Постанова

від 22.05.2025 по справі 922/3911/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м. Харків Справа №922/3911/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників учасників справи:

від апелянта Яковенко О.Г.,

інші учасники провадження не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-фінанс» (вх.№639Х від 19.03.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/3911/23 (м. Харків, суддя Ольшанченко В.І., повне судове рішення складено 10.03.2025) за заявою ТОВ «Гарант-фінанс» від 10.02.2025 (вх.№4985 від 25.02.2025) про заміну сторони її правонаступником у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС ТЕХБУД», м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства «Балцем», м. Балаклія, Харківська область,

про стягнення 7 465 521,85 грн, -

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс»

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 по справі №922/3911/23 в позові відмовлено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства «БАЛЦЕМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» заборгованість за договором №12-02/21 про надання послуг спецтехнікою від 05.01.2021 у сумі 3556000,00 грн, штраф у сумі 711200,00 грн, інфляційні втрати у сумі 616577,42 грн, 15% річних у сумі 504519,45 грн та судовий збір у сумі 80823,86 грн.

01.03.2024 на примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Харківської області виданий наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-фінанс» (надалі - заявник) надало Господарському суду Харківської області заяву про заміну сторони її правонаступником, в якій просить замінити сторону стягувача у наказі Господарського суду Харківської області від 01.03.2024 з ТОВ «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 32) на ТОВ «Гарант-фінанс» (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, 44-А, оф. 740. Код ЄДРПОУ 45910570) в порядку передбаченому ст. 334 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант-фінанс» у задоволенні заяви ТОВ «Гарант-фінанс» від 10.02.2025 (вх.№4985 від 25.02.2025) про заміну сторони її правонаступником.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-фінанс» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 по справі №922/3911/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ФІНАНС» (вх.№4985 від 25.02.2025) про заміну сторони стягувача у Наказі Господарського суду Харківської області від 01.03.2024 №922/3911/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ФІНАНС» в порядку передбаченому ч. 5 ст. 334 ГПК України задовольнити; замінити сторону стягувача у Наказі Господарського суду Харківської області від 01.03.2024 №922/3911/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ФІНАНС» в порядку передбаченому ч. 5 ст. 334 ГПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю ««Гарант-Фінанс» зазначає, що у своїй заяві останнє посилалося на положення ч. 5 ст. 334 ГПУ України, яким передбачено можливість заміни сторони боржника або стягувача правонаступником у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Таку можливість також неодноразово підтверджено Верховним Судом, зокрема у постанові від 08.02.2022 у справі №2-7763/10. Окрім того, скаржник звертає увагу, що посилання на вказане положення міститься і в самому оскаржуваному рішенні. Проте, на думку апелянта, з невідомих причин, судом було зазначено про те, що заявником «не надано письмового правового обґрунтування з посиланням на норму права, яка передбачає заміну сторони у виконавчому документі», що є непослідовним. У зв`язку із викладеним товариство фактично маючи матеріальне право на стягнення заборгованості позбавлено можливості звернути судове рішення до виконання у зв`язку з відсутністю процесуального статусу. Апелянт також вказує, що без заміни сторони у виконавчому документі правонаступник фактично позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 для розгляду справи №922/3911/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Сгара Е.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-фінанс» (вх.№639Х від 19.03.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/3911/23. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3911/23.

26.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3911/23 (вх.№3891).

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 у зв`язку з відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №922/3911/23 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-фінанс» (вх.№639Х від 19.03.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/3911/23 до розгляду на « 08» травня 2025 р. о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від Приватного акціонерного товариства «Балцем» надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№5703 від 07.05.2025) за змістом яких останній не заперечує проти заміни стягувача в наказі та підтверджує свою обізнаність про перехід права вимоги за Договором №12-02/21 про надання послуг спецтехнікою від 05.01.2021 до ТОВ «Гарант-фінанс». Також боржник надає пояснення щодо суми боргу, визначеної в Договорі про відступлення від 02.12.2024 з урахуванням Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.09.2024, та просить долучити до матеріалів справи вказану Угоду від 24.09.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 оголошено перерву у розгляді справи №922/3911/23 до « 22» травня 2025 р. о 09:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 22.05.2025 ПрАТ «Балцем», ТОВ «Експрес Техбуд», ТОВ «ФК Укртехфінанс» не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали про призначення судового засідання до їх електронних кабінетів в системі «Електронний Суд».

Ураховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у даному судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «Гарант-фінанс» про заміну сторони стягувача у наказі.

Розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства «Балцем» про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.09.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Балцем» у прохальній частині пояснень на апеляційну скаргу (вх.№5703 від 07.05.2025), просить долучити до матеріалів справи №922/3911/23 копію Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.09.2024. Водночас, товариством не надано жодних обґрунтувань винятковості випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також не надано відповідних доказів щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Колегія суддів зазначає, що відсутність відповідних обґрунтувань подання нових доказів на стадії апеляційного провадження, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України.

Також суд вказує, що за змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст.14 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (п.8.2 постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Суд звертає увагу, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Так, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що заявником клопотання взагалі не зазначено про неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього та винятковість даного випадку для прийняття нових доказів на стадії апеляційного розгляду.

У разі відсутності доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції, апеляційний суд залишає такі докази поза увагою та не приймає їх до розгляду.

Аналогічні висновки знайшли своє відображення у сталій практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 23.01.2020 у справі №910/16322/18, від 22.01.2020 у справі №915/99/19, від 14.01.2020 у справі №910/5280/19, від 24.12.2019 у справі №902/377/19.

З урахуванням викладеного, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття до розгляду доданих ПрАТ «Балцем» доказів та їх врахування при перегляді оскаржуваної ухвали.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 по справі №922/3911/23 в позові відмовлено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства «БАЛЦЕМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» заборгованість за договором №12-02/21 про надання послуг спецтехнікою від 05.01.2021 у сумі 3556000,00 грн, штраф у сумі 711200,00 грн, інфляційні втрати у сумі 616577,42 грн, 15% річних у сумі 504519,45 грн та судовий збір у сумі 80823,86 грн.

01.03.2024 на примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Харківської області від 29.01.2024 виданий наказ на стягнення з Приватного акціонерного товариства «Балцем» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» заборгованості за договором №12-02/21 про надання послуг спецтехнікою від 05.01.2021 у сумі 3556000,00 грн, штраф у сумі 711200,00 грн, інфляційні втрати у сумі 616577,42 грн, 15% річних у сумі 504519,45 грн та судовий збір у сумі 80823,86 грн.

Стягувачем за вказаним наказом є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» (код ЄДРПОУ 39618812). Боржником - Приватне акціонерне товариство «Балцем» (код ЄДРПОУ 00293060).

27.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС» (новий кредитор) укладений договір відступлення права вимоги (надалі договір №1), за яким первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за договором про надання послуг (№12-02/21 про надання послуг спецтехнікою від 05.01.2021), а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону в договорі про надання послуг та приймає на себе всі його права та обов`язки за договором надання послуг. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України у виконавчому провадженні, пов`язаному з правом вимоги (п. 2.1).

Відповідно до п. 3.1 договору №1 вартість прав вимоги за договором становить 1000,00 грн.

Згідно з п. 3.2 вищевказаного договору новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги, вказану у п. 3.1 договору, шляхом переказу коштів на рахунок первісного кредитора до 30.12.2024.

Додатком №1 до договору про відступлення права вимоги від 27.09.2024 - Розрахунком заборгованості, визначена сума заборгованості Приватного акціонерного товариства «Балцем» у розмірі 5323120,73 грн.

27.09.2024 за актом приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 27.09.2024 первісний кредитор передав новому кредитору договір №12-02/21 про надання послуг спеціалізованою технікою від 05.01.2021, документи судового та виконавчого провадження.

07.10.2024 Приватне акціонерне товариство «Балцем» отримало повідомлення №90/1 від 27.09.2024 про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» прав вимоги за договором №12-02/21 про надання послуг спеціалізованою технікою від 05.01.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС».

Платіжною інструкцією №728 від 30.09.2024 ТОВ «ФК «УКРТЕХФІНАНС» перерахувало ТОВ «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» 1000,00 грн в оплату за відступлення права вимоги за договором відступлення права вимоги від 27.09.2024.

02.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ФІНАНС» (новий кредитор) укладено Договір №02-12/24 відступлення права вимоги (надалі договір №2).

Відповідно до п. 2.1 договору №2, в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за договором про надання послуг (договір № 12-02/21 про надання послуг спецтехнікою від 05.01.2021), а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону в договору про надання послуг та приймає на себе всі його права та обов`язки за договором про надання послуг. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України у виконавчому провадженні, пов`язаному з правом вимоги.

Згідно з п. 3.1 договору №2 вартість прав вимоги за договором становить 2000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаного договору новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги, вказану у п. 3.1 договору, шляхом переказу коштів на рахунок первісного кредитора до 30.12.2024.

Додатком №1 до договору про відступлення права вимоги від 02.12.2024 - Розрахунком заборгованості, визначена сума заборгованості Приватного акціонерного товариства «Балцем» у розмірі 5323120,73 грн.

02.12.2024 за актом приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 02.12.2024 первісний кредитор передав новому кредитору договір №12-02/21 про надання послуг спеціалізованою технікою від 05.01.2021, документи судового та виконавчого провадження.

16.12.2024 Приватне акціонерне товариство «Балцем» отримало повідомлення №П-031224 від 03.12.2024 про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС» прав вимоги за договором №12-02/21 про надання послуг спеціалізованою технікою від 05.01.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-ФІНАНС».

Платіжною інструкцією №2 від 13.12.2024 ТОВ «ГАРАНТ-ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ФК «УКРТЕХФІНАНС» 2000,00 грн в оплату за відступлення права вимоги за договором відступлення права вимоги від 02.12.2024.

З огляду на вказані обставини, ТОВ «Гарант-Фінанс» вважає себе правонаступником за вимогами до боржника та заінтересованою особою в розумінні ст.334 ГПК України, що стало підставою для звернення до суду із заявою про заміну сторони стягувача в наказі.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановив, що до нового кредитора - ТОВ «ГАРАНТ-ФІНАНС» перейшло право вимоги за договором №12-02/21 про надання послуг спеціалізованою технікою від 05.01.2021 в обсязі 5323120,73 грн, проте з чого складається ця сума у розрахунку не вказано. Крім того, договором №12-02/21 про надання послуг спецтехнікою від 05.01.2021 не передбачено прав на стягнення з Приватного акціонерного товариства «БАЛЦЕМ» судового збору у сумі 80823,86 грн, присудженого за судовим рішенням від 29.01.2024 по справі №922/3911/23. Суд вказав, що зі змісту законодавчих норм убачається, що заміна сторони може відбуватися внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а не за судовим рішенням. Діючим законодавством не передбачено можливості заміни сторони у виконавчому документі (наказі), як то просить заявник. Отже, суд дійшов висновку, що не можна передати право вимоги за судовим рішенням або виконавчим документом, оскільки судове рішення містить суми, не передбачені правочином, зокрема, судовий збір. Суд констатував, що заявником не надано письмового правового обґрунтування з посиланням на норму права, яка передбачає заміну сторони у виконавчому документі. Виходячи з вищевикладеного, місцевий господарський суд вважав за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант-фінанс» у заміні сторони стягувача у наказі Господарського суду Харківської області від 01.03.2024 з ТОВ «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» на ТОВ «Гарант-фінанс» в порядку передбаченому ст. 334 ГПК України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону «Про виконавче провадження»).

У рішенні у справі «Янголенко проти України» від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі №917/1339/16.

Згідно з частинами 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, а право звернення з заявою про заміну сторони її правонаступником надано, зокрема, заінтересованій особі.

Імперативними приписами частини 5 статті 334 ГПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що юридична особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Отже, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №905/2084/14-908/4066/14).

У постанові від 25.06.2019 у справі №910/10031/13 та від 18.01.2022 у справі №34/425 Велика Палата Верховного Суду також наголосила на тому, що під початком стадії виконавчого провадження потрібно мати на увазі відповідну стадію судового провадження, а не безпосередньо виконавче провадження як юридичний процес.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17, стаття 52 ГПК України вміщена до розділу І «Загальні положення» глави 4 «Учасники судового процесу» цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 ГПК України розташована в розділі V «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах», що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 ГПК України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.

У даному випадку на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/3911/23 видано Наказ від 01.03.2024. ТОВ «Гарант-Фінанс», як заінтересована особа, з посиланням на правонаступництво внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги, просить замінити стягувача у вказаному наказі. Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження за наказом від 01.03.2024 по справі, а тому, з урахуванням вищенаведених правових висновків, звернення ТОВ «Гарант-Фінанс» із заявою у справі №922/3911/23 саме про заміну сторони у наказі на підставі ч.5 ст.336 ГПК України є правомірним.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Колегія суддів наголошує, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Гарант-фінанс», зазначаючи про наявність підстав для заміни стягувача у наказі, посилався на наявність Договору №02-12/24 відступлення права вимоги від 02.12.2024 (далі Договір).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд зазначає, що заміна сторони матеріального правовідношення врегульована, зокрема, положеннями статей 512-514 Цивільного кодексу України, якими передбачена заміна кредитора у зобов`язанні в разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов вказаного Договору в порядку та на умовах визначених Договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому Права вимоги за договором про надання послуг (№12-02/21 про надання послуг спецтехнікою від 05.01.2021), а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону в договорі про надання послуг та приймає на себе всі його права та обов`язки за договором надання послуг.

При цьому, відповідно до визначення термінів наведених у розділі І Договору, «Права вимоги» - право грошової вимоги Первісного кредитора до Боржника за Договором №12-02/21 про надання послуг спеціалізованою технікою щодо погашення заборгованості за Договором. Розрахунок заборгованості Боржника за Договором №12-02/21 про надання послуг спеціалізованою технікою станом на дату укладання Договору (грошовий еквівалент Прав Вимоги) міститься в Додатку №1 до Договору.

Додатком №1 до Договору №02-12/24 відступлення права вимоги від 02.12.2024 визначено Розрахунок заборгованості за Договором №12-02-21 про надання послуг спеціалізованою технікою від 05.01.2021, за яким сторони здійснили розрахунок за Договором №12-02/21 та засвідчили, що станом на 02.12.2024 дату укладення Договору №02-12/24 про відступлення права вимоги від 02.12.2024, загальна сума заборгованості боржника перед первісним кредитором становить 5 323 120,73 грн.

Додані до заяви документи не містять інформації з чого складається вказана сума відступлених прав вимог у розмірі 5 323 120,73 грн, на що слушно вказав суд першої інстанції.

Водночас, як вбачається із Наказу від 01.03.2024 у справі №922/3911/23, в якому заявник просить замінити стягувача, визначено наступні суми до стягнення: заборгованість за договором №12-02/21 про надання послуг спецтехнікою від 05.01.2021 у сумі 3556000,00 грн, штраф у сумі 711200,00 грн, інфляційні втрати в сумі 616577,42 грн, 15% річних у сумі 504519,45 (що разом становить 5 388 296,87 грн), а також судовий збір у сумі 80823,86 грн.

Таким чином, у суду відсутня можливість встановити в яких саме частинах та на які суми відбулося відступлення права вимоги за Договором №12-02-21 про надання послуг спеціалізованою технікою від 05.01.2021. Відповіді обставини не вбачаються і з пояснень заявника, поданих до суду першої інстанції.

Згідно частин першої, другої, третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Сама по собі обізнаність боржника із відступленням прав вимоги за спірними правовідносинами та його погодження із поданою заявою про заміну стягувача, відсутність заперечень інших учасників провадження, не позбавляє суд від обов`язку дослідження, оцінки та встановлення обсягу прав та обов`язків, які перейшли до правонаступника у спірних правовідносинах, а заявника від доказування відповідних обставин.

З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 25.06.2019 у справі №910/10031/13 та від 18.01.2022 у справі №34/425, від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 та від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10, колегія суддів зазначає, що у вирішенні питання заміни сторони її правонаступником (як на будь-якій стадії судового процесу, так і на будь-якій стадії виконання судового рішення) у кожному конкретному випадку здійснюється судом, шляхом дослідження та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви. У вирішенні питання процесуального правонаступництва у порядку статей 512, 514 ЦК України, суд у кожному конкретному випадку надає оцінку правочину, зокрема, у контексті встановлення обставин щодо обсягу прав та умови переданих за ним прав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням суду першої інстанції у даній справі, на виконання якого видано наказ від 01.03.2024, передбачено також стягнення 80823,86 грн судового збору.

Із вищенаведених фактичних обставин справи та умов Договору вбачається, що відступлено право вимоги саме за Договором №12-02/21 про надання послуг спеціалізованою технікою, а не за рішенням Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/3911/23.

Сплата зазначеної суми судового збору не є зобов`язанням в розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів враховує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Разом з цим, з огляду на неподання заявником жодних доказів щодо складових відступленої суми за Договором у розмірі 5 323 120,73 грн, суд позбавлений можливості встановити входження/невходження зазначеної суми судового збору до відступлених прав вимоги, і у зв`язку з цим зробити висновок про правомірність/неправомірність заміни стягувача у наказі.

Стосовно доводів апелянта про те, що без заміни сторони у виконавчому документі правонаступник фактично позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає, що відповідне забезпечення судом виконання судових рішень кореспондується із обов`язком доведення учасниками провадження наявності підстав для задоволення заяв, поданих на стадії виконання рішення, зокрема, про заміну стягувача в наказі, та підтвердження таких обставин належними та допустимими доказами.

Колегія суддів зазначає, що заявник не позбавлений можливості повторного подання заяви про заміну стягувача у наказі у порядку, встановленому чинним законодавством з дотриманням вимог ст.74,76-80 ГПК України.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції у справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-фінанс» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/3911/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 26.05.2025.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук