Постанова від 28.05.2025 по справі 607/9006/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

справа № 607/9006/20

провадження № 61-14188св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Білецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області,

треті особи: Тернопільська районна державна адміністрація, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Костіва О. З., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області) та просила: визнати незаконним та скасувати рішення Білецької сільської ради від 19 травня 2008 року № 843; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД № 225040, виданий ОСОБА_2 14 серпня 2008 року; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,199 га, кадастровий номер 6125250700:02:001:0734, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

На обґрунтування позову зазначала, що вона є власником частини житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 серпня 1989 року.

Рішенням Білецької сільської ради від 29 жовтня 2008 року № 1008 їй передано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 0,08 га у межах населеного пункту на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та зобов`язано виготовити державний акт на землю.

Наприкінці 2019 року вона звернулася до ліцензованої землевпорядної організації з клопотанням про виготовлення відповідної землевпорядної документації щодо набуття у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд під власним житловим будинком АДРЕСА_2 , однак в ході здійснення геодезичних робіт було встановлено, що сусідня земельна ділянка з кадастровим номером 6125280700:02:001:0734 площею 0,1993 га, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та розташована на АДРЕСА_1 , накладається на її проектну земельну ділянку, окрім того, межа належної відповідачу земельної ділянки проходить через її житловий будинок та господарську будівлю, що унеможливлює виготовлення відповідної землевпорядної документації, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки площею 0,08 га, переданої їй у власність.

Рішенням Білецької сільської ради від 16 червня 2006 року № 58 ОСОБА_2 передано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 0,19 га у межах населеного пункту на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та зобов`язано виготовити державний акт на землю.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6112645472020 від 25 березня 2020 року, ДП Тернопільською регіональною філією «Центр ДЗК» 14 серпня 2008 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1993 га приватної форми власності за кадастровим номером 6125280700:02:001:0734, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 14 серпня 2008 року серії ЯД № 225041 належить ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідач набула у власність земельну ділянку більшої площі на 0,0093 га ніж та, яка їй була передана у власність рішенням Білецької сільської ради. Вказане збільшення площі земельної ділянки відбулось за рахунок належної їй земельної ділянки.

Між спірними земельними ділянками протягом тривалого часу розташована огорожа, яка розділяє два будинковолодіння та не порушує прав та законних інтересів позивача. Але, оскільки межа належної відповідачу земельної ділянки накладається на належні їй будівлі, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття Білецькою сільською радою рішення від 19 травня 2008 року № 848 діяв пункт 3.2.6 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 26 серпня 1997 року № 85 «Про затвердження положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів», згідно якого площа земельної ділянки в межах населеного пункту, зокрема села, визначалась до трьох знаків після коми і тому було вказано, що площа належної ОСОБА_2 земельної ділянки становить 0,199 га.

Відповідно до пункту 14 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, який є чинним, відомості про значення площі об`єкта Державного земельного кадастру вносяться до нього з точністю до чотирьох значущих цифр після коми, тому під час реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі було вказано її площу у розмірі 0,1993 га.

Білецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах своїх повноважень та відповідно до порядку, визначеного статтею 118 ЗК України в редакції, чинній на момент вирішення питання передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки для обслуговування належного їй на праві власності будинку.

Позивач не надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що її право порушене відповідачами, а також докази, які б беззаперечно вказували на те, яка саме земельна ділянка перебуває у її власності, де проходить її межа.

Суд відхилив висновок експерта, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, оскільки експертом було розраховано площу земельної ділянки позивача в розмірі 0,0938 га, тоді як рішенням Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 1008 ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,08 га. Також експертом не було визначено координати межових знаків земельних ділянок, які належать позивачу та відповідачу, та не встановлено накладення земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_1 не надала докази належності їй на праві власності добудови до житлового будинку та господарської споруди на АДРЕСА_2 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Білецької сільської ради від 19 травня 2008 року № 843 про уточнення розміру земельної ділянки та передачу земельної ділянки безкоштовно у власність ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки від 14 серпня 2008 року з кадастровим номером 6125250700:02:001:0734 площею 0, 1993 га, що знаходиться в селі Біла Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД № 225041, виданий ОСОБА_2 14 серпня 2008 року.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 643/21-22, межа земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 6125280700:02:001:0734 на АДРЕСА_1 згідно даних Державного земельного кадастру накладається на належні позивачу будівлі (житловий будинок та господарську будівлю), які розташовані на АДРЕСА_2 , вона проходить по краю стіни житлового будинку та на відстані 0,25 м від краю стіни господарської будівлі до середини будівлі.

Відтак, технічна документація із землеустрою, виготовлена на земельну ділянку ОСОБА_2 , включає частину земельної ділянки ОСОБА_1 , яка перебуває у її користуванні з 1989 року та перебувала у користуванні попередніх власників належного їй будинковолодіння, й на час приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 не перебувала у її користуванні.

Враховуючи те, що між господарствами сторін з часу набуття ними у власність житлових будинків з господарськими будівлями є огорожа, яка розділяє господарства, спорів щодо землекористування у сторін та попередніх власників будинку не виникало, відповідач мала право набути у власність земельну ділянку, яка перебувала у її користуванні. Оскільки сформована земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером 6125280700:02:001:0734 на АДРЕСА_1 включає частину земельної ділянки ОСОБА_1 , наявні підстави для часткового задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року та залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2023 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норми прав без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року в справі № 500/529/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_1 є власником житлового будинку на АДРЕСА_2 . Згідно свідоцтва про право на спадщину від 22 серпня 1989 року його площа складає 63,7 кв. м, тобто позивачу на праві власності належить частина будинку, площа якої складає 31,85 кв. м.

Позивач здійснила самочинне будівництво на межі з належною їй земельною ділянкою.

Рішенням Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 29 жовтня 2008 року № 1008 ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Будь-яких інших рішень про збільшення площі цієї земельної ділянки сільська рада не приймала.

Експерт при проведення судової земельно-технічної експертизи всупереч вищевказаному рішенню Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області виходив з того, що площа належної позивачу земельної ділянки становить 0,0938 га.

В матеріалах справи відсутні докази відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 , відсутній будівельний паспорт на будівництво ОСОБА_1 добудови, тобто позивач здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, яка їй для цього не відводилась та за нею не закріплювалась.

Тернопільський апеляційний суд, визнавши незаконним та скасувавши рішення про передачу їй земельної ділянки та скасувавши державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за нею, допустив грубе втручання в її право на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд не врахував, що порядок виправлення помилок і усунення накладок земельних ділянок без скасування державної реєстрації земельної ділянки і без визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку визначений Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

19 грудня 2023 року справа № 607/9006/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій справі.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідносвідоцтва про право на спадщину від 22 серпня 1989 року ОСОБА_1 є власником частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель на АДРЕСА_2 , а власником іншої частини цього будинку є ОСОБА_4 . Житловий будинок має загальну площу 63,7 кв. м.

Рішенням Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 29 жовтня 2008 року № 1008 ОСОБА_1 передано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 0,08 га у межах населеного пункту на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд й зобов`язано виготовити державний акт на землю.

Рішенням Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30 жовтня 2008 року № 280 надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проектно - технічної документації на реконструкцію з добудовою до житлового будинку на АДРЕСА_2 . Зобов`язано ОСОБА_1 у відділі містобудування та архітектури райадміністрації виготовити та затвердити у установленому законом порядку відповідну проектно-технічну документацію на реконструкцію з добудовою до житлового будинку.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 липня 2020 року № 216796799, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0885 га, кадастровий номер 6125280700:02:001:4059.

Згідно відповіді Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації № 1023 від 23 грудня 2020 року станом на 01 січня 2013 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_2 зареєстровано: частина за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Тернопільською районною державною нотаріальною конторою 22 серпня 1989 року за реєстровим № 1240; частина за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого Тернопільською районною державною нотаріальною конторою 23 березня 1996 року за реєстровим № 838.

Рішенням Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року № 112 відкрито новий погосподарський номер будинковолодіння ОСОБА_1 АДРЕСА_2 . Визнано за будинковолодінням ОСОБА_1 адресу: АДРЕСА_2 , за будинковолодінням ОСОБА_3 адресу: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 є власником будинку на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами від 11 травня 2006 року.

Рішенням Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 16 червня 2006 року № 58 ОСОБА_2 передано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 0,19 га у межах населеного пункту на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та зобов`язано виготовити державний акт на землю.

Рішенням Білецької сільської ради Тернопільського району від 19 травня 2008 року № 843 затверджено ОСОБА_2 уточнену площу 0,199 га земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 та передано вказану земельну ділянку їй безкоштовно у власність.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 14 серпня 2008 року видано Державний акт на право на земельну ділянку.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 6112645472020 від 25 березня 2020 року вбачається, що ДП Тернопільською регіональною філією «Центр ДЗК» 14 серпня 2008 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1993 га приватної форми власності з кадастровим номером 6125280700:02:001:0734, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 14 серпня 2008 року серії ЯД № 225041 належить відповідачу ОСОБА_2 .

Згідно висновку експерта від 18 серпня 2022 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи № 643/21-22, межа земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:02:001:0734 на АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 , накладається на належні ОСОБА_1 будівлі (житловий будинок та господарську будівлю), які розташовані на АДРЕСА_2 , вона проходить по краю стіни житлового будинку, та на відстані 0,25 метрів від краю стіни господарської будівлі до середини будівлі.

На питання, чи має місце накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:02:001:0734, яка належить ОСОБА_2 , на частину житлового будинку загальною площею 63,7 кв. м. та господарської будівлі за адресою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 серпня 1989 року, та реєстраційного посвідчення, виданого Тернопільським обласним бюро технічної інвентаризації 30 серпня 1989 року, експерт відповісти не має можливості, так як схема розташування будівель та споруд не має геодезичної прив`язки до місцевості будівель і споруд, і тому неможливо її використовувати щоб встановити, чи існують перетинання меж земельної ділянки (накладання).

На питання, чи має місце накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:02:001:0734, яка належить ОСОБА_2 , на частину житлового будинку загальною площею 57,9 кв. м. та господарської будівлі за адресою АДРЕСА_2 , який зазначений в технічному паспорті на будинок садибного типу, виготовленому станом на 18 грудня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , експерт відповісти не має можливості, так як схема розташування будівель та споруд не має геодезичної прив`язки до місцевості будівель і споруд, і тому неможливо її використовувати щоб встановити чи існують перетинання меж земельної ділянки (накладання).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів і дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Статтею 106 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно зі статтею 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України (у випадках, передбачених законом).

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами існує спір щодо меж земельних ділянок.

Рішенням Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 29 жовтня 2008 року № 1008 ОСОБА_1 було передано безкоштовно у власність земельну ділянку площе 0,08 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3 із земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту селі Біла, яка перебувала в її користуванні.

Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не отримала.

В той же час, рішенням Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 16 червня 2006 року № 58 з урахуванням рішення цієї сільської ради від 19 травня 2008 року № 843, ОСОБА_2 передано безкоштовно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,199 га на АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 14 серпня 2008 року видано Державний акт на право на земельну ділянку.

Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На момент прийняття Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області рішення від 19 травня 2008 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,199 га на АДРЕСА_1 та отримання нею 14 серпня 2008 року державного акту на право приватної власності на цю земельну ділянку, ОСОБА_1 не була власником суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_3 . Лише рішенням Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 29 жовтня 2008 року позивачу було передано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 0,08 га у межах населеного пункту на АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд й зобов`язано виготовити державний акт на землю.

Встановивши, що ОСОБА_1 не надала належні та достатні докази на підтвердження того, що внаслідок прийняття Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області рішення від 19 травня 2008 року № 843 про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,199 га на АДРЕСА_1 та отримання відповідачем державного акту на право приватної власності на цю земельну ділянку було порушено її права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Встановивши, що експертом під час проведення судової земельно-технічної експертизи було розраховано площу земельної ділянки позивача в розмірі 0,0938 га, тоді як рішенням Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 1008 ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,08 га, а також не було визначено координати межових знаків земельних ділянок, які належать позивачу та відповідачу, та не встановлено накладання земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області обґрунтовано відхилив висновок експерта від 18 серпня 2022 року, складений за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи № 643/21-22.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду й залишає в силі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2020 року.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року скасувати, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2023 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов