Рішення від 29.05.2025 по справі 183/9012/24

САМАРІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/9012/24

№ 2-др/183/16/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м.Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г.., за участі секретаря судового засідання Зозулі В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Суткової Рени Агабековни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю: представника відповідача Коваль М.В., суд

у с т а н о в и в :

рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнаний незаконним та скасований наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради від 29 липня 2024 року № 311-ос про звільнення ОСОБА_1 , заступника генерального директора з організаційно-методичної роботи апарату управління Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника генерального директора з організаційно-методичної роботи апарату управління Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради з 30 липня 2024 року. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 липня 2024 року по 29 січня 2025 року за 132 робочих дні, у розмірі 323138 (триста двадцять три тисячі сто тридцять вісім) гривень 54 копійки (без вирахування податків та інших обов`язкових платежів). В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

До суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі, в якій заявник просить: ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 19252,69 грн.

У судове засідання представник ОСОБА_1 адвокат Суткова Р.А. не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Подала заяву про розгляд заяви за її відсутності із підтриманням вимог, викладених у ній.

Представник відповідача Коваль М.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви адвоката Суткової Р.А. з огляду на те, що надані представником позивача докази на підтвердження поновлених витрат не є належними та допустимими докази понесених витрат. Що стосується питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час, не охоплений до дня ухвалення судового рішення вважає, що в цій частині належить відмовити, з огляду на те, що відповідач вважає, що вимоги щодо поновлення на роботі не підлягають задоволенню.

При зверненні з позовною заявою до суду позивачем, заявлене про те, що орієнтовна сума витрат на правничу допомогу буде становить 20000 грн. Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення представником позивача подано копію договору про надання правової допомоги від 30 липня 2024 року, укладеного між адвокатом Сутковою Р.А та ОСОБА_1 , акту наданих послуг від 01 травня 2025 року на загальну суму 19252,69 грн, рахунку-фактури від 01 травня 2025 року з призначенням платежу «оплата за надані послуги, згідно Договору про надання правової допомоги № б/н від 30 липня 2024 року» на суму 19252,69 грн, а також довідки від 01 травня 2025 року складеної адвокатом Сутковою Р.А., про те що нею отримано від ОСОБА_1 гонорар готівковими коштами в розмірі 19252,69 грн, ПДВ 0,00 грн за договором про надання правової допомоги № б/н від 30.07.2024, згідно рахунку-фактури № б/н від 01.05.2025 та акту наданих послуг від 01.05.2025, із доказами направлення відповідної заяви з додатками на адресу відповідача.

Щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення.

Згідно із ч. 1ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430цього Кодексу.

Ч. 8ст. 141 ЦПК Українивстановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи заявник звернувся з заявою про ухвалення рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у встановлений процесуальним законом строк.

Відповідно до положень частини першоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 2, 8ст. 141 ЦПК Українивитрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Згідно зістаттею 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).

Так, судом встановлено, що позивачем укладений договір про надання правової допомоги від 30 липня 2024 року між адвокатом Сутковою Р.А. та ОСОБА_1 .. Відповідно до акту наданих послуг від 01 травня 2025 року, складеного адвокатом наданий детальний опис наданих та виконаних ним послуг на загальну суму 19252,69 грн, та виданий рахунок-фактура від 01 травня 2025 року з призначенням платежу «оплата за надані послуги, згідно Договору про надання правової допомоги № б/н від 30 липня 2024 року» на суму 19252,69 грн. На підтвердження сплати позивачем наданих адвокатом послуг надана довідка від 01 травня 2025 року, складена адвокатом Сутковою Р.А., про те що нею отримано від ОСОБА_1 гонорар готівковими коштами в розмірі 19252,69 грн, ПДВ 0,00 грн за договором про надання правової допомоги № б/н від 30.07.2024, згідно рахунку-фактури № б/н від 01.05.2025 та акту наданих послуг від 01.05.2025, із доказами направлення відповідної заяви з додатками на адресу відповідача.

З наданих документів вбачається, що розмір правової допомоги наданої позивачу складає 19252,69 грн. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничудопомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат.

Так у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року, справа № 755/7943/20-ц, провадження № 61-15441св21 зазначено, що квитанції до прибуткового касового ордера, надані заявником у розпорядження суду, є належним доказом понесення ним витрат на правничу допомогу.

У справі що розглядається адвокатом Сутковою Р.А. не наданодокументів, що підтверджують оплату гонорару чи інших витрат, пов`язаних із надання правової допомоги, які були б оформлені у встановленому законом порядку (тобто платіжне доручення з відміткою банку, або інший банківський документ)…

А тому заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Крім того, частиною 5 ст.235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Про що зазначено у мотивувальній частині рішення, однак резолютивна частина рішення не містить такої вказівки.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про:1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць; 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 3) відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу; 8) встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України; 9) надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; 10) видачу або продовження обмежувального припису.

А тому підлягає ухваленню додаткове рішення, яким необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Стосовно вимог щодо стягнення середнього заробітку сторони подавали докази і давали пояснення; судовим рішенням стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 липня 2024 року по 29 січня 2025 року за 132 робочих дні, у розмірі 323138 гривень 54 копійки (без вирахування податків та інших обов`язкових платежів). Таким чином, щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за період з 30 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (день ухвалення рішення, але не більше ніж за один рік) не ухвалене рішення.

Так, під час ухвалення судового рішення визначений середньоденний розмір заробітної плати позивача, який складає 2488,02 грн. Кількість робочих днів за період з 30 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року становить 65, а тому розмір середнього заробітку позивача за вказаний період становить 161721,3 грн (без вирахування податків та інших обов`язкових платежів), з розрахунку: 65 робочих днів х 2488,02 грн (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.127,137,141,246,258,259,270 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Суткової Рени Агабековни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року за 65 робочих днів, у розмірі 161721 (сто шістдесят одна тисяча сімсот двадцять одна) гривня 30 (тридцять) копійок (без вирахування податків та інших обов`язкових платежів).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради, код ЄДРПОУ 37747995, адреса: вулиця Єгорова, будинок 2-Б, м.Сєвєродонецьк, Луганської області, 93400.

СуддяІ.Г.Дубовенко