Постанова від 07.05.2025 по справі 902/111/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 902/111/24

провадження № 12-10гс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Ткача І. В.,

суддівБанаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.,Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С. В.,

представників учасників справи:

прокурора - Кондратюка Д. А.,

позивача - Страшка О. В.,

відповідача 1 - Чернілевської Р. В.,

відповідача 2 - не з`явилися,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постановуПівнічно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 (головуючий суддя Олексюк Г. Є., судді Гудак А. В., Мельник О. В.)

за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр»,

2) Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про розірвання договору тимчасового користування та зобов`язання повернути лісову ділянку.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації (далі ? позивач, Вінницька ОВА) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» (далі - відповідач 1, ТОВ «Вольєр») та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - відповідач 2, ДП «Ліси України»), у якому просив:

? розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 (далі - договір від 06.12.2019), укладений між ТОВ «Вольєр» та Державним підприємством «Дашівське досвідне лісомисливське господарство» (далі - ДП «Дашівське ДЛМГ») (правонаступником якого є ДП «Ліси України»);

? зобов`язати ТОВ «Вольєр» повернути лісову ділянку загальною площею 3,4 га, що розташована у кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, на території Іллінецької міської ради Вінницького району розпоряднику земельної ділянки ? Вінницькій обласній державній (військовій) адміністрації за актом приймання-передачі.

2. Прокурор обґрунтовував пред`явлений позов тим, що ТОВ «Вольєр» порушило умови договору від 06.12.2019, на земельній ділянці здійснило капітальну забудову двоповерхової будівлі готельного типу та інших споруд комерційного призначення для здійснення господарської діяльності попри те, що право користувача у встановленому порядку зводити тимчасові будівлі та споруди, паркани, інші споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, могло бути реалізоване ним лише за погодженням з постійним користувачем лісової ділянки ? ДП «Дашівське ДЛМГ». Проте постійний лісокористувач не надавав згоду орендарю на здійснення забудови та огородження ділянки парканом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації (далі - Вінницька ОДА) від 04.12.2019 № 934 виділено ТОВ «Вольєр» у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку площею 3,4 га квартал 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що перебувають у постійному користуванні ДП «Дашівське ДЛМГ», розташовану на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади.

4. Зазначене розпорядження видане на підставі звернення ТОВ «Вольєр» від 02.09.2019 № 02/09, за погодженням Державного агентства лісових ресурсів України від 12.09.2019 з вимогою неухильного додержання норм і вимог щодо використання корисних властивостей лісів, визначених Правилами використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 № 502, з урахуванням акта обстеження лісових площ, заявлених до надання у довгострокове тимчасове користування від 03.09.2019, та висновку Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 18.09.2019 про надання погодження на виділення в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки.

5. На підставі розпорядження Вінницької ОДА від 04.12.2019 № 934 ДП «Дашівське ДЛМГ» та ТОВ «Вольєр» підписали договір від 06.12.2019. Того ж дня сторони склали акт приймання-передачі лісової ділянки.

6. На виконання договору від 06.12.2019 ДП «Дашівське ДЛМГ» виділило, а ТОВ «Вольєр» прийняло у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних цілей. У користування виділено лісову ділянку загальною площею 3,4 га, квартал 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що перебувають у постійному користуванні ДП «Дашівське ДЛМГ», розташовану на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади згідно з планом-схемою.

7. Відповідно до пункту 3 договору на момент передачі користування на лісовій ділянці немає розташованих на ній будь-яких об`єктів.

8. Пунктом 22 договору визначено право ТОВ «Вольєр», зокрема, здійснювати господарську діяльність у межах виділеної лісової ділянки з дотриманням умов цього договору та законодавства; за погодженням з ДП «Дашівське ДЛМГ» в установленому порядку зводити тимчасові паркани, будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, не забороненої чинним законодавством України та відповідно до цільового призначення лісової ділянки.

9. У пункті 23 договору передбачені обов`язки ТОВ «Вольєр», зокрема, товариство зобов`язалося здійснювати використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим договором та законодавством.

10. Сторони уклали договір строком на 49 років, з 06.12.2019 до 08.12.2068 включно (пункт 24 договору).

11. Дія договору припиняється, зокрема, у випадку: використання ТОВ «Вольєр» відповідної земельної ділянки не за цільовим призначенням; проведення ТОВ «Вольєр» будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди ДП «Дашівське ДЛМГ» (пункт 29 договору).

12. У 2021 році ДП «Дашівське ДЛМГ» провело обстеження лісової ділянки, переданої у довгострокове тимчасове користування ТОВ «Вольєр».

13. Під час обстеження встановлено, що лісова ділянка по периметру огороджена парканом та використовується не за цільовим призначенням.

14. Також актом від 10.05.2021, складеним за наслідками обстеження лісової ділянки, встановлено, що на лісовій ділянці розташовані будівлі та споруди, а саме: альтанка дерев`яна № 1 площею забудови ? 77,4 м кв.; альтанка дерев`яна № 2 площею забудови - 48 м кв.; альтанка дерев`яна № 3 площею забудови ? 72,7 м кв.; альтанка дерев`яна № 4 площею забудови - 19 м кв.; альтанка дерев`яна № 5 площею забудови ? 173,2 м кв.; альтанка дерев`яна № 6 площею забудови ? 87,57 м кв.; баня площею забудови - 116 м кв.; готель 2 поверхи площею забудови ? 282,6 м кв.; казковий будиночок площею забудови ? 6,7 м кв.; кладка площею забудови ? 30,6 м кв.; забетонований майданчик з гойдалкою № 1 площею забудови ? 4,9 м кв.; забетонований майданчик з гойдалкою № 2 площею забудови ? 4,9 м кв.; забетонований майданчик з гойдалкою № 3 площею забудови ? 4,9 м кв.; вбиральня № 1 площею забудови ? 2,1 м кв.; вбиральня № 2 площею забудови ? 7,4 м кв.; вбиральня № 3 площею забудови ? 3,78 м кв.; підсобне приміщення № 1 площею забудови ? 22,47 м кв.; підсобне приміщення № 2 площею забудови ? 27,8 м кв.; фундамент закладений на площі ? 18,36 м кв.

15. Листом від 31.10.2022 № 251 у відповідь на лист від 05.10.2022

№ 12-466 вих-22 ДП «Дашівське ДЛМГ» повідомило Вінницьку обласну прокуратуру про те, що між ним та ТОВ «Вольєр» укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 року стосовно лісової ділянки площею 3,4 га, що розташована у виділах 5, 6, 9, 10 кварталу 32. Зазначена ділянка огороджена парканом та містить забудови. Державне підприємство не надавало користувачу згоди на здійснення забудови та огородження парканом.

16. Водночас пунктом 22 договору від 06.12.2019 передбачено право користувача в установленому порядку зводити тимчасові будівлі та споруди, паркани, інші споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, за погодженням з ДП «Дашівське ДЛМГ».

17. За змістом пояснень керівника ДП «Дашівське ДЛМГ», погодження щодо зведення будівель та споруд на лісовій ділянці та встановлення паркану державне підприємство не надавало.

18. Відсутність згоди на забудову спірної земельної ділянки та огородження її парканом підтверджується листами ДП «Дашівське ДЛМГ» від 31.10.2022 та Філії «Дашівське ДЛМГ» ДП «Ліси України» від 09.01.2024.

19. Під час досудового розслідування кримінального провадження № 62021240040000202 від 01.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, встановлено порушення ТОВ «Вольєр» вимог земельного, лісового законодавства та умов договору від 06.12.2019.

20. Спеціаліст Вінницького науково-дослідного та проєктного інституту землеустрою здійснив огляд земельних ділянок. Результат проведених геодезичних робіт відображений у графічних матеріалах, відповідно до яких ТОВ «Вольєр» на спірній ділянці здійснило капітальну забудову 2-поверхової будівлі готельного типу та інших споруд комерційного призначення для здійснення господарської діяльності.

21. Під час огляду встановлено, що на території Дашівського лісництва ДП «Дашівське ДЛМГ» у кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394 фактично проведені будівельні роботи з нового будівництва, а саме: в 10 виділі на південь виявлено одноповерховий дерев`яний будиночок на дерев`яних стовпах, які частково розташовані у водоймі, що розділяє 9, 10 виділи з 5, 6 виділами 32 кварталу; далі на південь знову будинок зі зрубу, оточений бетонним майданчиком і східцями до водойми; на південному заході 2-поверховий будинок, оточений майданчиком з тротуарної плитки зі східцями до водойми; на півдні території розташований ігровий розважальний майданчик та 2 будинки на дерев`яних стовпах; далі на південний захід виявлено будинок з причалом.

22. Згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз від 31.10.2023 щодо будівництва на лісовій ділянці (квартал 32, виділи 5, 6, 9, 10) Дашівського лісництва ДП «Дашівське ДЛМГ» встановлено, що на території Дашівського лісництва Вінницької області загальною площею 3,4 га у кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10, на земельній ділянці з кадастровим

номером 0521281200:01:000:0394 фактично проведені будівельні роботи з нового будівництва.

23. Майнові об`єкти, що розташовані на території спірної ділянки, можливо віднести до об`єктів нерухомого майна з незначними наслідками ? СС1 з кодом 1212 «Інші будівлі для тимчасового проживання» (табори відпочинку, будинки відпочинку та інші будівлі для тимчасового проживання).

Стислий виклад рішення суду першої інстанції

24. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 позов задоволено повністю:

? розірвано договір від 06.12.2019, укладений між ДП «Дашівське ДЛМГ» та ТОВ «Вольєр»;

? зобов`язано ТОВ «Вольєр» повернути лісову ділянку загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10, Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній державній (військовій) адміністрації за актом приймання-передачі.

25. З урахуванням встановлених обставин справи, наявних у матеріалах справи документів, пояснень прокурора та представників сторін суд першої інстанції визнав доведеним факт зведення ТОВ «Вольєр» майнових об`єктів, що розташовані на території спірної ділянки, та зазначив, що відповідач 1 не надав належних доказів згоди відповідача 2 на здійснення користувачем забудов та огородження використовуваної ділянки парканом.

26. Із сукупного аналізу зазначених умов та положень договору суд першої інстанції дійшов висновку, що така згода мала бути письмовою та оформленою належним чином. Обізнаність та мовчазна згода ДП «Дашівське ДЛМГ» зі зведенням споруд не вказує на наявність такого погодження.

27. За умовами договору проведення ТОВ «Вольєр» будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди ДП «Дашівське ДЛМГ» має наслідком припинення його дії.

28. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність обставин щодо того, що надана відповідачу 1 лісова ділянка у довгострокове тимчасове користування для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей використовується не за призначенням, шляхом спорудження майнових об`єктів за відсутності дозволу постійного землекористувача.

29. Порушення лісового законодавства, допущене ТОВ «Вольєр», суд першої інстанції визнав істотним порушенням умов договору від 06.12.2019, наслідком чого відповідно до статей 611, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 22 Лісового кодексу України (далі ? ЛК України) є розірвання згаданого договору.

30. Внаслідок розірвання договору від 06.12.2019 у ТОВ «Вольєр» виник обов`язок повернути лісову ділянку позивачу як власнику.

31. До того ж, суд дійшов висновку, що прокурор правильно визначив Вінницьку ОВА позивачем.

Стислий виклад постанови суду апеляційної інстанції

32. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 13.11.2024 рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 скасував. Прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.

33. Постанова апеляційного суду мотивована таким.

34. Прокурор обрав неефективний спосіб захисту прав, оскільки не заявив позовної вимоги про знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, в той час як відповідач заперечує факт будівництва ним на земельній ділянці, а тому задоволення позову про розірвання спірного договору та зобов`язання повернути земельну ділянку у власність держави без знесення нерухомого майна не приведе до повного відновлення порушених прав Вінницької ОВА.

35. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що задоволення позову в частині повернення земельної ділянки без заявлення позовної вимоги про знесення будівель та споруд, які на ній розташовані, приведе до фактичного безпідставного володіння власником земельної ділянки самочинно побудованими об`єктами нерухомого майна.

36. Північно-західний апеляційний господарський суд вказав, що в зазначеному випадку залишається невизначеною доля самочинного будівництва. Земельна ділянка не може бути повернута у придатному стані без вимоги про знесення самочинного будівництва.

37. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

38. Не погодившись із постановою судів попередніх інстанцій, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу

39. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури зазначає про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 15, 16, 391 ЦК України, статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо способу захисту цивільних прав держави в особі Вінницької ОВА, відсутній висновок Верховного Суду щодо обов`язкового застосування статті 376 ЦК України у сфері правовідносин довгострокового тимчасового користування лісами, у разі порушення умов договору довгострокового тимчасового користування лісами в частині розміщення будівель та споруд на наданій лісовій ділянці за відсутності дозволу постійного лісокористувача, а також апеляційний суд не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21.

Позиція інших учасників процесу

40. ТОВ «Вольєр» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 року - без змін.

41. За змістом наведеного відзиву, ТОВ «Вольєр» заперечує проти доводів касаційної скарги, вказуючи на те, що скаржник безпідставно заперечує проти висновку апеляційного суду про те, що розірвання договору та повернення лісової ділянки у власність держави без знесення нерухомого майна не приведе до повного відновлення порушених прав Вінницької ОВА.

42. Також відповідач 1 вважає необґрунтованими твердження скаржника стосовно того, що суд апеляційної інстанції безпідставно не визнав встановленою обставиною здійснення самовільного будівництва відповідачем ? ТОВ «Вольєр».

43. До того ж, відповідач 1 зазначає, що матеріали справи не містять жодної інформації про те, ким зведені споруди на орендованій ним земельній ділянці, а сукупність публічних доказів спростовує доводи позивача та скаржника про наявність доказів щодо порушення умов договору з боку ТОВ «Вольєр».

44. Від ДП «Ліси України» відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

45. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 18.12.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 902/111/24.

46. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 04.02.2025 передав справу № 902/111/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з необхідністю відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21.

47. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду обґрунтовує необхідність передачі справи наявністю взаємовиключних висновків про можливість пред`явлення вимоги про розірвання договору не стороною правочину в спірних правовідносинах.

48. Так, постановою від 27.06.2023 у справі № 924/1351/20 (924/493/22) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначивши у пунктах 55-58 таке:

«55. Підстави зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

56. Водночас договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга цієї ж статті).

57. Отже, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору домагатися в судовому порядку зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

58. Водночас Хмельницька обласна військова адміністрація (Хмельницька обласна державна адміністрація) від імені держави здійснює повноваження власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні Агрофірми «Проскурів» та передана в користування ТОВ «Саман-Глей» на підставі зазначеного вище договору, втім не є стороною договору тимчасового користування лісами від 17.09.2018.

Ініціювання прокурором позову про розірвання договору в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації ? особи, яка не є стороною договору, суперечить приписам статті 651 ЦК України».

49. Водночас у постанові від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог заступника прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах Львівської обласної державної адміністрації про розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку. Виключив з мотивувальних частин судових рішень посилання на правила частини другої статті 651 ЦК України як на підставу задоволення позову.

50. Суд касаційної інстанції у постанові від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21, зокрема, дійшов висновку про те, що питання про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою безпосередньо стосуються прав та інтересів обласної державної адміністрації, адже до повноважень такої адміністрації належить контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин, забезпечення здійснення заходів з охорони і захисту лісів, повноваження вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Тож, ураховуючи повноваження, якими наділена обласна державна адміністрація у сфері лісових земельних відносин, Верховний Суд дійшов переконання, що Львівська обласна державна адміністрація як розпорядник спірної земельної ділянки вправі звертатися до суду з позовом про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з підстав істотного порушення договору другою стороною.

51. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погодився з таким висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, оскільки він суперечить наведеній вище позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2023 у справі № 924/1351/20 (924/493/22), відповідно до якої безвідносно до повноважень обласної адміністрації у сфері розпорядження лісовими ділянками остання не є стороною оспорюваного правочину, а отже, ініціювання прокурором позову про розірвання договору в інтересах такої особи суперечить приписам статті 651 ЦК України.

52. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19.03.2025 прийняла до розгляду справу № 902/111/24 на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції

53. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

54. З огляду на зазначений припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

55. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом яких підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1), а також, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3).

Щодо правовідносин довгострокового тимчасового користування лісами державної власності

56. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частини друга, третя статті 1 ЛК України).

57. Лісова ділянка - це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України).

58. Частиною першою статті 2 ЛК України визначено, що лісові відносини - це суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

59. Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 ЛК України).

60. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги (частина перша статті 5 ЛК України).

61. Відповідно до частини першої статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

62. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (частини третя, четверта статті 7 ЛК України).

63. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності (частина перша статті 8 ЛК України).

64. Держава відповідно до статті 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

65. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (частина друга статті 8 ЛК України).

66. Згідно із частиною другою статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

67. Відповідно до частини п`ятої статті 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору від 06.12.2019) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

68. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 31 ЛК України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

69. Відповідно до частини першої статті 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

70. Статтею 17 ЛК України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

71. Об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності (частина перша статті 18 ЛК України).

72. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим ? терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим ? терміном до одного року (частина друга статті 18 ЛК України).

73. Довгострокове тимчасове користування лісами ? засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт (частина третя статті 18 ЛК України).

74. Частиною четвертою статті 18 ЛК України визначено, що довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється:

? без вилученняземельних ділянок у постійних користувачів лісами;

? на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень;

? за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

75. Згідно із частиною восьмою статті 18 ЛК України суб`єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

76. Пунктом 4 частини першої статті 67 ЛК України передбачено, в порядку спеціального використання може здійснюватися такий вид використання лісових ресурсів: 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

77. Лісова ділянка може бути виділена одному або кільком тимчасовим лісокористувачам для різних видів використання лісових ресурсів (частина друга статті 68 ЛК України).

78. Пунктом 1.5 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 № 502, передбачено, що використання корисних властивостей лісів на умовах довгострокового тимчасового користування здійснюється на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, який укладається між постійним лісокористувачем або власником лісів, з одного боку, та тимчасовим лісокористувачем, з іншого боку, після прийняття рішення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

79. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.09.2012 № 551 затверджено Примірний договір довгострокового тимчасового користування лісами, за умовами якого стороною, яка може передавати у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку, є як постійний лісокористувач, так і власник лісів.

80. Системний аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що обласні державні адміністрації є органами, уповноваженим здійснювати від імені держави повноваження власника лісової ділянки, вчиняти дії щодо прийняття рішень про передачу лісової ділянки у постійне та тимчасове користування, а також є органами, уповноваженими на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин.

81. Тож обласні державні адміністрації є суб`єктами, які реалізують правомочності власника у правовідносинах тимчасового користування лісами, які перебувають у державній власності, в тому числі, у правовідносинах, які виникають із договорів довгострокового тимчасового користування лісами.

82. Саме до повноважень обласних державних адміністрацій відноситься прийняття рішення про передачу лісової ділянки у користування, визначення інших умов, які є істотними, зокрема, строку, на який така ділянка передається у тимчасове користування, її розміру, а також ставки рентної плати за використання корисних властивостей лісів.

83. Водночас, постійний лісокористувач обсягом таких повноважень не наділений, і його повноваження у процесі виділення земельної ділянки у тимчасове користування зводяться до надання згоди на таке виділення, підписання договору довгострокового тимчасового користування на умовах, визначених розпорядником лісової ділянки, та її передачі тимчасовому лісокористувачу за актом приймання-передачі.

84. Як установили суди попередніх інстанцій, договір від 06.12.2019 укладено на підставі розпорядження Вінницької ОДА від 04.12.2019 № 934, яким виділено ТОВ «Вольєр» у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років лісову ділянку площею 3,4 га Дашівського лісництва ДП «Дашівське ДЛМГ» на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади Іллінецького району для рекреаційних цілей.

85. Підпунктом 2 пункту 1 розпорядження Вінницької ОДА від 04.12.2019 № 934 зобов`язано ТОВ «Вольєр» дотримуватися встановленого режиму використання земель, приступити до використання лісів у строки, встановлені договором, виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом, договором, та виконувати інші обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

86. Пунктом 3 зазначеного розпорядження доручено ДП «Дашівське ДЛМГ» укласти договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з ТОВ «Вольєр».

87. Згідно з актом приймання-передачі об`єкта довгострокового тимчасового користування від 06.12.2019 комісія у складі директора ДП «Дашівське ДЛМГ», лісничого Дашівського лісництва, директора ТОВ «Вольєр» склали цей акт про те, що на підставі розпорядження голови Вінницької ОДА від 04.12.2019 № 934 постійний лісокористувач ДП «Дашівське ДЛМГ» передає, а ТОВ «Вольєр» приймає у довгострокове тимчасове платне користування лісову ділянку площею 3,4 га, яка розташована у кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10, Дашівського лісництва.

88. Наведене свідчить про те, що передумовою виникнення правовідносин довгострокового користування лісовою ділянкою, які виникають із договору від 06.12.2019, є реалізація уповноваженим органом державної влади - Вінницькою ОДА ? своїх повноважень щодо передачі лісової ділянки тимчасовому лісокористувачу, і такі правовідносини зумовлені волевиявленням розпорядника лісової ділянки.

89. Діючи від імені держави як власника лісової ділянки, Вінницька ОДА видала розпорядження від 04.12.2019 № 934, яким доручила ДП «Дашівське ДЛМГ» укласти договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з ТОВ «Вольєр».

90. ДП «Дашівське ДЛМГ» - спеціалізоване державне лісогосподарське підприємство, якому доручено підписати договір, є лише постійним користувачем лісів на землях державної власності, які передані йому для ведення лісового господарства без встановлення строку відповідно до статті 17 ЛК України, та не є суб`єктом, уповноваженим на розпорядження лісами державної власності.

91. Наведене дає підстави для висновку, що особливістю відносин з реалізації державою правомочностей власника лісових земельних ділянок є те, що держава реалізує своє право власності шляхом передання у постійне користування спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, а право розпорядження - наділення відповідних суб`єктів владних повноважень, які діють від імені держави, правом на розпорядження цими ділянками, шляхом прийняття розпорядчих актів.

92. Отже, Вінницька ОДА є суб`єктом правовідносин тимчасового користування лісами державної власності, у тому числі правовідносин, які виникли із договору від 06.12.2019, укладеного на виконання розпорядження від 04.12.2019 № 934, а також є органом, уповноваженим на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин, які виникли на підставі такого договору.

93. Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити, зокрема, Вінницьку обласну військову адміністрацію.

94. У статті 1 зазначеного Указу постановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

95. Отже, Вінницька ОДА набула тимчасового спеціального статусу військової адміністрації, що здійснює свої повноваження з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Щодо підстав припинення правовідносин, які виникають із договору довгострокового тимчасового користування лісами

96. Предметом спору у цій справі є, зокрема, вимога про розірвання договору від 06.12.2019, укладеного між ДП «Дашівське ДЛМГ» і ТОВ «Вольєр».

97. Підставами заявленого позову визначено порушення ТОВ «Вольєр» умов договору від 06.12.2019 шляхом здійснення на земельній ділянці капітальної забудови двоповерхової будівлі готельного та інших споруд комерційного призначення для здійснення господарської діяльності без згоди ДП «Дашівське ДЛМГ», попри те, що це право могло бути реалізоване ним лише за наявності такої згоди.

98. Так, згідно з умовами договору від 06.12.2019 ТОВ «Вольєр» прийняло у платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних цілей.

99. Відповідно до пункту 22 договору від 06.12.2019 ТОВ «Вольєр» зобов`язалося, зокрема, проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим договором та законодавством; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташована лісова ділянка.

100. Суд першої інстанції визнав доведеними обставини щодо того, що надана відповідачу 1 лісова ділянка у довгострокове тимчасове користування для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей використовується не за призначенням, шляхом спорудження майнових об`єктів за відсутності дозволу постійного землекористувача.

101. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що таке порушення вимог договору та лісового законодавства є підставою для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами.

102. Велика Палата Верховного Суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

103. Так, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

104. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).

105. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК України).

106. Розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, що визначені статтею 16 ЦК України, оскільки вимога про розірвання договору спрямована на припинення правовідносин.

107. Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

108. За правилами частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

109. Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

110. У пункті 29 договору від 06.12.2019 сторони погодили, що його дія припиняється, зокрема, у випадку:

? використання ТОВ «Вольєр» відповідної земельної ділянки не за цільовим призначенням;

? проведення ТОВ «Вольєр» будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди ДП «Дашівське ДЛМГ»;

? з інших підстав, визначених законодавством.

111. До того ж, підстави припинення права користування лісами та земельними ділянками лісового призначення визначені положеннями ЛК України та ЗК України відповідно.

112. Частиною другою статті 22 ЛК України передбачено, що право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

113. Відповідно до пунктів 5 та 7 частини першої статті 78 ЛК України право використання лісових ресурсів припиняється в разі: 5) використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; 7) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

114. Згідно з пунктами «г» та «ґ» частини першої статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

115. Пунктом «а» частини першої статті 143 ЗК України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку в разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

116. Оскільки лісова ділянка, надана відповідачу 1 у довгострокове тимчасове користування для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, використовується не за призначенням, шляхом спорудження майнових об`єктів за відсутності дозволу постійного землекористувача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що таке порушення умов договору від 06.12.2019 та лісового законодавства, яке допущене ТОВ «Вольєр», відповідно до пункту 29 згаданого договору, статті 611, статті 651 ЦК України, статей 22, 78 ЛК України, статей 141, 143 ЗК України є підставою для розірвання договору від 06.12.2019.

117. Як зазначалося, Вінницька ОДА (нині - ОВА) є суб`єктом правовідносин тимчасового довгострокового користування лісами, які виникли на підставі договору від 06.12.2019, що свідчить про те, що у тимчасового користувача був обов`язок належним чином використовувати лісову ділянку та дотримуватися інших положень договору і законодавства.

118. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що на обласні державні (під час воєнного стану - військові) адміністрації покладено обов`язок здійснювати контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень та на їх території.

119. Тож, у спірних правовідносинах держава є учасником правовідносин, оскільки саме вона є власником лісової ділянки, переданої у довгострокове тимчасове користування, і саме її повноваження як власника здійснювала Вінницька ОДА, видавши розпорядження про виділення спірної ділянки у користування ТОВ «Вольєр» та доручивши ДП «Дашівське ДЛМГ» укласти договір довгострокового тимчасового користування лісами, фактично від імені держави.

120. З`ясувавши сутність спірних правовідносин, в яких держава є власником спірного майна, а також врахувавши складний механізм управління державним майном, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що вимоги частини другої статті 651 ЦК України про те, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін,не порушено, а прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави, мав право вимагати розірвання договору від 06.12.2019.

121. Велика Палата Верховного Суду зазначені вище висновки зробила з огляду й на те, що жодні формальні міркування не можуть переважати над врахуванням суті і змісту спірних правовідносин.

122. У цій справі питання про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою безпосередньо стосуються прав та інтересів обласної державної (військової) адміністрації як розпорядника лісових земель державної форми власності, адже невиконання умов договору порушує права держави як власника.

123. Отже, Вінницька ОВА має повноваження вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, які виникли із договору тимчасового довгострокового користування лісами, у тому числі вимагати припинення права тимчасового користування лісовою ділянкою шляхом розірвання договору в судовому порядку.

124. Водночас, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені вище порушення лісового законодавства, які допустило ТОВ «Вольєр», є істотним порушенням умов договору від 06.12.2019, наслідком чого є застосування частини другої статті 651 ЦК України.

125. Проте обставини, визначені у пункті 29 договору від 06.12.2019, є узгодженими сторонами правовими підставами для припинення дії договору шляхом розірвання.

126. Тож виявлення факту проведення ТОВ «Вольєр» будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди ДП «Дашівське ДЛМГ» не потребує дослідження питання істотності порушень умов договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, а є обставиною, виникнення якої є самостійною підставою для припинення дії договору і його розірвання судом.

127. Відповідно до частини третьої статті 68 ЛК України землі, що були порушені під час використання лісових ресурсів, приводяться відповідно до вимог законодавства винними в цьому особами за їх рахунок до стану, придатного для використання за призначенням.

128. За умовами договору від 06.12.2019 правовими наслідками припинення його дії є, зокрема, виникнення у ТОВ «Вольєр» обов`язку повернути лісову ділянку у стані, придатному для ведення лісового господарства, та відшкодовувати завдані збитки в порядку, визначеному законом.

129. Обов`язок повернути лісову ділянку та привести її в придатний для подальшого використання за призначенням стан у строки, визначені договором, невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту ? припинення дії договору.

130. Отже, суб`єкти правовідносин можуть врегулювати питання щодо повернення лісової ділянки в придатному для подальшого її використання за призначенням стані в добровільному (позасудовому) порядку на підставі положень договору та приписів законодавства України.

131. У зв`язку із наведеним під час звернення до суду з позовом про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від позивача не вимагається вчинення дій, що передбачені положеннями статті 376 ЦК України, та не є обов`язковим пред`явлення вимоги про знесення самочинного будівництва особою, яка його здійснила, або за її рахунок та/або визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

132. За таких обставин позовна вимога про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами є належним та ефективним способом захисту.

133. Отже, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків про те, що повернення земельної ділянки без заявлення позовної вимоги про знесення будівель та споруд, які на ній розташовані, є неналежним та неефективним способом захисту, оскільки такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні статті 376 ЦК України. У зв`язку із цим постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 підлягає скасуванню.

134. Водночас суд першої інстанції, дійшовши загалом правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору, неправильно застосував норми матеріального права, оскільки помилково вдався до оцінки істотності порушення договору, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанцій підлягає зміні шляхом виключення такої підстави задоволення позову як істотність порушення договору в аспекті частини другої статті 651 ЦК України, оскільки підстави розірвання згаданого договору визначені саме його умовами.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду

135. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства у подібних правовідносинах, навпаки, призводить до стану юридичної невизначеності, суперечливого застосування закону.

136. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

137. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання [постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункти 10.3-10.5)].

138. З огляду на мотиви, викладені в цій постанові, відсутні підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21 щодо права обласних державних (військових) адміністрацій на розірвання договору тимчасового довгострокового користування лісами в судовому порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

139. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

140. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК).

141. За результатами перегляду справи в касаційному порядку встановлено, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права внаслідок чого дійшов помилкових висновків за результатами вирішення спору, а суд першої інстанції дійшовши загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, проте, неправильно застосував норми матеріального права.

142. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури потрібно задовольнити частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Судові витрати

143. Оскільки Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, скасувала постанову суду апеляційної інстанції та лише змінила мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено повністю, залишивши без змін правовий результат вирішення спору по суті, відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, здійснюється за рахунок відповідачів.

Керуючись статтями 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 902/111/24 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 у справі № 902/111/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» (вул. Партизанська, буд. 27, с. Василівка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22727, ідентифікаційний код 43203113) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, буд. 22, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ідентифікаційний код 02910077) 6 056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок)судового збору.

5. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня буд. 22, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ідентифікаційний код 02910077) 6 056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок)судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції у справі № 902/111/24 набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач І. В. ТкачСудді:О. О. Банасько О. В. Кривенда О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний Ж. М. Єленіна О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король Є. А. Усенко С. І. Кравченко Н. В. Шевцова