Рішення від 06.05.2025 по справі 761/41099/20

Справа № 761/41099/20

Провадження № 2/761/254/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря: Процко В.М.,

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача-1 ОСОБА_2

представник відповідача-2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ОСОБА_5 , про про захист честі, гідності, та ділової репутації,-

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва 17 грудня 2020 року надійшов позов ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Національного антикорупційного бюро України, Директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, стягнення моральної шкоди.

Позиція позивача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на офіційній сторінці телеканалу UA: Перший, ліцензію на мовлення на якому видано Акціонерному товариству «Національна суспільна телерадіокомпанія України», в youtube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_1 опубліковано відео інтерв`ю із директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5». Також, відео із вказаним інтерв`ю опубліковано на офіційній сторінці youtube-каналу Національного антикорупційного бюро України та на веб-сайті інформаційного агентства Суспільне Новини Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

Поширення вказаної інформації про Позивача здійснене у наступних фразах:

«…Це унікальна ситуація для України. Фактично, заступник секретаря - технічний працівник - говорить те, що не збігається з думкою голови держави. Людина, я так розумію, знала вже що їй буде оголошена підозра, і відповідно це був такий захист, певна істерична реакція.…І було з`ясовано, що, коли справа була ще в Міністерстві внутрішніх справ, ОСОБА_7 працював в "Укрбуді", там де і ОСОБА_8 , і вони дали хабар одному із керівників експертної установи за те, що буде експертиза, яка дасть можливість цю справу фактично поховати. При чому, там така цікава переписка: "Давай бігом, бо справу забирає НАБУ і тоді буде важко щось вирішити". Хабар був у вигляді паркомісця. Фактично є три фігуранта. Двом з них вже оголошено підозру - ОСОБА_8 і цьому ж керівнику експертної установи.

ОСОБА_9 сприяв тому, що давали цей хабар?

Він не сприяв - він фактично разом із ОСОБА_8 давав. І є цьому докази. І підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою…».

Поширена Відповідачами інформація спрямована на створення негативного враження про особу Позивача, оскільки фактично у своєму інтерв`ю ОСОБА_6 стверджує, що ОСОБА_7 є співучасником злочину, був обізнаний про планування вручення йому підозри у вчиненні злочину, і що підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою і завдяки діям Генерального прокурора уникнув від її отримання.

Так, представник позивача зазначає, що внаслідок розповсюдження неправдивої інформації відносно позивача Відповідачі допустили порушення особистих немайнових прав позивача на повагу до його гідності і честі, та на недоторканість ділової репутації, оскільки така інформація спотворила та принизила позивача з боку громадськості та суспільства, не є об`єктивною, породила сумніви щодо дотримання позивачем моральних засад та правових норм як високопосадовця. Висловлювання ОСОБА_10 паплюжать честь, гідність та підривають ділову репутацію позивача, а тому просить суд визнати недостовірною та такою, що порочить честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- на офіційній сторінці youtube-каналу телеканалу «UA:Перший» Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4;

- на офіційній сторінці youtube-каналу Національного антикорупційного бюро України за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_2

- на веб-сайті інформаційного агентства Суспільне Новини Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3,

у інтерв`ю ОСОБА_11 із директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 під назвою ««ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме:

«…Це унікальна ситуація для України. Фактично, заступник секретаря - технічний працівник - говорить те, що не збігається з думкою голови держави. Людина, я так розумію, знала вже що їй буде оголошена підозра, і відповідно це був такий захист, певна істерична реакція.

…

І було з`ясовано, що, коли справа була ще в Міністерстві внутрішніх справ, ОСОБА_7 працював в "Укрбуді", там де і ОСОБА_8 , і вони дали хабар одному із керівників експертної установи за те, що буде експертиза, яка дасть можливість цю справу фактично поховати. При чому, там така цікава переписка: "Давай бігом, бо справу забирає НАБУ і тоді буде важко щось вирішити". Хабар був у вигляді паркомісця. Фактично є три фігуранта. Двом з них вже оголошено підозру - ОСОБА_8 і цьому ж керівнику експертної установи.

ОСОБА_9 сприяв тому, що давали цей хабар?

Він не сприяв - він фактично разом із ОСОБА_8 давав. І є цьому докази. І підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою.

…».

Позиція відповідача - Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

Представник відповідача у своєму відзиві вказує, що заперечує проти позовних вимог, викладених позивачем у позовній заяві, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, та просить суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Зазначає, що матеріали не містять належних доказів, що поширена інформація є недостовірною, поширена відповідачем ОСОБА_5 інформація є його оціночним судженням щодо причетності позивача до вчинення злочину, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що вказаний сюжет про позивача порушує його особисті немайнові права.

Позиція відповідача - Національного антикорупційного бюро України.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначає, що відповідач - Національне антикорупційне бюро України заперечує проти позову в повному обсязі, вважає його безпідставним; вважає, що інформація, яка міститься у відео інтерв`ю із директором НАБУ є достовірною та жодним чином не порушує особисті немайнові права та інтереси позивача, стосується резонансного кримінального провадження, обставини та результати якого викликають підвищений суспільний інтерес, тому обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки позивача є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Рух справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 року матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

21.12.2020 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.

18.01.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06.05.2021 року від представника відповідача - 1 надійшов відзив та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

14.05.2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О., змінено порядок розгляду справи та вирішено проводити розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.

11.11.2021 року від представника Національного антикорупційного бюро України - О.Майстренко надійшов відзив на позовну заяву.

29.08.2023 року у судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів від Офісу Генерального прокурора, належним чином завірену копію постанови про закриття кримінального провадження, внесеного 20.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52020000000000655 та Шевченківського районного суду м. Києва відомості щодо оскарження постанови Офісу Генерального прокурора від 21 квітня 2022 року у кримінальному провадженні №52020000000000655 від 20.10.2020. В обґрунтування поданого клопотання, представник позивача зазначає, що витребувані докази мають суттєве значення для об`єктивного розгляду даної цивільної справи, та містять фактичні дані, які можуть підтвердити недостовіність поширеної інформації щодо позивача.

29.08.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано від Офісу Генерального прокурора належним чином завірену копію постанови про закриття кримінального провадження, внесеного 20.10.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52020000000000655. Витребувано від Шевченківського районного суду м. Києва відомості щодо оскарження постанови прокурора Офісу Генерального прокурора від 21.04.2022 року у кримінальному провадженні №52020000000000655 від 20.10.2020.

29.11.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява.

05.12.2024 у судовому засіданні представником позивача подано заяву про залишення без розгляду позову у частині позовних вимог до Національного антикорупційного бюро України з підстав передбачених п.5 ч. ст.257 ЦПК України.

05.12.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. заяву представника позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог - задоволено. Залишено без розгляду частину позовних вимог до Національного антикорупційного бюро України у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Національне антикорупційне бюро України, ОСОБА_5 про захист честі гідності та ділової репутації.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача 1 Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» - адвокат Мальований В.В у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача 2 ОСОБА_5 - адвокат Бойко О.І. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, представника відповідача -1, представника відповідача -2, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних у матеріалах даної справи доказів, а саме: диску із записом спірного інтерв`ю; роздруківки публікації на веб-сайті інформаційного агентства Суспільне Новини Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; роздруківки (принскрин) сторінки youtube-каналу телеканалу «UA:Перший» Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; роздруківки (принскрин) сторінки youtube-каналу Національного антикорупційного бюро України; офіційної сторінці youtube-каналу Національного антикорупційного бюро України за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 , експертних висновків за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки та сторінки youtube-каналу у мережі Інтернет, встановив, що відповідачами в мережі Інтернет було поширено інформацію про позивача, що останній є співучасником злочину, був обізнаний про планування вручення йому підозри у вчиненні злочину, і що підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою і завдяки діям Генерального прокурора уникнув від її отримання.

Поширення вказаної інформації про позивача здійснене ІНФОРМАЦІЯ_1 у інтерв`ю ОСОБА_11 із директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 під назвою ««ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме у фразах: «…Це унікальна ситуація для України. Фактично, заступник секретаря - технічний працівник - говорить те, що не збігається з думкою голови держави. Людина, я так розумію, знала вже що їй буде оголошена підозра, і відповідно це був такий захист, певна істерична реакція.…

І було з`ясовано, що, коли справа була ще в Міністерстві внутрішніх справ, ОСОБА_7 працював в "Укрбуді", там де і ОСОБА_8 , і вони дали хабар одному із керівників експертної установи за те, що буде експертиза, яка дасть можливість цю справу фактично поховати. При чому, там така цікава переписка: "Давай бігом, бо справу забирає НАБУ і тоді буде важко щось вирішити". Хабар був у вигляді паркомісця. Фактично є три фігуранта. Двом з них вже оголошено підозру - ОСОБА_8 і цьому ж керівнику експертної установи.

ОСОБА_9 сприяв тому, що давали цей хабар?

Він не сприяв - він фактично разом із ОСОБА_8 давав. І є цьому докази. І підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою.…».

Та опубліковано Відповідачами на:

- офіційній сторінці youtube-каналу телеканалу «UA:Перший» Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- веб-сайті інформаційного агентства Суспільне Новини Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3.

На думку суду, першочерговим у даній категорії справ є встановлення особи, якою було поширено спірну інформації та/або безпосереднього автора такої інформації, оскільки звернення із позовними вимогами до особи, яка не є належним відповідачем у справі, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Як вбачається зі змісту долучених до матеріалів та заяв сторін по суті даної справи, а також усних пояснень, які були надані представниками сторін безпосередньо у судовому засіданні, фактично визнається приналежність веб-сайту та сторінка youtube-каналу відповідачам.

Суд погоджується з твердженнями позивача стосовно того, що належними відповідачами у даній справі є власники youtube-каналу, веб-сайту та автор оскаржуваної інформації.

Зазначені докази суд вважає належними, допустимими і достатніми для встановлення цих обставин.

Як вбачається зі змісту долучених до матеріалів та заяв сторін по суті даної справи, а також усних пояснень, які були надані представниками сторін безпосередньо у судовому засіданні, фактично визнається приналежність веб-сайту та сторінка youtube-каналу відповідачам.

Суд погоджується з твердженнями позивача стосовно того, що належними відповідачами у даній справі є власники youtube-каналу, веб-сайту та автор оскаржуваної інформації.

Зазначені докази суд вважає належними, допустимими і достатніми для встановлення цих обставин.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 (далі - «Постанова Пленуму ВС України №1), юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації (пункт 9 Постанови Пленуму ВС України №1).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 Постанови №1 від 27 лютого 2009 р. зазначив, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Обов`язок доведення факту поширення інформації відповідачем покладається на позивача (п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 р. №1).

Враховуючи викладене, можна констатувати, що опубліковане за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 відео та тексту інтерв`ю ОСОБА_11 із директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» в мережі Інтернет є поширенням інформації.

За таких обставин, суд приходить до однозначних висновків про доведеність позивачем факту поширення відповідачами оскаржуваної інформації, яка була доведена до невизначеного кола осіб через мережу Інтернет.

З тексту інтерв`ю вбачається, що відповідач - ОСОБА_5 чітко розповідає про незаконні дії вчинені, на його думку, ОСОБА_12 , із зазначенням прізвищ та фактичних обставин. Питання, які ставить відповідачу журналіст ОСОБА_13 , стосуються позивача, оскільки вона називає його ім`я та прізвище, відповідно, відповіді відповідача на поставлені питання, також, стосуються позивача - ОСОБА_14 . Крім імені та прізвища позивача, також вказане його попереднє місце роботи- «Укрбуд».

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що неодноразове використання у відео та статті імені та прізвища ОСОБА_14 , його місця роботи, є беззаперечним свідченням того, що спірне інтерв`ю на вище перелічених ресурсах в мережі Інтернет, стосуються саме позивача.

Згідно п. 15 Постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 р. недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Інформація про те, що позивач знав вже що йому буде оголошена підозра; що разом із ОСОБА_8 дав хабар одному із керівників експертної установи за те, що буде експертиза, яка дасть можливість цю справу фактично поховати; що цьому є докази, що підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою, є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, та підтверджується наступним.

Загальновизнаним та загальновідомим є факт, що кримінальне правопорушення є суспільно небезпечним діянням, відповідальність за вчинення якого передбачена Кримінальним кодексом України.

Так, відповідно до ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до матеріалів справи, Національним антикорупційним бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000655 від 20.10.2020. Постановою в.о. Генерального прокурора від 24.12.2020 змінено підслідність в даному провадженні та передано на досудове розслідування з Національного антикорупційного бюро України до Головного слідчого управління Служби безпеки України.

18.12.2020 року старшим детективом Національного антикорупційного бюро України за погодженням з виконувачем обов`язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора повідомлено про підозру громадянина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, проте особисто не вручено.

21.12.2020 особисто за участі захисника ОСОБА_9 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, датоване 18.12.2020.

Отже, повідомивши ІНФОРМАЦІЯ_1 широкому загалу інформацію про причетність позивача до вчинення кримінального правопорушення відповідачі розповсюдили про вчинення позивачем суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачене Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Аналогічні норми закріплені п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Стаття 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Правовий зв`язок конкретної особи з досудовим розслідуванням можливий лише шляхом наділення її (або набуття нею) конкретного правового статусу, передбаченого КПК України. З метою ідентифікації особи, як такої, що має відношення до кримінального провадження в силу своєї можливої причетності до вчинення злочину, КПК України передбачено такі процесуальні статуси, як «підозрюваний» та «обвинувачений» (ст. 42 КПК України).

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Жодних інших учасників кримінального провадження і процесуальних статусів, які б особа могла мати до повідомлення їй про підозру і який би одночасно підтверджував хоч якийсь її правовий зв`язок з досудовим розслідуванням, в КПК України не існує.

Судом встановлено, що у позивача на момент опублікування вказаного інтерв`ю, а саме 11.12.2020, не було жодного процесуального статусу, передбаченого КПК України, який би дозволяв розглядати його як сторону кримінального провадження чи іншого учасника кримінального провадження.

Аналізуючи цей факт у сукупності з конституційним принципом презумпції невинуватості, очевидним є те, що відсутні необхідні правові підстави стверджувати про те, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому з зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до відповіді Національного антикорупційного бюро України від 05.01.2021 № 04-188/110 на адвокатський запит, що міститься у матеріалах справи, станом на 11.12.2020 у кримінальних провадженнях досудове розслідування у яких проводилося детективами Головного підрозділу детективів Національного бюро, відомості про повідомлення про підозру ОСОБА_4 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань не обліковувались (а.с. 163 т.1).

Також в матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення, що підтверджували б інформацію про те, що «підозра, де все розписано, вже визнана судом обґрунтованою». Надана з відзивом представником Відповідача-2 ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 05.03.2021 у справі № 761/6808/21 про відмову у задоволенні скарги адвоката щодо скасування повідомлення про підозру від 18.12.2020 містить лише відомості можливого порушення порядку повідомлення про підозру, а не щодо її обґрунтованості.

Зі змісту оспорюваних фраз та контексту їх повідомлення вбачається констатація факту про причетність позивача до протиправної діяльності та порушення ним норм чинного законодавства, повідомлення про підозру про вчинення злочину та визнання її обґрунтованою у судовому порядку.

Завідома неправдивість поширеної відповідачами інформації підтверджується, зокрема, тим, що станом на дату розповсюдження вищезазначеної інформації, відсутні будь-які кримінальні провадження, пов`язані з фактами чи обставинами, згаданими відповідачем ОСОБА_5 , в яких позивач мав би будь-який процесуальний статус, передбачений КПК України.

Крім того, згідно листа Офісу Генерального прокурора №10/1/2-26286-20 від 27.02.2024 у кримінальному провадженні № 52020000000000655 від 20.10.2020 прокурором Офісу Генерального прокурора 21.04.2022 прийнято рішення про закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення) та абзацу 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування) (а.с. 207 т. 2).

Враховуючи неправдивість поширеної відповідачами інформації про позивача та відсутність будь-яких підстав для зазначення про причетність позивача до вказаного кримінального правопорушення, інформація, поширена відповідачами, є недостовірною та підлягає спростуванню.

Оспорювана позивачем інформація порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального Кодексу України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права.

Практика Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу невинуватості до суб`єктів, винних у порушенні цього принципу, відносить не лише осіб, які здійснюють досудове провадження, судовий розгляд кримінальних справ, а й інших осіб, які вважають особу винною у вчиненні злочину ще до ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі (справа Аллене Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п.33, п.38, п.41).

Отже, враховуючи практику Європейського суду, до числа осіб, які можуть бути винними у порушенні принципу презумпції невинуватості можуть належати не лише суди, представники правоохоронних органів, а й інші особи, які поширюють інформацію про особу, яка не притягнена до кримінальної відповідальності за обвинувальним вироком суду, як до злочинця.

З огляду на зміст поширеної відповідачами інформації, вона є негативною, оскільки говорить про суспільно-небезпечну діяльність позивача, створює уявлення про нього, як про злочинця.

Поширена відповідачами інформація є взаємопов`язаною i спрямованою на маніпулювання громадською думкою глядачів та читачів цих веб-сайту та youtube-каналу, створення негативного враження про особу позивача, оскільки наводиться інформація про нібито причетність позивача до кримінально караного діяння, а також про набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Оспорювана інформація не була перевірена відповідачами на предмет її достовірності, дана інформація порушує особисті немайнові права позивача, таким чином поширення оспорюваної інформації відбулось з порушенням ст. 2 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 3, 28, 32, 62, 68 Конституції України, ст.ст. 297, 299, 302 Цивільного кодексу України, ст. 2 КК України.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Однак, інформація, поширена відповідачами про позивача не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночними судженнями.

Поширена інформація відносно позивача у спірній заяві містить конкретні звинувачення його у даванні хабаря, що є кримінально караним діянням, із визначенням кола осіб, а також уникнення від отримання підозри за такий злочин. При цьому відповідачем ОСОБА_5 у своєму інтерв`ю названо нібито співучасника та особу, якій надавався хабар. Сам же характер висловлювання (використання мовно-стилістичних засобів, жестів та міміки) жодним чином не схожий на власне оціночне судження, відомості про вчинення позивачем кримінального караного діяння викладено таким чином, що сумніви у достовірності тексту відсутні.

Більш того, враховуючи, що інформацію про вчинення ОСОБА_12 злочину (давання хабаря) та розкриття деякої інформації, якою можуть володіти лише органи досудового розслідування (відомості про інших фігурантів у кримінальному провадженні, наміри вручити підозру тощо), свідчать про використання ОСОБА_5 його професійних навичок та знань.

Слід звернути увагу, що на уточнююче питання журналіста «ОСОБА_9 сприяв тому, що давали цей хабар?» ОСОБА_5 чітко відповів: «Він не сприяв - він фактично разом із ОСОБА_8 давав. І є цьому докази. І підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою.».

Доведена відповідачами у спірному інтерв`ю до широкого кола осіб інформація, про те, що ОСОБА_7 знав вже, що йому буде оголошена підозра; що разом із ОСОБА_8 дав хабар одному із керівників експертної установи за те, що буде експертиза, яка дасть можливість цю справу фактично поховати; що цьому є докази, що підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою, містять обвинувачення позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, що можна перевірити на істинність і спростувати, то вони не є оціночним судженням, а є саме недостовірною інформацією, що порочить честь і гідність позивача

Відтак, висловлювання відповідача жодним чином не можуть бути трактовані як оціночне судження або критична оцінка публічної особи.

При цьому, судом враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.12.2020 у справі № 484/2781/19-ц, від 21.01.2021 у справі № 914/371/19, від 06.04.2021 № 757/47281/16, від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, згідно із якими, висловлювання саме щодо дій особи, які підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, виключає віднесення такого висловлювання до оціночних суджень чи критичних зауважень, натомість є фактичним твердженням.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що станом на день опублікування інтерв`ю існувало повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або постановлення відносно позивача вироку суду, вчинення позивачем зазначених відповідачами дій, всупереч вимог статей 76-84 ЦПК України.

Таким чином, оскільки поширена інформація є твердженням про факти, яких не існувало, які не були перевірені відповідачами та які не можуть бути підтверджені з огляду на відсутність на день інтерв`ю кримінальних проваджень, в яких позивачу було оголошено підозру, оспорювана позивачем інформація підлягає спростуванню та видаленню.

Надаючи оцінку поширеній відповідачами у вказаних вище відео та статті в мережі Інтернет інформації про вказані вище події у сукупності, суд вважає її такою, що не відповідає дійсності, тобто є недостовірною.

Щодо порушення особистих немайнових прав Позивача в результаті поширення недостовірної інформації, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Усталена судова практика свідчить про те, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 161/4098/18, від 31.05.2021 у справі № 638/9228/18, від 30.03.2020 у справі № 523/9870/18-ц.

У вказаному контексті, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, наведені його представником у судовому засіданні, які зводяться до того, що реальне порушення права на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації особи, саме як нематеріальної категорії, відбувається завжди при поширенні по відношенню до такої особи недостовірної інформації певного (негативного) характеру.

Тобто, сам факт поширення відповідачем недостовірної інформації, яка є негативною, вже є достатнім свідченням завдання шкоди відповідним немайновим правам позивача, як особи, по відношенню до якої така інформація поширена.

Таким чином, суд вважає, що інформація, яка була поширена про позивача є негативною, оскільки в ній стверджується про порушення останнім норм чинного законодавства, що створює враження про позивача як про злочинця, що у свою чергу руйнує оцінку його людських, ділових і професійних якостей, оскільки позивач займає досить високу державну посаду, а тому поширення інформації про нього як про особу, яка причетна до скоєння злочину, однозначно негативно впливає на суспільну оцінку його якостей в очах оточуючих, відтак є такою, що порушує право позивача на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації.

Беручи до уваги зміст поширеної відповідачем інформації, у її зв`язку з фактичними обставинами даної справи, відсутністю жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували достовірність такої інформації, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів юридичного складу правопорушення, необхідних для задоволення заявлених позовних вимог, в частині визнання спірної інформації недостовірною.

Окремо, суд зауважує, що особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.02.2020 у справі № 754/11102/16-ц, у відповідності із якими, до спеціальних способів захисту, серед інших, відноситься спростування недостовірної інформації (стаття 277 ЦК України), у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Частиною 1 статті 277 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до норм ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Враховуючи, що порушення особистих немайнових прав позивача відбулося у результаті поширення про нього недостовірної інформації відповідачами:

- в youtube-каналі телеканалу «UA:Перший» Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4,

- на веб-сайті інформаційного агентства Суспільне Новини Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що позивач знав вже що йому буде оголошена підозра; що разом із ОСОБА_8 дав хабар одному із керівників експертної установи за те, що буде експертиза, яка дасть можливість цю справу фактично поховати; що цьому є докази, що підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою; що завдяки діям Генерального прокурора уникнув від її отримання, то адекватним способом захисту прав Позивача є спростування такої недостовірної інформації ОСОБА_5 у аналогічний спосіб - шляхом розміщення на офіційній сторінці youtube-каналу телеканалу «UA:Перший» та на веб-сайті інформаційного агентства Суспільне Новини Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» відео із заявою, а також статтю із текстом, що буде містити посилання на рішення суду у цій справі та спростування, та видалення вказаних у позовній заяві відео та статті Акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Водночас за змістом статтею 16 (частина друга), 19 (частина друга) та 20 (частина перша) ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до пункту 24 Пленуму №1 якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

У випадку захисту честі, гідності та недоторканість ділової репутації, внаслідок поширення у мережі Інтернет відповідної інформації, усунення такого порушення є фактично неможливим, а тому, в даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання відповідачів видалити поширену ними інформацію.

За результатами аналізу змісту спірних публікацій, суд дійшов до висновку, що вислови, які містять недостовірну та одночасно негативну інформацію про позивача, є невід`ємними частинами опублікованих інформаційних матеріалів (спірних публікацій).

За таких обставин, на думку суду, видалення із відповідних матеріалів лише окремих висловів є неможливим без шкоди для змісту усього цілісного матеріалу, який у такому випадку втратить логічну послідовність, буде незрозумілим, уривчастим та не сприйматиметься адресатом належним чином.

Таким чином, у зв`язку з неможливістю видалення зі спірного інтерв`ю окремих висловів, суд вважає, що видаленню підлягають в повному обсязі усі оскаржувані публікації, поширені в мережі Інтернет на належних відповідачам веб-сайті та youtube-каналі.

З приводу заперечень Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», викладених ним у відзиві на позовну заяву, стосовно необґрунтованості вимог про зобов`язання останнього видалити спірні публікації, суд погоджується з доводами позивача, що задоволення даної позовної вимоги судом убезпечить позивача від потенційно можливого відновлення відповідачами відповідних спірних публікацій на належних їм веб-сайті та youtube-каналі у майбутньому та призведе до уникнення потреби у повторному зверненні із відповідними вимогами до суду.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частинами 2,3 цієї статті визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 9 цієї постанови Пленуму ВСУ зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою, чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією ЗМІ. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Факт наявності порушення прав позивача внаслідок поширення відповідачами недостовірної інформації, яка посягає на честь, гідність та ділову репутацію встановлений судом.

Визначаючи характер, обсяг порушених прав позивача, їх тривалість, тяжкість суд виходить з того, що поширення відповідачами недостовірної інформації відбулось шляхом її розміщення в мережі Інтернет та є доступним до великої кількості осіб. Дана інформація залишається у відкритому доступі досить тривалий час.

Крім того, суд погоджується з тим, що позивач є публічною особою і займає високу посаду у країні, тобто, поширена відповідачами недостовірна інформація паплюжить не тільки честь та гідність позивача, але й ставить під сумнів авторитет посадових осіб вищого ешелону України. За таких умов, враховуючи, що особи, які займають перші посади країни, повинні мати бездоганну репутацію, позивачу нанесено істотну шкоду його репутації внаслідок поширення недостовірної інформації про нього.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з відповідачів на користь позивача суд враховує, що під немайновою шкодою, заподіяною фізичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує вищевикладені конкретні обставини справи, ступінь вини відповідачів, та вважає, що у даному випадку достатнім розміром компенсації моральної шкоди є сума у розмірі 1 гривні солідарно, як заявлено позивачем у позовній заяві. Вказаний розмір моральної шкоди на думку суду буде відповідати принципам розумності та справедливості, встановленим в статті 23 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги усі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача з мотивів, викладених у цьому рішенні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, стягнення моральної шкоди. - задовольнити повністю.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_4 на недоторканість ділової репутації, порочить честь і гідність інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- на офіційній сторінці youtube-каналу телеканалу «UA:Перший» Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_6;

- на веб-сайті інформаційного агентства Суспільне Новини Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_3, у інтерв`ю ОСОБА_11 із директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», а саме: «…Це унікальна ситуація для України. Фактично, заступник секретаря - технічний працівник - говорить те, що не збігається з думкою голови держави. Людина, я так розумію, знала вже що їй буде оголошена підозра, і відповідно це був такий захист, певна істерична реакція.…

І було з`ясовано, що, коли справа була ще в Міністерстві внутрішніх справ, ОСОБА_7 працював в "Укрбуді", там де і ОСОБА_8 , і вони дали хабар одному із керівників експертної установи за те, що буде експертиза, яка дасть можливість цю справу фактично поховати. При чому, там така цікава переписка: "Давай бігом, бо справу забирає НАБУ і тоді буде важко щось вирішити". Хабар був у вигляді паркомісця. Фактично є три фігуранта. Двом з них вже оголошено підозру - ОСОБА_8 і цьому ж керівнику експертної установи.

ОСОБА_9 сприяв тому, що давали цей хабар?

Він не сприяв - він фактично разом із ОСОБА_8 давав. І є цьому докази. І підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою.…»

3. Зобов`язати Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» не пізніше наступного дня з дня набрання чинності рішенням суду у цій справі видалити, розміщені на офіційній сторінці youtube-каналу телеканалу UA:Перший за посиланням

ІНФОРМАЦІЯ_4 та на веб-сайті інформаційного агентства Суспільне Новини за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_3

відео із інтерв`ю ОСОБА_11 із директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 та статтю під назвою ««ІНФОРМАЦІЯ_5», відповідно.

4. Зобов`язати ОСОБА_5 спростувати поширену інформацію, а саме: «…І було з`ясовано, що, коли справа була ще в Міністерстві внутрішніх справ, ОСОБА_7 працював в " Укрбуд ", там де і ОСОБА_8 , і вони дали хабар одному із керівників експертної установи за те, що буде експертиза, яка дасть можливість цю справу фактично поховати. При чому, там така цікава переписка: "Давай бігом, бо справу забирає НАБУ і тоді буде важко щось вирішити". Хабар був у вигляді паркомісця. Фактично є три фігуранта. Двом з них вже оголошено підозру - ОСОБА_8 і цьому ж керівнику експертної установи.

ОСОБА_9 сприяв тому, що давали цей хабар?

Він не сприяв - він фактично разом із ОСОБА_8 давав. І є цьому докази. І підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою.…», -

шляхом розміщення на офіційній сторінці youtube-каналу телеканалу UA:Перший та на веб-сайті інформаційного агентства Суспільне Новини Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», відео із заявою, а також статтю із текстом, що буде містити посилання на рішення суду у цій справі та спростування наступного змісту:

«Інформація про те, що ОСОБА_17 разом із ОСОБА_18 давав хабаря одному із керівників експертної установи за те, що буде експертиза, яка дасть можливість закрити кримінальне провадження або вчиняв якісь інші злочини є неправдивою та не відповідає дійсності».

5. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та ОСОБА_5 солідарно моральну шкоду в сумі 1 (одна) гривня.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: