Постанова від 28.05.2025 по справі 540/2614/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

справа № 540/2614/21

адміністративне провадження № К/990/19702/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 (головуючий суддя Варняк С.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 (головуючий суддя Єщенко О.В., судді Крусян А.В., Яковлєв О.В.)

у справі №540/2614/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області Футерко Ольги Володимирівни

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області), державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області Футерко Ольги Володимирівни, в якому просив:

- визнати такими, що не відповідають закону, дії державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру в Херсонської області Футерко О.В. при внесені до Державного земельного кадастру відомостей про обліковий номер обмеження 012:050503:00000002 з назвою «Прибережна захисна смуга вздовж Азовського моря на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області»;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Херсонської області вилучити з Державного земельного кадастру відомості про обліковий номер обмеження 012:050503:00000002 з назвою «Прибережна захисна смуга вздовж Азовського моря на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області» як такі, що не відповідають закону.

1.1. В обґрунтування позову зазначив, що державним кадастровим реєстратором на підставі затвердженого рішенням ХХХІ сесії районної ради V скликання від 22.05.2009 №478 «Проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілковської сільських рад Генічеського району» внесено Державного земельного кадастру відомості про обліковий номер обмеження 012:050503:00000002 з назвою «Прибережна захисна смуга вздовж Азовського моря на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області».

Посилаючись на положення статей 11, 22, 28 Закону України «Про Державний земельний кадастр», позивач вказував на невідповідність вимогам законодавства «Проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілковської сільських рад Генічеського району», оскільки в порушення приписів статті 88 Водного кодексу України, п.п. 2, 10 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення від 25.08.2004 №1096, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них від 08.05.1996 №486 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), частини 2 статті 122 Земельного кодексу України, статей 9, 11, 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» при розроблені технічної документації не враховано необхідність визначення прибережної захисної смуги Азовського моря за межами населених пунктів не менш ніж за два кілометри від урізу води; розроблення проекту землеустрою відбулось не на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; проект водоохоронних зон не був розроблений за замовленням органу водного господарства чи іншого спеціального уповноваженого органу; проект землеустрою не був затверджений органом, до повноважень якого належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

З огляду на те, що подані документи не відповідали вимогам законодавства, позивач зазначив, що відповідно до частини 5 статті 28 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п.п. 4 п. 103 Порядку ведення Державного земельного кадастру мав відмовити у здійсненні державної реєстрації обмеження у користуванні земель.

Посилаючись на приписи статті 55 Конституції України, статті 9, 11, 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та обґрунтовуючи право на звернення до адміністративного суду із цим позовом, позивач зазначив, що право на безпечне довкілля фактично зумовлює право громадянина вимагати дотримання відповідних приписів та норм, встановлених у сфері захисту навколишнього середовища. Право людини на безпечне навколишнє природне середовище є правовою та фізичною можливістю проживати в навколишньому природному середовищі, яке не загрожує її здоров`ю і життю, а у випадку порушення цього права - вимагати його захисту у встановленому законодавством порядку. Ключовою метою звернення позивача до суду є не посягання (порушення) на чужі права і інтереси, а саме є намагання забезпечити дотримання суб`єктом владних повноважень вимог чинного законодавства у тій сфері регулювання, яка може вплинути як на права позивача так і суспільства в цілому.

2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023, позов задоволено.

Визнано протиправними дії державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Херсонської області Футерко О.В, при внесені до Державного земельного кадастру відомостей про обліковий номер обмеження 012:050503:00000002 з назвою "Прибережна захисна смуга вздовж Азовського моря на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області".

Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Херсонської області внести зміни в Державний земельний кадастр шляхом вилучення інформації під кадастровим номером обмеження 012:050503:00000002 з назвою "Прибережна захисна смуга вздовж Азовського моря на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області".

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Херсонській області сплачений судовий збір у сумі 1816 грн 00 коп.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. 01.10.2019 державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у Херсонській області Футерко О.В. внесено до Державного земельного кадастру відомості під кадастровим номером обмеження 012:050503:00000002 з назвою «Прибережна захисна смуга вздовж Азовського моря на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області» шириною від 20 до 100 метрів.

3.2. Проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцевської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області був розроблений Державним підприємством «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2006 році на підставі розпорядження Херсонської облдержадміністрації від 27.09.2006 №953 та договору з Генічеською райдержадміністрацією №234 від 30.06.2006.

3.3. Проєктом передбачено в межах рекреаційної території Арабатської Стрілки встановити прибережну захисну смугу вздовж Азовського моря на території Щасливцевської та Стрілківської сільських рад 100 метрів від берегової лінії на земельних ділянках, вільних від забудови, в інших містах по існуючій забудові об`єктів, які введені в експлуатацію.

3.4. Проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцевської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області погоджено з Генічеським районним відділом земельних ресурсів, санітарно епідеміологічною станцією Генічеського району, управлінням архітектури та містобудування Херсонської облдержадміністрації, управлінням охорони культурної спадщини, Управлінням екології та природних ресурсів в Херсонській області, Щасливцевською, Стрілківською сільськими радами та Генічеською райдержадміністрацією. Проєкт землеустрою отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи.

3.5. Постійною депутатською комісією з питань АПК, земельних ресурсів та соціального розвитку села Генічеської районної ради 21.05.2009 було вирішено винести проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцевської та Стрілківської сільських рад Генічеського району на затвердження чергової сесії Генічеської районної ради.

3.6. Рішенням 31 сесії Генічеської районної ради 5 скликання №478 від 22.05.2009 було затверджено проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцевської та Стрілківської сільських рад Генічеського району.

3.7. З метою наповнення відомостей Державного земельного кадастру до Головного управління 27.09.2019 через Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Херсонської міської ради від Щасливцівської сільської ради Генічеського району Херсонської області за вх. №114-30177-27 надійшла заява щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру про водоохоронні зони та прибережні-захисні смуги здовж Азовського моря на території зазначеної вище сільської ради.

3.8. Не погоджуючись із діями державного кадастрового реєстратора, посилаючись на їх неправомірність, позивач звернувся до суду з позовом.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наданий державному кадастровому реєстратору проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілковської сільських рад Генічеського району вимогам законодавства не відповідав, оскільки прибережна захисна смуга Азовського моря за межами населених пунктів не може бути менше, ніж два кілометра від урізу води. При цьому, суд встановив наявність права позивач на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля.

4.1. Суд апеляційної інстанції додатково мотивував свою позицію наявністю судового рішення у справі №540/2641/20, яке набрало законної сили, про визнання протиправним та скасування рішення 31 сесії Генічеської районної ради V скликання №478 від 22.05.2009, яким був затверджений проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області, розроблений ДП «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут», як такого, що не відповідало вимогам закону.

Апеляційний суд також вказав на непідтвердження доводів відповідача про те, що внесення таких відомостей здійснено лише з метою перенесення до новоствореного Державного земельного кадастру діючих відомостей про прибережну-захисну смугу у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр», оскільки внесення таких відомостей до Державного земельного кадастру відбулось саме за заявою Щасливцівської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. ГУ Держгеокадастру у Херсонській області подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало:

1) неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).

Відповідач стверджує про те, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржувану постанову без врахування висновків щодо застосування частини 1 статті 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.01.2021 у справі №560/1334/19, від 01.02.2021 у справі №560/1282/19.

Крім цього вказує на те, що у цій справі не визначено, які саме права позивача порушено з боку кадастрового реєстратора чи ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, посилаючись при цьому на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18. Переконаний, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини 1 статті 5 КАС України.

2) Неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Зокрема, скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень абзаців 1, 2 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний земельний кадастр» щодо перенесення (внесення) до Державного земельного кадастру обмеження (обтяження) у використанні земель на підставі документації із землеустрою (проєкту землеустрою), затвердженого та переданого до Державного фонду документації із землеустрою до 01.01.2013.

5.2. На думку скаржника, встановлення прибережної захисної смуги на землях населених пунктів здійснюється за проектом землеустрою з обов`язковим урахуванням містобудівної документації, конкретних існуючих умов забудови, тому жодних порушень при її визначенні у 2009 році допущено не було, у зв`язку з чим проект був погоджений всіма органами та отримав висновок експерта.

Зазначає, що державним реєстратором відповідно до абзацу 1 та 2 п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», пункту 70, пп. 2 п. 104, п. 105 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження «Порядку ведення Державного земельного кадастру» здійснено перенесення відомостей до Державного земельного кадастру шляхом їх внесення на підставі чинного Проекту про водоохоронну зону, прибережну захисну смугу та обмеження у їх використання, що містилися в документації із землеустрою, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 01.01.2013.

Відтак, вважає, що судами попередніх інстанцій невірно було застосовано абзац 1 та 2 п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» до правовідносин, що виникли між сторонами. Дії державного кадастрового реєстратора вчинені не з підстав реєстрації обмежень, а з підстав перенесення до Державного земельного кадастру інформації про обтяження, що виникли до 01.01.2013.

6. Позивач, не погодившись із касаційною скаргою, подав клопотання, в якому просив закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Надаючи оцінку доводами касаційної скарги щодо права позивача на звернення до суду з цим позовом в аспекті частини 1 статті 5 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

9. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

10. Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини 7 статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

11. Верховний Суд вважає за необхідне розтлумачити підстави для звернення з позовом до суду для захисту охоронюваного законом інтересу у сфері належного функціонування природних екосистем в світлі гарантій, закріплених в Орхуській конвенції - міжнародному договорі, який встановив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах.

12. Орхуська конвенція ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» від 06.07.1999 № 832-ХІV та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

13. Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних, прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

14. Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

15. Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

16.Так, відповідно до положень статті 2 Орхуської конвенції «Громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою (пункт 4).

17. Зміст наведених норм Орхуської конвенції свідчить, що ця конвенція закріпила фундаментальне право громадськості, в тому числі однієї фізичної особи, оскаржити рішення, дії чи бездіяльність якими порушуються норми чинного законодавства, що стосується охорони навколишнього середовища.

18. Для забезпечення запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, допустимого рівня безпеки населення та навколишнього природного середовища здійснюється державний нагляд (контроль) спеціально уповноваженими органами, яким делеговано повноваження здійснювати відповідні заходи державного нагляду (контролю).

19. У пункті 9 Орхуської конвенції, визначено, що крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

20. Отже, положеннями Орхуської конвенції передбачено право оскарження порушень виключно «законодавства, що стосується навколишнього середовища». Критерієм віднесення положень норм чинного законодавства, до того, яке стосується навколишнього середовища, повинен бути результат, на досягнення якого ці норми спрямовані. Обрання саме такого способу тлумачення цього словосполучення обумовлюється метою Орхуської конвенції, якою є «сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту».

21. Відтак, метою зазначеної Конвенції є досягнення певного «екологічного» результату, у зв`язку з чим оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних органів та інших осіб, у порядку, передбаченому пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції, відповідатиме меті зазначеної Конвенції лише у випадку оскарження порушення норми, яке призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров`я людини.

22. Подібна правова позиція щодо тлумачення вказаного пункту Орхуської конвенції викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №420/2256/19, від 17.01.2024 у справі №240/9382/19, від 16.03.2023 у справі № 640/351/20, від 27.06.2024 у справі №640/4436/19.

23. Преамбулою до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII) закріплено, що невід`ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України визначено забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини.

24. Статтею 9 цього Закону до екологічних прав громадян віднесено право на безпечне для їх життя та здоров`я навколишнє природне середовище; об`єднання в громадські природоохоронні формування; подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров`ю і майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище (пункти «а», «д», «з» частини 1 цієї статті).

25. Відповідно до статті 11 Закону № 1264-XII Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.

26. Як було встановлено судом апеляційної інстанції, право звернення до адміністративного суду із цим позовом, позивач обґрунтував ти, що право на безпечне довкілля фактично зумовлює право громадянина вимагати дотримання відповідних приписів та норм, встановлених у сфері захисту навколишнього середовища.

27. З огляду на викладене, суди вірно встановили наявність у позивача права на звернення до суду з таким позовом.

28. Суд не бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18, від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, оскільки питання наявності права звернення до суду з позовом вирішувалось у цих справах в контексті конкретних обставин справи та іншого предмету спору.

29. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3613-VI) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

30. Згідно із статтею 2 Закону №3613-VI державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

31. Статтею 6 Закону №3613-VI визначено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

32. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 Закону №3613-VI).

33. Об`єктами Державного земельного кадастру відповідно до статті 10 Закону №3613-VI є, в тому числі обмеження у використанні земель.

34. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об`єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

35. Частиною 5 статті 21 Закону №3613-VI визначено, що відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншої документації із землеустрою.

36. Статтею 22 Закону №3613-VI закріплені вимоги до документів, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, якими є:

текст документів має бути написаний розбірливо;

документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

документи мають відповідати законодавству.

37. Відповідно до статті 28 Закону №3613-VI внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель здійснюється у формі:

державної реєстрації обмежень у використанні земель;

внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі обмежень у використанні земель, безпосередньо встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація обмеження у використанні земель здійснюється на підставі заяви:

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності або особи, на користь якої встановлені обмеження, - щодо обмежень, які стосуються використання певної земельної ділянки;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, рішенням якого затверджена документація із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей про ці обмеження до Державного земельного кадастру, - щодо інших обмежень.

Для державної реєстрації обмеження у використанні земель заявник подає Державному кадастровому реєстратору, який здійснює державну реєстрацію таких обмежень:

заяву про державну реєстрацію обмеження за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

документ, що підтверджує виникнення, зміну та припинення обмеження;

електронний документ, що містить результати робіт із землеустрою.

Відмова у здійсненні державної реєстрації обмеження у використанні земель надається у разі, якщо:

обмеження згідно із законом не підлягає державній реєстрації;

обмеження встановлюється на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

із заявою про державну реєстрацію звернулася неналежна особа;

подані документи не відповідають вимогам законодавства;

заявлене обмеження вже зареєстровано.

38. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону, про що вказано у частині 3 статті 5 Закону №3613-VI.

39. Так, у Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051), відображені аналогічні положення, якими врегульоване питання обмеження у використанні земель.

40. Зокрема, п. 23 Порядку №1051 визначає, що до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель:

1) назва та код (номер) обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 6 та пунктом 28 цього Порядку;

2) контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною;

3) площа обмеження (в цілому і за окремими контурами);

4) перелік заборонених видів діяльності та обов`язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження;

5) опис режимоутворюючого об`єкта (за його наявності):

найменування;

контури меж режимоутворюючого об`єкта з координатами поворотних точок та довжиною;

площа (в цілому і за окремими контурами);

характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження;

6) інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів.

41. До Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21-25 цього Порядку, про об`єкти Державного земельного кадастру (п. 66 Порядку №1051).

42. Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:

текст документів має бути написаний розбірливо;

документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку (п. 67 Порядку №1051).

43. Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:

відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку;

електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14 (п. 73 Порядку №1051).

44. Так, пунктами 101-106 Порядку №1051 врегульовано питання внесення відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель.

45. За п. 102 Порядку №1051 до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у пункті 23 цього Порядку, на підставі:

1) схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

2) проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

3) проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

4) проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

5) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

6) іншої документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій";

7) договору;

8) рішення суду.

46. Відповідно до п. 103 Порядку №1051 відмова у здійсненні державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) надається у разі, коли:

1) обмеження згідно із законом не підлягає державній реєстрації;

2) обмеження встановлюється на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

3) із заявою про державну реєстрацію обмеження у використанні земель звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам законодавства;

5) заявлене обмеження вже зареєстроване.

47. Отже Закон №3613-VI та Порядок №1051 визначають вимоги до документів, необхідних для державної реєстрації обмеження у використанні земель, порядок реєстрації та підстави для відмови у такій реєстрації.

48. Нормами спеціального законодавства закріплено правове регулювання прибережних захисних смуг.

49. Згідно з вимогами частини 1 статті 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Частинами 2, 3 цієї ж статті передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

50. За приписами статті 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

51. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

52. Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлені статтею 90 Водного кодексу України, відповідно до якої прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу;

4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

53. У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина 2 статті 113 Земельного кодексу України).

54. Верховний Суд у справі №540/2641/20 (ухвала від 07.03.2023), предметом розгляду якої було рішення 31 сесії Генічеської районної ради 5 скликання №478 від 22.05.2009 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області, не дивлячись на закриття касаційного провадження, дійшов таких висновків:

«116. З вищевикладеного констатується, що мінімально допустима ширина прибережних смуг уздовж морів та навколо морських заток і лиманів не менше двох кілометрів від урізу води визначена нормативно і встановлена законом. Ця територія за законом є природоохоронною зоною, яка перебуває під особливою охороною держави, має особливий правовий статус і режим використання, заборони певних видів діяльності. Визначена нормами законодавства мінімальна ширина прибережної захисної смуги, її правовий статус та рижим використання не можуть бути змінені за проєктами землеустрою щодо організації та встановлення меж такої природоохоронної території.… 120. Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів констатує, що затверджений спірним рішенням відповідача проєкт землеустрою, у якому як це встановлено судом апеляційної інстанції зменшено мінімально допустиму і визначену законом нормативну ширину прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів з двох кілометрів до 100 і менше метрів, порушує загальнонаціональні інтереси щодо збереження та охорони навколишнього природного середовища і забезпечення безпечного для життя і здоров`я довкілля, а отже порушує права та охоронювані законом інтереси й позивача, про що обґрунтовано вказано у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

121. Беручи до уваги те, що спірним рішенням відповідача затверджено проєкт землеустрою, який як підтверджується встановленими у справі обставинами, не відповідав вимогам законодавства щодо мінімально допустимої ширини прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів, колегія суддів вважає, що таке рішення є протиправним, прийняте всупереч принципам законності (стаття 19 Конституції України) та верховенства права (стаття 8 Конституції України) і призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.»

55. За наслідками закриття касаційного провадження у справі №540/2641/20 постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2021, якою позов визнано протиправним та скасовано рішення 31 сесії Генічеської районної ради 5 скликання №478 від 22.05.2009 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, залишилась чинною.

56. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував ухвалені судові рішення у справі №540/2641/20 під час апеляційного розгляду цієї справи.

57. Враховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи у цій справі, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про невідповідність вимогам законодавства поданих документів щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцевської та Стрілковської сільських рад Генічеського району Херсонської області, що у своє чергу є підставою для відмови державним кадастровим реєстратором у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

58. Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.01.2021 у справі №560/1334/19, від 01.02.2021 у справі №560/1282/19, на які покликається ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки були сформовані під час розгляду спорів, в яких особам було відмовлено у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Натомість предметом розгляду цієї скарги є дії кадастрового реєстратора щодо внесення відомостей про обмеження у використанні земель.

59. Скаржник у касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судами та водночас відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування абзаців 1, 2 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний земельний кадастр». При цьому зазначає, що державний реєстратор на виконання цих норм права здійснив перенесення відомостей до Державного земельного кадастру шляхом їх внесення на підставі проекту про водоохоронну зону, прибережну захисну смугу та обмеження у їх використанні, що містилися в документації із землеустрою, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 01.01.2013.

60. Абзацами 1, 2 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

61. Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою наповнення відомостей Державного земельного кадастру до Головного управління 27.09.2019 через Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Херсонської міської ради від Щасливцівської сільської ради Генічеського району Херсонської області за вх. №114-30177-27 надійшла заява щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру про водоохоронні зони та прибережні-захисні смуги здовж Азовського моря на території зазначеної вище сільської ради.

62. Відтак, доводи скаржника в цій частині спростовуються встановленим фактом звернення Щасливцівською сільською радою Генічеського району Херсонської області із заявою щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Звернення сільської ради носило заявницький характер, автоматичного перенесення даних до Державного земельного кадастру у цій справі встановлено не було.

63. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64. Враховуючи викладене, касаційну скаргу лід залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 - без змін.

65. Надаючи оцінку доводам клопотання позивача щодо закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України, згідно якого суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, колегія суддів зазначає про таке.

66. Касаційне провадження ухвалою від 15.06.2023 року відкрито з підстав, визначених пунктами 1 та 3 частини статті 328 КАС України. Колегія суддів зауважує, що касаційний перегляд оскаржуваних судових рішення здійснюється з урахуванням вимог статті 341 КАС України та передбачає здійснення перевірки повноти з`ясування судами попередніх інстанцій встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права.

67. У вказаній ухвалі колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги є мотивованими та такими, що повинні бути ретельно перевірені під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій, а тому підстави для закриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

В.М. Кравчук