджує підставності заявленого позову. Тому твердження, що саме ОСОБА_2 завдав шкоди інтересам Івано-Франківської обласної державної адміністрації, є безпідставним. На його думку, судом першої інстанції вказані факти залишені без уваги та належної правової оцінки.

Стверджує, що матеріалами справи не підтверджується факт належного встановлення меж території Карпатського національного природного парку та існування спірної земельної ділянки, що є об`єктом спору, тому не можна стверджувати про доведеність позовних вимог. Жодного належного та допустимого доказу зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачами матеріали справи не містять.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому, в мотивувальній частині судового рішення у цій справі врахувати доводи відповідача ОСОБА_2 , що викладені у цьому відзиві. Судові витрати покласти на Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор Чорнописька Г.О. в залі суду доводи та вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник Івано-Франківської обласної державної адміністрації Ігнатенко О.Ю. поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат П`ятковська І.П. поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції щодо задоволення апеляційної скарги заперечила, просила оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності неприбулих учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника Івано-Франківської обласної державної адміністрації, заперечення представника відповідача Дропи І.Ю., дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, перебувало кримінальне провадження №620211400400000006 від 18.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1 та ч. 2 ст. 365 КК України.

Згідно акту перевірки та акту обстеження земельної ділянки від 20.07.2021 року встановлено, що земельна ділянка державної власності природно-заповідного призначення, яка перебуває в постійному користуванні Карпатського НПП (Державний акт на право постійного користування ІФ №002770 від 27.01.2001 року) площею 0,2000 га, що розташована на території Підліснівського ПНДВ (4 квартал, виділ 9) Карпатського НПП в с. Микуличин Яремчанської міської ради Надвірнянського району (суміжна до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:10:019:0008) самовільно зайнята невстановленими особами шляхом будівництва будинку, складуванням будівельних матеріалів.

Висновком експерта №1422/22-28/3377-3378/22-28 від 27.10.2022 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №620211140040000006 встановлено, що фактичне місце розташування самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,1292 га накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Карпатського національного природного парку.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 4 ст. 197-1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , який обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 4 ст. 197-1 КК України, закрито.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно вказаної ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року ОСОБА_2 обвинувачувався в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки, яка відноситься до особливо цінних земель, та ч. 4 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка відноситься до особливо цінних земель. Судом встановлено, що саме ОСОБА_2 здійснив самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,1292 га, яка розташована у кварталі 4 виділ НОМЕР_1 Підліснівського ПНДВ Карпатського НПП, суміжної із земельною ділянкою за кадастровим номером 2611091501:10:019:0008, що відноситься до земель природно-заповідного фонду та є особливо цінними землями, і використовував її з моменту самовільного зайняття, тобто з листопада 2015 року по серпень 2022 року, та здійснив самовільне будівництво індивідуального житлового будинку площею 351 м2, який за класом наслідків (відповідальності) відноситься до типу СС1, зведеного на основі бетонного монолітного фундаменту, що є капітальною спорудою, на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,1292 га яка розташована у кварталі 4 виділ НОМЕР_1 Підліснівського ПНДВ Карпатського НПП, суміжної із земельною ділянкою за кадастровим номером 2611091501:10:019:0008 (т. 2, а.с. 44-45).

При цьому, досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше листопада 2015 року, більш точної дати встановити органом досудового розслідування не можливо, ОСОБА_2 , постійно проживаючи по АДРЕСА_1 , де поруч розташовані землі Карпатського НПП, а саме квартал 4 виділ 9 Пілдіснівського НПП, довідавшись про те що ймовірно у майбутньому частина кварталу 4 виділу 9 Підліснівського ПНДВ Карпатського НПП увійдуть у склад земель запасу Микуличинської сільської ради, вирішив самовільно зайняти земельну ділянку площею 0,1292 га у зазначеному виділі поруч АДРЕСА_1 , яка відноситься до земель природно-заповідного фонду Карпатського НПП, а надалі провести на ній самовільне будівництво житлового будинку. З цією метою, ОСОБА_2 уклав Договір підряду №02/11/15 від 02.11.2015 року із суб`єктом господарської діяльності ОСОБА_1 по виконанню комплексу будівельно-технічних робіт, а саме розробка ландшафтного дизайну території та будівництво будинку по АДРЕСА_1 .

Надалі, у період часу з листопада 2015 року по серпень 2022 року, ОСОБА_2 , достовірно знаючи і усвідомлюючи, що земельна ділянка площею 0,1292 га йому рішенням компетентних органів в оренду чи будь-яке інше володіння (користування) не передавалась, не маючи жодних правових підстав на володіння чи користування земельною ділянкою, діючи всупереч вимогам ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 116, ст. 126, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України, ст. 3. 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд», ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011 року №466, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, маючи умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки з метою її експлуатації та будівництва на ній індивідуального житлового будинку, переслідуючи корисливий мотив і мету незаконно збагатитись за рахунок використання вказаної земельної ділянки, шляхом розчищення її за допомогою спеціальної техніки, зняття верхнього шару ґрунту для планування ділянки під будівництво, самовільно зайнявши земельну ділянку площею 0,1292 га, яка розташована у кварталі 4 виділу 9 Підліснівського ПНДВ Карпатського НПП, суміжної із земельною ділянкою за кадастровим номером 2611091501:10:019:0008, що відноситься до земель природно-заповідного фонду та є особливо цінними землями, шляхом залучення до будівництва спеціальної техніки, робітників які проводили будівництво та осіб які б здійснювали контроль за будівництвом, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю, та їх державної реєстрації, а також відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, здійснив на ній самовільне будівництво індивідуального житлового будинку площею 351 кв.м., який за класом наслідків (відповідальності) відноситься до типу СС1, зведеного на основі бетонного монолітного фундаменту, що є капітальною спорудою.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, оскільки дії, спрямовані на самовільне захоплення спірної ділянки, скоїв ОСОБА_2 . Позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження самовільного захоплення земельної ділянки саме ОСОБА_1 та наявності правових підстав для її повернення з огляду на зміст позовних вимог, здійснення перешкод Івано-Франківській обласній державній адміністрації та постійному користувачу Карпатському національному природному парку у користуванні земельною ділянкою. За клопотанням представника позивача ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості співвідповідача. Однак, позивачем уточнений позов не подавався, вимог до ОСОБА_2 не висувалося, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості вирішити позов по суті заявлених вимог. Тому суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм матеріального та процесуального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Наведені норми права також вказують, що визначення позивачем неналежного відповідача у справі не є підставою для повернення позовної заяви, проте може мати наслідком його заміну або залучення належного відповідача.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у справі №545/1575/21, який у постанові від 22 червня 2022 року зазначив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 (провадження №14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

У справі, що переглядається, Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Карпатського національного природного парку звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив: усунути перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження самовільно зайнятою земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1292 га на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку з незаконного володіння, що розташована в с. Микуличин Яремчанської територіальної громади, на території 4 кварталу 9 виділу Підліснівського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського національного природного парку, що є суміжною до земельної ділянки із кадастровим номером 2611091501:10:019:0008; зобов`язати ОСОБА_1 привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1292 га, яка знаходиться у 4 кварталі, виділ 9 Підліснівського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського національного природного парку в с. Микуличин Яремчанської міської ради Надвірнянського району, звільнити її шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованого будинку, складування будівельних матеріалів та повернути земельну ділянку на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 02.05.2024 року задоволено клопотання представника позивача про залучення співвідповідача. Залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_2 .

Разом з тим, позовних вимог до ОСОБА_2 позивач не заявляв, уточнений позов не подавав.

І судпершої інстанціїправильно звернувувагу нате,що позовспрямований назобов`язання саме ОСОБА_1 усунути перешкодиу здійсненніІвано-Франківськоюобласною державноюадміністрацією правакористування тарозпорядження самовільнозайнятою земельною ділянкою природно-заповідного фонду. В той час, як матеріалами кримінального провадження №620211140040000006 та ухвалою Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року, якою воно закрите, встановлено самовільне зайняття цієї земельної ділянки ОСОБА_2 .

Відтак, суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_1 , оскільки він є неналежним відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов до помилкового висновку про відсутність позовних вимог до ОСОБА_2 , який був залучений до розгляду справи в якості співвідповідача, правильності вказаних висновків суду не спростовують.

Вказаний позов не містить заявлених вимог щодо належного відповідача.

Залучення до участі у справі співвідповідача не свідчить про автоматичне заявлення позовних вимог до останнього без викладення змісту заявлених вимог та доводів, чим вони обґрунтовуються.

Щодо посилань апелянта на те, що долученими доказами в справі підтверджується факт самовільного захоплення земельної ділянки та будівництва будинку в тому числі і ОСОБА_1 , то судом вірно взято до уваги, що останнім як виконавцем відповідно до умов укладеного з ОСОБА_2 як замовником Договору підряду №02/11/15 від 02.11.2015 року здійснювався комплекс будівельно-технічних робіт на спірній земельній ділянці (розробка ландшафтного дизайну території та будівництво будинку) (т. 2, а.с. 39).

Колегія суддів вважає, що місцевий суд належно дослідив і проаналізував надані докази, визначив характер спірних правовідносин та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вказаного позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду від 21 січня 2025 року без змін.

Оскільки апеляційним судом вирішено апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат у цій справі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Яремчанського міського суду від 21 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 22 травня 2025 року