Рішення від 19.05.2025 по справі 910/9262/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2025Справа № 910/9262/24

vQXh7VH0HD4AbЗа позовом: ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У М.КИЄВІ, як відокремленого підрозділу ДПС;

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "АРІНОМІАН";

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "РОУЗСТАК";

до відповідача-3: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВАЙТІН";

до відповідача-4: товариства з обмеженою відповідальністю "РОЛМЕНС";

до відповідача-5: товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТЛЕКС";

про: визнання правочинів недійсними.

Суддя Сергій Балац

Секретар судового засідання Катерина Вознюк

Представники:

позивача: Фіщук В.С.;

відповідача-1: не з'явилися;

відповідача-2: не з'явилися;

відповідача-3: не з'явилися;

відповідача-4: не з'явилися;

відповідача-5: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У М.КИЄВІ, як відокремлений підрозділ ДПС звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АРІНОМІАН", товариства з обмеженою відповідальністю "РОУЗСТАК", товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВАЙТІН", товариства з обмеженою відповідальністю "РОЛМЕНС" та товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТЛЕКС" про визнання правочинів недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у сторін договорів намірів та можливостей виконувати договори відповідно до їх змісту, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про визнання правочинів недійсними, а саме:

- договору купівлі-продажу товару від 06.01.2021 № АР/01, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "АРІНОМІАН" та товариством з обмеженою відповідальністю "РОУЗСТАК";

- договору поставки від 05.01.2021 № ІН-05/01, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "АРІНОМІАН" та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВАЙТІН";

- договору поставки від 04.01.2021 № Р04-01, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "АРІНОМІАН" та товариством з обмеженою відповідальністю "РОЛМЕНС";

- договору поставки від 04.01.2021 № 04/01-ВІ, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "АРІНОМІАН" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСТЛЕКС".

Ухвалою від 29.07.2024 № 910/9262/24, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Верховного Суду від 16.01.2025 ухвалу від 29.07.2024 № 910/9262/24 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 № 910/9262/24 скасовано, позов № 910/9262/24 направлено до господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9262/24 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 03.03.2025.

03.03.2025 від відповідача - 2 до господарського суду м. Києва надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

В підготовчому засіданні 03.03.2025 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів. Оголошено перерву до 31.03.2025.

Відповідач - 2, скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав суду відзив, яким позов заперечив повністю зазначаючи, що підстави для застосування приписів статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсутні оскільки відсутнє порушення прав та законних інтересів позивача, також ТОВ «РОУЗСТАК» заявив про застосування строків позовної давності, оскільки, як стверджує відповідач - 2, строк позовної давності на звернення з позовом сплинув ще у лютому 2024 року.

В підготовчому засіданні 31.03.2025 суд встановив позивачеві строк для подання до суду відповіді на відзив до 09.04.2025 та строк відповідачеві - 2 для подання до суду заперечення на відповідь на відзив до 19.04.2025. Оголошено перерву в підготовчому засіданні до 21.04.2025.

Позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 ГПК України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив зокрема, наступне:

- у правовідносинах, що виникли за спірним правочином, мають місце безтоварні господарські операції з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, а відтак спірні договори підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України;

- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушили. Позивачу стало відомо про обставини порушення з відповідного листа ГУ ДПС в Київській області від 31.05.2024 року №8284/7.

В підготовчому засіданні 21.04.2025 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.05.2025.

З метою повідомлення відповідача - 1 та відповідачів 3 - 5 про розгляд справи судом та про їх право подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.01.2025 направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення за №0610227420300, №0610227420343, №0610227420335, №0610227420327 на адреси місцезнаходження відповідача - 1 та відповідачів 3 - 5 зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вищезазначені копії ухвал господарського суду м. Києва від 28.01.2025 повернуті до суду у зв`язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач - 1 та відповідачі 3-5 не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/9262/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, відповідач - 1 та відповідачі 3 - 5 відзиви на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надали, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

05.05.2025, в судовому засіданні оголошено перерву до 19.05.2025.

В судовому засіданні 19.05.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши уповноважених представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

06.01.2021 між ТОВ «АРІНОМІАН» (відповідач-1), як продавцем та ТОВ «РОУЗСТАК» (відповідач -2), як покупцем укладено договір купівлі - продажу № АР/01, відповідно до умов якого було реалізовано олію соняшникову нерафіновану українського походження на загальну суму 9.360.508,01 грн., у тому числі податок на додану вартість 1.560.084,67 грн. (далі - договір № АР/01).

Реалізований на адресу ТОВ «РОУЗСТАК» товар було придбано ТОВ «АРІНОМІАН» у наступних постачальників:

- ТОВ «РОЛМЕНС» згідно договору № Р04-01 від 04.01.2021, ціна, найменування та обсяг товару згідно специфікації №1 до договору № Р04-01 - олія соняшникова нерафінована українського походження кількістю 56,110 тонн на загальну суму без ПДВ - 1.870.424,04 грн. (далі - договір № Р04-01);

- ТОВ «ВІСТЛЕКС» згідно договору № 04/01-ВІ від 04.01.2021, ціна, найменування та обсяг товару згідно додатку №1 до договору поставки № 04/01-ВІ, - олія соняшникова нерафінована українського походження, кількістю 58,090 метричних тонни на загальну суму без ПДВ - 1.936.427,25 грн., без ПДВ. (далі - договір № 04/01-ВІ);

- ТОВ «ІНВАЙТІН» згідно договору № ІН-05/01 від 05.01.2021 ціна, найменування та обсяг товару згідно додатку №1 до договору № ІН-05/01 - олія соняшникова нерафінована українського походження, кількістю 119,801 метричних тонни на загальну суму без ПДВ - 3.993.560,34 грн. (далі - договір № ІН-05/01).

Постачання товару оформлено наявними в матеріалах справи документами, а саме:

- накладна № 1 від 11.01.2021 згідно договору № ІН-05/01, на суму 1.960.095,06 грн. без ПДВ (58.800 тонн);

- накладна № 2 від 12.01.2021 згідно договору № ІН-05/01, на суму 2.033.465,28 грн. без ПДВ (61.001 тонна);

- накладна № 5 від 11.01.2021 згідно договору № Р04-01, на суму 1.870.424,04 грн. без ПДВ (56.100 тонн);

- накладна № 1 від 14.01.2021 згідно договору № 04/01-ВІ, на суму 1.936.427,25 грн. без ПДВ (58.090 тонн);

- накладна № 11011 від 11.01.2021 згідно договору № АР/01, на суму 2.352.117,60 грн. в тому числі ПДВ - 392.019,60 грн.;

- накладна № 11012 від 11.01.2021 згідно договору № АР/01, на суму 2.244.512,22 грн. в тому числі ПДВ - 374.085,37 грн.;

- накладна № 12011 від 12.01.2021 згідно договору № АР/01, на суму 2.244.162,01 грн. в тому числі ПДВ - 406.693,67 грн.;

- накладна № 14011 від 14.01.2021 згідно договору № АР/01, на суму 2.323.716,18 грн. в тому числі ПДВ - 387.286,03 грн.

Транспортування реалізованого товару на підставі договору № АР/01 від 06.01.2021 оформлено товарно-транспортними накладними: №0011011/1 від 11.01.2021; №0011011/2 від 11.01.2021; №0011011/3 від 11.01.2021; №0011012/1 від 11.01.2021; №0011012/2 від 11.01.2021; №0011012/3 від 11.01.2021; №0012011/1 від 12.01.2021; №0012011/2 від 12.01.2021; №0012011/3 від 12.01.2021; №0012011/4 від 12.01.2021; №0014011/1 від 14.01.2021; №0014011/2 від 14.01.2021; №0014011/3 від 14.01.2021.

Судом встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа № 320/4271/21 за позовом ТОВ «АРІНОМІАН» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень від 28.01.2021 № 2354308/43386516, 2354310/43386516, 2354309/43386516, 2354311/43386516; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за датою їх подання до реєстрації, а саме: № 11011 від 11.01.2021, №11012 від 11.01.2021, №12011 від 12.01.2021; № 14011 від 14.01.2021.

Вказаним рішенням встановлено наступні обставини: «На виконання п. 201.10 ст. 201 ПК України та правила «першої події» було складено та надіслано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: від 11.01.2021 № 11011, № 11012, від 12.01.2021 № 12011 та від 14.01.2021 № 14011.

В подальшому позивач отримав квитанції про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до яких податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкових накладних критеріям оцінки ризиків, що визначені пп. 1.6 п. 1 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

У цих же квитанціях позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На виконання вимог контролюючого органу, позивачем засобами телекомунікаційного зв`язку направлені повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинено.

Разом з поясненнями позивачем до зазначеного повідомлення прикріплені копії документів, що розкривають зміст та обсяг господарської операції, за наслідками якої було складено податкові накладні, реєстрацію якої зупинено, а саме: видаткові накладні, специфікації, договори на постачання та реалізацію товару, товарно транспортні накладні, договори оренди офісу та складу з актами.»

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Листом № 2686/7/10-36-05-05 від 30.05.2024 Головне управління Державної податкової

Служби у Київській області повідомило Головне управління Державної податкової служби у місті Києві про обставини, що викладені в матеріалах позовної заяви ТОВ «АРІНОМІАН» в межах справи №320/4271/21, та про обставини, що свідчать про оспорюваність укладених договорів між ТОВ «АРІНОМІАН» та ТОВ «РОУЗСТАК» від 06.01.2021 № АР/01, ТОВ «ІНВАЙТІН» та ТОВ «АРІНОМІАН» від 05.01.2021 № ІН-05/01, ТОВ «РОЛМЕНС» та ТОВ «АРІНОМІАН» від 04.01.2021 № Р04-01, ТОВ «ВІСТЛЕКС» та ТОВ «АРІНОМІАН» від 04.01.2021 № 04/01-ВІ, задля подальшого визнання вказаних договорів недійсними в судовому порядку.

Як встановлено вище, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «АРІНОМІАН» надано товарно-транспортні накладні №0011012/3 від 11.01.2021, №0011012/2 від 11.01.2021, №0011012/1 від 11.01.2021.

Зазначені ТТН містять, наступну інформацію:

- у ТТН № 0011012/3 від 11.01.2021 зазначено автомобіль DAF 95 XF 430 сідловий тягач д.н.з. ВО 9826 ВН, пункт навантаження: Житомирська область, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 74, пункт розвантаження: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 9, автомобільний перевізник ФОП Погорілий А.В.

- у ТТН № 0011012/2 від 11.01.2021 зазначено автомобіль DAF 95 XF 430 сідловий тягач д.н.з. АН 7703 КВ, пункт навантаження: Житомирська область, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 74, пункт розвантаження: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 9;

- у ТТН № 0011012/1 від 11.01.2021 зазначається автомобіль MAN TGS E5 сідловий тягач д.н.з. АО 3091 АС, пункт навантаження: Житомирська область, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 74, пункт розвантаження: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 9.

ГУ ДПС у Київській області направлено запит на адресу Головного управління Національної поліції у Житомирській області від 18.01.2024 №1183/5/10-36-05-06 щодо надання відомостей про пересування автомобілів з державними номерними знаками: АО 3091 АС, АН 7703 КВ, ВО 9826 ВН з пункту навантаження: Житомирська область, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 74 до пункту розвантаження: Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 9 за 11.01.2021.

У відповідь на вказаний запит ГУ НП в Житомирській області листом від 31.01.2024 №148/105/01/27-2024 повідомило, що за результатом проведеного пошуку наявної інформації про фіксацію 11.01.2021 транспортних засобів з державними номерними знаками АО 3091 AC, AH 7703 КВ, ВО 9826 ВН встановлено відсутність запитуваної інформації.

Разом з тим, листом від 05.02.2024 №31/16-8-629 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Полтавській області надано інформацію, щодо здійснення перевезення товару за ТТН № 0011012/3 від 11.01.2021 автомобільним перевізником ФОП Погорілий А.В., згідно якого, за номерним знаком ВО 9826 ВН зареєстровано DAF 95 XF 430, сідловий тягач, вантажний, власником якого є ПАТ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР'ЄР» (код ЄДРПОУ 00292623).

У відповідь на запит ГУ ДПС у Київській області (лист №11798/6/10-36-05-05 від 28.02.2024) ПАТ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР'ЄР», листом від 07.05.2024 за №1439, повідомило, що є власником транспортного засобу DAF 95 XF 430 з номерним знаком ВО 9826 ВН. Проте транспортний засіб DAF 95 XF 430 з номерним знаком ВО 9826 ВН в оренду не передавався, довіреності на розпорядження або керування транспортним засобом ФОП Погорілий А.В. не надавалось.

На підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ «АРІНОМІАН» надано товарно-транспортну накладну №0011011/3 від 11 січня 2021 року на перевезення олії соняшникової нерафінованої українського походження у кількості 38,4 т, автомобілем MAN 19.403 FLT/BL, сідловий тягач НОМЕР_1, автомобільний перевізник ФОП Жадан О.О.

У відповідь на запит ГУ ДПС у Київській області від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області надійшла відповідь від 05.02.2024 №31/16-8-629, з наданням інформації щодо власників транспортних засобів, зокрема із номерним знаком НОМЕР_1.

Згідно наданої інформації за номерним знаком НОМЕР_1 зареєстровано VOLKSWAGENTRANSPORNTER, фургон малотоннажний, власником якого є ОСОБА_1.

ГУ ДПС у Київській області направлено лист №11794/6/10-36-05-05 від 28.02.2024 на адресу ОСОБА_1 щодо підтвердження надання в оренду, видачі довіреності на розпорядження або керування транспортними засобами з державними номерними знаками НОМЕР_1 ФОП Жадан О.О.

У відповідь на вищевказаний лист ОСОБА_1, листом від 08.03.2024 за вх.№20437/6 від 15.03.2024, повідомив, що є власником автомобіля VOLKSWAGENTRANSPORNTER, номерний знак НОМЕР_1, яким користується самостійно для власних потреб, в оренду вказаний транспортний засіб нікому не передавав. ФОП Жадан О.О. не відомий, правовідносин із ним не здійснював, будь-яке перевезення товарів не здійснювалося.

Також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «АРІНОМІАН» надано товарно-транспортну накладну №0014011/3 від 14 січня 2021 року на перевезення олії соняшникової нерафінованої українського походження у кількості 35,31 т, автомобілем Мercedes-Benz ACTROS 1841 сідловий тягач д.н.з. АІ 0976 НВ, автомобільний перевізник ФОП Яценко В.В.

У відповідь на запит ГУ ДПС у Київській області від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області надійшла відповідь від 05.02.2024 №31/16-8-629 (вх. ГУ ДПС у Київській області №4731/5 від 19.02.2024), з наданням інформації щодо власників транспортних засобів, зокрема із номерним знаком АІ 0976 НВ.

Згідно наданої інформації за номерним знаком АІ 0976 НВ зареєстровано MERCEDES-BENZ ACTROS 1841, сідловий тягач, вантажний, власником якого є ТОВ «СПЕЦАКВАТРАНС».

ГУ ДПС у Київській області, з метою встановлення всіх обставин було направлено листа №11796/6/10-36-05-05 від 28.02.2024 на адресу ТОВ «СПЕЦАКВАТРАНС» щодо підтвердження надання в оренду, видачі довіреності на розпорядження або керування транспортним засобом з державними номерними знаками АІ 0976 НВ ФОП Яценко В.В.

У відповідь на вищевказаний лист ТОВ «СПЕЦАКВАТРАНС», листом від 29.03.2024 за вх. №29/03-1, повідомило, що ніяких відносин з ФОП Яценко В.В. та ТОВ «АРІНОМПАН» не має та ніколи не мало, автомобіль MERCEDES-BENZACTROS 1841 за номерним знаком А1 0976 HB станом на дату запиту був знятий з реєстрації та не належить підприємству з 21.06.2022.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «АРІНОМІАН» надано товарно-транспортну накладну №0014011/1 від 14 січня 2021 року на перевезення олії соняшникової нерафінованої українського походження у кількості 31,65 т, автомобілем Daf FA LF 55.220, сідловий тягач д.н.з НОМЕР_2, автомобільний перевізник ФОП Яценко В.В.

У відповідь на запит ГУ ДПС у Київській області від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області надійшла відповідь від 05.02.2024 №31/16-8-629 (вх. ГУ ДПС У Київській області №4731/5 від 19.02.2024), з наданням інформації щодо власників транспортних засобів, зокрема із номерним знаком НОМЕР_2.

Згідно наданої інформації за номерним знаком НОМЕР_2 зареєстровано Daf FA LF 55.220, фургон вантажний, власником якого є ОСОБА_2.

ГУ ДПС у Київській області, з метою встановлення всіх обставин було направлено листа №11802/6/10-36-05-05 від 28.02.2024 на адресу ОСОБА_2 щодо підтвердження надання в оренду, видачі довіреності на розпорядження або керування транспортними засобами з державними номерними знаками НОМЕР_2 ФОП Яценко В.В.

У відповідь на вищевказаний лист ОСОБА_2, листом від 15.03.2024 за вх. №22376/6 від 25.03.2024, повідомив, що дійсно є власником автомобіля Daf FA LF 55.220 номерний знак НОМЕР_2. Крім того, вищевказана особа повідомила, що даний транспортний засіб нікому не передавався в оренду, жодні довіреності на керування та розпорядження для ФОП Яценко В.В. не видавалися.

Позивач зазначає, що вказані обставини свідчить, що відповідачі уклали договори без наміру їх виконання, а складені на підставі зазначених договорів документи позбавлені фактичного змісту, адже господарські операції на виконання умов укладених договорів фактично не відбулися, а були використані виключно в податковому обліку з метою заниження сум податкових зобов'язань, у тому числі з використанням ланцюга безтоварних поставок олії соняшникової нерафінованої українського походження.

Так, позивач вказує, що в діях ТОВ «АРІНОМІАН», ТОВ «РОУЗСТАК», ТОВ «ІНВАЙТІН», ТОВ «РОЛМЕНС», ТОВ «ВІСТЛЕКС» вбачається умисел - а саме безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств, документального оформлення безтоварних операцій, що призвело до порушення інтересів держави та втрат бюджету. Правочини, які уклали відповідачі, суперечить інтересам держави і суспільства в питаннях ведення господарської діяльності й оподаткування, що свідчить про наявність підстав для визнання спірних договорів недійсними.

Вказані обставини призвели до звернення позивача до господарського суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу товару від 06.01.2021 № АР/01, договорів поставки від 05.01.2021 № ІН-05/01, від 04.01.2021 № Р04-01 та від 04.01.2021 № 04/01-ВІ недійсним.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Приписами підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Отже, Головне управління ДПС у м. Києві наділене законним правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсними правочинів, які уклали відповідачі, оскільки мова йде про безпідставне включення ТОВ «АРІНОМІАН» суми податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість, який може вплинути на сплату податкового зобов`язання до Державного бюджету України або на право вимагати бюджетне відшкодування сплаченої суми податку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі №6-301цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

У частині 3 статті 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, системний аналіз частини 3 статті 228 ЦК України дає підстави для висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/6271/17.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 201 пункту 201.1. ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ №1246 від 29.12.2010 із змінами та доповненнями; далі - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014 із змінами та доповненнями; далі - Порядок №569).

Пунктом 12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №816/4409/15, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Згідно абзаців 26 та 27 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил №363).

Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

В той же час, відповідно до поданих позивачем доказів, товарно-транспортні накладні: №0011011/3 від 11.01.2021; №0011012/1 від 11.01.2021; №0011012/2 від 11.01.2021; №0011012/3 від 11.01.2021; №0014011/1 від 14.01.2021; №0014011/3 від 14.01.2021, містять відомості які не відповідають дійсності та свідчать про відсутність факту реального руху товару, що не спростовано відповідачами.

Відповідно до правила першої події, визначеного п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкового зобов`язання з ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівкою - дата оприбуткування коштів у касі платника податків, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АРІНОМІАН» наданими первинними документами не підтверджено настання відповідної події.

За визначенням п. 14.1.231 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Разом з тим, судом встановлено, що у спірних правовідносинах формальне укладення відповідачами спірних договорів не має розумної економічної причини (ділової мети).

Відсутність у межах правочину у формі договору розумної економічної причини (ділової мети) призводить до відсутності об`єкта справляння ПДВ.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №816/4409/15, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Наявні докази в їх сукупності вказують на відсутність у сторін договору купівлі продажу товару від 06.01.2021 №АР/01, укладеного між ТОВ «АРІНОМІАН» та ТОВ «РОУЗСТАК», договору поставки від 05.01.2021 №ІН-05/01, укладеного між ТОВ «АРІНОМІАН» та ТОВ «ІНВАЙТІН», договору поставки від 04.01.2021 №Р04-01, укладеного між ТОВ «АРІНОМІАН» та ТОВ «РОЛМЕНС», договору поставки від 04.01.2021 №04/01-ВІ, укладеного між ТОВ «АРІНОМІАН» та ТОВ «ВІСТЛЕКС» наміру та можливості здійснення таких договорів.

На переконання суду, склавши первинні документи бухгалтерського обліку, які не підтверджують фактичного здійснення господарської операції, відповідачі діяли узгоджено, переслідуючи мету: створення формальних підстав виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість, що доводиться оформленням ТОВ «АРІНОМІАН» відповідних податкових накладних та не заперечується останнім.

Податковий кредит з податку на додану вартість дає право платнику податків на бюджетне відшкодування сплаченої суми податку або ж зменшення податкового зобов`язання.

Отже, правочини, які уклали відповідачі, суперечить інтересам держави і суспільства в питаннях ведення господарської діяльності й оподаткування.

Держава, як і суспільство, зацікавлена у веденні платниками податків господарської діяльності відповідно до вимог закону та сплаті податків, оскільки від цього залежить спроможність виконувати зобов`язання перед громадянами, заради і завдяки яким вона існує.

В даному ж випадку відповідачі діяли спільно і узгоджено, розуміючи, що їх дії завідомо суперечать інтересам держави й суспільства.

З огляду на зазначене, у правовідносинах, що виникли за спірним правочином, мають місце безтоварні господарські операції з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, а відтак спірні договори підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заява відповідача - 2 про застосування строків позовної давності судом відхилена, оскільки про порушення свого права або про особу, яка його порушили позивач дізнався 31.05.2024 року з відповідного листа ГУ ДПС в Київській області №8284/7, що в силу ч.1 ст. 261 ЦКУ є підставою для відмови у застосуванні строків позовної давності;

Суд також відхиляє твердження відповідача - 2 щодо наявного в рішенні Київського окружного адміністративного суду № 320/4271/21 від 06.10.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 року, підтвердження факту реальності фінансово-господарських операцій між суб'єктами господарювання з огляду на наступне.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 № 320/4271/21 у справі, суд виснував: «Разом з тим, суд, в межах даної спірної ситуації, звертає увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.»

Суд зазначає, що у вказаному судовому рішенні не досліджувалося питання фактичного здійснення господарської операції платником податків, а отже, воно не підтверджує реальність фінансово-господарських відносин між відповідними суб'єктами господарювання, не має преюдиційного значення у межах розгляду справи №910/9262/24 та не підлягає врахуванню як доказ у даній справі.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

vQXh7VH0HD4AbВ И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу товару від 06.01.2021 №АР/01, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «АРІНОМІАН» (ідентифікаційний код: 43386516) та товариством з обмеженою відповідальністю «РОУЗСТАК» (ідентифікаційний код: 43729460);

3. Визнати недійсним договір поставки від 05.01.2021 №АІН-05/01, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «АРІНОМІАН» (ідентифікаційний код: 43386516) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВАЙТІН» (ідентифікаційний код: 43731663);

4. Визнати недійсним договір поставки від 04.01.2021 №Р04-01, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «АРІНОМІАН» (ідентифікаційний код: 43386516) та товариством з обмеженою відповідальністю «РОЛМЕНС» (ідентифікаційний код: 43639550);

5. Визнати недійсним договір поставки від 04.01.2021 №04/01-ВІ, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «АРІНОМІАН» (ідентифікаційний код: 43386516) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСТЛЕКС» (ідентифікаційний код: 43639220);

6. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «АРІНОМІАН» (Україна, 03039, місто Київ, пр. Лобановського Валерія, будинок 119, ЛІТЕРА А, ідентифікаційний код: 43386516), товариства з обмеженою відповідальністю «РОУЗСТАК» (Україна, 01033, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 76 Б, ідентифікаційний код: 43729460), товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАЙТІН» (Україна, 01135, місто Київ, вул. Полтавська, будинок 9, ідентифікаційний код: 43731663), товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛМЕНС» (Україна, 01004, місто Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, ідентифікаційний код: 43639550), товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСТЛЕКС» (Україна, 04074, місто Київ, вул. Кульженків Сім'ї, будинок 14, ідентифікаційний код: 43639220) на користь ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У М.КИЄВІ (Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, ідентифікаційний код: 44116011) витрати зі сплати судового збору в сумі 21.196 (двадцять одна тисяча сто дев'яносто шість) грн. 00 коп.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 29 травня 2025 року.

vQXh7VH0HD4AbCуддя Сергій Балац