Ухвала

від 26.05.2025 по справі 202/9526/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/9526/24

Провадження № 1-кс/202/3636/2025

УХВАЛА

Іменем України

26 травня 2025 року слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

заявника адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Дніпро скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на повідомлення останнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023040000000834 від 15 серпня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , в якій адвокат просить скасувати повідомлення останнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023040000000834 від 15 серпня 2023 року.

В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_3 вказує, що орган досудового розслідування був обізнаний про факт проживання ОСОБА_5 за кордоном, а тому повинен був керуватись правилами, передбаченими ч. 7 ст. 135 КПК, відповідно до яких повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. Водночас, виклики ОСОБА_6 та повідомлення його про підозру було здійснено в порядку ч. 8 ст. 135 КПК України, шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження. При цьому, в порушення вимог КПК України, органом досудового розслідування не використано жодних інструментів міжнародного співробітництва, що визначено ч. 7 ст. 135, ч. 1 ст. 566 КПК України. На думку адвоката, у даному випадку порушено процедуру повідомлення про підозру, що є безумовною підставою для її скасування. Додатково адвокат зазначає, що викладені фактичні обставини в письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_5 в частині вчинених ним активних дій, щодо поширення злочинного впливу, тобто розширення (розповсюдження) злочинного впливу на певне коло осіб, що становлять об`єктивну сторону кримінального правопорушення, не знаходять свого підтвердження наданими доказами.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримала скаргу та просила її задовольнити. Також вказала на порушення процедкри повідомлення про підозру особі, яка перебуває за кордоном й зазначила, що зміст підозри ОСОБА_5 не підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та вказав, що при повідомленні про підозру ОСОБА_5 дотримано порядок, визначений КПК України. Також прокурор зазначив, що стороні обвинувачення не відоме конкретне місце проживання ОСОБА_5 , лише відома країна, в якій, ймовірно, ОСОБА_5 колись перебував.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12023040000000834, відомості про яке 15 серпня 2023 року, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 255-1, ч. 1, ст. 255-2, ч. 1, ст. 255-3, ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.

В рамках кримінального провадження, в порядку ст. 135, ст.ст. 276-278 КПК України, шляхом публікації в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора, 06.03.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255-1 КК України, тобто в умисному поширенні в суспільстві злочинного впливу, за відсутності ознак зазначених у частині п?ятій статті 255 КК України, вчинених в установах виконання покарань; особою, яка перебуває у статусі суб?єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі".

Станом на 22.04.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває за кордоном, його місцезнаходження не відомо, у зв`язку з тим,

Постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 24.03.2025 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оголошено у міжнародний розшук, оскільки він переховується від органу досудового розслідування, перебуває за кордоном і його місцезнаходження не відомо.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень. Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентованоГлавою 26 КПК України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні підозрюваний, його захисник можуть оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Слідчий, прокурор зобов`язані здійснювати повідомлення про підозру належним чином в порядку ст. 278 КПК України

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 9 КПК України закріплений обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Стаття 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.

Положення ч. 2 ст. 8 КПК зобов`язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Положеннями статті 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Підставою для скасування повідомлення про підозру або визнання такою, що не набула статусу підозрюваного є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру, відсутність обов`язкових елементів повідомлення про підозру.

Так, відповідно до ст. 277 КПК України, повідомлення має містити: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Статтею 278 КПК України визначено порядок здійснення повідомлення про підозру та обов`язок роз`яснення прав підозрюваного, а саме: письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень; письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» (пункт 88), «Erdagozv. Turkey» (пункт 51), «Cebotari v. Moldova» (пункт 48) «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Murray v. the United Kingdom». Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Разом з тим, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки і оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У даній скарзі адвокат ОСОБА_3 вказує на порушення процедури вручення повідомлення про підозру, що є підставою для скасування повідомлення про підозру, а також на відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували зміст підозри (викладені фактичні обставини) та вказували на причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Прокурор, обґрунтовуючи застосований порядок повідомлення ОСОБА_5 про підозру через засоби масової інформації, вказує на наявність у сторони обвинувачення інформації про перебування ОСОБА_5 за межами України, та на відсутність даних про фактичне місце проживання підозрюваного.

Відповідно до ч. 1ст.278КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до ч.2ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Частиною 7 даної статті передбачено, що повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 135 КПК України визначено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинамипершою,другою,четвертою - сьомоюцієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Відповідно до наданих слідчому судді матеріалів, в рамках кримінального провадження №12023040000000834 від 15.08.2023 року, органом досудового розслідування встановлено причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_5 , який особою без громадянства й станом на 05.02.2025 року перебуває за межами території України.

Враховуючи відсутність у ОСОБА_5 на території України задекларованого місця проживання, місця роботи, дорослих членів сім`ї, наявність інформації про ймовірне перебування ОСОБА_5 за кордоном та відсутність відомостей про фактичне місце його проживання/перебування, неодноразові виклики ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження №12023040000000834 від 15.08.2023 року, сторона обвинувачення здійснювала шляхом офіційного опублікування в друкованому виданні «Газета Кабінету Міністрів УкраїниУрядовий Кур`єр» (повістки про виклик на 23.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025). Водночас ОСОБА_5 не з`являвся на дані виклики та не повідомляв причин свого неприбуття.

За відсутності можливості вручення письмового повідомлення про підозру, в порядку ч. 1ст.278КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255-1 КК України, шляхом відповідних публікацій 06.03.2025 року в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора, що передбачено чинним КПК України.

Безпідставними є посилання адвоката про обізнаність сторони обвинувачення про місце перебування ОСОБА_5 , оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів, які б вказували на наявність у сторони обвинувачення такої інформації. Доказів того, що ОСОБА_5 повідомляв орган досудового розслідування про своє місце перебування та можливі способи здійснення його викликів і повідомлень, після здійснення публікацій повісток в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального Прокурора, а також до повідомлення його про підозру 06.03.2025 року, слідчому судді не надано.

З урахуванням відсутності офіційних даних про місце проживання/перебування ОСОБА_5 , а також ненадання останнім відомостей про його місцезнаходження (даних про зареєстроване постійне місце проживання за межами України), сторона обвинувачення позбавлена можливості реалізації механізму вручення повідомлення про підозру, в порядку визначеному ч.7ст. 135 КПК України, тобто за міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Такий порядок не застосовується у випадку тимчасової відсутності на території України, а повинен бути реалізований у разі наявності доказів про постійне місце проживання за межами України. Однак, в період здійснення викликів та повідомлення ОСОБА_5 про підозру, такі відомості у сторони обвинувачення були відсутні, інформацією про цілі виїзду та запланований час перебування ОСОБА_5 за межами України, орган досудового розслідування не володів. Доказів належної реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_5 за кордоном, під час розгляду даної скарги, стороною захисту не надано.

Таким чином, необґрунтованими є й посилання захисника про необхідність вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру саме за правилами ч.7ст. 135 КПК України.

За результатами встановлених в ході розгляду скарги обставин, з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчим суддею не встановлено порушення порядку повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255-1 КК України, в рамках кримінального провадження №12023040000000834 від 15.08.2023 року.

При цьому, повідомлення про підозру ОСОБА_5 , за своїм змістом відповідає вимогамст.277КПК України, та було здійснено на підставі доказів, які давали підстави дійти переконливого висновку, що ОСОБА_5 причетний до інкримінованих йому дій, та які сторона обвинувачення вважає такими, що доводять підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255-1 КК України.

На думку слідчого судді, докази за яким була оголошена підозра, мають бути оцінені при розгляді провадження по суті, згідно зі змістом висунутого особі обвинувачення, а тому не вбачає можливим скасовувати повідомлення про підозру на даному етапі, з мотивів критичного ставлення до її змісту, без фактичної перевірки всіх доводів шляхом повного і об`єктивного дослідження доказів по факту завершення досудового розслідування.

Враховуючи наведене, слідчий суддя доходить висновку, що скарга адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на повідомлення останнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023040000000834 від 15 серпня 2023 року, є необгрунтованом та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 303-307,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на повідомлення останнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023040000000834 від 15 серпня 2023 року відмовити.

Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 30 хвилин 30 травня 2025 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_8