Постанова від 19.05.2025 по справі 532/2139/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2139/21 Номер провадження 22-ц/814/87/25Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І.І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

секретар: Грицак А.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року адвокат Кумечко Марина Сергіївна звернулася до суду із позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування права власності.

В обґрунтування позову представник позивача вказує на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 1968-СГ від 17.01.2020 року позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в приватну власність на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області орієнтовною площею 1,93 га. Позивачкою замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. Проект землеустрою був погоджений Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.02.2020 року № 2156/82-20 (екстериторіальне погодження). В подальшому було здійснено реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 5321887500:00:006:0214. Після відповідного погодження проекту землеустрою експертом державної експертизи (екстериторіальне погодження) тадержавноїреєстраціїземельноїділянки, позивач ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214 та передачу у власність в порядку приватизації. Результатом розгляду даної заяви був наказ № 18809-СГ від 04.12.2020 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність». Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду в справі № 440/2199/21 від 02.06.2021 року визнано протиправним та скасовано наказ № 18809-СГ.

27 липня 2021 року Білицькій селищній раді Полтавського району Полтавської області направлено повідомлення про розроблений проект землеустрою за дозвільним наказом ГУ ДГК у Полтавській області. 28 серпня 2021 року позивачу стало відомо, що земельна ділянка площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214, передана Білицькою селищною радою в приватну власність ОСОБА_2 . В порушення всіх можливих норм земельного законодавства, 13 серпня 2021 року Білицька селищна рада затвердила неіснуючий проект землеустрою та передала земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , яка не вчиняла жодних дій для формування ділянки в розумінністатті 79-1 ЗК Українита не пройшла процедуру приватизації земельної ділянки.

Посилаючись на викладене вище, представник позивача просила визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 13.08.2021 року № 13.81 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214 та передачу її у власність ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 60049941 від 28.08.2021 року та вилучити з Державного реєстру прав запис про право власності 43677178 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування права власностівідмовлено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 500,00 гривень.

В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що 17.01.2020 вона отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою і саме за її проектом землеустрою 06.03.2020 року було сформовано земельну ділянку в порядку ст.79-1 ЗК України площею 1,9255 га з кадастровим номером 5321887500:00:006:0214. Проте, не зважаючи на вказану обставину Білицькою селищною радою вищевказану земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_2 .

Вказана обставина свідчить про порушення селищною радою земельного законодавства. Зокрема, варто зазначити, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок . Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається формованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Законодавством передбачено, що передачі земельної ділянки у власність передує розроблення проекту землеустрою. Незважаючи на вказану обставину , будучи обізнаною про розроблення проекту землеустрою позивачем ОСОБА_1 , селищна рада передала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 . Окрім того, поза увагою суду залишився той факт, що ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_2 фактично розробили документацію на уже сформовану земельну ділянку, що мала б бути передана у власність позивачу.

Зважаючи на вказане ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року , та постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Від представника ОСОБА_2 , адвоката Роменської Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому остання просила рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

З матеріалів справи встановлено, що 09.01.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,93 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності (кадастровий номер 5321887500:00:006:0197), яка розташована на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. Право на отримання земельної ділянки для ведення особистогоселянського господарства не використала (т.1 а.с.24).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 1968-СГ від 17.01.2020 року (т.1 а.с.25), ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,93 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів.

10 лютого 2020 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 (інженер-землевпорядник) укладено договір № 040-02/2020 на виконання послуг по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1,93 га для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованоїна території Чорбівської сільської ради (за межами населених пунктів) Кобеляцького району Полтавської області (т.1 а.с.90-92).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для передачі у власність ОСОБА_1 загальною площею 1,9255 га для ведення особистого селянського господарства, розташованоїна території Чорбівської сільської ради (за межами населених пунктів) Кобеляцького району Полтавської області був погоджений Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.02.2020 року № 2156/82-20 (т.1 а.с.70).

06 березня 2020 рокуздійснено реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 5321887500:00:006:0214 (т.1 а.с.71-72).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 04.12.2020 року № 18809-СГ (т.1 а.с.78), ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованоїна території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214, для ведення особистого селянського господарства та надання у власність.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду (справа № 440/2199/21) від 02.06.2021 року визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 04.12.2020 року № 18809-СГ; зобов`язано ГУ Держгеокадастру в Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214 (т.1 а.с.79-85).

27 липня 2021 року позивачкою ОСОБА_1 направлено повідомлення Білицькій селищній раді Полтавського району Полтавської області про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Білицької (Чорбівської сільської) селищної ради Полтавського району Полтавської області, орієнтовною площею 1,93 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.86).

У серпні 2021 року позивачу стало відомо, що земельна ділянка площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214, передана Білицькою селищною радою в приватну власність іншій особі ОСОБА_2 , яка не вчиняла жодних дій для формування ділянки в розумінністатті 79-1 ЗК Українита не пройшла процедуру приватизації земельної ділянки.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та другастатті 5 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до пункту 10 частини другоїстатті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності достатті 14 Конституції Українита частини другої статті 1 ЗК Україниправо власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності достатті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 78 ЗК Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з пунктом б) частини першоїстатті 81 ЗК Українигромадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Основними завданнями Держгеокадастру є, крім іншого, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначенихЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31, пункту 3 Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженогонаказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно з частиною першоюстатті 117 ЗК Українипередача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Такими суб`єктами згідно з частиною четвертоюстатті 122 ЗК Українита наказу Мінагрополітики від 29 вересня 2016 року № 333 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру» є головні управління Держгеокадастру, а також відповідно до частин першоїстатті 12 ЗК Україниміські, селищні, сільські ради, що представляють об`єднані територіальні громади.

Згідно з частиною шостоюстатті 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу.

Частиною сьмою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою вх.№Н-16665/0/25-20 від 14.07.2020), в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5321887500:00:006:0214) сільськогосподарського призначення державної власності площею 1,9255 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області№1968-СГ від 17.01.2020«Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки.

На замовлення ОСОБА_1 було виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9255 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області№18809-СГ від 04.12.2020 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області площею 1,9255 га з кадастровим номером 5321887500:00:006:0214 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: перелік обмежень у використанні земельної ділянки надати відповідно Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. Крім того, кадастровий план земельної ділянки доопрацювати з урахуванням вимогстатті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", зазначивши кадастровий номер земельної ділянки.

Розпорядженням Кобеляцької районної державної адміністрації Полавської області від 02.03.2012 №143 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області від 13 серпня 2021 року №13.81 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9255 га, розташованої за межами населених пунктів на території Білицької селищної ради, Полтавського (Кобеляцького) району, Полтавської області , та передано її у власність ОСОБА_2 .

Відповідно достатті 79-1 ЗК Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини восьмоїстатті 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленомустаттею 186-1 цього Кодексу.

Згідно частинною першоюстатті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження тощо, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування чи у власність іншій особі. Не вважатиметься добросовісною поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки.

Рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16, провадження № 14-301цс18).

Так з матеріалів справи встановлено , що згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділнку , спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5321887500:00:006:0214 дійсно була сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробленого ФОП ОСОБА_4 , 06.03.2020.

У свою чергу проект, землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 було виконано 28 липня 2021 року, на що скаржник посилаться як на підсаву задовлення її вимог.

Разом з тим суд зауважує, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Майном може бути як існуюче майно, так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права.

Легітимні сподівання за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті.

Отже, за змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Такий підхід спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до позитивних норм, забезпечити захист цих очікувань.

За змістомстатті 118 ЗК Українизавершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядкустатті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Відповідно , ОСОБА_2 звернувшись до Білицької селищної ради із заявою від 06.08.2021 реалізувала своє право на отримання земельної ділянки у власність після розроблення проекту землеустрою , відповідно до положень земельного законодавства. Позивач вказаним правом не скористалась та не надала суду відомостей , що у період часу до серпня 2021 року вона звернулась до Більцької селищної ради із відповідною заявою з проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

За правилами доказування, визначеними статтями12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановив обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим доказам й обґрунтовано виходив з того, що позивачка не довела, що органами виконавчої влади і місцевого самоврядування був порушений порядок приватизації земельної ділянки.

Позивач дійсно отримала у січні 2020 року дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, і у лютому2020 року проєкт землеустрою був виготовлений. Попри відмову ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в затвердженні документації у грудні 2020 року та зобов`язання рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року Держгеокадастру затвердити відповідну документацію ОСОБА_1 не надала суду доказів звернення до компетентного органу із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність в період до 13 серпня 2021 року.

Відтак, передання ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5321887500:00:006:0214 рішенням Білицької селищної ради від 13.08.2021 в даному випадку не свідчить про незаконність таких дій селищної ради та наявність підстав для скасування права власності відповідача на спірне майно, адже на момент винесення вказаного рішення , було відсутнє відповідне рішення компетентного органу щодо передання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , а отже вона мала усвідомлювати , що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов