Ухвала

від 29.05.2025 по справі 260/6835/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 травня 2025 року

м. Київ

справа №260/6835/24

адміністративне провадження № К/990/20590/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом - Смик Дариною Павлівною, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №260/6835/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 жовтня 2024 року щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 388 від 24 жовтня 2024 року в частині зарахування ОСОБА_1 на посаду слухача курсів підвищення кваліфікації та зарахування до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з виключенням з особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 зняти з обліку військовослужбовців, поновити ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних та на спеціальному військовому обліку військовозобов`язаних.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, позов задоволено частково:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову 23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації;

- у задоволені решти частини позовних вимог відмовлено.

14 травня 2025 року до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Смик Дариною Павлівною, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №260/6835/24.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів`від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 жовтня 2024 року № 939 ОСОБА_1 призвано під час мобілізації на особливий період до лав Збройних Сил України і направлено для проходження військової служби до військової частини у складі команди до ІНФОРМАЦІЯ_4.

24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 та наказом її начальника (по стройовій частині) № 388 від 24 жовтня 2024 року зарахований на посаду слухача курсів підвищення кваліфікації та до особового складу академії.

У подальшому, наказом начальника Національної академії (по стройовій частині) від 01 лютого 2025 року №43 молодший лейтенант ОСОБА_1 призначений на посаду курсового офіцера курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації центру підвищення кваліфікації ІНФОРМАЦІЯ_4, де він і проходить військову службу на теперішній час.

Відомостей про те, що позивач є особою, що проходить військову службу у військовому званні генерал-майора, контр-адмірала, генерал-лейтенанта, віце-адмірала, генерал-полковника, адмірала, генерала армії України, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.

За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.

У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес.

Суд відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке.

У Рішенні від 22 листопада 2023 року у справі №3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23,188/23) Конституційний Суд України зазначив, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції під час перегляду в касаційному порядку судових рішень має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків судових рішень, а не задля нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя. Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в у процесуальному законі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципу правової визначеності з метою гарантування передбачуваності судового рішення.

Водночас касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених критеріїв. Заявником у касаційній скарзі також не наведено вимог, що дають підстав вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для необмеженого кола осіб. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Водночас Судом установлено, що касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд також ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Смик Дариною Павлівною, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №260/6835/24.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська О.В. Кашпур