Окрема думка від 29.05.2025 по справі 916/3821/21

ОКРЕМА ДУМКА

29 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/3821/21

01.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, клопотанням про зменшення суми судового збору за подання касаційної скарги та клопотанням про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

06.05.2024 більшістю голосів суддів було постановлено ухвалу про:

- відмову ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21;

- залишення без руху касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21;

- встановлення ОСОБА_1 строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала мотивована тим, що:

- за подання касаційної скарги на оскаржуване судове рішення у справі №916/3821/21 скаржник мав сплатити граничний розмір судового збору, що становить 1 589 000,00 грн (2270,00 грн * 350 * 200%);

- однак до касаційної скарги скаржника у якості доказів сплати судового збору додано квитанцію №UFYR-BFF7-486E від 01.05.2025 про сплату 3028,00 грн. Тобто судовий збір сплачено не в повному розмірі, натомість скаржником заявлено клопотання, у якому він просить зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21 до 3028,00 грн. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що встановлений судовий збір за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 , який за 2024 рік склав 618 571,35 грн, а також в 524 рази перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну особу, встановлений у 2025 році. На підтвердження вказаного зазначає, що їм долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків; довідку-виписку; довідку форми ОК-5; довідку форми ОК-7. Однак, при розкриванні поштового відправлення (штриховий код 39600 00292790), яке надійшло від ОСОБА_1 , не виявилось вказаних у додатку до клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги: довідки ОК-5; довідки ОК-7; довідки-виписки; відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, що додається до зазначеної касаційної скарги, про що складено акт Верховного Суду №32.1-14/189 від 06.05.2025;

- скаржником належним чином не підтверджено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, оскільки не надано жодного доказу на підтвердження вказаного;

- Суд, оцінюючи фінансове становище ОСОБА_1 , дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру судового збору, у зв`язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності у скаржника грошових коштів для сплати судового збору.

16.05.2025 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №916/3821/21 скаржником подано до Верховного Суду клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги до 3 028,00 грн.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що встановлений судовий збір за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 , який за 2024 рік склав 618 571,35 грн, а також в 419 раз перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну особу, встановлений у 2025 році. На підтвердження вказаного надає: відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 15.04.2025; довідку форми ОК-5 від 23.04.2025; довідку-виписку по рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", що на думку скаржника, підтверджує баланс особистих коштів в розмірі 00,00 грн; довідку про рух коштів по картці (рахунку) НОМЕР_2 в АТ "УніверсалБанк", що на думку скаржника, підтверджує баланс особистих коштів в розмірі 00,00 грн; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.05.2025; знімки екрана Кабінета водія, з яких вбачається, що у скаржника відсутні транспортні засоби у власності.

29.05.2024 більшістю голосів суддів було постановлено ухвалу про:

- відмову ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги;

- повернення ОСОБА_1 касаційної скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21.

Ухвала мотивована тим, що скаржником належним чином не підтверджено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, довідка форми ОК-5 не підтверджують наведеного, оскільки не виключена можливість отримання скаржником у 2024 році інших видів доходів. Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта також не пояснюють неможливість сплати скаржником судового збору у встановленому Законом розмірі за подання касаційної скарги. Окрім того, Суд зазначає, що з довідки-виписки по рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк" вбачаються тільки операції, здійснені за період 23.04.2025-23.04.2025, а з довідки про рух коштів по картці (рахунку) НОМЕР_2 в АТ "УніверсалБанк" вбачається рух коштів лише за період з 01.05.2025-15.05.2025, що не може підтверджувати відсутність коштів у скаржника, а також не виключена можливість наявності інших рахунків, відкритих у цьому банку або в інших.

При постановленні зазначеної ухвали мною, Губенко Н. М. , висловлено окрему думку наступного змісту.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Отже, за загальним правилом судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг сплачується будь-якою особою, яка подає відповідну скаргу. Тобто за загальним правилом особи, які подають апеляційну та касаційну скарги (як позивачі, так і відповідачі), мають рівні обов`язки щодо сплати судового збору за подання таких скарг.

Пунктами 2, 8, 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно із статтею 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналізуючи положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", Велика Палата Верховного Суду зазначила, що умови, визначені у цих пунктах, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою: є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним (пункти 39, 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Рішенням ЄСПЛ від 10 жовтня 2024 у справі «Климух та інші проти України» (скарги № 55919/16 та 60298/16) установлено порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) під час розгляду справи № 914/2823/15, що виразилося у відмові в доступі до вищих судів.

Суд зазначив, що у 2015 році заявники звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом проти приватного підприємства та його акціонерів, вимагаючи компенсації за, як стверджувалося, незаконну відмову відновити статус заявників як акціонерів цього підприємства. 23 грудня 2015 року суд, звільнивши заявників від сплати відповідного судового збору та розглянувши їхні позовні вимоги по суті, відмовив у їхньому задоволенні як необґрунтованих. Заявники подали окремі апеляційні скарги до Львівського апеляційного господарського суду на це рішення та просили звільнити їх від сплати судового збору в розмірі приблизно 890 євро за кожну апеляційну скаргу, зазначивши, що вони не могли сплатити цю суму, оскільки їхній єдиний місячний дохід (пенсія) становив приблизно 130 і 70 євро відповідно. Вони надали копії різних документів у зв`язку з цим. 25 березня 2016 року апеляційний суд повернув апеляційні скарги без розгляду по суті, не вбачаючи «виключних обставин», які б обґрунтовували задоволення клопотання про звільнення від сплати відповідного судового збору. 14 червня 2016 року Вищий господарський суд України залишив цю ухвалу без змін.

Розглянувши скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ЄСПЛ у рішенні «Климух та інші проти України» дійшов висновку, що в цій справі зазначені обмеження (щодо розміру належного до сплати судового збору) порушили саму суть права заявників на доступ до суду.

Схожі висновки ЄСПЛ уже робив у справі «Креуз проти Польщі», за обставинами якої заявник звернувся до суду з позовом до муніципалітету м. Плок, вимагаючи відшкодування збитків, завданих йому відмовою відповідача ухвалити рішення про дозвіл на будівництво мийки автомобілів. Заявник подав клопотання про звільнення його від обов`язку сплати судових витрат, мотивуючи це тим, що він є безробітним, однак йому було відмовлено; Креуз був зобов`язаний сплатити 100 000 000 старих польських злотих, що приблизно дорівнює середньому річному заробітку в Польщі на момент подання позову. У зв`язку з несплатою заявником вказаного судового збору провадження у справі було припинено.

ЄСПЛ (у рішеннях від 26.07.2005 у справі «Княт проти Польщі», від 26.07.2005 у справі «Єдамський та Єдамська проти Польщі») вказав, що, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розміру заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 916/1220/23, від 22.10.2024 у справі № 640/4022/17, від 14.01.2025 у справі № 911/2728/23.

В ухвалі Верховного Суду від 29.05.2025 зазначено, що ОСОБА_1 належним чином не підтверджено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, довідка форми ОК-5 не підтверджують наведеного, оскільки не виключена можливість отримання скаржником у 2024 році інших видів доходів.

Водночас, ухвала Верховного Суду не містить вказівки, які конкретно докази ОСОБА_1 повинен подати на підтвердження обставин щодо відсутності у нього грошових коштів для сплати судового збору у передбаченому Законом України "Про судовий збір" розмірі - 1 268 172,00 грн.

Крім того, ухвала Верховного Суду не містить обґрунтування на підставі чого Суд дійшов висновку про те, що наявна інформація про доходи в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та в довідці форми ОК-5 не виключає можливість отримання скаржником у 2024 році інших видів доходів та яких саме.

Отже, такий висновок ґрунтується на припущеннях. Однак, Верховний Суд вже неодноразово у постановах зазначав про те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, вважаю, що надані скаржником докази на підтвердження свого майнового стану є достатніми для часткового задоволення клопотання про зменшення розміру судового збору, та відповідно для зменшення розміру судового збору до 30 928,57 грн - 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 .

Суддя Верховного Суду Губенко Н. М.