Ухвала від 29.05.2025 по справі 914/1354/22

УХВАЛА

29 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/1354/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023

(головуючий - Кравчук Н.М., судді Скрипчук О.С., Орищин Г.В.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2022

(суддя - Синчук М.М.)

у справі №914/1354/22

за позовом ОСОБА_1

до 1) Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, 2) Державного підприємства "Сетам", 3) Фізичної особи - підприємця Кульчик Тетяни Яківни, 4) ОСОБА_2 ,

за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спорту на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіко", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг-С",

про визнання недійсними електронних торгів № 557051 від 18 жовтня 2021 року та витребування з володіння частки у статутному капіталі,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2022 у справі №914/1354/22 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що вказана касаційна підлягає поверненню скаржнику без розгляду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною 2 статті 42 ГПК України на учасників справи покладено обов`язок сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, вчинення інших дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2022 у справі №914/1354/22 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 ГПК України.

Ухвалами Верховного Суду від 27.11.2024, 13.01.2025, 03.03.2025, 21.04.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2022 у справі №914/1354/22 підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Крім того, Верховний Суд в ухвалі Верховного Суду від 21.04.2025 звертав увагу скаржника на приписи ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України в яких зазначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та те, що зловживання процесуальними правами не допускається.

Водночас ігноруючи вищевказані ухвали Верховного Суду, ОСОБА_1 повторно звертається з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2022 у справі №914/1354/22.

Подання скаржником завідомо безпідставної скарги є прикладом зловживання процесуальними правами та полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності законного інтересу.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд визнає дії скаржника щодо чергового оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2022 у справі №914/1354/22 зловживанням процесуальними правами, що полягає в оскарженні судових рішень, які не підлягають оскарженню, тобто вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Враховуючи те, що дії ОСОБА_1 щодо оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2022 у справі №914/1354/22 визнано зловживанням процесуальними правами, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 ГПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

За змістом ч. 1 ст. 132 ГПК України одним із видів заходів процесуального примусу є, зокрема, штраф.

Пунктом 2 частини 1 статті 135 ГПК України встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 ГПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.

Згідно з ч. 7 ст. 12 ГПК України передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.

Враховуючи те, що дії скаржника щодо оскарження вищевказаних судових рішень визнано зловживанням процесуальними правами, Суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 43, 131, 132, 135, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Визнати дії ОСОБА_1 щодо оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2022 у справі №914/1354/22 зловживанням процесуальними правами.

2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2022 у справі №914/1354/22 повернути скаржнику без розгляду.

3.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) у дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн).

4. Оригінал ухвали направити Державній судовій адміністрації України.

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Н.М. Губенко