Ухвала від 29.05.2025 по справі 916/3821/21

УХВАЛА

29 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/3821/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025

(головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.)

у справі №916/3821/21

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21 разом з клопотанням про зменшення суми судового збору за подання касаційної скарги та клопотанням про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №916/3821/21 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21 залишено без руху, встановлено скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити докази, що підтверджують доплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 1 268 172,00 грн. Роз`яснено скаржнику, що наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

14.05.2025 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №916/3821/21 скаржником подано до Верховного Суду клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги.

Перевіривши матеріали касаційної скарги та клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику з огляду на наступне.

В ухвалі Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №916/3821/21 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21 та вказано, що скаржнику для усунення недоліків касаційної скарги необхідно надіслати до Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучити докази, що підтверджують доплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 1 268 172,00 грн.

Скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №916/3821/21 доказів, що підтверджують доплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 1 268 172,00 грн Суду не надано, однак надіслано клопотання, у якому скаржник просить зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21 до 83 692,05 грн.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що встановлений судовий збір за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 , який за 2024 рік склав 1 662 100,00 грн, а також в 419 рази перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну особу, встановлений у 2025 році. На підтвердження вказаного надає: податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, довідку форми ОК-5 від 14.04.2025, довідку форми ОК-7 від 14.04.2025, а також Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 12.05.2025. З огляду на вищезазначене просить зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги на оскаржуване судове рішення до 83 692,05 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору з наступних підстав.

Відповідно до статті 129 Конституції України, забезпечення права на касаційний перегляд справи у визначених законом випадках є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналізуючи право особи на розгляд її скарги в касаційному суді, слід застосовувати положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є держава Україна, з урахуванням практики ЄСПЛ, зокрема, у Рішенні 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", яким зазначено, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

При цьому, Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

З огляду на приписи статті 287 ГПК України, реалізація особою права на касаційне оскарження рішення (ухвали, постанови) судів попередніх інстанцій здійснюється шляхом подання касаційної скарги, вимоги до форми та змісту якої встановлені статтею 290 цього Кодексу. Частиною 4 статті 290 ГПК України визначено перелік обов`язкових додатків до касаційної скарги, серед яких зазначено докази сплати судового збору.

Отже, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з касаційною скаргою на рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".

Колегія суддів зазначає, що положення статей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником належним чином не підтверджено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. Обґрунтування вказаного клопотання та додані до нього докази частково дублюють вже подане разом з касаційною скаргою клопотання про зменшення розміру судового збору, в задоволенні якого ухвалою Верховного Суду від 06.05.2025 було відмовлено. Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не підтверджують, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, оскільки не виключена можливість отримання скаржником у 2024 році інших видів доходів. Інших нових доказів, на підтвердження вказаних обставин, скаржником до клопотання не додано.

Зважаючи на викладене Суд, оцінюючи фінансове становище ОСОБА_1 на підставі наданих скаржником доказів, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру судового збору, у зв`язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності у скаржника грошових коштів для сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Частиною четвертою статті 174 ГПК України визначено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з ч. 5 ст. 292 ГПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки скаржником не виконано вимог щодо усунення недоліків касаційної скарги у строк, який зазначений в ухвалі Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №916/3821/21, Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги, клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку не розглядається.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги.

2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21 повернути скаржнику.

3.Копії ухвали надіслати учасникам справи.

4.Надіслати скаржнику додані до касаційної скарги матеріали. Касаційну скаргу залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Н.М. Губенко