Ухвала

від 28.05.2025 по справі 320/18331/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

28 травня 2025 року

м. Київ

справа №320/18331/24

адміністративне провадження № К/990/22112/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №320/18331/24 за позовом Виконувача обов`язків керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Сервіс Інвест", про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу та визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами,

УСТАНОВИВ:

27.04.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов виконувача обов`язків керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, в якому просив:

визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Броварки - Петрівської газоносної площі Полтавської області та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 26.07.2018 №4455;

визнати протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 26.11.2018 №444 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Надра Сервіс Інвест" спеціального дозволу на користування надрами;

визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 22.12.2018 №4954, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Надра Сервіс Інвест", вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).

До позовної заяви позивачем було додано заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи яку зазначає, що підстави для звернення до суду з цим позовом виникли 19.10.2023 після ознайомлення працівника Офісу Генерального прокурора з документами в Державній службі геології та надр України про отримання ТОВ "Надра Сервіс Інвест" дозволу на користування надрами №4954 від 22.12.2018, копії яких скеровані до Миргородської окружної прокуратури.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.01.2025, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025, відмовив у задоволенні заяви виконуючого обов`язки керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області про поновлення строків звернення до суду, позовну заяву залишив без розгляду відповідно до частини четвертої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд після відкриття провадження у справі дійшов висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайшов інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

За змістом пунктів 3 і 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи відповідає позовна заява вимогам статей 160, 161, 172 КАС України; чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом положень частин 1, 2 і 3 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Разом з тим, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Крім того, відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Наслідками пропущення строків звернення до адміністративного суду, з огляду на частину другу статті 123 КАС України, є повернення позовної заяви до відкриття провадження у справі чи залишення позовної заяви без розгляду у разу виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі.

Суд першої інстанції, після відкриття провадження у цій справі, констатувавши факт пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом за відсутності поважних причин такого пропуску та відмовивши у задоволенні заяви останнього про поновлення пропущеного процесуального строку, ухвалою від 17.01.2025 залишив без розгляду позовну заяву позивача.

Переглядаючи в порядку апеляційного провадження ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2025, Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з мотивами суду першої інстанції та дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, проте всупереч вимогам суду не навів поважних підстав для поновлення цього пропущеного процесуального строку, що є достатньою підставою для повернення позовної заяви. Одночасно апеляційний суд зауважив, що перевірка питання строку звернення до суду та застосування наслідків його пропуску передує розгляду справи по суті, тобто перевірка доводів щодо обґрунтування позову стосовно вчинення відповідачем дій з точки зору їх протиправності як зовнішньої форми поведінки (діяння) цього органу, що полягає у прийнятті рішення чи у здійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, не здійснюється судом на стадії застосування наслідків пропуску строку звернення до суду. А отже, позивач не звільняється від обов`язку у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про повернення позову, врахував висновки сформульовані Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та Верховним Судом у постанові від 31.10.2024 у справі №120/8436/24 стосовно того, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.

Водночас Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.12.2024 у справі №420/14551/23, від 20.11.2029 у справі №9901/405/19, від 27.11.2018 у справі №473/2236/17 через їх нерелевантність. Так, висновки Верховного Суду у перелічених постановах, сформовані на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу позивача, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що приведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені ними без додержання норм матеріального та/або з порушенням приписів процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виконувача обов`язків керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №320/18331/24.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб