Рішення

від 23.05.2025 по справі 260/1681/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/1681/23 Закарпатський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Плеханової З.Б.

при секретарі судового засідання Ковач Н.М.

представника позивача Закарпатської окружної прокуратури - Черненко С.С.

представника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - представник Данч Н.О.

представника ДП "Ліси України "- адвоката Ігнатенко С.С.

третя особа Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України - представник не з`явився

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", третя особа: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Філії "Великобичківське ЛМГ" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", третя особа: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, яким просить:

1.Прийняти позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі.

2.Визнати протиправною бездіяльність Філії «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення «Діброва» загальною площею 712 га та закріплення їх в натурі (на місцевості) та зобов`язати Філію «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення «Діброва» загальною площею 712 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

3. Стягнути з Філії «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір на розрахунковий рахунок UA 228201720343130001000018475, ДКС України м. Київ, код ЄДРПОУ 02909967.

Позов обґрунтовано тим, що Тячівською окружною прокуратурою в ході моніторингу використання земельних ділянок на території області виявлено факти порушення законодавства в сфері охорони об`єктів природно-заповідного фонду. Зокрема, Філією «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правокористувачем земельної ділянки, на якій розташований лісовий заказник загальнодержавного значення «Діброва», не вживаються заходи щодо винесення меж такого та не закріплено його межі в натурі, що унеможливлює його належне використання та зберігання. Вказана бездіяльність є порушенням Законів України «Про природно-заповідний фонду України», «Про землеустрій», Земельного кодексу України та суперечить інтересам держави, оскільки наслідком такої може бути вибуття земельних ділянок природно-заповідного фонду із державної власності або їх нецільове використання.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 р. у справі №260/1681/23 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

17 грудня 2024 року вказана адміністративна справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі .

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 року справу №260/1681/23 передано на розгляд судді Плеханова З.Б.

23 грудня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі .

05 березня 2025 ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі в якості належного відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України ".( код ЄДРПОУ 44768034), якого зобов`язано в термін 7 днів з дня отримання даної ухвали надати суду: Статут Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України ", Положення про філії, в тому числі про Великобичківську філію, "Карпатський лісовий фонд".

14 березня 2025 від відповідача надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 05 березня 2025, яким просить приєднати наступні документи: наказ ДП «Ліси України» «Про затвердження статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в новій редакції» № 34 від 06.02.2025 року; статут Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 06.02.2025 року; положення про філію «Великобичківське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 26.12.2023 року, наказ ДП «Ліси України» «Про затвердження Положення про філію «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в новій редакції» № 179 від 16.01.2025 року положення про філію «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

21 березня 2025 від ДП «Ліси України» надійшов відзив на позов, в якому повідомив, що проти задоволення позову у даній справі заперечує з огляду на таке. Так зазначає, що в даному конкретному випадку Прокуратурою наявність у Відповідача видів економічної діяльності, які б давали йому можливість встановлювати в натурі межі заказника «Діброва» не доведено. В дійсності у Відповідача такий вид економічної діяльності як «діяльність у сфері геодезії» (код КВЕД 71.12) відсутній. Як вбачається із пунктів 3.1 та 3.2 Статуту ДП «Ліси України», в редакції затвердженій 06.02.2025 року, до мети створення Відповідача та до його основних напрямів діяльності «діяльність у сфері геодезії» т.ч. вимірювання земельних ділянок та їх меж; картографічна діяльність і діяльність із надання даних щодо просторових параметрів; тощо) не входить. Відтак достатніх правових підстав стверджувати, що Відповідач, будучи землекористувачем земельної ділянки, яка оголошена заказником загальнодержавного значення «Діброва», зобов`язаний вживати заходи з організації проведення робіт із винесення меж цього лісового заказника та закріплення їх в натурі (на місцевості), немає.

Крім того, чинне законодавство на землекористувача, який не є суб`єктом владних повноважень, обов`язку безпосередньо вчиняти дії та забезпечувати проведення робіт з винесення у натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природозаповідного фонду України не покладає, а тільки зауважує, що при розробленні проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природозаповідного фонду такі розробляються без вилучення відповідних територій у землекористувачів та з обов`язковим погодженням такого проект землеустрою із землекористувачами. Таким чином, на ДП «Ліси України» не може бути покладено за судовим рішенням обов`язку забезпечити організацію робіт зі встановлення меж лісового заказника загальнодержавного значення «Діброва» у натурі (на місцевості), оскільки це призведе до порушення принципу законності, приписів Конституції та законів України. Організація і планування територій та об`єктів природно-заповідного фонду належить до компетенції відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування. З огляду на це ДП «Ліси України» не є належним відповідачем у цьому спорі, що є самодостатньою підставою для відмови у задоволені даного позову.

Додатково відмічає, що межі заказника відображені на інформаційному шарі Публічної кадастрової карти України «Природно-заповідний фонд», що підтверджується листом Міндовкілля №2049-23 від 27.02.2023.

З огляду на вищенаведене, просить у задоволені позову Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області відмовити повністю

29 квітня 2025 року від Тячівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідно до якої зазначено, що наведені у відзиві твердження не заслуговують на увагу, доводи підлягають відхиленню, а позов - до задоволення з таких підстав. Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №920/121/19. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Разом із цим, як вбачається з листа Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 19.01.2023 №142-02, протягом 2022 року інспекцією планові чи позапланові заходи державного нагляду (контролю) в межах об`єкту природно-заповідного фонду - лісового заказника загальнодержавного значення «Діброва» не здійснювалися. Встановивши порушення природоохоронного законодавства, порушення інтересів держави, Тячівською окружною прокуратурою, враховуючи субсидіарну роль прокурора щодо захисту інтересів держави у судовому порядку, 22.02.2023 на адресу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області спрямовано лист щодо виявлених порушень законодавства та щодо вжитих нею заходів до захисту порушених інтересів держави. Відповідно до відповіді Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 27.02.2023 № 459-04 остання повідомила, що Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області заходів щодо зобов`язання господарством, або його правонаступником проекту землеустрою на земельну ділянку природозаповідного фонду - лісового заказника загальнодержавного меж в натуру (на місцевості) вказаної ділянки не проводилися, а також не зверталася до суду із відповідною позовною заявою зобов`язального характеру.

Таким чином, вказане свідчить про те, що Державній екологічній інспекції у Закарпатській області було відомо про порушення інтересів держави, остання також має повноваження щодо здійснення захисту інтересів держави, проведення планових та позапланових перевірок, звернення з позовом до суду, однак захист інтересів держави у встановленому законом порядку не здійснює, до суду з відповідним позовом не зверталася та не звертається, тобто має місце бездіяльність уповноваженого органу.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції , викладені у заявах по суті позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд дійшов до наступних висновків.

Обставини встановлені судом.

На підставі Постанови Ради Міністрів Української РСР від 28.10.1974 №500 «Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській РСР» було створено лісовий заказник загальнодержавного значення «Діброва» (ЛЗ «Діброва»), який передано у відання Великобичківського лісокомбінату Мінліспрому УРСР (правонаступником якого є Державне підприємство «Великобичківське ЛМГ» (ДП «Великобичківське ЛМГ»).

Згідно з Положенням про лісовий заказник загальнодержавного значення «Діброва» (далі Положення), затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.10.2022 №413, ЛЗ «Діброва» входить до складу природно-заповідного фонду України іохороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Згідно п. 1.3 розділу 1 Положення заказник, загальною площею 712 га, розташований на території Рахівського району Закарпатської області в кварталах 5 10 Лужанського лісництва ДП «Великобичківське ЛМГ».

Межі заказника встановлюються в натурі, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування з детальною характеристикою в таксаційних описах, територіальних органів Держземагенства та землекористувача, відображаються у відповідних формах статистичної звітності з кількісного обліку земель та землевпорядній документації, обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій (п. 1.7 розділу 1 Положення).

П. 3.4 розділу 3 Положення передбачено, що забезпечення режиму території у межах заказника здійснюється землекористувачем.

Відповідно до п. 3.5 розділу 3 Положення, на землекористувача у межах заказника оформляється у встановленому порядку охоронне зобов`язання щодо додержання встановленого режиму території.

Таким чином ДП «Великобичківське ЛМГ», як землекористувача об`єкта природно-заповідного фонду ЛЗ «Діброва», зобов`язано дотримуватись встановленого особливого режиму для такої території, а також забезпечити її охорону та збереження.

28 лютого 2007 комісією у складі представника відділу екологічного контролю держуправління охорони навколишнього природнього середовища в Закарпатській області, районного відділу земельних ресурсів, голови Велико-Бичківської селищної ради, в присутності директора ДП «Великобичківське ЛМГ» проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки об`єкту (території) природно-заповідного фонду ЛЗ «Діброва», загальною площею 712,00 га, що засвідчується актом винесення меж в натурі і погодження земельної ділянки під об`єктом природно-заповідного фонду.

Відповідно до охоронного зобов`язання від 11.06.2010р., ДП «Великобичківське ЛМГ» дало зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження території насаджень дуба звичайного та скельного з незначною домішкою бука, граба і явора, що зростають на території ЛЗ «Діброва» загальною площею 712,00 га. Землекористувач також взяв на себе зобов`язання збереження межових знаків винесення меж об`єкту у натурі та на планово-картографічному матеріалі та охорони встановлених інформаційних щитів і знаків.

В 2021 році на підставі розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації №410 від 11.08.2017 на замовлення ДП «Великобичківське ЛМГ» Товариством з обмеженою відповідальністю «Хуст-Земля Карпат» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у постійному користуванні ДП «Великобичківське ЛМГ».

Як вбачається з такої технічної документації в ході її розроблення землевпорядником було, в тому числі, виконано роботи щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в ході яких встановлено, що на земельній ділянці №1 розташований об`єкт природно-заповідного фонду України (заказник) за схемою, відображеною на кадастровому плані земельної ділянки (арк. спр. 55, т. 1).

Опрацюванням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у постійному користуванні ДП «Великобичківське ЛМГ» встановлено, що ДП «Великобичківське ЛМГ» виготовлено технічну документацію із землеустрою на всю територію, що перебувала на той час у постійному користуванні «ДП Великобичківське ЛМГ» загальною площею 925,2435, а не на територію Заказника загальнодержавного значення «Діброва», площею 712 га, що не відповідає положенням статті 47 Закону України «Про землеустрій» та ст. 186 Земельного Кодексу України.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 322070928 від 06.02.2023 власником земельної ділянки з кадастровим номером 2123655500:03:003:0001 площею 925,2435 га є держава в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, водночас правокористувачем земельної ділянки на підставі державного акта на право постійного користування землею від 18.12.1996 серії І-ЗК № 000380 є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Постановою Кабінету Міністрів України № 1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

Відповідно до згаданої вище постанови Кабінету міністрів України, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Пунктом 1 наказу Державного спеціалізованого господарства підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 № 1881 «Про припинення філії «Великобичківське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», зазначено припинити філію «Великобичківське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України шляхом її закриття.

Пунктом 6 наказу Державного спеціалізованого господарства підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 № 1881 «Про припинення філії «Великобичківське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», визначено термін припинення філії «Великобичківське лісомисливське господарство» до 31.01.2025 року.

Пунктом 3 Наказу № 1881 серед іншого зобов`язано директора філії "Великобичківське лісомисливське господарство" здійснити відповідні дії щодо припинення філії «Великобичківське лісомисливське господарство»: в т.ч. забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акта до філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - філія «Карпатський лісовий офіс») станом на 31.12.2024 року та подати для затвердження оформлений передавальний баланс та передавальний акт до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до 10.01.2025 року; - забезпечити передачу активів та пасивів до філії «Карпатський лісовий офіс» згідно із затвердженим передавальним актом. Наказом ДСГП «Ліси України» від 31.12.2024 № 2340 затверджено передавальні акти в т.ч. філії «Великобичківське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» про передачу активів та пасивів до філії «Карпатський лісовий офіс» (код ВП 45554542, вул. Собранецька,156, м. Ужгород, наявний електронний кабінет в ЄСІТС)

З наведеного вбачається, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Великобичківське ЛМГ», зокрема, в частині права на користування земельними ділянками лісогосподарського призначення де розташований Заказник, на підставі державного акта на право постійного користування землею від 18.12.1996 серії І-ЗК № 000380, а також в частині виконання охоронних зобов`язань взятих на себе ДП «Великобичківське ЛМГ» щодо забезпечення режиму території у межах Заказника, збереження межових знаків винесення меж об`єкту у натурі та на плавново-картографічному матеріалі та охорони встановлених інформаційних щитів і знаків.

14 грудня 2022 Тячівська окружна прокуратура надіслала до філії ДП «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України) (філія ДП «Великобичківське ЛМГ»), як правонаступника ДП «Великобичківське ЛМГ», запит у порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому просила надати інформацію щодо вжиття заходів з метою виготовлення проєкту землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж території природно-заповідного фонду - ЛЗ «Діброва» та винесення межі такого в натурі (на місцевості).

У відповідь на вищезазначений запит листом від 20.12.2022 № 711 Голови комісії з припинення ДП «Великобичківське ЛМГ» повідомлено, що підприємство вжило всіх необхідних заходів щодо винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення «Діброва» загальною площею 712 га, який знаходиться на території ДП «Великобичківське ЛМГ» та встановило його межі у натурі (на місцевості), а також виготовлено технічну документацію, окрім того, земельна ділянка (загальною площею 925,2435 га в т.ч. 712 га площі Заказника загальнодержавного значення «Діброва») внесена до Державного земельного кадастру та має кадастровий номер 2123655500:03:003:0001.

Разом із цим, як вбачається з листа Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 19.01.2023 №142-02, протягом 2022 року інспекцією планові чи позапланові заходи державного нагляду (контролю) в межах обєкту природно-заповідного фонду - лісового заказника загальнодержавного значення «Діброва» не здійснювалися.

09 лютого 2023 року Тячівська окружна прокуратура надіслала до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України лист, відповідно до якого просила у строк до 20.02.2023 року направити до Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури, що знаходиться за пресою вул. Миру, м. Рахів, 30, Закарпатської області та на електронну адресу -akhiv@zak.gp.gov.ua інформацію щодо затвердження проекту землеустрою, внесення відомостей до Державного земельного кадастру на земельну ділянку природно - заповідного фонду - лісового заказника загальнодержавного значення «Діброва», загальною площею 712 гектарів, а також винесення меж в натурі (на місцевості) вказаної земельної ділянки, за наявності прошу надати завірені належним чином копії підтверджуючих документів. Окрім того, просила надати інформацію щодо внесення земельної ділянки природно - заповідного фонду - лісового заказника загальнодержавного значення «Діброва» до державного кадастру територій та об`єктів природно- заповідного фонду, а також інформацію з кадастру у разі внесення такої земельної ділянки.

Відповідно до листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) від 27.02.2023 №2049-23, наданого у відповідь на надісланий Тячівською окружною прокуратурою запит,проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду ЛЗ «Діброва» на погодження до Міндовкілля не надходив. Поряд з цим, повідомлено, що межі заказника відображені на інформаційному шарі Публічної кадастрової карти України «Природно-заповідний фонд», яка опублікована 09.06.2021.

Встановивши порушення природоохоронного законодавства, порушення інтересів держави, Тячівською окружною прокуратурою, 22.02.2023 на адресу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області спрямовано лист щодо виявлених порушень законодавства та щодо вжитих нею заходів до захисту порушених інтересів держави.

Відповідно до відповіді Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 27.02.2023 № 459-04 остання повідомила, що Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області заходів щодо зобов`язання господарство», або його правонаступником проекту землеустрою на земельну ділянку природозаповідного фонду - лісового заказника загальнодержавного меж в натуру (на місцевості) вказаної ділянки не проводилися, а також не зверталася до суду із відповідною позовною заявою зобов`язального характеру.

Мотиви та норми права застосовані судом

Закон України " Про природно-заповідний фонд України" (№2456-XII) визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно ст. 7 Закону №2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Для забезпечення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду можуть утворюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти.( ст. 11,12 Закону №2456-XII).

Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності на таких територіях та об`єктах, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення.

З метою визначення та обґрунтування заходів щодо здійснення природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської та інших видів діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду відповідно до законодавства та з дотриманням вимог міжнародних договорів.( ст. 14 Закону №2456-XII).

Витрати, пов`язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться ( ст. 46 Закону №2456-XII).

Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а також про встановлення, скасування та зміну охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.( стаття 53 Закону №2456-XII).

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.(ст. 25 Закону №2456-XII)

Державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.( ст. 62 Закону №2456-XII)

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (ЗКУ) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Статтею 43 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що землі природо- заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об`єктів природно - заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

Стаття 45 Земельного кодексу України визначає використання земель природно-заповідного фонду:

1. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.2. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

За ст. 57 ЗКУ фізичні та юридичні особи мають право на віднесення до земель лісогосподарського призначення земельних ділянок (у тому числі самозалісених), що перебувають у їх власності і належать до усіх категорій земель (крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), а також на ведення на них лісового господарства.. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Згідно ст. 188 ЗКУ державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до абз. 11, 15 частини першої статі 1, 2 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення;

Згідно із ст. 2 Закону України «Про землеустрій», землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів, тощо.

Згідно із ст. 25 вказаного Закону одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів

Стаття 47 Закону (858-IV) визначає форму і зміст проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою:

а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;

б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;

в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;

г) проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Судом із врахуванням аналізу вищевказаного законодавства встановлено, що відповідачем на виконання природоохоронного зобовзяання повинен був бути розроблений окремий проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на всю територію земельної ділянки а саме : на територію лісового заказника загальнодержавного значення "Діброва" загальною площею 712га., що відповідачем не зроблено.

Судом також встановлено , що всупереч статті 47 Закону (858-IV) відсутнє рішення про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, яке одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Посилання відповідача в обґрунтування виконання зобов`язання на Акт винесення меж в натурі погодження земельної ділянки під об`єктом природньо - заповідного фонду, суд критично оцінює , оскільки ця документація не є проектом землеустрою природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на територію заказника загальнодержавного значення "Діброва" загальною площею 712га.,а є технічною документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у постійному користуванні ДСГП "Ліси України" згідно державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК № 000380 від 18.12.1996 .

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 N 3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації шляхом подання позову є неправомірне вибуття вказаної земельної ділянки із державної власності, що, у свою чергу, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Закарпатською обласною державною адміністрацією як уповноваженим суб`єктом не вжито заходів, у тому числі позовного характеру, щодо її повернення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних інтересів завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної 10 цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

3 урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно зазначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в якому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У даному випадку, інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, насамперед, задля збереження національного надбання нашої країни.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон) визначено, що природні ресурси України є власністю Українського народу. Згідно зі ст. 5 цього ж Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Подання прокуратурою даної позовної заяви було обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природозаповідного фонду.

У відповідності до ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювані відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтерес держави в суді відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч, 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Однією із обов`язкових умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або відсутність такого органу.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику і здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: 1) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; природно - заповідний фонд; 2) надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; 3) вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції України, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

До функцій Інспекції належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах (п. 11 вище зазначеного Положення).

Крім цього, згідно підпункту 15 пункту 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.02.2021 №49 (далі Положення), Державна екологічна інспекція у Закарпатській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральної виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду; наявності лімітів і дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду та дотримання їх обсягів, відтворення природних ресурсів на території природно-заповідного фонду.

Пунктом 10 розділу ІІ Положення визначено, що Державна екологічна інспекція у Закарпатській області, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція у Закарпатській області. Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07. 2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі №687/379/17-ц, № 924/1256/17, від 13.11.2019 у справі № 925/315/19, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19).

27 лютого 2024 року у справі № 620/6905/22 Верховний Суд зауважив:

- Варто врахувати й те, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як дотримання органом місцевого самоврядування вимог законодавства, зокрема, у сферах земельних відносин, охорони довкілля та навколишнього природного середовища.

91. Інтереси держави охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, та екологічних прав, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

92. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.

93. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що наведене прокурором обґрунтування є сумісним з розумінням поняття «інтересів держави», а позов має на меті захистити саме ці інтереси. Їх захист у спірних правовідносинах, у тому числі й у обраний прокурором спосіб (у судовому порядку), за законом уповноважена здійснювати саме Держекоінспекція, яка, однак, жодних дій для цього не вчиняла.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим субєктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Тобто, бездіяльність уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин. Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва. Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави.

Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства. Також слід зазначити, що норма ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень.

Оскільки органи уповноважені здійснювати контроль та нагляд за виконанням відповідачем охоронного зобов`язання та забезпечення режиму охорони заказника , а саме Державна екологічна інспекція в Закарпатській області у відповідності до своїх повноважень зазначених у Положеннях про органи не здійснювали ніяких заходів , чим допустили бездіяльність , остання також має повноваження щодо здійснення захисту інтересів держави, однак захист інтересів держави у встановленому законом порядку не здійснює, до суду з відповідним позовом не зверталася то прокурор в інтересах держави у відповідності до підстав ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" вжив заходи представницького характеру і звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави.

Судом також враховано судову практику ВААС , зокрема рішення від 22 січня 2025 року у справі № 500/576/22 пров. № А/857/34726/24.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач вказаного обов`язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо правомірності оскаржуваної прокурором бездіяльності.

Водночас , у відповідності до ст. 382 КАСУ який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, йдеться про повноваження застосувати заходи контролю для ефективної реалізації рішення та його виконання , у зв`язку з чим суд вважає за доцільне зобов`язати відповідача надати суду Звіт про виконання рішення суду з наданням достатнього строку для виконання рішення суду.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Закарпатської окружної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а., Код ЄДРПОУ 02909967) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області ( м.Ужгород, вул.Швабська, 14, 88018,ЄДРПОУ 38015668 ) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" ( ЄДРПОУ 44768034 ), третя особа: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, 35, 03035, ЄДРПОУ 43672853 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ( код ЄДРПОУ 44768034) щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення Діброва загальною площею 712 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

3. Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємства Ліси України ( код ЄДРПОУ 44768034) забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення Діброва загальною площею 712 га та закріплення їх в натурі (на місцевості) з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» код ЄДРПОУ 44768034 надати суду звіт про виконання даного рішення не пізніше ніж вісім місяців з дня набрання рішенням законної сили.

5. Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємства Ліси України надіслати Копію звіту всім учасникам судового розгляду, надавши суду підтвердження

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного текст у судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 травня 2025 року