Постанова

від 26.05.2025 по справі 234/17989/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1953/25 Справа № 234/17989/21 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Дніпро Дніпропетровської області цивільну справу №234/17989/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року, ухваленого у складі судді Бєсєди Г.В., -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2021 року ТОВ «Краматорськтеплоенерго» звернулось до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послугу з постачання теплової енергії.

Позовна заява вмотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 в період часу з 01.03.2014 по 01.08.2021 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та для якої ТОВ «Краматорськтеплоенерго» надавало послуги з постачання теплової енергії. Відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі вносив оплату за отримані послуги з постачання теплової енергії, допустивши виникнення заборгованості в період з 01.03.2014 по 01.08.2021 включно в сумі 52 359,72 грн.

Просило суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

Рішенням Індустріального районногосуду м.Дніпропетровськавід 23жовтня 2024рокупозов ТОВ «Краматорськтеплоенерго» задоволено частково - стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Краматорськтеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 26630,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Краматорськтеплоенерго» судовий збір в сумі 1 157,70 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині часткового задоволення позову скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач ніколи не проживала і не була зареєстрована у м.Краматорську Донецької області, а власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , була у неопалюваний період, в який квартира перебувала без теплопостачання, ніхто з постачальників тепла з питань укладання договору на теплопостачання до неї не звертався і такого договору вона не укладала.

Крім того, в позовній заяві позивач сам зазначає, що заходи досудового урегулювання спору ним не приймалися. Також, позивач не пред`являв відповідачці як спадкоємиці ніяких вимог в якості кредитора в порядку статті 1281 ЦК України, а згідно чинного законодавства України вона не мала обов`язку самостійно вишукувати невідомих їй кредиторів свого померлого батька, тим паче у незнайомому місті. Крім того, наскільки їй відомо, позивач ніяким чином не повідомляв і спадкодавця ні про своє існування, ні про існування будь-якої заборгованості перед ним.

Вказані факти позивач в суді не спростував, а суд першої інстанції всупереч цим фактам, незаконно, посилаючись на положення статті 520 ЦК України, визнав доводи безпідставними, а відповідачку фактично визнав боржником станом на 19.08.2021 року із зобов`язаннями перед кредитором.

При цьому, суд першої інстанції всупереч вимогам частини 11 статті 187 ЦПК України не прийняв до уваги доводи відповідача, викладені 28.12.2023 року у відзиві на позовну заяву та 12.02.2024 року у запереченні на відповідь на відзив, про завідомо недостовірні обґрунтування позовних вимог товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», та повторно належним чином не врахував факт недодавання позивачем до позовної заяви доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, призначивши справу до судового розгляду по суті.

На адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Краматорськтеплоенерго» просило залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є ліцензіатом з постачання теплової енергії та відповідно до встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів, надає послуги з постачання теплової енергії споживачам міста Краматорська.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про житлово комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Співвласники будинку, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 , не уклали з позивачем відповідний договір у зазначені строки. Тому вважається, що з відповідачем укладено індивідуальний договір, який є публічним договором приєднання.

Тобто, посилання ОСОБА_1 на те, що відсутність письмового договору про надання послуг з опалення безпосередньо з нею, не є підставою для несплати боргу з опалення.

Разом з тим, обов`язок сплатити борг за опалення в розмірі 43 917,01 грн., який повинен був сплатити ОСОБА_2 (спадкодавець) покладається на спадкоємця ОСОБА_1 , яка не зверталася до абонентного відділу ТОВ «Краматорськтеплоенерго» та не надавала відомостей про зміну власника квартири. Те, що відповідачка не проживала в квартирі, яку отримала в спадщину та не була в ній зареєстрована, не є підставою для несплати боргу за опалення.

Щодо посилань відповідачки на договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 , відповідно до умов якого вона передала обов`язок по сплаті боргів за комунальні послуги, в тому числі й за опалення, відповідно до ст.520 ЦК України заміна боржника в зобов`язанні можлива тільки за згодою кредитора про що, відповідно до ст.521 ЦК України, укладається угода в письмовій формі. Але відповідачка не зверталася до ТОВ «Краматорськтеплоенерго», яке в даному випадку є кредитором, з пропозицією про заміну боржника в зобов`язанні та ТОВ «Краматорськтеплоенерго» не надавало своєї згоди на заміну боржника в зобов`язанні по сплаті боргу за опалення.

Посилання в апеляційній скарзі на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23.10.2024 р. по справі №234/17989/21 ОСОБА_1 на те, що їй не було пред`явлено вимоги про сплату боргів, як до спадкоємиці, теж не актуальні. ОСОБА_1 не повідомила ТОВ «Краматорськтеплоенерго» про зміну власника квартири АДРЕСА_2 , коли прийняла спадщину. Ймовірно, саме щоб уникнути свого обов`язку сплати борг спадкодавця.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Як встановленосудом тавбачається ізматеріалів справи, згідно оборотно-сальдової відомості товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» по особовому рахунку № НОМЕР_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за вищевказаною адресою наявна заборгованість в сумі 52 359, 72 грн.

Згідно відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 28.07.2021 набула права власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, серія та номер: 3954, видане 28.07.2021 приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Бігун В.В.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.08.2021, який посвідчено державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори Фареником Олегом Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2468, ОСОБА_1 продала квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 .

Згідно умов договору всю заборгованість по всім комунальним платежам, в тому числі за опалення та гарячу воду, яка виникла на час посвідчення договору на відчужувану квартиру, сплачує покупець за особисті кошти, а продавець звільняється від сплати всієї комунальної заборгованості, в тому числі по теплопостачанню.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з грудня 2018 року в розмірі, що за перерахунком становить 26 630,80 грн. і оскільки, відповідач належним чином не виконала свій обов`язок по сплаті вартості послуг з теплопостачання, наявність заборгованості за послуги з теплопостачання відповідачем не спростована в частині заборгованості з грудня 2018 року по липень 2021 року в розмірі, що за перерахунком становить 26 630,80 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

За своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбаченостаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідачем у цій справі має бути новий володілець квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 .

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Тому, за наявності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна, суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до старого власника, оскільки, належним відповідачем є новий власник.

Схожа правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2020 року по справі №686/6276/19 (провадження № 613604 св 20).

Згідно відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 28.07.2021 набула права власності на квартиру АДРЕСА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 3954, виданого 28.07.2021 приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Бігун В.В.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.08.2021, який посвідчено державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори Фареником О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 2-2468, ОСОБА_1 продала квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 .

Згідно умов договору всю заборгованість по всім комунальним платежам, в тому числі за опалення та гарячу воду, яка виникла на час посвідчення договору купівлі-продажу квартири, сплачує покупець за особисті кошти, а продавець звільняється від сплати всієї комунальної заборгованості, в тому числі по теплопостачанню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції порушив вимоги цивільного процесуального закону, не з`ясував коло зацікавлених у результатах вирішення даного спору осіб, в тому числі і належних відповідачів, не вирішив питання про залучення усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог та не врахував, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, у зв`язку з чим, апеляційний суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункті 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 3 633,60 гривень.

Керуючись статтями367,374,376,381-384 ЦПК України,апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді: