Постанова від 28.04.2025 по справі 906/771/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року Справа № 906/771/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Бучинська Г.Б.

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Загородько Б.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - Ковальчук І.Л.

позивача Вчорайшенської сільської ради - не з`явилися

відповідача ОСОБА_1 - не з`явилися

відповідача ОСОБА_2 - не з`явилися

відповідача ОСОБА_3 - не з`явилися

відповідача Фермерського господарства "Лебединський О.В." - адв. Костецька П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Лебединський О.В."

на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2025 р.

постановлене у м. Житомир, повний текст складено 22.01.2025 р.

у справі № 906/771/24 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради

до відповідачів:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. Фермерського господарства "Лебединський О.В."

про витребування земельних ділянок

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 08.01.2025 р. Господарський суд Житомирської області частково задоволив позов керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради у справі № 906/771/24. Суд ухвалив рішення про витребування на користь Вчорайшенської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га. з кадастровим номером 1825284400:08:000:0154, з незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га. з кадастровим номером 1825284400:08:000:0155 та з незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га. з кадастровим номером 1825284400:08:000:0153. Суд відмовив в задоволені позову в частині позовних вимог до Фермерського господарства "Лебединський О.В." про витребування на користь Вчорайшенської сільської ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами 1825284400:08:000:0154, 1825284400:08:000:0155, 1825284400:08:000:0153.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Фермерське господарство "Лебединський О.В." звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі № 906/771/24 закрити. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводить, що суд першої інстанції повністю проігнорував доводи відповідачів та обставини справи, що вказують на добросовісність набуття спірної земельної ділянки у приватну власність, та не навів жодного мотиву ігнорування цих обставин.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам та доказам, які свідчать про очевидне втручання у мирне володіння майном та порушення суспільного інтересу, що відбувається саме внаслідок витребування спірних земельних ділянок у добросовісних набувачів та у ФГ «Лебединський О. В.», яке використовує спірні земельні ділянки в господарській діяльності, забезпечує місцеву громаду робочими місцями та сплачує податки в бюджет.

Зауважує, що правомірність оскаржуваного рішення, зокрема і з мотивів, наведених прокурором, повинна перевірятись за позовом належного позивача та доводить, що прокуратурою не доведено, а судом першої інстанції не встановлено порушення інтересів держави.

Доводить, що позивач Вчорайшенська сільська рада у спірних правовідносинах при реалізації свого права власника земельної ділянки здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як суб`єкт цивільних правовідносин. Держава, в свою чергу, взагалі не є суб`єктом спірних правовідносин, оскільки не є та не була станом на момент їх виникнення ні власником, ні розпорядником спірної земельної ділянки. Відповідно, у спірних правовідносинах у справі № 906/771/24 відсутній суб`єкт владних повноважень, що в свою чергу виключає підстави для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в особі Вчорайшенської сільської ради в даному спорі.

Звертає увагу, що в позовній заяві на незаконність рішення позивача Вчорайшенської сільської ради посилається прокуратура як представник позивача, що саме по собі є абсурдним, оскільки позивач Вчорайшенська сільська рада не визнає будь-яких порушень та заперечує незаконність рішення № 371 від 24.10.2019 р., а прокуратура діє всупереч позиції позивача та намагається довести протилежне. І навпаки, з наведеного вбачається, що позивач Вчорайшенська сільська рада, як особа, що нібито звернулась до суду за захистом свого «порушеного права» вважає відсутнім порушення своїх прав та законних інтересів, Доводить таким чином, що спір між позивачем та відповідачами відсутній.

Стверджує, що наявність/відсутність порушення інтересу суспільства є обставиною, яка має значення для всебічного та повного розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення в даній справі. Проте, судом першої інстанції ці обставини не досліджено, доводи скаржника залишились поза увагою суду та повністю проігноровані, а порушення інтересу суспільства та/або порушення інтересів держави в ході розгляду даної справи судом першої інстанції не встановлено.

Доводить про добросовісність відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та звертає увагу, що їх добросовісність у спірних правовідносинах не спростовувалася прокурором і не ставилася під сумнів судом першої інстанції.

Звертає увагу, що нормами 89 ЗК України встановлено, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, зокрема, подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ним, і доводить, що якщо земельна ділянка може перебувати у спільній сумісній власності подружжя та членів фермерського господарства, то може і набуватись у спільну сумісну власність. Вважає, нормами законодавства не встановлено будь-яких обмежень в частині виду права власності (спільна сумісна, спільна часткова чи особиста) чи привілеїв такому порядку набуття права приватної власності як безоплатна приватизація.

Вважає, що судом першої інстанції проігноровано, що строк позовної давності в даному спорі минув, а прокуратура не зверталась до суду з заявою про поновлення строку позовної давності.

Посилається на норми ст. 20 ГПК України і доводить, що встановивши, що єдиний даному спорі відповідач ФГ «Лебединський О. В.» є неналежним відповідачем оскільки не є володільцем спірних земельних ділянок, інші відповідачі не є фізичними особами підприємцями, суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі з підстав непідсудності спору суду господарської юрисдикції.

Просить рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2025 р. у справі № 906/771/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі № 906/771/24 за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Лебединський О.В.» про витребування земельної ділянки закрити.

Ухвалою від 25.02.2025 р. Північно-західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача Фермерського господарства "Лебединський О.В." на рішення Господарського суду Житомирської області у даній справі № 906/771/24 та встановив учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Бердичівська окружна прокуратура отримала ухвалу апеляційного суду 26.02.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 195 зв. у т.2/, однак подала відзив на апеляційну скаргу лише 17.03.2025 р. - на 19 день після отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження, що є порушенням вимог суду і норм ч.1 ст.236 ГПК України. При цьому у відзиві на апеляційну скаргу прокурор не пояснює причин пропуску строку на подання відзиву та не заявляє клопотання про поновлення такого строку.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, натомість за відсутності клопотання апеляційний суд позбавлений можливості оцінити поважність причин пропуску строку на подання відзиву та підстав для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у зв`язку з поданням Бердичівською окружною прокуратурою відзиву на апеляційну скаргу після закінчення строку на його подання, відзив залишається без розгляду.

Представники відповідача/скаржника в судових засіданнях підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задоволити.

Прокурор в судових засіданнях заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначила, зокрема, що в поданій позовній заяві прокурор належним чином обґрунтував порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради.

Пояснює, що звернення прокурора з даним позовом зумовлена необхідністю захисту інтересів держави в особі територіальної громади та обумовлена тим, що інтереси територіальної громади порушені Вчорайшенською сільською радою, яка при розпорядженні землею діяла всупереч інтересам територіальної громади та вимогам чинного законодавства. Стверджує, що Земельний кодекс України не передбачає можливість одержання громадянами у спільну сумісну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства шляхом їх безоплатної приватизації.

Позивач Вчорайшенська сільська рада та відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відзивів на апеляційну скаргу не подали та не забезпечили явку представників у судові засідання, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 195 198, 230, 247 249 у т.2, а.с. 4 у т. 3/.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача Вчорайшенської сільської ради та представників відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників відповідача/скаржника та прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Колегією суддів встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.

Згідно з наказом від 18.06.2019 р. № 6-1766/14-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передало Вчорайшенській сільській раді Ружинського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення /а.с.261 у т.1/. На виконання наказу 18.06.2019 р. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та Вчорайшенська сільська рада підписали акт приймання-передачі та додаток до нього з переліком земельних ділянок, які сільська рада прийняла у комунальну власність /а.с.261 зв. 265 у т.1/.

У переліку земельних ділянок, які сільська рада прийняла у комунальну власність, за № 111 зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084 площею 15,4817 га, яка знаходиться на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів.

21.10.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Вчорайшенської сільської ради з клопотанням про передачу йому безоплатно у власність земельну ділянку (частину земельної ділянки), в розмірі земельної частки (паю), визначеної на території Вчорайшенської сільської ради, яка розташована в межах земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 15,4817 га, кадастровий номер 1825284400:08:000:0084, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області /а.с.30 у т.1/. У клопотанні заявник зазначив, що «право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням ним не використано».

В клопотанні ОСОБА_1 зазначив, що не заперечує та дає згоду на отримання у спільну сумісну власність такої земельної ділянки разом із громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як вбачається з клопотання, до нього/клопотання були додані копії паспортів громадянина України та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія документів, що посвідчують досвід роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у сільському господарстві, наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, довідка Відділу у Ружинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про розмір земельної частки (паю), розрахунок кількості співвласників /а.с.31 49 у т.1/.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 21.02.1998 р., що підтверджується даними паспорта громадянина України ОСОБА_2 /а.с. 38 у т.1/ та письмовими поясненнями Вчорайшенської сільської ради /а.с. 75 82 у т.1/. Також Вчорайшенська сільська рада у письмових поясненнях суду пояснила, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 .

Аналогічні за змістом клопотання також були подані Вчорайшенській сільській раді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с.58 59 у т.1/.

Відповідно до рішення від 24.10.2019 р. № 371 Вчорайшенська сільська рада передала ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084 площею 15,4817 га, яка знаходиться на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів, для ведення фермерського господарства /а.с. 29 у т.1/.

19.12.2019 р. засновником ОСОБА_1 було створено Фермерське Господарство «Лебединський О.В.», що підтверджено витягом з ЄДР /а.с. 90 зв. 91 у т.1/.

Відповідно до п. 2 статуту Фермерського господарства "Лебединський О.В.", який затверджений протоколом зборів засновників ФГ «Лебединський О.В.» від 15.06.2020 р. № 2 /а.с. 65 69 у т.1/, одним із засновників фермерського господарства є ОСОБА_1 , якому на праві спільної сумісної власності належить частка у земельній ділянці кадастровий номер 1825284400:08:000:0084 площею 15,4817 га. Відповідно до п. 3.1.1 статуту членами фермерського господарства є також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

06.04.2021 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір про поділ земельної ділянки /а.с. 60 61 у т.1/, за умовами якого власники земельної ділянки кадастровий номер 1825284400:08:000:0084 площею 15,4817 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, Вчорайшенська сільська рада, домовились поділити свої частки наступним чином :

- у власність (користування, володіння, розпорядження) ОСОБА_2 переходить земельна ділянка площею 5,1605 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, Вчорайшенська сільська рада, цільове призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1825284400:08:000:0155;

- у власність (користування, володіння, розпорядження) ОСОБА_1 переходить земельна ділянка площею 5,1606 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, Вчорайшенська сільська рада, цільове призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1825284400:08:000:0154;

- у власність (користування, володіння, розпорядження) ОСОБА_3 переходить земельна ділянка площею 5,1606 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, Вчорайшенська сільська рада, цільове призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1825284400:08:000:0153.

Пунктом 3 договору визначено, що його укладення припиняє право спільної сумісної власності між співвласниками.

Проект землеустрою про поділ земельної ділянки суду не наданий.

06.04.2021 р. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 1825284400:08:000:0155, ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 1825284400:08:000:0154 та ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером 1825284400:08:000:0153 /а.с.51-57, 87-89 у т.1/.

Обґрунтовуючи позов, прокурор доводить, що рішення Вчорайшенської сільської ради № 371 від 24.10.2019 р. про передачу відповідачам земельної ділянки кадастровий номер 1825284400:08:000:0084 у спільну сумісну власність не відповідає нормам ч.4 ст.116, ч. 6, 7 ст.118 та ч.1 ст.121 ЗК України, оскільки земельні ділянки для ведення фермерського господарства набуваються кожним окремим громадянином у приватну власність в межах визначених норм, тоді як ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали земельну ділянку для фермерського господарства у спільну сумісну власність та без урахування належного для отримання розміру земельної ділянки, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідачів на користь Вчорайшенської сільської ради на підставі ст. 387, 388 ЦК України.

Прокурор доводить, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" є усвідомлена пасивна поведінка позивача.

Так, суду наданий лист Бердичівської окружної прокуратури від 05.06.2024 р. № 50-90-2939вих-24 /а.с. 71 - 74 у т.1/ до Вчорайшенської сільської ради, яким прокурор повідомив орган місцевого самоврядування про факти порушення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог земельного законодавства при отриманні земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Також прокурор просив повідомити про вжиті Вчорайшенською сільською радою заходи із вказаного питання. Також прокурор зазначив, що у разі невжиття відповідних заходів до усунення вищезазначених порушень окружна прокуратура з метою захисту порушених інтересів держави звертатиметься до суду із відповідною позовною заявою.

Листом від 17.06.2024 р. № 618 Вчорайшенська сільська рада у відповідь на лист прокурора повідомила, що орган місцевого самоврядування не визнає наявність будь-яких порушень при прийняті радою рішення № 371 від 24.10.2019 р. та не вбачає законних підстав для витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 /а.с. 75 82 у т.1/.

Листом від 03.07.2024 р. № 50-90-3459вих-24 Бердичівська окружна прокуратура повідомила орган місцевого самоврядування про намір звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування спірних земельних ділянок /а.с. 83 - 86 у т.1/. Вчорайшенська сільська рада на такий лист не відреагувала.

Позивач є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого у відповідності до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні віднесені повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Одночасно відповідно до п. а ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Отже, Вчорайшенська сільрада є органом, уповноваженим представляти інтереси відповідної територіальної громади у спірних правовідносинах, та має повноваження щодо захисту її інтересів у суді, проте належного захисту таких прав та інтересів, за доводами прокурора, не здійснювала.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18, від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18, і враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Таким чином, прокурор відповідно до норм ч.4 статті 23 Закону України Про прокуратуру обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, зазначивши, що компетентний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не відреагував на стверджуване порушення законності у сфері земельних відносин.

Обрання прокурором ради як органу, уповноваженого представляти інтереси відповідної територіальної громади у спірних правовідносинах, є обґрунтованим і відповідає вимогам процесуального законодавства щодо реалізації повноважень на представництво інтересів держави та судовій практиці. Звертаючись до Вчорайшенської сільської ради до подання позову, прокурор надав їй можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Колегія суддів враховує, що після подання прокурором позову у даній справі, Вчорайшенська сільська рада подала до суду першої інстанції клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки вважає позов прокурора безпідставним.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями чи бездіяльністю саме цього органу.

Для врахування таких обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Враховуючи, що прокурор подав позов в інтересах держави і підтримав заявлені позовні вимоги після відмови Вчорайшенської сільської ради від позову, суд першої інстанції правомірно відповідно до вищенаведених процесуальних норм розглянув справу по суті.

Суд першої інстанції, встановивши, що земельні ділянки перебувають у користуванні Фермерського господарства "Лебединський О.В.", яке не є їх володільцем, виснував про те, що вимоги про витребування у ФГ земельних ділянок заявлені до неналежного відповідача. Рішення суду в цій частині не оскаржується, тому керуючись нормами ст. 269 ГПК України, колегія суддів не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування земельних ділянок на користь Вчорайшенської сільської ради з незаконного володіння Фермерського господарства «Лебединський О.В.».

Задоволивши позов частково, суд першої інстанції встановив наявність порушень законодавства при прийнятті Вчорайшенською сільською радою рішення від 24.10.2019 р. № 371 про передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 15,4817 га з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084 для ведення фермерського господарства та виснував про задоволення позовних вимог про витребовування земельних ділянок із володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вважає позовні вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, відповідач ФГ "Лебединський О.В." оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про витребування на користь Вчорайшенської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га з кадастровим номером 1825284400:08:000:0154, з незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га з кадастровим номером 1825284400:08:000:0155 та з незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га з кадастровим номером 1825284400:08:000:0153.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст. 388 ЦК України (в редакції, чинній на дату прийняття Вчорайшенською сільською радою рішення № 371 від 24.10.2019 р.) якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Норми ч.1 ст.116 Земельного кодексу України визначають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах іх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Нормами ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними, співвласників жилого будинку, співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство; якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах, а у разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Судом у даній справі встановлено, що Вчорайшенська сільська рада відповідно до рішення № 371 від 24.10.2019 р. передала ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є подружжям, та ОСОБА_3 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку кадастровий номер 1825284400:08:000:0084 площею 15,4817 га, яка знаходиться на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів, для ведення фермерського господарства.

За даними Держгеокадастру земельна ділянка площею 15,4817 га була сформована із присвоєнням кадастрового номеру 1825284400:08:000:0084 та передана у комунальну власність за наказом від 18.06.2019 р. № 6-1766/14-19-СГ /а.с.261-265 у т.1/.

Колегія суддів звертає увагу, що на час рішення Вчорайшенської сільської ради № 371 від 24.10.2019 р. про передачу цієї земельної ділянки громадянам для ведення фермерського господарства не відбувалось ні зміни її цільового призначення, ні формування нових земельних ділянок, про що також встановлено судом першої інстанції. За таких обставин є необґрунтованими доводи прокурора про необхідність розроблення нової технічної документації при передачі спірної земельної ділянки у приватну власність для ведення фермерського господарства.

Прокурор у позові стверджує, що земельна ділянка була надана відповідачам з розрахунку розміру земельної частки (паю), визначеної для членів КСП «Першотравневе», проте у рішенні сільської ради № 371 від 24.10.2019 р. про таке не зазначено, тобто - твердження прокурора не відповідає змісту рішення ради. Натомість у рішенні вказано, що земельна ділянка передавалася для створення фермерського господарства з метою реалізації громадян прав на землю та раціонального використання земельних ділянок комунальної власності Вчорайшенської сільської ради.

Прокурор у позові доводить, що земельна ділянка надана без урахування належного для отримання розміру земельної ділянки. Прокурор пояснює, що розмір земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство, визначається по кожному підприємству шляхом поділу земель, котрі підлягали паюванню, на кількість осіб, що мали право на одержання земельної частки (паю), відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95. У зв`язку з цим прокурор у позовній заяві зазначає, що на території Вчорайшенської сільської ради згідно з інформацією Відділу в Ружинському районі Головного Управління Держгеокадастру в Житомирській області знаходиться 10 реформованих колективних сільськогосподарських підприємств.

Разом з тим, прокурор у своїх доводах обмежився такою інформацією і не наводить ні розрахунків, ні відповідної інформації про розмір земельної частки (паю), визначеної для членів зазначених сільськогосподарських підприємств, ні розміру земельної частки (паю), визначеного як середнього по цих підприємствах, розташованих на території Вчорайшенської сільської ради, тоді як на територіі ради знаходиться 10 реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, про що зазначено вище.

Згідно із ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, стверджуючи, що земельна ділянка надана без урахування належного для отримання розміру земельної ділянки, прокурор жодним чином не обґрунтовує, яким є належний розмір земельної частки (паю), який визначається як середній по цих підприємствах, відповідно стверджуване порушення не доведено конкретними фактами. Суд за відсутності вищенаведених доказів не має можливості перевірити такі твердження прокурора і вважає їх необґрунтованими припущеннями.

Колегія суддів встановила, що рішення Вчорайшенської сільської ради № 371 від 24.10.2019 р. реалізовано, земельна ділянка надана громадянам, і 15.06.2020 р. створено фермерське господарство « ОСОБА_1 », до якого громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передана ця земельна ділянка. Така обставина підтверджена положеннями п.2, п.3.1.1 статуту Фермерського господарства "Лебединський О.В."

Тобто - земельна ділянка використана власниками за цільовим призначенням, що відповідає нормам п.а ч.1 ст. 91 ЗК України щодо обов`язків власників земельних ділянок.

Колегія суддів відзначає, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність), то позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Натомість прокурор стверджує про порушення норм земельного законодавства при прийнятті радою рішення про передачу земельної ділянки для ведення фермерського господарства громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність.

Судом встановлено, що на час подання прокурором позову до суду земельна ділянка площею 15,4817 га з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084 була поділена між власниками ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є учасниками створеного фермерського господарства « ОСОБА_1 », відповідно до умов договору про поділ земельної ділянки від 06.04.2021 р.

Отже, на час звернення прокурором із позовом до суду спірні земельні ділянки після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084 перебувають у приватній власності кожного з учасників фермерського господарства відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Прокурор не оспорює такий поділ земельної ділянки на підставі договору про поділ земельної ділянки від 06.04.2021 р. Натомість доводить про неправомірне надання сільською радою земельної ділянки з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084 безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , хоча на час звернення прокурором з позовом до суду стверджуване порушення - надання земельної ділянки у спільну сумісну власність вже не існує, тоді як відповідно до положень 12 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Прокурор в даному випадку обрав способом захисту права держави і територіальної громади витребовування у громадян земельних ділянок, набутих на підставі рішення сільської ради, яка/рада за доводами прокурора, порушила норми земельного законодавства. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про витребування земельних ділянок із незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не врахував вищенаведених положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство", не звернув уваги на те, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства до фермерського господарства перейшли правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельних ділянок його засновника та учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18), тоді як встановлено, що спірна земельна ділянка, надана безоплатно у спільну сумісну власність вказаних громадян, передана до складу земель ФГ "Лебединський О. В.".

Разом із тим, як уже зазначалося, правовими підстави позову у цій справі прокурор визначив положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

У розумінні положень наведених норм можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем. Верховним Судом неодноразово вказувалось, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19, постанова Верховного Суду від 07.08.2024 р. у справі № 924/1018/22).

Таким чином, неправомірність набуття права власності підлягає доказуванню.

Натомість у позовній заяві прокурор посилається одночасно на норми статей 387 та 388 ЦК України, однак не обґрунтовує позовну вимогу про витребування земельних ділянок конкретною нормою, тоді як ст. 387 та 388 ЦК України передбачають різні наслідки при задоволенні відповідних позовних вимог.

Так, ст. 387 ЦК України передбачає право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тоді як нормами ст. 388 ЦК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення Вчорайшенської сільської ради від 24.10.2019 р. № 371) передбачено право власника витребувати належне йому майно від добросовісного набувача - набувача який не знав і не міг знати про те, що особа не мала права відчужувати таке майно.

Прокурор у позові не навів, а суд першої інстанції не встановив обставин, які свідчили би про недобросовісні дії відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 оскаржуване рішення суду не містить мотивів про таке.

Натомість колегією суддів встановлено, про що зазначено вище, що сільська рада, приймаючи рішення № 371 від 24.10.2019 р. діяла в межах своїх повноважень відповідно до норм п. «а» ч. 1 ст. 12, ст..121, 122 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, і докази у справі не дозволяють дійти висновку про порушення ч. 1, 2 ст. 89, ч. 6, 7 ст. 118, п. а ч. 1 ст. 121 ЗК України, як зазначено вище.

За таких обставин, колегія суддів висновує про необґрунтованість позовних вимог прокурора, тому позовна вимога про витребовування земельних ділянок з приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Щодо тверджень скаржника про незастосування строку позовної давності у даній справі, колегія суддів зазначає, що строк позовної давності не може бути застосований до спірних правовідносин відповідно до норм ч.1 ст.261 ЦК України, оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог,

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, враховуючи наступне.

Так, відповідно до норм ст. 2, 4 ГПК України завданням господарського судочинства є вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та інших справ як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання, відповідно до ст. 20 ГПК України, норми якої визначають особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа).

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19 зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.02.2023 р. у справі № 917/1701/23, від 12.09.2023 р. у справі № 556/889/22, від 28.02.2024 р. у справі № 182/8900/19. Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

У даній справі земельна ділянка з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084 надана сільською радою громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства. В подальшому ОСОБА_1 створив фермерське господарство «Лебединський О.В.», до складу учасників якого також увійшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та передана земельна ділянка з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084, яка після поділу залишається у володінні та користуванні фермерського господарства.

На час вирішення спору судом Фермерське господарство «Лебединський О.В.» продовжує здійснювати господарську діяльність та володіє та користується земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є відповідачами у даній справі.

Отже, спір у справі стосується надання та використання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, тому має вирішуватися господарським судом.

При цьому колегія суддів зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на норми Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia, і такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 904/5726/19.

Тому суд апеляційної інстанції вирішує спір по суті і відхиляє доводи скаржника про необхідність закрити провадження у справі.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ухвали від 28.05.2024 р. у справі № 291/700/20 за позовом заступника керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Вчорайшенської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фермерського господарства «Лебединський О.В.» та державного реєстратора Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімової Катерини Сергіївни про визнання незаконними та скасування рішення Вчорайшенської сільської ради від 24.10.2019 р. № 371 сесії та скасування запису про проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності н земельну ділянку з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084 Ружинський районний суд Житомирської області закрив провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала Ружинського районного суду Житомирської області від 28.05.2024 р. у справі № 291/700/20 не оскаржувалася та є чинною.

Підсудовуючи викладене, колегія суддів за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2025 р. в частині задоволення позовних вимог про витребування на користь Вчорайшенської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га з кадастровим номером 1825284400:08:000:0154, з незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га з кадастровим номером 1825284400:08:000:0155 та з незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га. з кадастровим номером 1825284400:08:000:0153 на підставі п. 2, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Житомирську обласну прокуратуру згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Лебединський О.В." задоволити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2025 р. у справі № 906/771/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про витребування на користь Вчорайшенської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га. з кадастровим номером 1825284400:08:000:0154, з незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га. з кадастровим номером 1825284400:08:000:0155 та з незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 5,1606 га. з кадастровим номером 1825284400:08:000:0153.

Ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні позову в цій частині відмовити.

Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) на користь Фермерського господарства "Лебединський О.В." (13622, Житомирська обл., Ружинський р-н, с. Першотравневе, вул. Центральна, буд. 1, кв. 1, код ЄДРПОУ 43417507) 16229,17 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 906/771/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 27.05.2025 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.