Постанова

від 28.05.2025 по справі 127/13374/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/13374/20

Провадження № 22-ц/801/1204/2025

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 рокуСправа № 127/13374/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Ковальчука О. В., Сопруна В. В.

Секретар: Пантелеймонова А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішенняВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від01 квітня 2025року уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Другої вінницької державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Тепті Ніли Яківни, про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним,

Рішення ухвалила суддя Дернова В. В.

Рішення ухвалено о 09:47 год у м. Вінниця

Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2025 року,

Встановив:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Другої вінницької державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Тепті Н. Я., про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 . Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме: будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

07 липня 2000 року ОСОБА_3 зробила заповіт на її ім`я на належне їй майно, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округ Тептя Н. Я.

Звернувшись до Другої вінницької державної нотаріальної контори з наміром прийняти спадщину, дізналася, що ОСОБА_3 09 червня 2015 року зробила іще один заповіт на ім`я ОСОБА_2 , що також посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Тептя Н. Я. Для неї це стало великою несподіванкою, оскільки із 2010 року вона постійно проживала із бабусею разом і та неодноразово виражала своє бажання залишити належне їй майно після її смерті їй і правнуку (малолітньому сину позивача).

На час складення оскаржуваного заповіту бабусі виповнилося 87 років. В останні три роки у неї дуже стрімко розвивався віковий склероз, почастішали випадки не сприйняття дійсних подій. Внаслідок цього, ще за два роки до смерті, бабуся перебувала на обстеженні у невропатолога та психіатра. Однак, спроби поліпшити її психологічний стан позитивного результату не дали. Вона впевнена, що на день посвідчення заповіту на користь ОСОБА_2 у бабусі спостерігався процес психічного розладу.

Заповіт, складений на ім`я відповідача 09 червня 2016 року вважає недійсним, оскільки воля бабусі була їй відома від неї самої. Вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, вона постійно підтримувала та доглядала її, вони тісно спілкувалися щодня. Вважає, що якби бабуся склала інший заповіт, то обов`язково повідомила б її про це протягом 1,5 років до її смерті. У період з 2015 року до грудень 2016 року стан здоров`я бабусі був стабільно важким, вона потребувала постійного стороннього нагляду, який забезпечувала вона чи бабусин чоловік, з яким бабуся перебувала у цивільному шлюбі протягом 30 років. Відповідач є сторонньою особою для спадкодавця і тільки останніх 1,5 чи 2 роки навідувала ОСОБА_3 .

Отже, спадкодавець ОСОБА_3 , що склала заповіт, була фізично не здоровою особою, у зв`язку з чим не в змозі була здійснити відвідування будь-якого нотаріуса та самостійно з власної волі не могла вчиняти будь-які нотаріальні дії, що свідчить про те, що нотаріально посвідчений заповіт складений особою, яка через власний психічний та емоційний стан не усвідомлювала значення своїх дій.

Оскільки вона є онукою спадкодавця, то заповіт на ім`я відповідача порушує її права як спадкоємця п`ятої черги, так і за заповітом від 07 липня 2000 року на спадкове майно її бабусі ОСОБА_3 .

Відповідач відразу після смерті спадкодавця з грудня 2016 року заволоділа її будинком, у якому знаходилися бабусині документи необхідні для прийняття спадщини, замінила замки в дверях, позбавивши її можливості особисто отримати документи та користуватися спадковим будинком.

18 червня 2018 року відповідач на підставі заповіту отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке вона вважає недійсним, оскільки воно видане на підставі заповіту, складеного особою, яка через власний психічний та емоційний стан не усвідомлювала значення своїх дій.

У зв`язку з наведеним вона просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , складений на користь ОСОБА_2 , посвідчений 09 червня 2015 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Тептя Н. Я. та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 червня 2018 року, видане Другою вінницькою державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 1-543 та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 квітня 2025 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Другої вінницької державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Тепті Ніли Яківни, про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , пославшись на те, що рішення суду є незаконним з огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, на допущені в ході судового розгляду порушення норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її вимоги.

Доводи апеляційної скарги позивача полягають в тому, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що надана відповідачем для проведення призначеної судом у справі посмертної судової психіатричної експертизи, медична документація спадкодавця ОСОБА_3 , є неповною.

Допитані у судовому засіданні судові експерти, які проводили посмертну судову психіатричну експертизу відносно ОСОБА_3 , пояснили, що її хвороби входять до групи «F» - психічні розлади та захворювання МХК10, натомість у своєму висновку вони повідомили інше, що спадкодавець не мала жодних психічних захворювань.

Суд не звернув увагу на помилки, які є в оскаржуваному заповіті, а саме: початок тексту написаний з малої літери «ц», а початок слова в реченні після коми з великої літери «Особисто».

У рішенні суд посилається лише на висновки експертів, які не співпадають з іншими доказами у справі.

Відповідач заперечуючи позов не надала жодних доказів, які б свідчили про дієздатність заповідача ОСОБА_3 на момент вчинення нею заповіту.

Суд не звернув увагу на те, що в оскаржуваному свідоцтві про право на спадщину за заповітом, спадковим майном зазначено будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 , в той час, коли у заповіті вказане майно, яке знаходиться по АДРЕСА_3 .

Суд не врахував наявність інших цивільних справ, а саме № 127/32575/19, № 127/19539/23, у яких спір стосується одного й того ж самого майна, але із різними номерами будинку: АДРЕСА_1 .

Також не взято до уваги той факт, що її не повідомили про вчинення бабусею 09 червня 2015 року заповіту.

Суд не врахував також, що із допиту експертів вбачається, що у спадкодавиці були захворювання групи «F» - психічні розлади, групи МХК10, які підтвердила повторна експертиза, а почеркознавча експертиза виявила низку порушень при написанні заповіту від 09 червня 2015 року і те, що він писався у хворобливому стані, під якимось впливом (не визначено під яким); заповіт був написаний з помилками у тексті ОСОБА_3 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Спірідонов В. В. зазначив, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та встановив їх і висновки суду відповідають таким обставинам. Судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 і її представник адвокат Спірідонов В. В. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник третьої особи Другої вінницької державної нотаріальної контори і третя особа приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Тептя Н. Я., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 3403 від 12 грудня 2016 року (том 1 а. с. 11).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 19 червня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 19 червня 2011 року, актовий запис № 1164; після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка і дружини ОСОБА_6 (том 1 а. с. 12).

09 червня 2015 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Тептею Н. Я. посвідчений заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 419, за яким ОСОБА_3 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій, діючи добровільно та попередньо ознайомлена з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все належне їй майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 . Цей заповіт складений о 10 год 10 хв та підписаний заповідачем. У заповіті наявний запис: «Цей заповіт прочитано мною ОСОБА_3 особисто уголос, його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам. Підпис: Карпович. ОСОБА_3 ». У заповіті зазначено: «Заповіт записаний мною, нотаріусом, зі слів ОСОБА_3 . Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 і власноручно підписаний ним у моїй присутності о 10 годині 10 хвилин. Особу її встановлено, дієздатність перевірено» (том 1 а. с. 13).

07 липня 2000 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Тептею Н. Я. посвідчений заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 1377, за яким ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті, на що вона за законом матиме право, заповідає онуці ОСОБА_5 . У заповіті зазначено: «Заповіт підписаний ОСОБА_3 у моїй присутності. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено (том 1 а. с. 14).

Державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Сікорською Л. А. 18 червня 2018 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого на підставі заповіту, посвідченого Тептею Н. Я., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 09 червня 2015 року за реєстровим № 419, спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: цілого житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на будівлю № НОМЕР_3 , виданого Вінницьким міським відділом комунального господарства 01 лютого 1966 року, на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 28/1142 від 09 грудня 1965 року, зареєстрованого Вінницьким міжміським бюро технічної інвентаризації 15 лютого 1996 року, реєстрова книга № 10129. Зареєстровано в реєстрі за № 1-543 (том 1 а. с. 15).

Згідно довідки про склад сім`ї № 173 від 11 лютого 2020 року, виданої комітетом мікрорайону «Добробут» ОСОБА_1 , 1989 року народження, яка проживає (зареєстрована) за адресою: АДРЕСА_3 , в тому, що вона проживає у времянці за даною адресою разом із чоловіком ОСОБА_4 , 1987 року народження з 2011 року по даний час, разом із дітьми: ОСОБА_7 , 2012 року народження та ОСОБА_8 , 2018 року народження (том 1 а. с. 17).

Із відповіді на запит суду № 01.12-24/1064 від 09 жовтня 2020 року КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» вбачається, що інформація щодо звернення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої по АДРЕСА_3 , за даними медичної документації в закладі відсутня (том 1 а. с. 98).

Згідно відповіді, наданої КНП «Вінницька міська клінічна лікарня № 3» від 26 січня 2021 року за № 42, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні в геріатричному відділенні з 27 вересня 2016 року по 04 жовтня 2016 року, в підтвердження чого надана копія медичної картки стаціонарної хворої № 2794, із якої вбачається, що хвора була госпіталізована із діагнозом «негоспітальна двобічна пневмонія. ІХС» (том 1 а. с. 186-205).

Із спадкової справи № 345/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відкритої Другою вінницької державною нотаріальною конторою 27 грудня 2016 року, вбачається, що ОСОБА_2 подала 27 грудня 2016 року заяву, що зареєстрована в реєстрі за № 761, про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 і просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все майно, незалежно від того, з чого воно складається та де воно знаходиться; ОСОБА_1 подала 24 січня 2017 року заяву про прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишила на її ім`я заповіт, посвідчений Тептею Н. Я., приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу 07 липня 2000 року за реєстровим № 1377. 18 червня 2018 року державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Сікорською Л. А. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого на підставі заповіту, посвідченого Тептею Н. Я., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 09 червня 2015 року за реєстровим № 419, спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: цілого житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на будівлі № НОМЕР_3 , виданого Вінницьким міським відділом комунального господарства 01 лютого 1966 року, на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 28/1142 від 09 грудня 1965 року, зареєстрованого Вінницьким міжміським бюро технічної інвентаризації 15 лютого 1996 року, реєстрова книга № 10129; зареєстровано в реєстрі за № 1-543. 18 червня 2018 року державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Сікорською Л. А. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого на підставі заповіту, посвідченого Тептею Н. Я., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 09 червня 2015 року за реєстровим № 419, спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 . Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: цілої земельної ділянки, площею 0,1000 га кадастровий № 0510137000:03:045:0312, розташованої по АДРЕСА_3 , наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належної померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 167951, виданого Вінницькою міською радою 12 жовтня 2009 року, на підставі рішення Вінницької міської ради від 30 січня 2009 року № 2247, 34 сесії 5 скликання, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010906901061 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001351002018, виданого Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 14 березня 2018 року; зареєстровано в реєстрі за № 1-547 (том 2 а. с. 11-71).

Згідно відповіді Виконавчого комітету Вінницької міської ради № С-01-124851/10010 від 16 листопада 2020 року, ОСОБА_3 , за інформацією Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Вінниці, отримувала соціальні послуги в відділенні соціальної допомоги вдома з 25 січня 2000 року по 25 грудня 2016 року (том 2 а. с. 205).

01 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про призначення по справі посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи (том 3 а. с. 26-28).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 квітня 2021 року призначено посмертну комісійну судову психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлені питання:

1. Чи страждала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент вчинення нею заповіту від 09 червня 2015 року, на психічне захворювання чи психічний розлад, якщо так, то на яке?

2. Чи могла ОСОБА_3 внаслідок свого стану здоров`я (як психічних так і соматичних захворювань) розуміти значення своїх дій, керувати ними та усвідомлювати їх наслідки під час вчинення нею заповіту від 09 червня 2015 року?

3. Чи могла ОСОБА_3 внаслідок прийому призначених їй лікарських засобів розуміти значення своїх дій, керувати ними та усвідомлювати їх наслідки під час вчинення нею заповіту від 09 червня 2015 року? (том 3 а. с. 32-33).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 2 від 10 березня 2022 року ОСОБА_3 на час складення заповіту від 09 червня 2015 року на психічні розлади не страждала, перебувала поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності; на час складання заповіту від 09 червня 2015 року ОСОБА_3 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними; внаслідок прийому призначених їх лікарських засобів ОСОБА_3 могла розуміти значення своїх дій, керувати ними та усвідомлювати їх наслідки під час вчинення нею заповіту від 09 червня 2015 року (том 3 а. с. 142-149).

22 листопада 2022 року позивач ОСОБА_1 подала клопотання про призначення повторної посмертної комісійної судово-медичної та судово- психіатричної експертизи. На вирішення якої просила постановити аналогічні запитання (том 3 а. с. 236-239).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 травня 2023 року клопотання задоволено. Призначено у справі повторну посмертну комісійну судову психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» (том 4 а. с. 18-19).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 1698 від 28 листопада 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент вчинення нею заповіту від 09 червня 2015 року хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждала; ОСОБА_3 на момент укладення нею заповіту від 09 червня 2015 року могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (том 4 а. с. 151-160).

Згідно рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2203 від 16 вересня 2021 року присвоєно адресу житловому будинку по АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , розташованому на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:045:0312 АДРЕСА_4 (том 4 а. с. 191).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав на те, що у судовому засіданні не встановлено перебування спадкодавця (заповідача) ОСОБА_3 у момент вчинення нею заповіту у стані, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Висновок суду першої інстанції є правильним.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За правилами ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1). Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ч. 2).

Згідно положень ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення (частина 1). Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу (частина 2). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу (частина 3).

Із заповіту складеного 09 червня 2015 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Тептею Н. Я., вбачається, що він підписаний заповідачем ОСОБА_3 і це учасниками справи не оспорюється.

Вимоги щодо порядку посвідчення заповіту нотаріусом встановлені статтею 1248 ЦК України, якою передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (частина 1). Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу) (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Як роз`яснено в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6 листопада 2011 року, правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257Цивільного кодексу Українита особисто подані нотаріусу.

Відповідно до пунктів 1 і 2 глави 4 розділу ІІ цього Порядку дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43Закону України «Про нотаріат», що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії (пункт 1). У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою (пункт 2).

Статтею 43 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час підписання оспорюваного заповіту) визначено, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про нотаріат» (в такій же редакції), під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь (ч. 1). Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченимистаттею 43цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними (ч. 2). У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою (ч. 3).

З матеріалів справи убачається, що з метою визначення можливості ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент підписання оспореного заповіту, було призначено посмертну судову психіатричну експертизу, яка проведена Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» і 10 березня 2022 року наданий висновок № 2 на поставлені питання про те, що ОСОБА_3 на час складення заповіту від 09 червня 2015 року на психічні розлади не страждала, перебувала поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності; на час складання заповіту від 09 червня 2015 року ОСОБА_3 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними; внаслідок прийому призначених їх лікарських засобів ОСОБА_3 могла розуміти значення своїх дій, керувати ними та усвідомлювати їх наслідки під час вчинення нею заповіту від 09 червня 2015 року (том 3 а. с. 142-149).

За клопотанням позивача ОСОБА_1 судом призначена по справі повторна посмертна судова психіатрична експертиза, яка проведена експертами Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» і за результатами якої 28 листопада 2024 року наданий висновок судово-психіатричного експерта № 1698 на поставлені питання про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент вчинення нею заповіту від 09 червня 2015 року хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждала; ОСОБА_3 на момент укладення нею заповіту від 09 червня 2015 року могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (том 4 а. с. 151-160).

Згідно вимог статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судому рішенні.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції з урахуванням вимог закону і роз`яснень надана оцінка обом висновкам судових експертиз: первинному № 2 від 10 березня 2022 року і повторному № 1698 від 28 листопада 2024 року.

І такі висновки експертів узгоджуються із матеріалами справи.

Оцінюючи з точки зору всебічності, повноти та об`єктивності експертного дослідження первинної і повторної посмертної судової психіатричної експертизи, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що ці висновки є достатньо обґрунтованими, повними, всебічними і узгоджується з іншими доказами, зібраними по справі, оцінених згідно вимог статей 89, 110 ЦПК України, зокрема, письмовими доказами, показами допитаних у судовому засіданні судових експертів ОСОБА_9 та Карплюк А. І., свідка ОСОБА_10 (сімейного лікаря ОСОБА_3 ), свідчення яких є послідовними та узгодженими.

Презумпція психічного здоров`я закріплена у статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», за змістом якої кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання заповіту недійсним, відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального закону.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки судом не встановлено обставин, за яких відповідач ОСОБА_2 не мала права на спадкування та не встановлено інших випадків за яких нею спадкування не можливе, тому видане на її ім`я на підставі законного заповіту свідоцтво про право на спадщину, не може бути визнане недійсним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивач не довела обставин, на які вона посилалася як на підставу таких своїх вимог, і відповідно до вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не підтвердила цих доводів відповідними доказами, передбаченими статтями 76-80 ЦПК України.

Отже висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є вірним.

Наведеним спростовують доводи апеляційної скарги позивача.

Не відповідають дійсності доводи апеляційної скарги про не врахування судом пояснень експертів, наданих ними у судовому засіданні про те, що у спадкодавиці були захворювання групи «F» - психічні розлади, групи МХК10, які підтвердила повторна експертиза, оскільки у пункті 22 «Обґрунтування та пояснення даних про психічний стан особи та фактів, які встановлені і виявлені при дослідженні об`єктів експертизи» висновку повторної посмертної комісійної судової психіатричної експертизи № 1698 від 28 листопада 2024 року, чітко встановлено, що ОСОБА_3 впродовж життя страждала на різні соматичні захворювання, з приводу чого зверталася по допомогу до лікарів в амбулаторному порядку та отримувала лікування в межах медичних стаціонарів, де жодним із лікарів не було описано у неї будь-яких симптомів характерних для розладів психічної діяльності, жоден спеціаліст не скеровував її на огляд до лікаря-психіатра з метою консультації і самостійно до лікаря-психіатра вона не зверталася, інформація щодо її звернення до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні в закладі відсутня, як відсутні дані щодо перебування її під наглядом у лікаря-нарколога чи відомості щодо вживання наркотичних речовин або зловживання алкоголем. Через місяць після підписання оспорюваного заповіту ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у геріатричному відділенні,де жодних порушень психічної діяльності лікарями не описано та лікарем вказувалося «свідомість збережена, ясна, мовному контакту повністю доступна». Також і в первинному висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 2 від 10 березня 2022 року в розділі «Анамнез хвороби» вказано, що за даними архіву Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. акад. О. І. Ющенка, ОСОБА_3 на стаціонарному лікування не перебувала, за медичною допомогою не зверталася; наявні у неї соматичні захворювання не викликали порушень в сфері її психічної діяльності.

Щодо доводів апеляційної скарги про виявлення почеркознавчою експертизою низки порушень при написанні заповіту від 09 червня 2015 року і те, що він писався у хворобливому стані, під якимось впливом, але не визначено під яким, то такі доводи є безпідставними, оскільки у даному провадженні така експертиза не призначалася судом, не проводилася та її висновок в матеріалах справи відсутній. Таким не обґрунтовувала своїх позовних вимог позивача у поданому до суду позові. Тому надати оцінку такому доказу, який відсутній в матеріалах справи не можливо.

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними, спростовані наведеним вище та не впливають на висновки суду.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а законне рішення суду першої інстанції не може бути скасоване.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від01 квітня 2025року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіО. В. Ковальчук В. В. Сопрун

Повне судове рішення складено 29 травня 2025 року