Постанова

від 29.05.2025 по справі 646/8187/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року

м. Київ

справа № 646/8187/21

провадження № 61-10523св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 10 травня 2023 року в складі судді Янцовської Т. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 червня 2024 року в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (далі - АТ «Харківміськгаз»), у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення № 117/01.5.1-з від 03 листопада 2021 року, поновити його на роботі на посаді водія автотранспортних засобів служби автотранспорту в АТ «Харківміськгаз» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що з 15 грудня 2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді водія І класу.

Наказом АТ «Харківміськгаз» від 03 листопада 2021 року його звільнено з роботи на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані.

Вважав звільнення незаконним.

Відповідач не отримав попередньої згоди на його звільнення у профспілкового органу, членом якого він є.

При обранні виду стягнення відповідач не врахував, що він працював бездоганно протягом 13 років та не мав жодного стягнення і своїми діями не завдав жодної шкоди майну та інтересам відповідача.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 10 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2024 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України проведено відповідачем з дотриманням вимог закону. Факт появи позивача на роботі в нетверезому стані підтверджений належними й допустимими доказами й не спростований позивачем.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 10 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 червня 2024 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року в справі № 6-104цс14, від 22 жовтня 2014 року в справі № 6-163цс14, від 01 липня 2015 року в справі № 6-703цс15 та в постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 336/5828/16, від 22 вересня 2020 року в справі № 760/7037/17-ц, від 17 грудня 2021 року в справі № 522/15140/19.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Не врахували, що рішенням профспілкового комітету відмовлено в наданні згоди на його звільнення з мотивів недоведеності факту вчинення ним прогулу та відсутності об`єктивних підстав для звільнення, тому помилково вважали, що відповідач мав право звільнити його без згоди виборного органу профспілки.

Не звернули уваги на те, що відповідач не довів факту перебування його в стані алкогольного сп`яніння, адже він вживав не алкогольні напої, а заспокійливі лікарські засоби (спиртову настоянку півонії) у зв`язку з негативним впливом роботодавця на його емоційний стан.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

28 жовтня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Відповідач подав до Верховного суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 з 15 рудня 2008 року працював в АТ «Харківміськгаз» на посаді водія автотранспортних засобів.

Відповідно до робочої інструкції водія автотранспортних засобів, затвердженої наказом АТ «Харківміськгаз» від 04 травня 2020 року, робочим місцем водія є пересувне робоче місце - автомобіль. Водій несе відповідальність за вживання алкогольних напоїв чи наркотичних речовин та перебування в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння на роботі, самовільне залишення роботи.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 271697 27 жовтня 2021 року о 03:00 год на проспекті Героїв Сталінграда, 40/1 в місті Харкові водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VW Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510. Результат тесту 1,38% проміле.

Відповідно до доповідних записок від 27 жовтня 2021 року, складених начальником служби автотранспорту О. Запарою та старшим майстром зміни аварійно-диспетчерської служби ОСОБА_3 , водій ОСОБА_1 27 жовтня 2021 року самовільно покинув пост АДС «Салтівський» та був затриманий о 03:00 год поліцією на автомобілі VW Transporter у нетверезому стані, про що складено протокол про адміністративне правопорушення та вилучено в позивача посвідчення водія.

Старшим майстром зміни аварійно-диспетчерської служби ОСОБА_3 та водіями ОСОБА_4 і ОСОБА_5 складено акт від 27 жовтня 2021 року про те, що 27 жовтня 2021 року о 04:00 год водій автотранспортних засобів служби автотранспорту ОСОБА_1 був на роботі з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме відчувався сильний різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, не досить зрозуміла мова.

27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 надав пояснення, у яких повідомив, що під час праці був під впливом емоційного стану та прийняв заспокійливе, яке йому не допомогло, тому випив спиртний напій.

Наказом АТ «Харківміськгаз» від 27 жовтня 2021 року № 975/01.5.1-ос позивача відсторонено від роботи з 27 жовтня 2021 року без збереження заробітної плати відповідно до статті 46 КЗпП України та статті 16 Закону України «Про дорожній рух», у зв`язку з перебуванням на роботі в нетверезому стані та відсутністю посвідчення водія, що дає право на керування транспортним засобом.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 червня 2016 року ОСОБА_1 є керівником Первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України ПАТ «Харківміськгаз».

З 30 січня 2017 року ОСОБА_1 є членом профспілкової організації працівників газових господарств України ПАТ «Харківміськгаз».

28 жовтня 2021 року в.о. голови правління ПАТ «Харківміськгаз» направив до профспілкового комітету ПАТ «Харківміськгаз» на погодження матеріали щодо звільнення з роботи водія ОСОБА_1 на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України.

01 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до голови профспілкового комітету ПАТ «Харківміськгаз» з заявою про виключення з членів профспілки працівників газових господарств України ПАТ «Харківміськгаз» з часу подання цієї заяви.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету від 03 листопада 2021 року № 108, на якому був присутній ОСОБА_1 , профспілковий комітет надав згоду на його звільнення з роботи на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України.

Наказом АТ «Харківміськгаз від 03 листопада 2021 року № 117/01.5.1-з ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів, звільнено з роботи 03 листопада 2021 року на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані.

Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 15 листопада 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (справа № 641/8225/21). Закриваючи провадження суд виходив з того, що ОСОБА_1 знаходився за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху в нетверезому стані, проте це не доводить факту керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року на виконання вимог статті 43 КЗпП України направлено запит до Первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України ПАТ «Харківміськгаз» з проханням розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади водія на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України в порядку визначеному законом.

Згідно з протоколом загальних зборів Первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України ПАТ «Харківміськгаз» від 06 грудня 2023 року, профспілкою прийнято рішення про відмову в наданні попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади водія на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до частини першої статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняти на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Частиною першою статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

У відповідності до пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди встановили, що 27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 перебував на роботі в нетверезому стані, що підтверджено результатами тесту на стан алкогольного сп`яніння, доповідними записками, актом та особистими поясненнями позивача від 27 жовтня 2021 року щодо вживання спиртних напоїв.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 7 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинне бути обґрунтованим.

У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Апеляційний суд установив, що рішення профспілки про ненадання згоди на звільнення позивача з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, належним чином не мотивоване. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки, відмовляючи в наданні згоди на звільнення позивача, профспілкова організація фактично виходила лише з того, що звільнення працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації є підставою для його поновлення на роботі. Проте такі доводи профспілки спростовуються наведеним вище абзацом 2 частини сьомої статті 43 КЗпП України.

Таким чином, установивши, що позивач перебував на роботі в нетверезому стані,а профспілкова організація без відповідного обґрунтування відмовила в наданні згоди на його звільнення,суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанціїбез змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 10 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко