Ухвала від 30.06.2025 по справі 320/25546/23

УХВАЛА

30 червня 2025 року

м. Київ

справа №320/25546/23

адміністративне провадження №К/990/22109/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №320/25546/23 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради, Ректор Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.06.2022 №4754/4795 «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.06.2022 №4754/4795 «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка».

22.05.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2025 касаційну скаргу залишено без руху.

Відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказану ухвалу заявник отримав 02.06.2025, отже, останнім днем на усунення недоліків було 12.06.2025.

В межах встановленого Судом строку, заявник касаційної скарги усунув її недоліки.

Щодо строку на касаційне оскарження слід зазначити наступне.

Заявник надав Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ним було отримано 21.04.2025, після чого в межах тридцятиденного строку було подано касаційну скаргу, що відповідно до частини другої статті 329 КАС України, обумовлює наявність підстав для поновлення пропущеного строку.

Перевіривши доводи поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, наведені в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає, що наведені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частина третя статті 329 КАС України визначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Суд встановив, що оскаржувана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалена 16.04.2025 в порядку письмового провадження (відомості про складення повного тексту відсутні).

Таким чином, заявник, отримавши 21.04.2025 оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, звернувся з цією касаційною скаргою 20.05.2025, тобто в межах 30-денного строку, що відповідно до приписів частини другої статті 329 КАС України є підставою для поновлення процесуального строку.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

При цьому, у частині п`ятій статті 328 КАС України міститься перелік випадків, за яких судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.

Так, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника, оскільки оскаржуване рішення стосується реалізації конституційного права на освіту, гарантованого статтею 53 Конституції України, справа викликала широкий суспільний резонанс серед здобувачів освіти, їх батьків та працівників мистецького ліцею «Київська дитяча Академія мистецтв імені М.І. Чембержі» та Київського столичного університету Бориса Грінченка.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність в цьому випадку обставини, наведеної у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Як було зазначено вище, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, виключно у випадках наведених у пунктах 1- 4 наведеної вище норми процесуального Закону.

Скаржник, обґрунтовуючи підстави звернення з цією касаційною скаргою, посилається на те, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин положення статті 31 Закону України «Про вищу освіту» та абзацу другого частини другої статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту», а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах відсутній. Крім того, покликаючись на постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №822/450/16, від 10.02.2021 у справі №640/14623/20, від 18.03.2021 у справі №826/3932/17, від 19.04.2021 у справі №820/445/16, від 19.05.2021 у справі №826/13229/16, від 21.12.2021 у справі №370/2759/18, від 14.02.2022 у справі №210/3729/17, від 28.07.2022 у справі №640/31850/20, зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення приписів статті 5 КАС УКраїни дійшов помилкового висновку про порушення прав позивача, не встановивши належного зв`язку між оскаржуваним рішення відповідача та будь-яким порушенням прав або інтересів особи, що звернулась із позовом.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставин, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.

Матеріали справи №320/25546/23 витребувано з Київського окружного адміністративного суду ухвалою про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою іншого учасника у цій справі.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.

Керуючись статтями 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Поновити Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №320/25546/23.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №320/25546/23.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів в порядку, встановленому статтею 251 КАС України. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.В. Тацій

Суддя А.І. Рибачук

Суддя С.Г. Стеценко