Рішення від 24.02.2025 по справі 205/1774/22

Справа № 9205/1774/22

Провадження №2/932/419/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря Білоконь О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - Комунальний заклад соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» Дніпровської міської ради, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

22.03.2022 до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» ДМР, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зазначені діти з 25.10.2021 перебувають на обліку дітей, які опинились в складних життєвих обставинах, згідно наказу управління-служби у справах дітей №73, 74, 75,76. Мати дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, схильна до зловживання алкоголем, не приділяє належну увагу вихованню та розвитку дітей, не створює повноцінних умов для проживання, часто залишає дітей без нагляду на тривалий час, матеріальним утриманням малолітніх дітей не займається, не піклується про їх здоров`я. Батько ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самоусунувся від виховання та утримання доньок, участі у житті дітей не приймає, матеріально не забезпечує, не піклується про їх здоров`я, не цікавиться навчанням та розвитком. Відомості про батька ОСОБА_4 та ОСОБА_1 внесені в актовий запис про народження дитини відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Представник позивача у позові зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 були виявлені діти, які залишились без батьківського піклування: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Умови проживання дітей є вкрай незадовільними, діти знаходились в квартирі із знайомим матері, в квартирі відсутнє світло, холодно, недостатня кількість спальних місць, одягу та взуття, їжі; діти брудні, голодні, недоглянуті, жодних документів у дітей не було. Малолітні діти бути тимчасово влаштовані до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня №6» ДМР. Зі слів мешканців будинку АДРЕСА_2 , мати дітей - ОСОБА_7 разом з дітьми проживала за вищевказаною адресою близько місяця. За цей час зарекомендувала себе з негативної сторони, вживала алкогольні напої, за дітьми не приглядала, ОСОБА_8 часто гуляє до пізнього вечора без нагляду дорослих. Пізніше мати змінила місце проживання - винаймала квартиру за адресою АДРЕСА_3 , але надати договір оренди житла чи дані власника квартири відмовляється, умови проживання дітей незадовільні, для дітей немає спальних місць, особистих речей, одягу та взуття. ОСОБА_5 була неодноразово попереджена про відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов`язків. З 17.11.2021 по теперішній час діти перебувають в КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» ДМР, за час перебування в закладі мати та батько дітей не відвідували, їх життям та здоров`ям не цікавились. Батьки не виконують свої обов`язки щодо виховання та розвитку дітей, не проявляють до них батьківської турботи та піклування, фактично самоусунулися від виконання батьківських обов`язків, тим самим проявляють байдужість до подальшої долі дітей, в наслідок такої бездіяльності з боку батьків створились умови, які шкодять інтересам та здоров`ю дітей. Згідно висновку органу опіки та піклування є доцільним позбавити батьківських прав відповідачів у відношенні до їх дітей.

Посилаючись на зазначене, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; позбавити батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також, просить стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на особистий рахунок дитини, відкритий в Державному ощадному банку України. А також просить стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на особистий рахунок дитини, відкритий в Державному ощадному банку України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2022 дана справа направлена для розгляду за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2022 для розгляду даної справи визначена суддя Кудрявцева Т.О.

Ухвалою суду від 28.04.2022 року у справі відкрито загальне провадження, визначено про необхідність проведення у справі підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 17.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська залучено до участі у даній цивільній справі в якості третьої особи Адміністрацію Шевченківського району Дніпровської міської ради.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2023 залучено до участі у даній цивільній справі в якості третьої особи Адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, у наданій суду заяві представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзиви на позовну заяву не надали, причину неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи - Комунального закладу соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у наданих суду клопотаннях підтримав позов у повному обсязі, просив задовольнити, розглянути справу у відсутності представника закладу.

Представник третьої особи - Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради у наданій суду заяві просив розглядати справу у його відсутності.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду за наявними у справі доказами, та відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Згідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04 січня 2022 року Новокодацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком якої є ОСОБА_6 , актовий запис № 105, складений 21 січня 2015 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 04 січня 2022 року Новокодацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьком якого зазначено ОСОБА_9 , актовий запис № 322, складений 07 жовтня 2021 року Новокодацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 04 січня 2022 року Новокодацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьком якого зазначено ОСОБА_10 , актовий запис № 230, складений 11 лютого 2009 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції.

Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 12 січня 2022 року Новокодацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , батьком якої зазначено ОСОБА_6 , актовий запис № 1720, складений 16 грудня 2015 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції.

Вбачається, що діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 25.10.2021 перебувають на обліку дітей, які опинились в складних життєвих обставинах, згідно наказів управління-служби у справах дітей Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради №73, 74, 75,76 від 25.10.2021.

Мати дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, схильна до зловживання алкоголем, не приділяє належну увагу вихованню та розвитку дітей, не створює повноцінних умов для проживання, часто залишає дітей без нагляду на тривалий час, матеріальним утриманням малолітніх дітей не займається, не піклується про їх здоров`я.

Батько дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самоусунувся від виховання та утримання доньок, участі у житті дітей не приймає, матеріально не забезпечує, не піклується про їх здоров`я, не цікавиться навчанням та розвитком.

Відомості про батька ОСОБА_4 та ОСОБА_1 внесені в актові записи про народження дітей відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, що підтверджується Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України.

Вбачається, що 28.09.2021 за адресою АДРЕСА_1 були виявлені діти, які залишились без батьківського піклування: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Умови проживання дітей є вкрай незадовільними, діти знаходились в квартирі із знайомим матері, в квартирі відсутнє світло, холодно, недостатня кількість спальних місць, одягу та взуття, їжі; діти брудні, голодні, недоглянуті, жодних документів у дітей не було. Малолітні діти бути тимчасово влаштовані до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня №6» ДМР. Зі слів мешканців будинку АДРЕСА_2 , мати дітей - ОСОБА_7 разом з дітьми проживала за вищевказаною адресою близько місяця. За цей час зарекомендувала себе з негативної сторони, вживала алкогольні напої, за дітьми не приглядала, ОСОБА_8 часто гуляє до пізнього вечора без нагляду дорослих. Пізніше мати змінила місце проживання - винаймала квартиру за адресою АДРЕСА_3 , але надати договір оренди житла чи дані власника квартири відмовляється, умови проживання дітей незадовільні, для дітей немає спальних місць, особистих речей, одягу та взуття, що підтверджується відповідними актами від 28.09.2021, 01.11.2021, складеним спеціалістами управління-служби.

ОСОБА_5 була неодноразово попереджена про відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов`язків. З 17.11.2021 по теперішній час діти перебувають в КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» ДМР, за час перебування в закладі мати та батько дітей жодного разу не відвідували, їх життям та здоров`ям не цікавились, їх доля їм байдужа, будь-яких зв`язків з дітьми не підтримують, моральної та матеріальної підтримки не надають, що підтверджується листами вказаного закладу від 12.01.2022, 07.03.2023. Відповідно до пояснення від 23.05.2023, наданого КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» ДМР, за період перебування у комунальному закладі психоемоційний стан дітей покращився, вони стали більш спокійними та врівноваженими, з повагою ставляться до оточуючих дітей та дорослих; зі слів дітей їх мати та батько не мають достатнього матеріального забезпечення, у зв?язку з чим вони не забезпечували їм належний побут, харчування та навчання.

Зазначене також підтверджується листом Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №91» ДМР від 12.05.2021 № 65, відповідно до якого повідомляється орган опіки та піклування про те, що ОСОБА_1 не відвідує школу, а його матір свідомо уникала спілкування з представниками шкільної адміністрації; листом відділення №3 Дніпровського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області від 09.12.2021 № 433/5540, адресованим начальнику управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, в якому зазначено про вилучення 28.09.2021 дітей у матері та доставлення їх до ДМКЛ №6; повідомлення про складання відносно матері дітей ОСОБА_5 адміністративного протокол № 854793 від 07.10.2021 за ст. 184 ч.1 КУпАП, який був направлений до суду; Актами органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 28.09.2021.

В листі Новокодацького відділення поліції ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області від 12.10.2020 № 453/4220, адресованого начальнику управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, зазначено про вихід інспекторами за місцем мешкання ОСОБА_5 , яка має сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має пропуски занять без поважних причин у СЗШ №91 та не приступив до занять. Вказано, що відносно матері ОСОБА_5 був складений адміністративний протокол № 003174 від 08.10.2020 за ст. 184 ч.1 КУпАП, який був направлений до суду.

Вбачається, що постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.11.2020, винесеною у справі № 205/7985/20, ОСОБА_5 притягнута до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП із застосуванням до неї адміністративного стягнення у вигляді попередження. Дана постанова суду набрала чинності 17.11.2020 і цією постановою встановлено, що ОСОБА_5 належним чином не виконує свої обов`язки по вихованню свого малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , учня СЗШ №91, який з 01.09.2020 року та по теперішній час не відвідує заняття в школі, пропускає без поважної причини.

Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2021, винесеною у справі № 205/9286/21, ОСОБА_5 притягнута до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП із застосуванням до неї адміністративного стягнення у вигляді попередження. Дана постанова суду набрала чинності 14.12.2021 і цією постановою встановлено, що ОСОБА_5 07.10.2021 близько 10-00 год. залишила дітей за місцем мешкання без нагляду, ОСОБА_1 , 2004 р.н., ОСОБА_2 , 2014 р.н., ОСОБА_3 , 2015 р.н., ОСОБА_4 , 2021 р.н.

Таким чином, судом встановлено, що батьки дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зі своїми дітьми не спілкуються, тривалий час ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, не цікавляться їх життям, навчанням та розвитком, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; взагалі не спілкуються з дітьми, не надають їм доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ними освіти, чим свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками.

Згідно висновку Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування, від 21.03.2022 № 2/101, є доцільним позбавити батьківських прав відповідачів у відношенні до їх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; а також позбавити батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. На вказане посилається і у Пленумі Верховний Суд України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007р.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61 2175св20), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22.09.2021 року у справі № 0907/2-5553/2011.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява N 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, зокрема, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та наведені положення законодавства, в тому числі практику Європейського суду з прав людину як джерело права, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли підтвердження ті обставини, що відповідачі тривалий час ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, не цікавляться їх життям, навчанням та розвитком, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; взагалі не спілкуються з дітьми, не надають їм доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ними освіти, чим свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками, що ними не спростовано.

Слід зазначити, що 04.08.2023 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська поштою надійшло клопотання ОСОБА_6 , який просив витребувати з відповідного органу РАГСУ інформацію та документи про те, чи звертався він із заявою про визнання себе батьком малолітніх дітей, щодо яких заявлена позовна вимога про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та чи записано прізвище вказаних дітей як прізвище матері - ОСОБА_5 , а по батькові зі слів матері ОСОБА_5 на підставі ст. 135 СК України, просив за результатами надходження вказаних доказів виключити його з учасників справи як неналежного відповідача. В обгрунтування клопотання зазначив, що він не є батьком дітей, щодо яких заявлено позовну вимогу про позбавлення його батьківських прав та стягнення з нього аліментів на їх утримання. Вказав, що рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03.06.2017 у справі № 201/1214/17 шлюб між ним та ОСОБА_5 був розірваний, вказаним рішенням встановлено, що вони з ОСОБА_5 не проживали разом з березня 2014 року. Після розірвання шлюбу вказаним рішенням їх спільний з ОСОБА_5 малолітній син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , залишився проживати разом з ним; після припинення спільного проживання з березня 2014 року будь-яких стосунків з ОСОБА_5 він не підтримує, більше спільних з нею дітей не має; він не звертався зі спільною з ОСОБА_5 заявою або за власною заявою, де б він визнавав себе батьком цих дітей, рішення суду щодо визнання його батьківства щодо цих дітей не існує, тому позов заявлено до нього безпідставно.

Зважаючи на вказане клопотання, ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська було витребувано з Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції інформацію чи звертався ОСОБА_6 із заявою про визнання себе батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис про народження №105, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис про народження № 1720, чи записано прізвище вказаних дітей як прізвище матері - ОСОБА_5 , а по батькові - зі слів матері ОСОБА_5 на підставі ст. 135 СК України.

Як вбачається з листа Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) від 08.08.2024 № 610/31.27-19, наданого на ухвалу суду, державна реєстрація народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (актовий запис про народження №105 від 21.01.2015 складений Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса)), проведена на підставі статті 133 СК України (на момент реєстрації народження батьки дитини перебували у шлюбі). Також повідомлено, що державна реєстрація народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (актовий запис про народження № 1720 від 16.12.2015 складений Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса)), проведена на підставі статті 133 СК України (на момент реєстрації народження батьки дитини перебували у шлюбі).

З долученої до зазначеного клопотання ОСОБА_6 копії рішення вбачається, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був розірваний рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03.06.2017 у справі № 201/1214/17.

Таким чином, вбачається, що відповідачем ОСОБА_6 не надано суду належних доказів того, що він не є батьком дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , натомість його батьківство відносно вказаних дітей підтверджується копіями свідоцтв про народження цих дітей, в яких він зазначений їх батьком, і зазначеним листом Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) від 08.08.2024 № 610/31.27-19.

Не визнаючи у наданому суду клопотанні реєстрації себе як батька дитини та свого запису як батька дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 не надав будь-яких доказів того, що він у встановленому чинним законодавством порядку оспорив своє батьківство відносно цих дітей, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дітей, тому суд розглядає дану справу на підставі наявних у ній доказів, які підтверджують батьківство ОСОБА_6 відносно дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Отже, суд дійшов зазначеного висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх дітей, зважаючи на те, що в ході розгляду справи встановлено вину в діях відповідачів щодо невиконання покладеного на них законом обов`язку щодо виховання дітей та їх свідомого ухилення на протязі тривалого часу від виконання батьківських обов`язків щодо дітей, і докази того, що змінити їх поведінку в кращу сторону у суда відсутні. Суд також вважає, що хоч позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, проте з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини вважає за необхідним задовольнити позов в цій частині, що буде відповідати інтересам дітей, які тривалий час проживають у державній установі без участі батьків у їх житті.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. На це вказує і Верховний суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, провадження № 61-10531св21.

Таким чином, позовні вимоги позивача про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , підлягають задоволенню. Також, підлягають задоволенню позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Крім зазначеного, позивач у позові просить стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на особистий рахунок дитини, відкритий в Державному ощадному банку України. А також просить стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на особистий рахунок дитини, відкритий в Державному ощадному банку України.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто, утримання відповідачами своїх дітей є не їх правом, а є їх обов`язком.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також положеннями ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Так, статтею 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судовим розглядом даної справи встановлено, що відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надає матеріальну допомогу на утримання своїх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а відповідач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не надає матеріальну допомогу на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що відповідачами не спростовано.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачі зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, створювати необхідні умови для їх розвитку та життя, від чого, як судом встановлено, вони ухиляються, суд приходить до висновку про задоволення і цих позовних вимог у повному обсязі. Будь-яких доказів неможливості надавати матеріальну допомогу - як то за станом здоров`я, перебування на утриманні інших осіб, відповідачами суду не надано.

Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дітей підлягають задоволенню, при цьому початок стягнення аліментів слід обраховувати з дня подачі позову - з 22.03.2022 року.

З урахуванням вищевказаного, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей в межах суми платежу за один місяць.

В порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. з кожного за позовні вимоги про позбавлення їх батьківських прав та по 1211 грн. 20 коп. з кожного за вимоги про стягнення аліментів, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду на Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - Комунальний заклад соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» Дніпровської міської ради, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягувати з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , аліменти на утримання дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на особистий рахунок дітей, відкритий в Державному ощадному банку України, починаючи стягнення з дня подачі позову - з 22.03.2022 і до досягнення дітьми повноліття.

Позбавити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягувати з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , аліменти на утримання дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на особистий рахунок дітей, відкритий в Державному ощадному банку України, починаючи стягнення з дня подачі позову - з 22.03.2022 і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , на користь держави судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , на користь держави судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 копійок.

Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Т.О. Кудрявцева