Ухвала

від 22.05.2025 по справі 921/513/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/513/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

прокуратури - Гамор Н.В., прокурора Офісу Генерального прокурора,

позивача 1 - Західного офісу Держаудитслужби - не з'явився,

позивача 2 - Тернопільської обласної ради - не з'явився,

відповідача 1 - Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради - не з'явився,

відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» - Серебряник О.О., адвокат (ордер від 06.01.2025),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ»

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2024 (суддя Руденко О.В.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 (головуючий суддя Панова І.Ю., судді: Зварич О.В., Матущак О.І.)

у справі № 921/513/24

за позовом Керівника Тернопільської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби (далі - Держаудитслужба, позивач 1), Тернопільської обласної ради (далі - Тернопільської облрада, позивач 2)

до: Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради (далі - Лікарня, відповідач 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» (далі - ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ», відповідач 2, скаржник)

про визнання недійними додаткових угод до договору та стягнення 395 927,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Держаудитслужби та Тернопільської облради до Лікарні та ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» про: - визнання недійсними додаткових угод від 31.05.2021 № 1, від 30.08.2021 № № 2, 3, від 30.09.2021 № 4, від 13.10.2021 № 5; від 13.10.2021 № 6, від 11.11.2021 № 7, від 11.11.2021 № 8, від 03.12.202 № 9 (далі - додаткові угоди) до договору про постачання електричної енергії від 23.02.2021 № 23.02/1 (далі - договір), укладеного між Лікарнею та ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ»; - стягнення з ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» на користь обласного бюджету в особі Тернопільської облради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 395 927,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані укладанням спірних додаткових угод всупереч пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки відсутність коливання ціни на електричну енергію за спірний період призвела до безпідставного збільшення вартості електричної енергії за договором та стало підставою для подальшого звернення прокуратури в інтересах держави в особі Держаудитслужби та Тернопільської облради із цим позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2024 у справі № 921/513/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, позов задоволено повністю.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані тим, що у порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами збільшено без належного підтвердження коливання ціни як на момент звернення відповідача 2 з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод гранично допустимого значення збільшення ціни за одиницю товару. Згідно зі спірними додатковими угодами фактичну ціну договору збільшено на 102,11% порівняно з погодженою ціною під час укладення договору. З огляду на це, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання додаткових угод недійсними. Враховуючи визнання додаткових угод недійсними, суди попередніх інстанцій виснували, що грошові кошти сплачені на виконання таких угод є такими, що безпідставно одержані ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ», підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 2 зобов'язаний їх повернути на користь обласного бюджету в особі Тернопільської облради.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування підстави по пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про незастосування судами попередніх інстанцій при розгляді його клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24, правової позиції, викладеної в ухвалі Верховного Суду від 29.01.2025 у зазначеній справі. Відповідач 2 вказує, що у своїй апеляційній скарзі у цій справі для підтвердження наявності підстав для скасування судового рішення місцевого господарського суду звертав увагу суду апеляційної інстанції на положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та інші закони України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель» від 03.06.2021 № 1530-IX, згідно з яким внесено зміни до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», шляхом уточнення її редакції, а саме: слова «підписання договору про закупівлю» замінені словами «підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару», а друге речення після слів «дизельного пального» доповнено словом «природного газу». Також скаржник вказував, що судом апеляційної інстанції не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах: від 06.11.2020 у справі № 906/1024/19, від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18 та від 30.06.2021 у справі № 915/1338/20 щодо застосування положень частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частин четвертої, п'ятої статті 53 ГПК України, вважаючи, що наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі в особі Західного офісу Держаудитслужби є необґрунтованими. Посилається також на неврахування судами правового висновку у справі № 912/898/18.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» у подібних правовідносинах (в контексті покладення відповідальності за порушення вимог, установлених Законом України «Про публічні закупівлі» та нормативно-правовими актами, ухваленими на виконання цього Закону), у т.ч., пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Для формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» у подібних правовідносинах (у контексті суб'єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог, установлених Законом України «Про публічні закупівлі» та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, у т.ч., за порушення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі») просив Суд передати справу № 921/513/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У судовому засіданні 22.05.2025 Суд протокольною ухвалою постановив, у зв'язку з пов'язаністю клопотання зі змістом доводів касаційної скарги з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, здійснити розгляд вказаного клопотання (щодо питання застосування статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» у подібних правовідносинах) за результатом розгляду доводів учасників справи по суті справи.

Прокуратура у відзиві на касаційну скаргу, поданому 08.05.2025, проти доводів касаційної скарги заперечила, з посиланням, зокрема на дотримання судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права і просила у задоволенні касаційної скарги ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» відмовити, а судові акти попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Держаудитслужба, Тернопільська облрада та Лікарня та не скористалися своїм правом на подання відзивів.

Ухвалою Суду від 15.05.2025 зі справи задоволено клопотання ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» про участь у судовому засіданні, призначеному на 22.05.2025 у справі № 921/513/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.05.2025 32.2-01/854 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 921/513/24 у зв'язку з відпусткою судді Булгакової І.В.

Від ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» через «Електронний суд» 21.05.2025 надійшло клопотання про зупинення розгляду касаційної скарги у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 у подібних правовідносинах за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення коштів.

Клопотання відповідача 2 мотивовано тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 29.01.2025 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення коштів для відступу (шляхом уточнення) від висновку щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, згідно з яким ціна за одиницю товару у будь-якому разі не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

За доводами ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» з аналогічних підстав Верховним Судом вже зупинені провадження в інших подібних справах: № 910/8478/24, № 916/5780/23, № 918/684/24, № 914/753/24, № 922/1328/24, № 924/499/24, № 916/598/24, № 916/2550/24, № 922/2848/24, № 926/407/24, № 916/2720/24 з огляду на подібність правовідносин у цих справах (як і у справі, що розглядається) до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24, тому просить зупинити касаційне провадження у справі № 921/513/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду зазначеної справи.

Передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів виходила, зокрема з того, що неможливість підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї, що встановлена у договорі, створює ризики як для постачальників, які нестимуть матеріальні втрати від реалізації товарів за нижчими цінами, ніж встановлені на ринку, так і для покупців (зокрема, суб'єктів владних повноважень), які у випадку розірвання таких договорів не зможуть забезпечити належну та безперебійну роботу державних та комунальних підприємств. З урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений. З огляду на викладене, колегія суддів у справі № 920/19/24 зазначила про те, що підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є: - зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону України № 114-ІХ, утім не робила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 03.06.2021 № 1530-IX; - порушення принципу належного врядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»: Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, у той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що в будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі № 921/513/24, врахували, у т.ч. й наведений вище висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (питання щодо відступлення від якого ставиться в ухвалі від 29.01.2025 у справі № 920/19/24) та безпосередньо посилалися на нього.

Верховним Судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2025 (повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.04.2024) прийнято до розгляду справу № 920/19/24 у порядку спрощеного позовного провадження з датою слухання на 21.05.2025.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед формування обґрунтованих правових позицій щодо застосування всіма судами у подальшій роботі конкретних норм матеріального права або дотримання норм процесуального права, що були неправильно використані судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам попередніх інстанцій результату вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики - це реалізація принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З огляду на подібність спірних правовідносин у справі № 921/513/24 та у справі № 920/19/24 з урахуванням критеріїв подібності, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача 2 зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі № 921/513/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.

Керуючись пунктом 7 частини першої статті 228, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» задовольнити.

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі № 921/513/24 зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець