Ухвала від 13.05.2025 по справі 947/28065/23

Справа № 947/28065/23

Провадження № 1-кс/947/6391/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2025 рокуслідчий суддяКиївського районногосуду м.Одеси ОСОБА_1 ,при секретарісудового засідання ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Одесі клопотаннястаршого слідчогоСУ ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_3 ,яке погодженопрокурором відділуОдеської обласноїпрокуратури ОСОБА_4 , проарешт майнау кримінальномупровадженні №12023152150000023від 12.02.2023за ознакамзлочинів,передбачених ч.4ст.191,ч.1ст.209 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київськогорайонного судум.Одеси надійшлоклопотання старшогослідчого СУГУНП вОдеській області ОСОБА_3 ,яке погодженопрокурором відділуОдеської обласноїпрокуратури ОСОБА_4 , проарешт майнау кримінальномупровадженні №12023152150000023від 12.02.2023за ознакамзлочинів,передбачених ч.4ст.191,ч.1ст.209 КК України.

У клопотанні сторона обвинувачення, у зв`язку з необхідністю забезпечення конфіскації майна, як виду покарання просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, проте від прокурора ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд вказаного клопотання за його відсутності. Крім того, сторона обвинувачення просила розглянути клопотання та без повідомлення власника майна, його представників.

За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи ту обставину, що власником грошових коштів, на яке слідчий та прокурор просять накласти арешт, є ОСОБА_5 , щодо якого існують достатні підстави вважати про пов`язаність з подіями, які розслідуються у кримінальному провадженні, то слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника вжити заходів, що унеможливлять накладення арешту, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.

У зв`язку з неявкою учасників процесу, та зважаючи на стислі строки розгляду клопотання, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України)

Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023152150000023від 12.02.2023за ознакамзлочинів,передбачених ч.4ст.191,ч.1ст.209 КК України.

Процесуальне керівництво у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, надійшло звернення директора ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» ОСОБА_6 за фактом незаконного привласнення майна ТОВ «УКРАГРОПРАЙД».

Досудовим розслідуванням встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» є сільськогосподарським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яке спеціалізується на вирощуванні зернових, бобових та насіння олійних культур, інших однорічних та дворічних культур, з метою подальшої оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для ізатин, та здійснює свою законну господарську діяльність на території Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що10.03.2023 згідно ухвали Березанського районного суду (справа 469/231/23) щодо зобов`язання уповноважених осіб внесено відомості до ЄРДР за заявою директора ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» про те що колишній заступник директора підприємства ОСОБА_5 за попередньою змовою зі своєю матір`ю, ввів в оману посадових осіб Товариства та заволодів сільськогосподарським боксом.

Основним видом діяльності ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Наказом № 7/20 від 29.05.2020 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду заступника директора з питань виробництва в ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» та 29.07.2022 звільнено з займаної посади, що підтверджується Наказом №25/22 від 29.07.2022 та заявою ОСОБА_5 .

Під час здійснення господарської діяльності засновниками та керівником ТОВ«Украгропрайд» прийнято рішення про будівництво боксу з сільськогосподарськими приміщеннями для розміщення сільськогосподарської техніки та інших потреб.

Так, ОСОБА_5 , перебуваючи у дружніх відносинах з засновниками ТОВ«Украгропрайд» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та його директором ОСОБА_6 , запевнив останніх про можливість проведення забудови боксу (складу) на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982400:11:025:0007, площею 0,1920 га, за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Краснопілля, вул. Ветеранів, 41, яку отримала у спадок його матір ОСОБА_9 та право власності на яку, на той час, не було оформлено в установленому законом порядку, а також повідомив про відсутність будь-яких законодавчих обмежень щодо можливості проведення на цій землі будівництва промислового об`єкту.

Так, згідно усних домовленостей, досягнутих між ОСОБА_5 та директором ТОВ «Украгропрайд» ОСОБА_6 , а також його засновниками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 забудова боксу (складу) проводиться за рахунок ТОВ «Украгропрайд» за попереднім отриманням письмової згоди власника земельної ділянки.

Одночасно, ОСОБА_5 повинен забезпечити проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку та після завершення будівництва боксу, оформлення права власності на нього за ТОВ «Украгропрайд» та укласти з останнім договір оренди на вказану вище земельну ділянку строком на 49 років.

У подальшому, у зв`язку з наявними довірчими відносинами керівництва ТОВ «Украгропрайд» до ОСОБА_5 та їх впевненості у порядності останнього, документи про надання згоди власника земельної ділянки на проведення її забудови не складалися. Надалі, ОСОБА_5 запропонував його засновникам та керівнику у якості підрядної організації, якою буде проведено забудову вказаного об`єкту нерухомого майна ТОВ «АНДА-БУД ПРОГРЕС», на що останні погодилися.

Після цього, між ТОВ «Украгропрайд» та ТОВ «АНДА-БУД ПРОГРЕС», за посередництва ОСОБА_5 , в період з 06.07.2020 по 15.12.2020 укладено п`ять договорів підряду з проведення будівництва, а також договір оренди будівельної техніки.

На виконання умов цих договорів ТОВ «АНДА-БУД ПРОГРЕС» здійснило будівництво боксу (складу) з сільськогосподарськими приміщеннями загальною площею 441,6 кв.м, на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982400:11:025:0007 за адресою: Миколаївський район, с. Краснопілля, вул. Ветеранів, 41.

У свою чергу, ТОВ «Украгропрайд» в період з січня 2020 року по вересень 2021 року оплатило вказані роботи, а також провело благоустрій земельної ділянки за власні кошти.

При цьому, ОСОБА_5 від початку будівництва сільськогосподарського складу та після його завершення неодноразово ухилявся від прохань керівництва ТОВ «Украгропрайд», згідно їх попередніх усних домовленостей, про оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та укладання договору її оренди, повідомляючи останнім неправдиві відомості про втрату документів на землю та інші вигадані ним труднощі, що нібито унеможливлювали оформлення права власності на неї.

У цей же час, державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори 28.11.2022 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку 0,1920 га, яка розташована по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4820982400:11:025:0007 за матір`ю ОСОБА_5 ОСОБА_9 , яка надалі, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 09.01.2023 безоплатно передала у власність вказану земельну ділянку останньому.

Після цього, ОСОБА_5 ,16.01.2023звернувся дофізичної особипідприємця ОСОБА_10 з проханням щодовиготовлення технічногопаспорту виробничогооб`єкту заадресою: АДРЕСА_1 ,надавши копіїдокументів,якими підтверджуєтьсянаявність унього прававласності наземельну ділянкуз кадастровимномером 4820982400:11:025:0007та одночасноповідомив останньомунеправдиві відомостіпро здійсненнябудівництва цьогооб`єкту в 1991 році, що у свою чергу, згідно п. 1 ст. 30 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», надавало можливість спрощеного проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна,а саме за відсутності дозвільної документації з проведення його будівництва та прийняття в експлуатацію.

В результаті цього, ФОП ОСОБА_10 виготовлено технічний паспорт на об`єкт: «склад для зберігання с/г продукції» загальною площею 441,6 м2 на ім`я ОСОБА_5 , про що 23.01.2023 створено відомості в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстраційним номером № TIO1:2140-6622-6384-2318.

У подальшому, ОСОБА_5 достовірно знаючи про відсутність у нього законних підстав для набуття права власності на вказаний об`єкт нерухомості, звернувся до державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району що розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, селище Радісний сад, вул. Миру, буд. 5, з заявою про державну реєстрацію речових прав на нього та надав виготовлений ФОП ОСОБА_10 технічний паспорт від 23.01.2023.

За результатами розгляду цієї заяви та на підставі наданих документів державним реєстратором 26.01.2023 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на склад длязберігання сільськогосподарськоїпродукціїзагальною площею 441,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_5 заволодів, зазначеним вище нерухомим майном ТОВ «Украгропрайд» вартістю 4061092,00 гривень, завдавши ТОВ «Украгропрайд» матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_5 фактично захопив належний ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» бокс з сільськогосподарськими приміщеннями, обмежив доступ до нього для співробітників Товариства, що призвело до незаконного припинення діяльності ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» на цьому об`єкті.

Відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982400:11:025:0006 АДРЕСА_1 , зареєстрований житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 410,3 га., який на праві приватної власності на підставі договору дарування, серії та номер: 15 виданий 09.01.2023, розмір частки 1/1 належить ОСОБА_5 , якому 01.05.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення можливої конфіскації майна.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України з вказаною метою арешт може накладатись лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації, слідчий суддя має встановити:

1)чи існує обґрунтована підозра у вчиненні такою особою інкримінованого кримінального правопорушення та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна?

2)чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою?

3)чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких детектив звертається із відповідним клопотанням?

4)чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування?

З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків

Щодо наявності обґрунтованої підозри

Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації, є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Як вбачається з клопотання, 01.05.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах (в редакції КК України від 27.01.2023 );

- ч. 1 ст. 209 КК України, за кваліфікуючими ознаками: розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, якщо ці дії вчинені особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст.190,(вредакції ККУкраїни від27.01.2023), ч. 1 ст. 209 КК України за викладених у клопотанні обставин.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що згідно кримінально-правової кваліфікації інкримінованих ОСОБА_5 дій, передбачено в якості додаткового покарання конфіскацію майна.

Таким чином, враховуючи надані стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, за один із яких передбачено конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно

Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Сторона обвинувачення у своєму клопотанні просить накласти арешт на

земельну ділянку площею 10,72 га, кадастровий номер 4820982400:11:025:0006, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4820982400:11:025:0007;

земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 4820982400:05:001:0015;

земельну ділянку в частині 1/3 площею 3,2394 га, кадастровий номер 1820982600:05:000:0029, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як зазначалося вище, арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, а з метою забезпечення конфіскації майна лише на майно підозрюваного.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що ОСОБА_5 (ІНН НОМЕР_1 ) на праві власності належать наступні земельні ділянки:

площею 0,25 Га, кадастровий номер 4820982400:11:025:0006;

площею 10,72 Га, кадастровий номер 4820982400:11:025:0007;

площею 1,5 Га, кадастровий номер 4820982400:05:001:0015;

та на праві спільної часткової власності земельна ділянка:

площею 3,2394 Га кадастровий номер 1820982600:05:000:0029 в частині 1/3.

Щодо можливості виконання завдань арешту

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена тим, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

За таких умов, заявлена слідчим мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Щодо розумності та співрозмірності арешту

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.

Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання про арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшогослідчого СУГУНП вОдеській області ОСОБА_3 ,яке погодженопрокурором відділуОдеської обласноїпрокуратури ОСОБА_4 , проарешт майнау кримінальномупровадженні №12023152150000023від 12.02.2023за ознакамзлочинів,передбачених ч.4ст.191,ч.1ст.209 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам (державним/приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, а саме, на:

-земельну ділянку площею 10,72 га, кадастровий номер 4820982400:11:025:0006, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4820982400:11:025:0007;

-земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 4820982400:05:001:0015;

-земельну ділянку в частині 1/3 площею 3,2394 га, кадастровий номер 1820982600:05:000:0029, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Виконання ухвалипокласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1