Рішення від 12.05.2025 по справі 908/3416/24

номер провадження справи 4/243/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2025 Справа № 908/3416/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна реєстраційна компанія», (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд. 44, каб. 606)

про стягнення 936605,60 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Калініна-Заєць Ю.М., на підставі довіреності № 912/20-25 від 19.12.2024;

від відповідача Крагель М.М. адвокат, на підставі довіреності № б/н від 20.01.2025 (в режимі відеоконференції);

свідок Казубек Л.Ю., на підставі паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 07.10.2011;

27.12.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 27.12.2024, (вх. № 3761/08-07/24 від 27.12.2024) Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна реєстраційна компанія», м. Одеса про стягнення 936605,60 грн. заборгованості (основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.09.2024) за типовим індивідуальним договором № 74203001 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії.

Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Звернення з даною позовною заявою саме до Господарського суду Запорізької області позивач обґрунтовує приписами ч. 5 ст. 29 та ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024 справу № 908/3416/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3416/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/243/24, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2025 ухвалено здійснювати розгляду справи № 908/3416/24 за правилами загального позовного провадження та призначити у справі підготовче засідання на 26.02.2025.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/3416/24 до 28.04.2025, підготовче засідання відкладено на 08.04.2025.

В підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 23.04.2025, про що зазначено в протоколі підготовчого судового засідання від 08.04.2025.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/3416/24, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 12.05.2025.

В судове засідання 12.05.2025 з`явилися представники позивача, відповідача та свідок, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 12.05.2025 приєднався представник відповідача, представник позивача та свідок приймали участь в судовому засіданні 12.05.2025 в залі господарського суду Запорізької області.

В судовому засіданні 12.05.2025 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 319, 322, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2, 193 ГК України, норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Південна реєстраційна компанія» (надалі скорочено ТОВ «ПРК») є власником нежитлового приміщенням № 123 першого поверху літери А-12 13, 14 А-2, яке розташовано в житловому будинку № 26 по вул. Маршала Судця у м. Запоріжжі. Як стверджує позивач, в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між позивачем та ТОВ «ПРК» укладений типовий індивідуальний договір № 74203001 про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою з 01 листопада 2021 року. Житловий будинок № 26 по вул. Маршала Судця оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775 заводський номер 51012557. Нежитлове приміщення відповідача не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії. Позивачем надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії до належного йому нежитлового приміщення за період з 01.11.2021 30.09.2024 на загальну суму 936605,60 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості та детальним розрахунком нарахувань. Позивачем були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги за спірний період. У зазначених рахунках міститься посилання на вказаний прилад комерційного обліку будинку, обсяг спожитої у будівлі теплової енергії визначено за показами вузла комерційного обліку. Відповідач за період 01.11.2021 30.09.2024 не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 936605,60 грн. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР), а також знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву (вх. № 928/08-08/25 від 14.01.2025). Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що ТОВ «ПРК» є власником нерухомого майна приміщення № 123 першого поверху літ. А-12, 13, 14, А-2 загальною площею 1528,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, 26, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.03.2012. До вказаного договору сторонами складений також Акт приймання-передачі від 06.04.2012, у якому, окрім іншого, вказано, що у приміщенні встановлений тепловий лічильник ULTRAHEAT 2WR, номер № 65334984. У подальшому, між ТОВ «ПРК» (споживач) та Концерном «МТМ» укладений договір № 406640 купівлі-продажу теплової енергії та гарячої води від 01.04.2012. Згідно додатку 2 «Схема меж поділу теплової мережі» до договору № 406640 теплова мережа, що перебуває на балансовій належності Споживача, відокремлена система опалення з приладом обліку і точкою підключення до елеватора ж.будинку (п. 4 додатку). Єдиним приладом обліку, відповідно до якого нараховувались та сплачувались відповідачем послуги з постачання теплової енергії, є тепловий лічильник ULTRAHEAT 2WR, номер №65334984. Інших вводів зовнішньої інженерної мережі теплопостачання до приміщень, які є власністю ТОВ «ПРК», не було та не має до теперішнього часу. По договору № 406640 Концерн «МТМ» фактично надавав ТОВ «ПРК» послуги з постачання теплової енергії до березня 2013 року включно. 06.03.2013

ТОВ «ПРК» та Концерном «МТМ» складено Акт за березень про місячне постачання теплової енергії споживачу по договору № 406640 за березень 2013 року за адресою: вул. М. Судца, 26, яким зафіксовано, що приладом обліку теплової енергій є тепловий лічильник ULTRAHEAT 2WR, номер № 65334984 справний, повірений; остання зафіксована кількість теплової енергії (станом на 06.03.2013) - 3406,209 Гкал; вентилі запірної арматури перекриті та опломбовані пломбами КМТМ на подачі - № 6680748, на обратці - № 6680731. Після закінчення опалювального сезону 2012-2013 років Концерн «МТМ» припинив постачання теплової енергії до приміщень, які належать ТОВ «ПРК», здійснив опломбування запірної арматури в положенні «закрито» перед приладом обліку теплової енергії ULTRAHEAT 2WR, номер № 65334984 у зв`язку із чим постачання теплової енергії не здійснюється позивачем до теперішнього часу. При цьому, відповідач стверджує, що роботи з перепідключення відокремленої системи опалення приміщень ТОВ «ПРК» до іншої системи опалення позивачем не проводились. З урахуванням викладеного, відповідач наполягає на тому, що приміщення ТОВ «ПРК» мають відокремлену систему опалення, яка не пов`язана із системою опалення багатоквартирного будинку, та відсутні підтвердження проведення будь-яких робіт щодо підключення приміщень ТОВ «ПРК» до системи опалення багатоквартирного житлового будинку. При цьому, відповідач вважає хибним твердження позивача, що оскільки у приміщеннях ТОВ «ПРК» є стояки системи опалення, то така обставина є достатньою для визнання приміщень відповідача опалювальними. Так, у приміщеннях ТОВ «ПРК» лише у одному приміщені бойлерна, площею 2,4 кв.м. (номер 36 в експлікації техпаспорта) - наявні стояки опалення (вертикальні труби). Висота приміщень ТОВ «ПРК» становить 2,9 м за даними техпаспорту. Враховуючи зазначене, вважати приміщення ТОВ «ПРК» опалювальними від системи багатоквартирного будинку лише на підставі того, що позивач стверджує про наявність 68 м стояків, є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та діючому законодавству. Таким чином, приміщення ТОВ «ПРК» не є опалювальними та не під`єднанні до системи багатоповерхового будинку у зв`язку із тим, що позивач з 2013 року припинив подачу теплопостачання до вказаних приміщень по відокремленої системі опалення (по договору № 406640), у приміщеннях ТОВ «ПРК» відсутні тепловіддавальні поверхні, якими опалюється житловий будинок по вул. Маршала Судця, 26. Додатковим підтвердженням факту припинення подання теплової енергії з боку Концерну «МТМ» по відокремленій системі опалення до приміщень ТОВ «ПРК» є лист позивача від 15.12.2016 № 08-3/1568, у якому зазначено, що станом на 13.12.2016 у нежитловому приміщенні № 123 першого поверху (Літ. А-12, 13, 14, А2) загальною площею 1528,5 кв.м. за адресою: вул. Маршала Судця, 26 перекрито доступ до теплоносія. Крім того, 24.04.2023 сторонами у справі складений Акт огляду вузла розподільного обліку та приладу розподілювача теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, 26 у приміщенні № 236 (бойлерна), яке є власністю ТОВ «ПРК» та через яке раніше забезпечувалася подача тепла до нежитлових приміщень № 123, які є власністю ТОВ «ПРК». Вказаним Актом від 24.04.2023 зафіксовано, що станом на 24.04.2023 покази теплового лічильника ULTRAHEAT 2WR, номер № 65334984 становлять 3407,698 Гкал, запірна арматура опалювального приладу встановлена в положенні «закрито» (перпендикулярно трубі-носію теплової енергії) та опломбована напівпрозорою зеленою пломбою з маркуванням « 6680748 КОНЦЕРН ГТС», що унеможливлює переведення запірної арматури в інше положення («відкрито») без пошкодження або розірвання пломби. Також з метою фіксації стану показників теплового лічильника ULTRAHEAT 2WR, № 65334984 та положення запірної арматури представниками ТОВ «ПРК» та орендарів приміщень, які знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. М.Судця, 26, складений Акт огляду вузла розподільного обліку та приладу розподілювача теплової енергії від 06.01.2025, з фотофіксацією, у якому також зафіксовано, що покази теплового лічильника ULTRAHEAT 2WR, номер № 65334984 становлять 3407,698 Гкал, запірна арматура опалювального приладу встановлена в положенні «закрито» та опломбована. Більш того, згідно пояснень орендарів приміщень, які належать ТОВ «ПРК», з моменту початку оренди (2017 рік) вказаних вище приміщень та по теперішній час обігрів орендованого приміщення здійснюється виключно електричними кондиціонерами та електричними тепловими завісами. Постійна температура, яка підтримується електроприладами опалення та кондиціонування, у приміщенні протягом всього року становить 20-22 С; наявні у приміщеннях батареї опалення з моменту початку оренди та по теперішній час жодного разу не були джерелом опалення нежитлових приміщень № 123 (на них не подавався теплоносій) та наявна запірна арматура з маркуванням « 6680748 КОНЦЕРН ГТС» на трубах весь час знаходяться у положенні «закрито» та опломбовано. Також відповідач стверджує, що не укладав з позивачем типовий індивідуальний договір № 74203001 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, буд. 26, так як не вчиняв жодних дій передбачений чинним законодавством, які свідчать про намір на укладення такого договору. Відповідач вважає, що позивачем порушені вимоги чинного законодавства щодо оформлення рахунків за надану послугу теплопостачання за спірний період, які є первинними документами бухгалтерського обліку та які повинні відповідати наданій господарській операції. Крім того, у позові позивач стверджує, що рахунки за спірний період надавалися в електронній формі, тоді як відповідач не надавав своєї згоди на отримання таких рахунків в електронній формі. Відповідач також заперечує проти здійсненого позивачем розрахунку розміру заборгованості та вважає, що позивач не довів параметрів і обґрунтувань здійснених розрахунків та взагалі не довів факт надання послуг у спірному періоді у заявленій сумі. За таких обставин, ТОВ «ПРК» не є споживачем комунальних послуг з постачання теплової енергії, а, отже, не має заборгованості перед позивачем за послуги з постачання теплової енергії д за період з 01.11.2021 30.09.2024 на загальну суму 936605,60 грн. Крім того, відповідач зазначає, що вимоги про стягнення заборгованості з 01.11.2021 по 27.12.2021 заявлені позивачем поза межами строку позовної давності. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає заявлені позовні вимоги, необґрунтованими, недоведеними та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Письмових заперечень на відзив на позовну заяву (у формі відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України) у встановлені судом строки позивач суду не надав.

У зв`язку із не поданням позивачем відповіді на відзив на позовну заяву заперечення відповідь від відповідача не надходили.

17.04.2025 за вх. № 8037/08-08/25 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС Концерном «МТМ» подана суду Заява спідка в порядку ст. 90 ГПК України, відповідно до якої начальником групи з позовної та виконавчої роботи юридичного управління Концерну «Міські теплові мережі» Казубек Лілією Юріївною надані відповіді на питання ТОВ «ПРК» у поданому разом з відзивом на позовну заяву Переліку запитань учаснику справи (письмове опитування позивача як свідка).

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін і свідка, суд

УСТАНОВИВ

Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) є юридичною особою, що діє на підставі Статуту, який знаходиться у загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Концерну «МТМ».

Основною метою діяльності позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 код 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари, гарячої води), одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача. (п. 2.1 Статуту)

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. (п. 2.2 Статуту).

Правовідносини між позивачем та Споживачами в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 «Про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Крім того, ч. 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна реєстраційна компанія» (відповідач у справі) є власником нежитлового приміщення № 123 першого поверху літ. А-12, 13, 14, А-2 загальною площею 1528,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, 26, що підтверджується Інформаційною довідкою за № 399402708 від 16.10.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужені об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Підстава набуття права власності на об`єкт нерухомого майна договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06.03.2012, серія та номер 644, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міськрайонного нотаріального округу Ярмолюк М.М.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач стверджує, що в силу вимог вище наведених норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 01.11.2021 Концерном «Міські теплові мережі» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна реєстраційна компанія» укладено Типовий індивідуальний договір № 74203001 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, буд. 26.

Пунктом 5 Індивідуального договору встановлено, що Виконавець (позивач) зобов`язується надавати Споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах відповідно визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно пункту 11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Згідно пункту 32 Індивідуального договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 Індивідуального договору передбачено, що Виконавець (позивач) формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги Споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою Споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Пунктом 34 Індивідуального договору закріплено, що Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 38 Індивідуального договору Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Пунктами 8, 9 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що будинок за адресою м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, буд. 26, де знаходиться належне відповідачу нежитлове приміщення, оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775 заводський номер 51012557. Нежитлове приміщення відповідача не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії.

Факт постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, за твердженням позивача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі у відповідні роки (№ 382 від 23.10.2021, № 126 від 29.03.2022, № 410 від 31.10.2022, № 186 від 27.03.2023, № 665 від 09.11.2023 та № 87 від 27.03.2024).

Позивач вказує, що ним на виконання пункту 5 Індивідуального договору надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.04.2024 на загальну суму 936605,60 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, а також детальним розрахунком здійснених нарахувань за спірний період які додані до позову.

Відповідно до умов типового договору плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги , здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води. Концерном «Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачене.

Пунктом 34 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги (особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того споживачу надано право отримувати інформацію - як зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були сформовані в електронному вигляді рахунки за надання послуги за договором № 74203001 на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії: - за листопад 2021 року на суму 56394,84 грн.; - за грудень 2021 року на суму 45188,34 грн.; - за січень 2022 року на суму 78255,02 грн.; - за лютий 2022 року на суму 29634,94 грн.; - за березень 2022 року на суму 81252,31 грн.; - за квітень 2022 року на суму 6251,96 грн.; - за травень 2022 року на суму 6251,96 грн.; - за червень 2022 року на суму 6251,96 грн.; - за липень 2022 року на суму 6251,96 грн.; - за серпень 2022 року на суму 6251,96 грн.; - за вересень 2022 року на суму 6251,96 грн.; - за жовтень 2022 року на суму 6257,96 грн.; - за листопад 2022 року на суму 40486,19 грн.; - за грудень 2022 року на суму 61807,12 грн.; - за січень 2023 року на суму 67825,42 грн.; - за лютий 2023 року на суму 57071,99 грн.; - за березень 2023 року на суму 43508,72 грн.; - за квітень 2023 року на суму 6257,96 грн.; - за травень 2023 року на суму 6257,96 грн.; - за червень 2023 року на суму 6257,96 грн.; - за липень 2023 року на суму 6257,96 грн.; - за серпень 2023 року на суму 7350,49 грн.; - за вересень 2023 року на суму 6637,03 грн.; - за жовтень 2023 року на суму 5989,96 грн.; - за листопад 2023 року на суму 33768,96 грн.; - за грудень 2023 року на суму 58339,28 грн.; - за січень 2024 року на суму 66950,65 грн.; - за лютий 2024 року на суму 49289,64 грн.; - за березень 2024 року на суму 42113,38 грн.; - за квітень 2024 року на суму 5989,96 грн.; - за травень 2024 року на суму 5989,96 грн.; - за червень 2024 року на суму 5989,96 грн.; - за липень 2024 року на суму 5989,96 грн.; - за серпень 2024 року на суму 5989,96 грн.; - за вересень 2024 року на суму 5989,96 грн., а всього на загальну суму 936605,60 грн.

Вказані рахунки містять найменування послуг: - постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу/в опалювальному сезоні), - постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу), - плата за абонентське обслуговування. Також в рахунках зазначені покази вузла комерційного обліку: тип приладу - SHARKY 775, заводський номер 51012557, зазначено загальну площу будівлі 8836,50 кв.м. та опалювальну площу споживача 1528,50 кв.м.

Як стверджує позивач, відповідач за спірний період 01.11.2021 30.09.2024 не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Типового індивідуального договору № 74203001 від 01.11.2021, у зв`язку з чим за у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 936605,60 грн., що стадо підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

В ході судового вирішення спору судом з`ясовано, що між ТОВ «ПРК» (Споживач) та Концерном «МТМ» укладався Договір № 406640 купівлі-продажу теплової енергії та гарячої води від 01.04.2012.

Згідно додатку 2 «Схема меж поділу теплової мережі» до Договору № 406640 теплова мережа, що перебуває на балансовій належності Споживача, відокремлена система опалення з приладом обліку і точкою підключення до елеватора ж.будинку (п. 4 додатку). Єдиним приладом обліку для обліку теплової енергії є тепловий лічильник ULTRAHEAT 2WR, номер №65334984. (Копія додатку 2 «Схема меж поділу теплової мережі» до Договору № 406640 надана до відзиву на позовну заяву)

Відповідно до наданих суду відповідачем пояснень по Договору № 406640 Концерн «МТМ» фактично надавав ТОВ «ПРК» послуги з постачання теплової енергії до березня 2013 року.

Позивачем зазначений факт належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Згідно пояснень наданих в судовому засіданні начальником групи з позовної та виконавчої роботи юридичного управління Концерну «Міські теплові мережі» Казубек Л.Ю. у спірний період теплоносій до приміщення ТОВ «ПРК» подавався через окреме відгалуження трубопроводу, яке приєднане до внутрішньо будинкових мереж теплопостачання. Місце приєднання окремого відгалуження подачі теплоносія до системи опалення ТОВ «ПРК» до внутрішньо будинкових мереж постачання теплової енергії розташоване до вузла комерційного обліку житлового будинку.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1 і 2 ст. 91 ГПК України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Проте, в порушення вище наведених норм процесуального права позивачем не надано суду доказів наявності у належному відповідачу приміщенні окремого відгалуження, через яке подається теплоносій та яке приєднане до внутрішньо будинкових мереж теплопостачання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, буд. 26.

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2013 ТОВ «ПРК» та Концерном «МТМ» складено Акт за березень про місячне постачання теплової енергії споживачу по договору № 406640 за березень 2013 року за адресою: вул. М. Судца, 26, яким зафіксовано, що приладом обліку теплової енергій є тепловий лічильник ULTRAHEAT 2WR, номер № 65334984 справний, повірений; остання зафіксована кількість теплової енергії (станом на 06.03.2013) - 3406,209 Гкал; вентилі запірної арматури перекриті та опломбовані пломбами КМТМ на подачі - № 6680748, на обратці - № 6680731.

Зазначені обставини підтверджується також поясненнями свідка ОСОБА_1 .

Таким чином, після закінчення опалювального сезону 2012-2013 років Концерн «МТМ» припинив постачання теплової енергії до приміщень, які належать ТОВ «ПРК», здійснив опломбування запірної арматури в положенні «закрито» перед приладом обліку теплової енергії ULTRAHEAT 2WR, номер № 65334984.

Додатковим підтвердженням факту припинення подання теплової енергії з боку позивача по відокремленій системі опалення до приміщень ТОВ «ПРК» є лист Концерну «МТМ» від 15.12.2016 № 08-3/1568, у якому зазначено, що станом на 13.12.2016 у нежитловому приміщенні № 123 першого поверху (Літ. А-12, 13, 14, А2) загальною площею 1528,5 кв.м. за адресою: вул. Маршала Судця, 26 перекрито доступ до теплоносія.

Крім того, 24.04.2023 Концерном «МТМ» та ТОВ «ПРК» складений Акт огляду вузла розподільного обліку та приладу розподілювача теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, 26 у приміщенні № 236 (бойлерна), яке є власністю ТОВ «ПРК» та через яке раніше забезпечувалася подача тепла до нежитлових приміщень № 123, які є власністю ТОВ «ПРК».

Вказаним Актом від 24.04.2023 зафіксовано, що станом на 24.04.2023 покази теплового лічильника ULTRAHEAT 2WR, номер № 65334984 становлять 3407,698 Гкал, запірна арматура опалювального приладу встановлена в положенні «закрито» (перпендикулярно трубі-носію теплової енергії) та опломбована напівпрозорою зеленою пломбою з маркуванням « 6680748 КОНЦЕРН ГТС», що унеможливлює переведення запірної арматури в інше положення («відкрито») без пошкодження або розірвання пломби.

Також з пояснень свідка ОСОБА_1 судом встановлено, що 01.03.2014 у зв`язку із простроченням терміну державної повірки прилад обліку теплової енергії ULTRAHEAT 2WR, заводський номер № 65334984 та лічильник гарячої води СКВ 1,5, заводський номер 556212 зняті з експлуатації, про що складено Акт на зняття приладів обліку з експлуатації від 01.03.214.

При цьому, відповідач стверджує, що роботи з перепідключення відокремленої системи опалення приміщень ТОВ «ПРК» до іншої системи опалення позивачем не проводились.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на спростовання цього твердження ТОВ «ПРК».

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач також надав суду пояснення, що згідно пояснень орендарів приміщень, які належать ТОВ «ПРК» та розташовані на першому поверсі житлового будинку № 26 по вул. Маршала Судця, з моменту початку оренди (2017 рік) вказаних вище приміщень та по теперішній час обігрів орендованих приміщень здійснюється виключно електричними кондиціонерами та електричними тепловими завісами. Постійна температура, яка підтримується електроприладами опалення та кондиціонування, у приміщенні протягом всього року становить 20-22 С; наявні у приміщеннях батареї опалення з моменту початку оренди та по теперішній час жодного разу не були джерелом опалення нежитлових приміщень № 123 (на них не подавався теплоносій) та наявна запірна арматура з маркуванням « 6680748 КОНЦЕРН ГТС» на трубах весь час знаходяться у положенні «закрито» та опломбовано.

Отже, встановленими судом фактичними обставинами справи підтверджено, що на час розгляду справи система опалення нежитлового приміщення нежитлового приміщення № 123 загальною площею 1528,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, буд. 26 та належить на праві власності відповідачу, залишається відокремленою від системи опалення житлового будинку. При цьому, прилад обліку теплової енергії ULTRAHEAT 2WR, заводський номер № 65334984, яким було обладнано приміщення ТОВ «ПРК», знято з експлуатації у зв`язку з простроченням терміну державної повірки в березні 2014 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що у спірному періоді система опалення нежитлового приміщення № 123 загальною площею 1528,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, буд. 26, була повторно приєднана до загальнобудинкової системи опалення та що теплоносій фактично постачався та споживався у спірному приміщенні відповідача у спірний період безпосередньо із загальнобудинкової системи теплопостачання.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами ТОВ «ПРК», що приміщення відповідача не є опалювальними та не під`єднанні до системи багатоповерхового будинку у зв`язку із тим, що позивач з 2013 року припинив подачу теплопостачання до вказаних приміщень по відокремленої системі опалення (по договору № 406640), у приміщеннях ТОВ «ПРК» відсутні тепловіддавальні поверхні, якими опалюється житловий будинок по вул. Маршала Судця, 26.

При цьому суд враховує, що теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер`єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.

Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» встановлено, що опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

Багатоквартирний будинок в цілому є об`єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Відповідно до визначень, передбачених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі Методика № 315): опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.

Згідно приписів п. 1 р. ІІ Методики № 315 для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходять у ці приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, о прокладені у цих приміщеннях, відповідно до п. 4 р. V Методики.

У відповідності до п. 4 розділу V Методики № 315 обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення, визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм слідує, що через неопалювані приміщення можуть проходити ділянки неізольованих транзитних трубопроводів, у тому числі частини стояків, або обладнання внутрішньо будинкової системи опалення; нежитлове приміщення може вважатися відключеним від системи центрального опалення поза залежністю від того, чи залишаються в тому приміщенні транзитні труби. Однак останні мають бути за ізольовані. В іншому випадку споживач зобов`язаний сплачувати теплопостачальній організації за обсяг теплової енергії, який надходить від ділянок неізольованих транзитних трубопроводів до приміщення з індивідуальним опаленням, а розрахунок обсягу такої теплової енергії має бути виконано теплопостачальною організацією у відповідності до вимог п. 4 розділу V Методики № 315. І саме на позивача покладено обов`язок обстеження інженерних систем приміщення для з`ясування протяжності, діаметра та стану теплоізоляції транзитного(их) трубопроводів(ів).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що теплова енергія, що надійшла до будинку № 26 по вул. Маршала Судця в м. Запоріжжя, за період з 01.11.2021 по 30.09.2024 та зафіксована будинковим вузлом комерційного обліку, розподілена між приміщеннями будинку, підключеними до центральної системи опалення. Відповідачу ця кількість теплової енергії не розподілена, оскільки відповідач від`єднаний від системи центрального опалення.

Стосовно доводів позивача, що відповідач має сплачувати за послуги з теплопостачання в частині плата за приєднане теплове навантаження суд зауважує на наступне.

Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами). Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Мотивуючи позовні вимоги у даній справі позивач посилався на факт укладення між сторонами 01.11.221 на підставі положень ч. 7 ст. 14 та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Типового індивідуального договору № 74203001, за умовами якого між сторонами виникли відносини щодо постачання теплової енергії у нежитлове приміщення № 123 загальною площею 1528,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, буд. 26.

До матеріалів справи позивачем надана роздрукована копія публічного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Разом із тим, наявна в матеріалах справи копія типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії не підписана відповідачем, не містить жодних додатків. Зокрема, в матеріалах справи відсутня заява-приєднання ТОВ «ПРК» до умов типового індивідуального договору № 74203001 про надання послуги з постачання теплової енергії, в якій би вказувалося приміщення, до якого здійснюється постачання теплової енергії, адреса розташування цього приміщення, площа опалювального приміщення, дата приєднання споживача до умов договору, тощо.

Натомість судом встановлено та сторонами не оспорюєтьтся, що 01.04.2012 між Концерном «МТМ» та ТОВ «ПРК» був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, тобто саме із цього часу між сторонами виникли договірні відносини щодо постачання теплової енергії у нежитлове приміщення № 123 загальною площею 1528,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, буд. 26.

Частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 цього Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Частиною 1 ст. 14 Закону також передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається коленим співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Отже, законом передбачено можливість укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання можливе виключно за настання одночасно двох умов, а саме: якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:

- такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин;

- раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.219 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.221 № 1022) затверджено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до п. 1 якого зазначено: цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Додаток до типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії є «Заява-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії», яка має містити наступні обов`язкові умови: 1. Інформація про споживача: 1) найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), ідентифікаційний номер (код згідно з ЄДРПОУ), адреса, номер телефону, адреса електронної пошти, 2) адреса приміщення споживача, 3) опалювана площа (об`єм) приміщення споживача - __ кв. метрів (__куб. метрів). 2. Послуга надається за допомогою систем (необхідне підкреслити): автономного теплопостачання; індивідуального теплового пункту багатоквартирного будинку; за межами будинку. 3. Приміщення споживача обладнане вузлом (вузлами) розподільного обліку теплової енергії (приладами-розподілювачами теплової енергії). Відмітка про підписання споживачем цієї заяви-приєднання.

Згідно пункту 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Однак, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач починаючи з 01.11.2021 вчиняв будь-які з дій, які б були направлені на акцептування умов нових публічних договорів з Концерном «Міські теплові мережі», а відтак, їх умови сторонами не погоджені.

Доказів того, що ТОВ «ПРК» надало Концерну підписану заяву-приєднання або сплатило хоча б один з рахунків, виставлених позивачем за публічним договором приєднання, позивач суду не надав, а тому не суд не може вважати доведеним факт отримання послуги відповідачем за публічним договором приєднання № 74203001.

Навпаки, відповідач стверджує, що заява про приєднання до публічного договору керівником ТОВ «ПРК» позивачу не подавалася, опалення спірного приміщення відключено після завершення опалювального періоду 2012-2013 років, додані рахунки на сплату, розрахунок основного боргу за договором № 74203001 та копія публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії не підписані відповідачем, не є належними та допустимими доказами постачання відповідачеві теплової енергії.

Вказані доводи відповідача позивачем не спростовані у спосіб, визначений ГПК України.

Приймаючи рішення у даній справі суд також враховує правові позиції, висловлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2024 у cправі № 904/346/23, що за змістом положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», автоматичне виникнення договірних відносин споживача з теплопостачальною організацією на підставі Типового договору передбачено для споживачів, які самостійно не визначилися з моделлю організації договірних відносин і у яких були відсутні попередні договірні відносини з теплопостачальною організацією. Абзацами 1, 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

У даній справі позивачем не надано суду належних та допустимих доказів підписання відповідачем заяви-приєднання як обов`язкового додатку до типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, в якій було б конкретизовані умови постачання теплової енергії до конкретних приміщень відповідача, а тому такий публічний договір не можна вважати укладеним з урахуванням встановленого судом вище факту відсутності вчинення відповідачем дій, які б свідчили про згоду на отримання послуги з теплопостачання за умовами такого публічного договору.

Щодо обґрунтованості здійснених позивачем розрахунків спожитої відповідачем теплової енергії суд зазначає, що відповідно до п. п. 20, 23 Правил користування теплової енергії облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

З аналізу вказаних пунктів Правил користування теплової енергії вбачається, що облік обсягу теплової енергії здійснюються або за приладами обліку, або у разі їх відсутності розраховується відповідно до теплового навантаження (розрахунковим способом).

З рахунків наданих позивачем можна дійти висновку, що обсяг спожитої теплоенергії визначався пропорційно площі опалювального приміщення відповідача 1528,50 кв.м. від загальної площі приміщень будинку 8836,50 кв.м., на підставі даних про спожиту теплоенергію загальнобудинкового приладу обліку. При цьому позивачем не було враховано, що система опалення спірного приміщення позивача № 123 у будинку є відокремленою від загально будинкової, тому такий метод розрахунку не може до нього застосовуватися, а тому здійснені позивачем розрахунки обсягу та вартості спожитої відповідачем у спірному приміщенні теплоенергії не можуть бути прийняті судом як достовірні.

З огляду на викладене суд констатує, що позивачем не надано суду належних, допустимих, вірогідних та достовірних доказів на підтвердження визначеного ним обсягу помісячного постачання теплової енергії до нежитлового приміщення № 123 по вул. Маршала Судця в будинку № 26 у м. Запоріжжі, яке належать відповідачу, та доказів на підтвердження її вартості.

Надані відповідачем докази відсутності фактичного постачання теплоенергії до вказаного приміщення суд вважає більш вірогідними, ніж надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог, а тому доводи позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Щодо заяви відповідача, що вимоги про стягнення заборгованості з 01.11.2021 по 27.12.2021 заявлені позивачем поза межами строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Усталеною судовою практикою неодноразово виснувалося, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Отже, з огляду на висновок суду про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, у суду відсутні підстави для застосування до позовних вимог у даній справі наслідків пропуску строку позовної давності.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК)

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. (ст. 45 ГПК України) Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

За встановлених судом фактичних обставин суд визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.

Враховуючи вище наведене, в задоволенні позову відмовляється повністю.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна реєстраційна компанія», м. Одеса про стягнення 936605,60 грн. заборгованості (основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.09.2024) за типовим індивідуальним договором № 74203001 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 22» травня 2025 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.