Ухвала від 30.07.2025 по справі 906/771/24

УХВАЛА

30 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/771/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 (колегія суддів: Маціщук А. В. - головуючий, Бучинська Г. Б., Петухов М. Г.)

за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради

до: 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_3 ,

4. Фермерського господарства "Лебединський О.В."

про витребування земельних ділянок,

за участю:

прокурора: Савицька О. В. (посвідчення)

відповідача-4: Костецька П.О. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Керівник Бердичівської окружної прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради до відповідачів про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами: 1825284400:08:000:0154, 1825284400:08:000:0155, 1825284400:08:000:0153, які знаходяться на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів.

1.2 Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення ради від 24.10.2019 № 371 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вдруге безоплатно отримали у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Всупереч частині 1 статті 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельна ділянка передана з розрахунку 5,51 га в умовних кадастрових гектарах на особу без урахування середнього розміру паю по 10 реформованих КСП, розташованих на території Вчорайшенської сільської ради.

1.3 При цьому прокурор посилався на неможливість набуття в спільну сумісну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Сформована на час прийняття спірного рішення земельна ділянка підлягала поділу на кожного з відповідачів окремо за поданими клопотаннями, а в порушення норм земельного законодавства рішення про передачу земельної ділянки рада прийняла без розроблення проєкту землеустрою та його затвердження.

1.4 Тому спірні земельні ділянки підлягають витребуванню з незаконного володіння на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.01.2025 (суддя Сікорська Н. А) позов задоволено частково: витребувано спірні земельні ділянки від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно, а в частині вимог до Фермерського господарства "Лебединський О.В." - у позові відмовлено.

2.2 Задовольняючи позов в оскарженій частині суд виходив з того, що земельна ділянка із земель комунальної власності могла бути передана для ведення фермерського господарства в межах норм безоплатної приватизації лише в особисту приватну власність.

2.3 Суд зазначив, що земельним законодавством не передбачено передання земельної ділянки із комунальної власності у спільну сумісну власність для створення фермерського господарства, а на момент такої передачі ці фізичні особи ще не були членами фермерського господарства. При цьому земля може перебувати у спільній власності подружжя, а у цьому випадку - земельна ділянка була передана у спільну власність трьох осіб: подружжю - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , що не відповідає критерію спільної власності подружжя.

2.4 При цьому суд дійшов висновку, що звернення прокурора до суду у цьому випадку відбулося в межах позовної давності, про застосування наслідків якої заявили відповідачі.

2.5 Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 рішення суду в оскарженій частині скасовано та у позові відмовлено.

2.6 Колегія суддів зазначила про те, що рішення ради реалізовано, земельна ділянка надана громадянам, після чого створено фермерське господарство, до якого ці громадяни передали спірну земельну ділянку. Рада, приймаючи рішення від 24.10.2019 № 371, діяла в межах своїх повноважень відповідно до норм пункту "а" частини 1 статті 12, статей 121, 122 Земельного кодексу України та статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", і докази у справі не дозволяють дійти висновку про порушення частин 1, 2 статті 89, частин 6, 7 статті 118, пункту "а" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України.

2.7 Суд апеляційної інстанції також зазначив, що час подання прокурором позову до суду земельна ділянка площею 15,4817 га з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084 була поділена між власниками ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , котрі є учасниками створеного фермерського господарства, відповідно до умов договору про поділ земельної ділянки від 06.04.2021. Водночас прокурор не оспорює такий поділ, а стверджує про неправомірне надання радою земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність, хоча на час звернення прокурором з позовом до суду стверджуване порушення вже не існує, тоді як відповідно до положень 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заступник керівника Житомирської обласної прокуратури просить постанову скасувати, а рішення суду залишити в силі.

3.2 Скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 12.06.2019 у справі № 409/1959/15-ц (щодо правового режиму земельної ділянки, яку передано в приватну власність одного з подружжя), від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 (щодо обов`язку суду при розгляді справи дотримуватися вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин та оцінки доказів), а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (щодо принципу "суд знає закон"), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (щодо застосування статті 387 Цивільного кодексу України), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (щодо можливості захисту права власності чи інших майнових прав у випадку, коли земельну ділянку було поділено чи об`єднано з присвоєнням кадастрових номерів або зміною інших характеристик), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.

3.3 У відзиві на касаційну скаргу Фермерське господарство "Лебединський О.В." просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та зазначає, що оскаржена постанова є такою, що ухвалена за результатами повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для ухвалення законного рішення у справі. Відповідно вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що згідно з наказом від 18.06.2019 № 6-1766/14-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передало Вчорайшенській сільській раді Ружинського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення. На виконання наказу 18.06.2019 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та Вчорайшенська сільська рада підписали акт приймання-передачі та додаток до нього з переліком земельних ділянок, які сільська рада прийняла у комунальну власність. У переліку земельних ділянок, які рада прийняла у комунальну власність, за № 111 зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084 площею 15,4817 га, яка знаходиться на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів.

4.2 21.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Вчорайшенської сільської ради з клопотанням про передачу йому безоплатно у власність земельну ділянку (частину земельної ділянки), в розмірі земельної частки (паю), визначеної на території Вчорайшенської сільської ради, яка розташована в межах земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 15,4817 га, кадастровий номер 1825284400:08:000:0084, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності. У клопотанні заявник зазначив, що "право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням ним не використано".

4.3 У клопотанні ОСОБА_1 зазначив, що не заперечує та дає згоду на отримання у спільну сумісну власність такої земельної ділянки разом із громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . До клопотання були додані копії паспортів громадянина України та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія документів, що посвідчують досвід роботи заявників у сільському господарстві, наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, довідка Відділу у Ружинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про розмір земельної частки (паю), розрахунок кількості співвласників.

4.4 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 21.02.1998, що підтверджується даними паспорта громадянина України та письмовими поясненнями ради. Також рада у письмових поясненнях суду пояснила, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1

4.5 Аналогічні за змістом клопотання також були подані ОСОБА_2 та ОСОБА_3

4.6 Відповідно до рішення від 24.10.2019 № 371 Вчорайшенська сільська рада передала ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1825284400:08:000:0084 площею 15,4817 га для ведення фермерського господарства.

4.7 19.12.2019 засновником ОСОБА_1 створено Фермерське господарство "Лебединський О.В.", що підтверджено витягом з ЄДР. Відповідно до п. 2 статуту якого одним із засновників є ОСОБА_1 , якому на праві спільної сумісної власності належить частка у земельній ділянці кадастровий номер 1825284400:08:000:0084 площею 15,4817 га. Відповідно до п. 3.1.1 статуту членами цього господарства є також ОСОБА_2 та ОСОБА_3

4.8 06.04.2021 вказані особи уклали договір про поділ земельної ділянки, за умовами якого власники земельної ділянки кадастровий номер 1825284400:08:000:0084 площею 15,4817 га домовились поділити свої частки наступним чином:

- у власність (користування, володіння, розпорядження) ОСОБА_2 переходить земельна ділянка площею 5,1605 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, Вчорайшенська сільська рада, цільове призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1825284400:08:000:0155;

- у власність (користування, володіння, розпорядження) ОСОБА_1 переходить земельна ділянка площею 5,1606 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, Вчорайшенська сільська рада, цільове призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1825284400:08:000:0154;

- у власність (користування, володіння, розпорядження) ОСОБА_3 переходить земельна ділянка площею 5,1606 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, Вчорайшенська сільська рада, цільове призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1825284400:08:000:0153.

4.9 Пунктом 3 договору визначено, що його укладення припиняє право спільної сумісної власності між співвласниками.

4.10 Проєкт землеустрою про поділ земельної ділянки суду не наданий.

4.11 06.04.2021 проведено відповідну державну реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки.

4.12 Листом від 05.06.2024 № 50-90-2939вих-24 Бердичівська окружна прокуратура повідомила раду, що вказаними особами вимоги земельного законодавства при отриманні земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Також прокурор просив повідомити про вжиті радою заходи із цього питання, а в разі невжиття відповідних заходів до усунення вищезазначених порушень окружна прокуратура з метою захисту порушених інтересів держави звертатиметься до суду.

4.13 Листом від 17.06.2024 № 618 рада у відповідь на цей лист повідомила, що не визнає наявність будь-яких порушень при прийняті радою спірного рішення та не вбачає законних підстав для витребування спірної земельної ділянки.

4.14 Листом від 03.07.2024 № 50-90-3459вих-24 Бердичівська окружна прокуратура повідомила орган місцевого самоврядування про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі ради про витребування спірних земельних ділянок. Вчорайшенська сільська рада на такий лист не відреагувала.

4.15 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.16 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.17 Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рада, приймаючи спірне рішення, діяла в межах своїх повноважень і докази у справі не дозволяють дійти висновку про порушення частини 1, 2 статті 89, частини 6, 7 статті 118, пункту "а" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України.

4.18 Суд зазначив, що прокурор, стверджуючи про неврахування належного для отримання розміру земельної ділянки, жодним чином не обґрунтовує, яким є належний розмір земельної частки (паю), який визначається як середній по цих підприємствах, відповідно - стверджуване порушення не доведено конкретними фактами. При цьому на час прийняття спірного рішення не відбулося ні зміни її цільового призначення, ні формування нових земельних ділянок, а тому суд вважав необґрунтованими доводи прокурора про необхідність розроблення нової технічної документації при передачі спірної земельної ділянки.

4.19 Вказав суд також і про те, що прокурор у позові не навів, а суд першої інстанції не встановив обставин, які свідчили би про недобросовісні дії цих фізичних осіб і оскаржене рішення суду не містить мотивів про таке.

4.20 Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, викладених у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, тобто є нерелевантними.

4.21 У справі № 409/1959/15-ц вирішувалося питання поділу майна подружжя та спадкування частини майна, і Верховний Суд, відповідно, зазначив, що майно, набуте у шлюбі одним з подружжя в порядку безоплатної приватизації в особисту приватну власність є власністю того з подружжя, хто це майно набув і не є спільною сумісною власністю.

4.22 У справі № 924/233/18 Верховний Суд постаново від 25.06.2020 направив справу на новий розгляд у зв`язку з тим, що наявність дефектів первинних документів не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову та не позбавляє сторони можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

4.23 У справі № 904/5726/19 вирішувалося питання про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу. У постанові від 15.06.2021 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia "суд знає закони".

4.24 У справі № 466/8649/16-ц вирішувалося питання щодо витребування та повернення нежитлового приміщення, що є власністю територіальної громади, у зв`язку з незаконною реєстрацією права власності на підставі рішення третейського суду за третьою особою, а згодом за безвідплатним правочином передано у власність відповідачу. У постанові від 09.11.2021 Велика Палата Верховного Суду з урахуванням встановлених обставин справи зазначила, що власник на підставі статті 387 Цивільного кодексу України має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

4.25 У справі № 367/2022/15-ц вирішувалося питання щодо витребування земельних ділянок рекреаційного призначення із незаконного володіння відповідачів. У постанові від 29.05.2019 Велика Палата Верховного Суду серед іншого виснувала про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

4.26 При цьому щодо справ № 904/5726/19, № 466/8649/16-ц та № 367/2022/15-ц колегія суддів зазначає, що у справі, котра розглядається, суд апеляційної інстанції не встановив на підставі наявних у справі доказів порушень ради при передачі спірної земельної ділянки та недобросовісних дій осіб, котрі отримали її у спільну сумісну власність, а тому застосування норм права у цьому випадку залежало від різних фактичних обставин цих справ, які мають юридичне значення.

4.27 Також прокурор посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, однак не наводить у касаційній скарзі відповідних висновків та обґрунтувань, у чому полягає неврахування судом апеляційної інстанції таких висновків, що з урахуванням положень частини 1 статті 300 ГПК України (перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі) не надає суду касаційної інстанції здійснити касаційний перегляд у цій частині доводів прокурора.

4.28 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 ГПК України).

4.29 При цьому положеннями п.1 ч.3 статті 310 ГПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

4.30 Отже, якщо підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 вказаного Кодексу визнані не обґрунтованими, то у скаржника не виникає права на перегляд у касаційному порядку судового рішення з підстав порушення судом норм процесуального права, за таких обставин перегляд судового рішення у касаційному порядку є неможливим.

4.31 Враховуючи викладене, доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду не підтвердилися. За таких обставин касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.32 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 906/771/24 за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач