Постанова від 21.05.2025 по справі 916/5119/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/5119/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОВАНА-ТУР"

про ухвалення додаткової постанови

за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024

у справі №916/5119/24

за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОВАНА-ТУР"

про стягнення 109406,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОВАНА-ТУР" про стягнення 109406,21 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 у справі №916/5119/24 залишено без змін.

07.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОВАНА-ТУР" надійшла заява (вх.№1465/25), в якій останній просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з судовим розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2025 для розгляду заяви визначено колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Г.І. Діброви та Я.Ф. Савицького.

10.04.2025 від позивача надійшли заперечення на вказану заяву.

Так, позивач вказує на відсутність акту виконаних робіт, що в свою чергу робить неможливим встановити, чи прийняв відповідач надані йому послуги. Більш того, в матеріалах відсутні також докази оплати відповідачем наданих послуг, що в сукупності з відсутністю акту виконаних робіт (наданих послуг) доводить лише те, що відповідач надані йому послуги не прийняв на не оплатив, тобто наразі відсутні підставі для компенсації відповідачу витрат на професійну правову допомогу, які ним фактично не прийняті та не оплачені.

Також позивач зазначає, що ціна позову у справі, що розглядається складає 109 406,21 грн. Справа вирішувалася судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Дана категорія справ є профільною для адвокатського об`єднання та не становить великої складності. Заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. разом із заявленими витратами на професійну правничу допомогу в сумі 34 000,00 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції становлять практично половину від ціни позову. Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є пропорційним до предмета спору та необґрунтованим, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг зі складання відзиву на апеляційну скаргу, основні аргументи якого є тотожними, з тими, що були викладені у відзиві на позовну заяву. В зв`язку з цим позивач вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань.

14.04.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме платіжної інструкції кредитового переказу коштів №675 від 09.04.2025. Також відповідач просить поновити строк на подачу вказаного доказу.

Враховуючи те, що вказаний доказ не існував на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення, те, що про намір його подачі відповідачем зазначено в у вказаній заяві, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вказаного клопотання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОВАНА-ТУР" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 у справі №916/5119/24. Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5119/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи викладене, те, що розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" здійснювався в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, колегія суддів постановила прийняти вказану вище заяву до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

14.05.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/5119/24.

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення із забезпеченням принципу змагальності, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказана заява розглядалась у розумний строк.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОВАНА-ТУР" про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла наступних висновків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, а також зазначено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані в порядку, визначеному ч.8. ст.129 ГПК України.

В межах визначеного ч.8. ст.129 ГПК України строку відповідачем подано заяву про ухвалення додаткової постанови.

До вказаної заяви відповідачем додано договір про надання професійної правничої допомоги від 25.11.2024, пунктом 1.1 якого передбачено, що за цим договором Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту (ТОВ «АРОВАНА-ТУР») згідно отриманих доручень, а Клієнт зобов`язується оплатити гонорар (винагороду) в порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього.

Предметом цього договору є представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Одеської області у справах, зокрема, №916/5119/24 (п.1.2 Договору).

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору сторони погодили гонорар.

Пунктом 2.3. Договору сторони передбачили, що гонорар за цим договором сплачується Клієнтом в українських гривнях після підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) та здійснюється на підставі наданих Адвокатським об`єднанням рахунків, суми в яких відповідають підписаному сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).

Додатковою угодою від 19.02.2025 сторони передбачили, зокрема, наступне:

«Керуючись ч.2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», сторони домовилися, що розмір гонорару Радника за юридичний супровід справи №916/5119/24 за апеляційною скаргою ДП «Одеський порт» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 року по справі №916/5119/24, яка перебуває на розгляді Південно-західного апеляційного господарського суду, буде фіксованим та складатиме 20000,00 гривень (двадцять тисяч гривень 00 коп).

Сторони домовились, що Гонорар Радника, зазначений в пункті 1 цієї Додаткової угоди, включатиме ознайомлення з апеляційною скаргою ДП «Одеський порт» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 року по справі №916/5119/24, розробка правової позиції та стратегії захисту інтересів Відповідача в апеляційній інстанції, в тому числі пошук судової практики, висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які мають бути враховані, відвідання судових засідань по Справі (якщо такі будуть призначені), підготовку письмових пояснень, заперечень, інших процесуальних документів, які, на думку Радника, будуть необхідними для ефективного захисту прав та інтересів Клієнта по Справі у суді апеляційної інстанції.

Всі інші умови Договору залишаються без змін і Сторони підтверджують свої зобов`язання за ними.»

Також разом із заявою надано детальний опис робіт, в якому зазначено, що виконані роботи включають ознайомлення із апеляційною скаргою, розробку правової позиції та стратегії захисту, в тому числі пошук судової практики, підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За приписами ч. 2 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Відповідачем у даному випадку дотримано вимоги ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до апеляційного господарського суду з заявою про розподіл судових витрат.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).

За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

За приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.12.2020р.у справі №640/18402/19, відповідно до якої у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

Однак, поряд з цим, суд зазначає, що відповідачем не надано відповідних доказів щодо того, що Адвокатом було надано Клієнту послуги та такі послуги (виконані роботи) прийнято Клієнтом.

Так, як вже зазначалось пунктом 2.3. договору про надання професійної правничої допомоги сторони передбачили, що гонорар за цим договором сплачується Клієнтом в українських гривнях після підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) та здійснюється на підставі наданих Адвокатським об`єднанням рахунків, суми в яких відповідають підписаному сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).

Тобто, вказаним пунктом договору сторони погодили порядок прийняття Клієнтом робіт. При цьому, рахунок виставлений адвокатом повинен відповідати підписаному акту виконаних робіт.

Між тим, колегія суддів виснує, що відповідачем не надано акту виконаних робіт (наданих послуг), передбаченого договором про надання професійної правничої допомоги, на підставі якого можна встановити факт прийняття клієнтом робіт.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.2015р. у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 26.02.2015р. у справі Двойних проти України (пункт 80), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, враховуючи відсутність акту прийняття виконаних робіт, підписаного Клієнтом на підтвердження прийняття таких робіт, на думку суду у задоволенні заяви пoзивача про ухвалення додаткової постанови має бути відмовлено.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами ст.ст. 86, 210 ГПК України.

Суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ Кузнєцов та інші проти росії від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі Серявін та інші проти України зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, колегія суддів виснує про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОВАНА-ТУР" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 у справі №916/5119/24.

Керуючись ст.ст. 129, 244, 281 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОВАНА-ТУР" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 у справі №916/5119/24.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складено 21.05.2025.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький