Постанова від 14.05.2025 по справі 910/8775/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2025 р. Справа№ 910/8775/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача-1: Родич М. В.

від позивача-2: не з`явились

від відповідача-1: Андрієвський О. О.

від відповідача-2: Ярук А. І.

від прокуратури: Рябов М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2024 (повний текст рішення складено та підписано 10.12.2024)

у справі № 910/8775/24 (суддя Павленко Є. В.)

за позовом Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі 1. Державної аудиторської служби України та 2. Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України

до 1. Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансміст"

про припинення правовідношення сторін за нікчемним правочином

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2024 року заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України (позивач-1) та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (Агентство відновлення) до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області (Служба автомобільних доріг у Чернігівській області) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансміст" (ТОВ "Укртрансміст"), у якому просив суд припинити правовідношення між Службою автомобільних доріг у Чернігівській області (код 25901106) та ТОВ "Укртрансміст" (код 33778270) за укладеним нікчемним договором від 17.11.2021 № 21335 про закупівлю робіт за державні кошти на виконання робіт за об`єктом будівництва "Реконструкції шляхопроводу через залізницю на км 133+600 автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (місто Курськ), Чернігівська область (45221000-2) Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів", з урахуванням змін, внесених додатковими угодами: від 23.12.2021 № 2, від 28.12.2022 № 4 та від 25.12.2023 № 5 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийнятої і розглянутої судом).

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений договір укладений усупереч вимогам статей 4, 5, 21, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 710 "Про ефективне використання державних коштів", ст.ст. 2, 23, 46, 48, 119 Бюджетного кодексу України щодо взяття бюджетних зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань. Оскільки бюджетні кошти за вказаним договором не сплачувались, відповідні роботи не виконувалися, ефективним способом захисту у даному випадку, який дозволить захистити порушені державні інтереси та не допустити у подальшому незаконне витрачання бюджетних коштів, є припинення правовідношення між Службою та Товариством за укладеним нікчемним договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/8775/24 позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансміст" про припинення правовідношення сторін за нікчемним правочином залишено без розгляду. У задоволенні позовних вимог заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансміст" про припинення правовідношення сторін за нікчемним правочином відмовлено.

Судове рішення в частині залишення позову прокурора в особі Державної аудиторської служби України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області та ТОВ "Укртрансміст" про припинення правовідношення сторін за нікчемним правочином, на підставі пункту 2 частини 2 статті 226 ГПК України, мотивовано тим, що у Державної аудиторської служби України відсутні повноваження на безпосереднє звернення до суду з позовом про припинення правовідношення сторін за укладеним нікчемним договором, оскільки жодним нормативно-правовим актом України таким правом цей орган не наділений.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги прокурора в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області та ТОВ "Укртрансміст" про припинення правовідношення сторін за нікчемним правочином мотивовано тим, що законом не передбачено захисту права шляхом припинення правовідношення сторін за укладеним нікчемним правочином, який за своєю правовою природою не може бути підставою для виникнення жодних цивільних прав та обов`язків, тому заявлений прокурором спосіб захисту не призведе до реального відновлення прав держави, які прокурор вважає порушеними. Обставин нікчемності спірного правочину не встановлено.

Також, як зазначив суд у рішенні, спірний правочин та додаткові угоди були предметом перевірки Державної аудиторської служби України в межах процедури моніторингу відповідної публічної закупівлі, за результатами якої компетентним органом не встановлено жодних порушень законодавства у сфері публічних закупівель.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Позиції інший учасників справи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/8775/24, Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

Прилуцькою окружною прокуратурою встановлено, що закупівля робіт проведена з порушенням вимог ст.ст. 4, 5, 21, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 710 "Про ефективне використання державних коштів", замовником взято бюджетні зобов`язання за договором з порушенням вимог ст.ст. 2, 23, 46, 48, 119 Бюджетного кодексу України, що свідчить про нікчемність укладеної між сторонами угоди;

судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у порушення ст. 236 ГПК України не взято до уваги вимоги наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, яким затверджено Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (далі - Порядок № 309), що розроблений на виконання ст. 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 БК України. Порядок № 309 передбачає ситуації коли замовник, у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", не завжди поєднується в одній особі з головним розпорядником бюджетних коштів, при цьому є одержувачем бюджетних коштів, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня;

Службою автомобільних доріг у Чернігівській області/Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області проведено процедуру закупівлі та укладено договір на капітальний ремонт автомобільної дороги, на підставі якого взято бюджетні зобов`язання, без відповідних бюджетних асигнувань, що є порушенням ч. 1 ст. 48 БК України та згідно з ч. 3 ст. 48 зазначеного Кодексу, такі зобов`язання є недійсними, за ними не виникають бюджетні зобов`язання і не утворюється бюджетна заборгованість;

у даному господарському спорі інтересами держави є відновлення законності, яка є вагомим чинником у демократичному суспільстві, основним покликанням якого є насамперед недопущення порушення закону у майбутньому; відновлення економічної доцільності та ефективності результатів публічної закупівлі, адже держава не отримала того результату - економічної вигоди, для якого проведено закупівлю капітального ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення, договір наразі має декларативний, а не реальний, як вимагає Закону України "Про публічні закупівлі", характер; відновлення економічної доречності для держави при закупівлі робіт за бюджетні кошти, яких держава під час дії воєнного стану не потребує, про що прямо зазначає у нормативно правових актах; запобігання видатків за рахунок бюджетних коштів на підставі господарського договору, укладеного усупереч вимогам закону;

беручи до уваги викладене та факт нікчемності укладеного договору, з метою попередження подальшого стягнення коштів із замовника за виконані підрядником роботи, за відсутності бюджетних асигнувань на фінансування укладеного договору, належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання сторін договору припинити правовідношення за нікчемним правочином;

при ухваленні оскаржуваного рішення у порушення ст. 76 - 78, 86 ГПК України проігноровано доводи прокуратури, якою з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді 07.06.2024 направлено лист № 54-77-3977вих-24 до Державної аудиторської служби України з повідомленням уповноваженого органу про наявність порушень інтересів держави у спірних правовідносинах;

питання дотримання вимог бюджетного законодавства під час укладення договору № 21335 від 17.11.2021 щодо наявності відповідних бюджетних призначень, асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань за договором, внесення змін до договору щодо визначення фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України без відповідних бюджетних призначень Державною аудиторською службою України не досліджувалося.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна аудиторська служба України просить її задовольнити. Вказує, серед іншого, на те, що під час заходів державного фінансового контролю не встановлено порушень з питань, що належать до повноважень органу державного фінансового контролю, а тому Державна аудиторська служба України позбавлена можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення. Органам Держаудитслужби, як суб`єктам владних повноважень, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, правовий статус яких визначений Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", надано право звертатися до суду з відповідним позовом про відшкодування збитків.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Укртрансміст" просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на відсутність порушених прав позивачів, неефективність обраного прокурором способу захисту, неналежний суб`єктний склад учасників цієї справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись, серед іншого, на те, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області не є бюджетною установою, тому положення ч. 3 ст. 48 БК України, на яку прокурор посилався, як на підставу нікчемності спірного правочину, не розповсюджується на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області, як на одержувача бюджетних коштів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Демидова А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/8775/24 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 розгляд справи відкладено на 14.05.2025.

Присутній у судовому засіданні 14.05.2025 представник Державної аудиторської служби України та прокурор підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в позов задовольнити.

Присутні у судовому засіданні 14.05.2025 представники відповідачів заперечили проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України явку свого представника у судове засідання 14.05.2025 не забезпечило. Про дату, час і місце розгляду справи учасники справи повідомлено належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

17 листопада 2021 року між Службою автомобільних доріг у Чернігівській області (яке перейменовано у Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області на підставі наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31 березня 2023 року № Н-139) (Служба) та ТОВ "Укртрансміст" (Товариство) у порядку Закону №922 укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 21335, за умовами якого останнє за завданням замовника взяло на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених у цьому правочині, своїми власними та залученими силами і засобами, обладнанням, матеріалами й механізмами на власний розсуд виконати роботи: "Реконструкція шляхопроводу через залізницю на км 133+600 автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (на місто Курськ), Чернігівська область (45221000-2) Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів", відповідно до затвердженої проектної документації та в обумовлений цим договором термін, а Служба - прийняти закінчений реконструкцією об`єкт будівництва й сплатити вартість виконаних робіт (пункт 1.1. вказаного правочину).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що склад, обсяги, види та вартість будівельних робіт по об`єкту, що будуть виконуватись Товариством, визначаються на підставі проектної документації в договірній ціні (додаток № 1), у межах визначеної в результаті процедури публічної закупівлі вартості закупівлі, а виконання цих робіт - у межах фактичного обсягу видатків Служби на поточний рік.

Ціна договору становить 228 561 170,00 грн з ПДВ, у тому числі: 165 000,00 грн з ПДВ - на 2021 рік за рахунок коштів Державного бюджету України (сума коштів на поточний рік визначається відповідно до виділеного фінансування); 228 396 170,00 грн з ПДВ - на 2022 рік. Договірні зобов`язання сторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень і визначаються додатковими угодами згідно з планами використання коштів (зі змінами) (пункт 2.1. договору).

Планом фінансування (додаток № 6 до договору) передбачено, що фінансування робіт вказаного об`єкта здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України: у 2021 році - на суму 165 000,00 грн, у 2022 році - на суму 228 396 170,00 грн;

Відповідно до пунктів 2.3. (у редакції додаткової угоди від 23 грудня 2021 року №2) та 2.3.11. договору його ціна визначається на підставі кошторисних норм України (настанова з визначення вартості будівництва) (якщо стандарт, на який є посилання, змінено новим або до нього внесені зміни чи прийняті нові кошторисні норми, то треба застосовувати ці зміни.) і може бути переглянута згідно з умовами пункту 2.2. цього договору, або, у разі скасування цих нормативних актів та прийняття нових, які регламентують порядок складання договірних цін. Договірна ціна розраховується на підставі нормативної потреби в трудових матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення проектних рішень по об`єкту будівництва та поточних цін на них. У разі зміни нормативно-правових актів, нормативних документів, що стосуються ціноутворення у будівництві, договір приводиться у відповідність до чинних актів шляхом укладення додаткової угоди та внесення змін до договірної ціни.

За пунктами 3.2., 3.7. та 3.8. вказаного правочину строки виконання робіт за ним, а також їх окремих етапів визначаються календарним графіком виконання робіт (додаток №2). Завершення виконання робіт оформлюється актом готовності об`єкта до експлуатації. Оформлення актів, додатків і необхідних документів до них здійснюється Товариством. Терміни виконання робіт можуть бути змінені у разі, зокрема, невиконання замовником своїх зобов`язань (відсутність фінансування, затримка у платежах, несвоєчасна передача будівельного майданчика, проектної документації тощо).

Календарним графіком (додаток № 2) сторони передбачили виконання робіт: у 2021 році - на суму 165 000,00 грн (підготовчі роботи); у 2022 році - на суму 228 396 170,00 грн з ПДВ.

Договірні зобов`язання по оплаті виконаних робіт виникають з моменту виділення реального фінансування (пункт 3.3. договору).

Пунктом 3.5. договору встановлено, що Товариство розпочинає виконання робіт з моменту підписання договору і отримання ордеру (додаток № 5) та забезпечує їх завершення до 31 грудня 2022 року. Товариство зобов`язалося забезпечити початок робіт протягом 5-ти календарних днів з дня отримання дозвільного документа замовника (ордера) (пункт 4.1.1. цієї угоди).

За умовами пунктів 3.12. та 3.13. вказаного правочину строк виконання робіт має бути продовжений у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі, непереборної сили, затримки фінансування замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми договору. Перегляд термінів виконання робіт оформлюється додатковою угодою.

Відповідно до пункту 3.14. договору місцем виконання робіт є: 14005, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Київська 17, шляхопровід через залізницю на 133+600 км автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (на місто Курськ).

Фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету та інших коштів. Замовник має право уточнити план фінансування протягом поточного року в разі внесення змін у строки виконання робіт, прийняття рішення про прискорення чи уповільнення темпів виконання робіт, а також з урахуванням наявних у нього коштів, обсягів фактично виконаних робіт. Одночасно з уточненням плану фінансування сторони зобов`язуються внести зміни в умови договору (пункт 12.1. та 12.2. вказаного правочину).

Пунктами 12.3.-12.5. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися відповідно до Порядку спрямування коштів державного дорожнього фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року № 1085, та затверджених бюджетних програм та інших законодавчих актів, за наявності фактичних надходжень на казначейський рахунок замовника, згідно з Планом використання бюджетних коштів. Оплата вартості робіт здійснюється Службою шляхом перерахування коштів на рахунок Товариства, зазначений у цьому договорі, на підставі оформлених належним чином документів, підписаних уповноваженими представниками сторін, після отримання замовником бюджетних призначень на підставі статтей 48, 49 БК України, впродовж 10-ти банківських днів з моменту їх підписання. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за викопані роботи здійснюється впродовж 7-ми банківських днів з дати отримання Службою бюджетного призначення на фінансування предмету даного договору на свій рахунок. За умови наявності відповідного бюджетного призначення у замовника виникають зобов`язання за договором. Сторони погоджуються, що замовник не несе відповідальності за порушення грошових зобов`язань за відсутності або несвоєчасності бюджетного фінансування.

Відповідно до пунктів 13.2., 13.10, 13.11. даного правочину оплата виконаних робіт проводиться після прийняття їх замовником або поетапно проміжними платежами в міру їх надання та надходження бюджетних коштів. Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки (форма № КБ-3, КБ-2в), підписаної уповноваженими представниками сторін у межах фінансування замовника. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 7-ми банківських днів з дати отримання бюджетного фінансування Службою на свій реєстраційний рахунок. Бюджетні зобов`язання за договором виникають у разі наявності бюджетних асигнувань та оплачуються фінансові зобов`язання за виконані роботи в межах виділених коштів (реального фінансування). Фінансові зобов`язаний за договором виникають при наявності та у межах бюджетних асигнувань, установлених планами використання бюджетних коштів. Оплата робіт проводиться у межах одержаних асигнувань на казначейський рахунок замовника за фактично виконані обсяги робіт згідно форм № КБ-2в та № КБ-3.

Для приймання та проведення розрахунків за виконані роботи представник підрядної організації надає замовнику повний пакет документів, у тому числі: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3), акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) з додатками; після завершення виконання робіт підрядник в комплекті з кінцевим актом виконаних робіт передає Службі загальний журнал, заповнений згідно ДБН А.3.1-5:2016, та виконавчі схеми. Приймання-передача закінчених робіт здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації, який складається приймальною комісією (пункти 13.12. та 14.2. договору).

Зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною цього правочину. Істотні умови даного договору не можуть бути змінені до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, крім випадків, визначених у статті 41 Закону №922 (пункти 18.1., 18.4. договору).

Замовник має право розірвати договір у випадку: прийняття рішення уповноваженим органом про зменшення Плану використання бюджетних коштів Служби; прийняття судом постанови про визнання Товариства банкрутом (пункт 18.5. договору). Сторони також можуть розірвати договір у разі порушення іншою стороною своїх зобов`язань за договором у передбачених пунктами 18.6., 18.7. випадках.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року. Строк дії договору має бути продовжений у разі виникнення затримки фінансування замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми договору. Правочин вважається виконаним після виконання робіт та закінчення всіх взаєморозрахунків між сторонами (пункти 3.1., 3.4. та 3.6. договору).

У подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору, якими, зокрема, вносились зміни до вищевказаного правочину в частині строку його дії, термінів виконання робіт та плану їх фінансування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року № 1339 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 122, зокрема, обсяг фінансування по об`єкту "Реконструкція шляхопроводу через залізницю на км 133+600 автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (на місто Курськ)" було зменшено до 117 000,00 грн.

23 грудня 2021 року між Службою та Товариством укладено додаткову угоду № 2, якою сторони, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 122 (зі змінами), відповідно до затверджених бюджетних призначень внесли зміни до пункту 2.1. договору, виклавши його у такій редакції: "ціна цього договору становить 228 561 170,00 грн з ПДВ, в тому числі: 0,00 грн з ПДВ - на 2021 рік; 228 561 170,00 грн з ПДВ - на 2022 рік. Договірні зобов`язання cторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень та визначаються додатковими угодами згідно планів використання коштів (зі змінами)". Цією ж угодою сторони внесли зміни до плану фінансування (додаток № 6 до договору).

19 січня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України № 65 "Деякі питання дорожнього господарства" було затверджено перелік об`єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення та обсяги бюджетних коштів для їх фінансування за рахунок спеціального фонду державного бюджету за бюджетною програмою 3111020 "Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення", згідно якого на спірний об`єкт реконструкції передбачалося фінансування в розмірі 35 000 000,00 грн.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2022 року № 803 внесено зміни до вищевказаної постанови від 19 січня 2022 року № 65, згідно з якими зазначений об`єкт реконструкції взагалі було виключено з переліку об`єктів фінансування.

У зв`язку з цим додатковою угодою від 28 грудня 2022 року № 4 сторони, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2022 року № 65 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2022 року № 803), відповідно до затверджених бюджетних призначень внесли зміни до 2.1. договору, виклавши його у новій редакції: "Ціна цього договору становить 228 561 170,00 грн з ПДВ, у тому числі: 0,00 грн з ПДВ на 2021 рік; 0,00 грн з ПДВ - на 2022 рік; 228 561 170,00 грн з ПДВ - на 2023 рік. Договірні зобов`язання сторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень та визначаються додатковими угодами згідно планів використання коштів (зі змінами)". Також цією угодою сторони продовжили строк виконання та завершення робіт, а також строк дії договору - до 31 грудня 2023 року, внесли відповідні зміни до календарного графіку виконання робіт (додаток № 1 до цієї додаткової угоди) і плану фінансування (додаток № 2).

У зв`язку з невключенням об`єкта реконструкції до переліку об`єктів фінансування у 2023 році, додатковою угодою від 25 грудня 2023 року № 5 сторони продовжили термін дії даного договору до 31 грудня 2024 року та перенесли весь обсяг фінансування на 2024 рік. Зокрема, пункт 2.1. договору викладено у такій редакції: "Ціна цього договору становить 228 561 170,00 грн з ПДВ, у тому числі: 0,00 грн з ПДВ - на 2021 рік; 0,00 грн з ПДВ - на 2022 рік; 0,00 грн з ПДВ - на 2023 рік; 228 561 170,00 грн з ПДВ - на 2024 рік. Договірні зобов`язання сторін виникають відповідно до затверджених бюджетних призначень та визначаються додатковими угодами згідно планів використання коштів (зі змінами)". Цією ж угодою сторони продовжили строк виконання та завершення робіт, продовжили строк дії договору - до 31 грудня 2024 року, а також внесли відповідні зміни до календарного графіку виконання робіт (додаток № 1 до вказаної додаткової угоди) і плану фінансування (додаток № 2).

Як зазначав прокурор у позовній заяві, на час розгляду даного спору роботи з реконструкції шляхопроводу через залізницю на 133+600 км автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (на місто Курськ) за вказаним договором не розпочиналися, оплата за цим договором не здійснювалася. Дані обставини не заперечувалися сторонами в поданих ними заявах по суті справи та письмових поясненнях.

З наявної у матеріалах справи копії листа Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 14 червня 2024 року №2797/1/09-02/05-1378/10-24 та відомостей з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів вбачається, що Служба будь-яких коштів, у тому числі за рахунок бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, за спірним правочином на користь Товариства не сплачувала.

На думку прокурора, вищевказаний договір є нікчемним, оскільки укладений з порушенням вимог Закону № 922 та БК України. У той же час, ні Державна аудиторська служба України, як орган державного фінансового контролю, ні Державна аудиторська служба України, як орган, уповноважений здійснювати контроль за використанням Службою бюджетних коштів, не вжили достатніх заходів для усунення порушень інтересів держави внаслідок укладання між Службою та Товариством спірного правочину.

Причиною виникнення спору у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для припинення правовідношення між Службою та Товариством за укладеним нікчемним договором від 17 листопада 2021 року № 21335 про закупівлю робіт за державні кошти з "Реконструкції шляхопроводу через залізницю на км 133+600 автомобільної дороги державного значення загального користування Н-07 Київ-Суми-Юнаківка (місто Курськ), Чернігівська область (45221000-2) Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів", з урахуванням змін, внесених додатковими угодами: від 23 грудня 2021 року № 2, від 28 грудня 2022 року № 4 та від 25 грудня 2023 року № 5.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

За частиною 3 статті 3 ГПК України до господарського суду в справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Аналогічна за змістом правова норма закріплена у статті 53 ГПК України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою в даній справі, Прокурор посилався на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту вищенаведених законодавчих положень вбачається, що прокурор вправі звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади виключно у випадку, якщо такий орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів держави самостійно.

Встановлення наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі певного органу державної влади віднесено законодавцем до виключної компетенції суду, який в кожному конкретному випадку досліджує та встановлює відповідні обставини.

За частиною 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" Рахункова палата України, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Органи, уповноважені здійснювати контроль у сфері закупівель, не мають права втручатися в проведення закупівель.

Як встановлено частиною 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до "Положення про Державну аудиторську службу України", що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Положеннями статті 8 Закону № 922 встановлено, що моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. За результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання. У висновку обов`язково зазначаються, зокрема, опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі, та зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель. Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі виявлено ознаки порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, про це письмово повідомляються відповідні державні органи. У разі підтвердження органом державного фінансового контролю факту усунення замовником порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, про що цей орган зазначає в електронній системі закупівель протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення замовником відповідної інформації в електронній системі закупівель, службова (посадова) особа замовника та/або уповноважена особа замовника не притягається до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері закупівель з порушень, що були усунуті замовником відповідно до висновку.

Як встановлено судом першої інстанції, 26 вересня 2022 року, у межах своїх повноважень, Державна аудиторська служба України склала висновок № 1011, у якому вказано, що в межах проведення публічної закупівлі № UA-2021-09-16-004058-c жодних порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель: щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації вимогам законодавства, розгляду тендерних пропозицій його учасників, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору про закупівлю, надання відповіді на запит органу державного фінансового контролю про надання пояснень щодо прийняття рішень та/або вчинення дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі, - встановлено не було. Копія вказаного висновку наявна в матеріалах справи. Викладені у зазначеному документі Державною аудиторською службою України висновки є чинними, у встановленому законом порядку не оскаржувалися.

Отже судом встановлено, що Державна аудиторська служба України вчинила всі необхідні заходи в межах своїх повноважень, наданих законодавством України під час перевірки спірної публічної закупівлі.

У свою чергу, пунктами 4, 7, 8, 10 частини 1 статті 10 Закону 2939-XII передбачений вичерпний перелік випадків, у яких Державна аудиторська служба України має право звертатися до суду з позовом, зокрема: щодо спонукання про проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків шляхом таких інвентаризацій у разі відмови керівників підконтрольних установ у їх проведенні, вилучення до бюджету виявлених ревізіями прихованих і занижених валютних та інших платежів, укладених із порушенням законодавства, стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства, а також звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і тільки в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги, передбачені статтею 10 Закону № 2939-XII, можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Аналогічна правова позиція щодо обсягу повноважень Державної аудиторської служби України на звернення до суду з позовом викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08. 2019 у справі № 825/2262/16 (К/9901/36764/18).

Поряд із цим, предметом розгляду даної справи є вимога прокурора в інтересах держави про припинення правовідношення між Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області та ТОВ "Укртрансміст" за укладеним нікчемним договором з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до нього.

Враховуючи вищевказані приписи чинного законодавства та предмет даного спору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у Державної аудиторської служби України відсутні повноваження на безпосереднє звернення до суду з позовом про припинення правовідношення сторін за укладеним нікчемним договором, оскільки жодним нормативно-правовим актом України таким правом цей орган не наділений.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. У таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.

Пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області та ТОВ "Укртрансміст" про припинення правовідношення сторін за нікчемним правочином, на підставі пункту 2 частини 2 статті 226 ГПК України.

Щодо позову прокурора в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області та ТОВ "Укртрансміст".

Відповідно до пункту 5 Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 439, Агентство з метою організації своєї діяльності організовує планово-фінансову роботу в своєму апараті на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує внутрішній контроль на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; забезпечує здійснення самопредставництва інтересів Агентства в судах України через уповноважених осіб у встановленому законодавством порядку, а також забезпечує представництво Агентства у судах та інших органах через представників.

Оскільки відповідно до пункту 1.1. Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області, затвердженого наказом Агентства від 31 березня 2023 року № Н-139, передбачено, що Служба є державною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління Агентства, саме останнє є органом, уповноваженим державою на здійснення контролю за використанням бюджетних коштів Службою, а також захисту державних інтересів у судах у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків (такі висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №473/1878/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №661/2313/18, від 17.11.2021 у справі №200/4037/19, від 15.12.2021 у справі №757/51379/17).

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою відповідно до свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 915/1567/21, від 18.09.2024 у справі № 904/1710/23, від 11.07.2024 у справі № 905/1081/23.

Судом першої інстанції враховано, що чинним законодавством передбачено наступні підставі припинення цивільного правовідношення: за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом (частина 1 статті 651 ЦК України); внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання (договору) повністю, як правового наслідку порушення зобов`язання (пункт 1 статті 611, частина 3 статті 651 ЦК України); внаслідок розірвання договору (пункт 1 статті 611, частина 2 статті 651 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 740/3852/19 зазначено, що: "відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 ЦК України. Під порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц, від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 29 червня 2021 року в справі № 916/964/19).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що законом не передбачено захисту права шляхом припинення правовідношення сторін за укладеним нікчемним правочином, який за своєю правовою природою взагалі не може бути підставою для виникнення жодних цивільних прав та обов`язків, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що заявлений прокурором спосіб захисту не призведе до реального відновлення прав держави, які він вважає порушеними, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення такого позову прокурора, відсутні.

Разом із тим, в обґрунтування свого позову прокурор посилався на нікчемність укладеного між Службою автомобільних доріг у Чернігівській області (Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області) та ТОВ "Укртрансміст" договору про закупівлю робіт за державні кошти від 17.11.2021 № 21335, оскільки такий правочин і додаткові угоди до нього укладено з порушенням бюджетного законодавства. Усупереч вимогам статей 48, 116 БК України, Служба за вказаним правочином взяла на себе бюджетні зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань. Відтак, прокурор стверджував, що в силу прямих приписів частини 3 статті 48 БК України такий причин є недійсним (нікчемним) відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 3 статті 48 БК України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом, та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними.

Пунктом 47 частини 1 статті 2 БК України визначено, що розпорядник бюджетних коштів - це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.

Однак, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області (Служба автомобільних доріг у Чернігівській області) не є бюджетною установою, а відповідно до Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області, затвердженого наказом Агентства від 31 березня 2023 року № Н-139, є одержувачем бюджетних коштів, який уповноважений розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, що є метою діяльності Служби та передбачені бюджетними програмами.

З відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, також вбачається, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області (Служба автомобільних доріг у Чернігівській області) є одержувачем бюджетних коштів.

У пункті 38 частини 2 статті 2 БК України зазначено, що одержувач бюджетних коштів - це суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Згідно з пунктом 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, одержувач використовує бюджетні кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.

Відтак, положення частини 3 статті 48 БК України, на яку прокурор посилався як на підставу нікчемності спірного правочину, не розповсюджуються на Службуа відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області (Службу автомобільних доріг у Чернігівській області), як на одержувача бюджетних коштів, а відтак не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У свою чергу, оскільки спірний правочин було укладено в порядку Закону № 922 "Про публічні закупівлі", до даних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми зазначеного законодавчого акта.

Зокрема, статтею 43 вказаного Закону (у редакції, чинній на час укладання спірного договору) встановлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі: якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; укладення договору з порушенням вимог частини 4 статті 41 цього Закону, відповідно до якої умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі; укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами 5 і 6 статті 33 та частиною 7 статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Разом із цим, жодних обґрунтувань щодо наявності обставин, визначених статтею 43 спеціального Закону, прокурором у його позові не наведено, як і не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження їх існування.

Спірний правочин та додаткові угоди до нього: від 17.11.2021 № 1, від 23.12.2021 № 2, від 11.04.2022 № 3, були предметом дослідження Державної аудиторської служби України в межах процедури моніторингу відповідної публічної закупівлі, за результатом якого жодних порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у тому числі: щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації вимогам законодавства, розгляду тендерних пропозицій його учасників, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору про закупівлю, - компетентним органом встановлені не були.

Аналіз сукупності наявних у матеріалах справи доказів дає підстави для висновку про відсутність обставин нікчемності спірного правочину.

Разом із цим, відповідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину у цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У свою чергу, якщо прокурор вважає, що укладення додаткових угод до спірного правочину вчинене з порушенням вимог статті 203 ЦК України, або спірний правочин містить умови, які зумовлюють його недійсність, останній не позбавлений права, зокрема, звернутися до суду з позовом про визнання зазначених правочинів недійсними. Однак, у межах даної справи такі позовні вимоги прокурором не заявлялися.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/8775/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 26.05.2025.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко