Постанова від 19.05.2025 по справі 320/53373/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/53373/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області №0018426-1307-1036 від 08.11.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області №49071/6/10-36-13-07 від 08.11.2024 про опис майна ТОВ «Еста Холдинг» у податкову заставу.

Позов обґрунтовано протиправністю спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки сума грошового зобов`язання була неузгодженою внаслідок оскарження у судовому порядку податкового повідомлення-рішення, що свідчить про відсутність податкового боргу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 08.11.2024 №0018426-1307-1036.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07 від 08.11.2024.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки у встановлений Податковим кодексом України строк ТОВ «Еста Холдинг» (код ЄДРПОУ 34435248) не сплатило суму узгодженого грошового зобов`язання, тому податкові нарахування набули статусу податкового боргу.

Враховуючи, що станом на 05.11.2024 до Головного управління ДПС у Київській області не надходило жодної інформації стосовно оскарження ТОВ «Еста Холдинг» податкового повідомлення-рішення 36208/10-36-23-02 від 30.07.2024, тому підстави для скасування спірних рішень - відсутні.

При цьому, на думку скаржника, лист від 17.10.2024 № 1710/01 ТОВ «Еста Холдинг» про повідомлення Головного управління ДПС у Київській області про оскарження податкового повідомлення-рішення не є підставою для виведення нарахувань із інтегрованої картки платника та відкликання податкової вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що протягом періоду з 22.08.2024 по 07.10.2024 тривала процедура адміністративного оскарження Позивачем податкового повідомлення-рішення, тому згідно приписів п. 56.15. ст. 56 ПК України сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням була неузгодженою, що свідчить про відсутність у ГУ ДПС у Київській області будь-яких правових підстав для формування податкового боргу станом на 06.09.2024.

На думку позивача, оскільки на момент винесення ГУ ДПС у Київській області податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу податкове грошове зобов`язання визначене на підставі податкового повідомлення-рішення було оскаржене в судовому порядку, та відповідно таке грошове зобов`язання не набуло статусу узгодженого, вказане свідчить про цілковиту протиправність такої податкової вимоги та спірного рішення про опис майна в податкову заставу.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 14.06.2024 по 20.06.2024 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» податку з доходів отриманих нерезидентами із джерелом походження їх з України, за результатами якої було складено акт від 27.06.2023 №36796/10/36/23/02/34435248.

Під час проведення вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента всього у сумі 105769444,00 грн., у тому числі за IV квартал 2017 року в сумі 47834736,00 грн., за І квартал 2018 року в сумі 21862763,00 грн., за IV квартал 2018 року в сумі 36071946,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 116346390,00 грн., з яких 105769444,00 грн. - податкове зобов`язання та 10576946,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У подальшому, 17.10.2024 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02.

Того ж дня, листом від 17.10.2024 позивач повідомив відповідача про оскарження у судовому порядку податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02.

Однак, Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті:

- податкова вимога від 08.11.2024 №0018426-1307-1036, в якій зазначено, що станом на 07.11.2024 сума податкового боргу позивача становить 145525990,13 грн., з яких 105767571,94 грн. - податок на прибуток іноземних юридичних осіб, 10576946,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 29 181 472,19 грн пеня;

- рішення про опис майна у податкову заставу від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07.

Як наслідок, Головне управління ДПС у Київській області листом від 08.11.2024 №49082/6/10-36-13-07 повідомило позивачу, що згідно даних інформаційної системи ДПС позивач має заборгованість по податкам в сумі 145525990,13 грн.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган, приймаючи спірні податкову вимогу та рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки визначена сума податкових зобов`язань не була узгоджена на час прийняття.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п.59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов`язку та виникнення у нього податкового боргу.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, шо у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У силу вимог пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З положень зазначених норм закону випливає, що обов`язок зі сплати грошового зобов`язання у платника податків виникає з наступного дня за днем узгодження такого зобов`язання і має бути виконаний протягом десяти днів. У разі оскарження до суду податкового повідомлення-рішення днем узгодження грошового зобов`язання є день набрання законної сили судовим рішенням.

Несплачені грошові зобов`язання у встановлений законом строк - протягом 10 календарних днів, наступних за днем їх узгодження, яке відбувається в день набрання законної сили судовим рішенням, є податковим боргом платника податків, з виникненням якого контролюючий орган має вжити заходів для його погашення, зокрема надіслати платникові податкову вимогу щодо погашення суми податкового боргу.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 810/272/16.

Пунктами 88.1 та 88.2 ст. 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.

Згідно зі статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації. - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом. - з дня виникнення податкового боргу.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника, його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Відтак, відповідно до норм статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586 та зареєстрованого в Міністерства юстиції України 14.07.2017 за №859/30727, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Як свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті податкова вимога від 08.11.2024 №0018426-1307-1036 та рішення про опис майна у податкову заставу від 08.11.2024 №49071/6/10-36-13-07.

Підставою прийняття спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу слугував факт наявності у позивача заборгованості з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 145525990,13 грн., яка була визначена контролюючим органом до сплати на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02.

У свою чергу, Верховний Суд у постановах від 21.06.2022 у справі №240/6321/20 та від 17.11.2021 у справі № 160/15095/20 дійшов висновку про те, що передумовою винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.

Крім того, у постанові від 29.01.2019 у справі № 826/17624/16 Верховний Суд вказав, що відсутність узгодженого грошового зобов`язання унеможливлює надання такому зобов`язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим складання податковим органом вимоги про сплату боргу та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв`язку із наявністю непогашеного податкового боргу.

Відтак, ключовим при вирішенні даного спору питанням є з`ясування факту наявності або відсутності податкового боргу, тобто податкового зобов`язання позивача, яке є узгодженим, проте не сплаченим у встановлені законом строки.

Позиція ТОВ «Еста Холдинг» грунтується на тому, що визначена відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02 сума грошового зобов`язання є неузгодженою, оскільки позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до Київського окружного адміністративного суду та повідомив контролюючий орган про факт судового оскарження.

Однак, відповідач зазначає, що на момент прийняття спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу грошове зобов`язання, нараховане на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, було узгодженим, оскільки станом на 08.11.2024 у контролюючого органу були відсутні відомості щодо наявності ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Крім того, скаржник зазначив, що прийняття Київським окружним адміністративним судом ухвали про відкриття провадження від 12.11.2024 у справі №320/48651/24 зумовило виведення грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02 з інтегрованої картки платника та спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу вважаються відкликаними.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак, зі змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України вбачається, що грошове зобов`язання набуває статусу неузгодженого саме з моменту звернення платника податків до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення.

При цьому, Податковий кодекс України не містить жодних положень, які б визначали, що саме ухвала суду про відкриття провадження у справі про оскарження податкового повідомлення-рішення є підставою для визначення грошового зобов`язання неузгодженим.

Як свідчать матеріали справи, 17.10.2024 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суд з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, про що свідчить відбиток штампу Київського окружного адміністративного суду про прийняття документу.

Того ж дня, позивач листом від 17.10.2024 повідомив відповідача про оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02.

Вказаний лист 17.10.2024 був направлений відповідачу через його кабінет платника податків, про що свідчить витяг з електронного кабінету платника податків.

Надалі, у відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 22.10.2024 вказаній позовній заяві був присвоєний №320/48651/24 та визначено суддю для розгляду справи Горобцову Я.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №320/48651/24 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

У силу вимог частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Частиною восьмою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Отже, з огляду на вищенаведені положення КАС України, подана позивачем 17.10.2024 до Київського окружного адміністративного суду позовна заява про оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02 мала бути зареєстрована в автоматизованій систему «Діловодство спеціалізованого суду» у день звернення, тобто 17.10.2024, та не пізніше наступного дня передані судді, тобто не пізніше 18.10.2024.

У свою чергу, питання про відкриття провадження в адміністративній справі мало бути вирішене судом протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду, тобто до 22.10.2024.

Разом з тим, як зазначено вище провадження у справі №320/48651/24 було відкрито ухвало суду лише 12.11.2024.

Слід зауважити, що недотримання процесуального строку для вирішення питання про відкриття провадження у справі №320/48651/24 пов`язано з надмірним навантаженням суддів Київського окружного адміністративного суду.

Як було зазначено судом першої інстанції, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на розгляд судді Горобцової Я.В. надійшло 3265 справ та матеріалів, а з 01.01.2024 по 22.10.2024 - 2229 справ та матеріалів.

Разом з тим, не зважаючи на вказані недоліки у роботі Київського окружного адміністративного суду, посадовим особам Головного управління ДПС у Київській області було відомо про факт звернення позивача до Київського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02.

Проте, приймаючи спірні податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, контролюючий орган безпідставно проігнорував як сам факт повідомлення позивача про оскарження до Київського окружного адміністративного суду податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, так і відкриті відомості з офіційного веб-сайту «Судова влада» про визначення 22.10.2024 головуючого судді у справі,

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на справу «Рисовський проти України», №29979/04, в якому Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Відтак, позивач, подаючи до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву про оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, мав правомірні очікування, що його позовна заява буде своєчасно зареєстрована та передана на розгляд визначеному за результатом автоматизованого розподілу судді, а суддя, відповідно, протягом встановленого процесуального строку вирішить питання про відкриття провадження у справі.

Твердження скаржника про те, що спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу вважаються відкликаними, з підстав судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.07.2024 №36208/10-36-23-02, колегія суддів оцінює критично, оскільки нормами Податкового кодексу України не передбачено можливості припинення дії/втрати чинності винесених податковим органом рішень без визнання їх такими відповідним рішенням органу, що їх прийняв або у судовому порядку.

У свою чергу, під час розгляду справи в суді відповідач не надав доказів наявності рішення контролюючого органу про скасування/відкликання/припинення чинності податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко