Ухвала

від 27.05.2025 по справі 240/18119/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 травня 2025 року

м. Київ

справа № 240/18119/24

адміністративне провадження № К/990/19591/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі №240/18119/24 за позовом Виконувача обов`язків керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт, -

УСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:

- припинити право ОСОБА_1 на виконання будівельних робіт з реконструкції торгівельного павільйону під приміщення побутового обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 , що набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ЖТ051240507484 від 15.05.2024.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі №240/18119/24, відмовлено у задоволенні позову.

07.05.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі №240/18119/24, позов залишити без розгляду.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме що суди попередніх інстанцій в оскаржуваному рішенні застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/546/19, постановах Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №620/278/23, від 13.02.2019 у справі №826/13768/16.

Суд не бере до уваги покликання скаржника на висновки Верховного Суду у вищевикладених постановах з огляду на те, що правовідносини вищезазначених справ не є подібними до правовідносин у справі №240/18119/24 та ухвалені за абсолютно інших обставин справи.

Колегія суддів підкреслює, що виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на який у касаційній скарзі посилається скаржник, обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.

Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Однак, у цілому у касаційній скарзі лише викладено обставини, які стали підставою для прийняття спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставами касаційного оскарження судових рішень - пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі №240/18119/24 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду з підстав і у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Суддя В.М. Бевзенко