Ухвала від 28.05.2025 по справі 758/1322/25

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1322/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року Подільський районний суд м. Києва у складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченої ОСОБА_10 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42024102070000018, внесеного до ЄРДР 26.01.2024 року, відносно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м Харкова, громадянки України, українки, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , заміжня, працююча, освіта вища, зареєстрована та проживаюча за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судима,

обвинуваченої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч 4 ст 190, ч 5 ст 190 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

27 січня 2025 року до Подільського районного суду міста Києва від прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 4 ст 190, ч 5 ст 190 КК України.

27 січня 2025 року судом прийнято рішення про призначення підготовчого судового засідання.

Відносно обвинуваченої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.05.2025 року.

Під час підготовчого судового засідання прокурор та потерпілі вважали за можливе призначити справу до судового розгляду.

Захисники заперечили щодо призначення кримінальне провадження до судового розгляду та заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з причин того, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам КПК України, обґрунтовуючи тим, що прокурором не виконані вимоги ст. 291 КПК України, обвинувальний акт не містить фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, крім того, не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, анкетних відомостей кожного потерпілого.

Обвинувачена підтримала захисників в повному обсязі.

Крім того, захисники заявили клопотання про скасування накладеного арешту на майно та оголосили скарги на процесуальні рішення прокурора та просили їх скасувати.

Прокурор та потерпілі заперечили проти клопотання захисників про повернення обвинувального акту, заперечили проти скасування арешту та задоволення скарг.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд приходить до висновку про задоволення клопотання захисників щодо повернення обвинувального акту прокурору.

Пункт 3 ч.3 ст. 314 КПК України передбачає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Стаття 291 КПК України передбачає вимоги до обвинувального акту та додатків до нього, які є невід`ємною частиною, які повинні бути надіслані до суду.

Суд прийшов до висновку, що в порушення вимог ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не належним чином викладено: фактичні обставини кримінального правопорушення, які орган досудового слідства вважає встановленим, не вірно визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність в редакції Закону на час вчинення обвинуваченою ОСОБА_10 кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення; анкетні відомості потерпілого.

Щодо відсутності у обвинувальному акті відомостей про потерпілого.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Разом з цим, зі змісту обвинувального акту вбачається, що потерпілими від інкримінованих ОСОБА_12 правопорушень є: ОСОБА_8 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_9 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ДЖСМ».

За ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано шкоду. За частиною третьою цієї статті потерпілим може бути також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода.

При цьому, обвинувальний акт взагалі не містить анкетних відомостей про такого потерпілого як ТОВ «ТД ДЖСМ», зокрема, повне найменування юридичної особи, код ЄДРПОУ.

Таким чином, обвинувальний акт щодо ОСОБА_12 , в порушення зазначених вище вимог п. 3 ч.2 ст. 291 КПК України, не містить відомостей стосовно потерпілого - юридичної особи ТОВ «ТД ДЖСМ», що незважаючи на наявність відомостей щодо її представника перешкоджає судовому розгляду кримінального провадження, оскільки суд буде позбавлений можливості вжити всіх можливих заходів для забезпечення участі потерпілого в судовому засіданні, з метою з`ясування всіх обставини справи й захистити його права та законні інтереси, в тому числі в випадку неналежного виконання представником своїх процесуальних обов`язків, або припинення його повноважень.

Щодо відомостей про правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Обвинувальний акт має містити відомості про правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, не будь які, а ті, що передбачені Кримінальним кодексом України на момент вчинення особою дій зазначених в обвинувальному акті.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Під складом кримінального правопорушення у доктрині кримінального права розуміють сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.

ОСОБА_12 інкриміновано вчинення єдиного триваючого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України щодо трьох потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 . За пред`явленим обвинуваченням, ОСОБА_12 : 13.07.2023 отримала від потерпілого ОСОБА_8 майно у вигляді криптовалюти; 31.07.2023 отримала майно від ОСОБА_13 у вигляді грошових коштів; 04.10.2023 отримала майно від ОСОБА_9 у вигляді грошових коштів.

До того ж, позиція щодо визнання моментом закінчення шахрайства з моменту фактичного одержання винним майна є загальновизнаною у доктрині кримінального права.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 32 КК України, повторність відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.

13.07.2023 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до КК та КПК України що усунення суперечностей у карності кримінальних правопорушень».

Відповідно до вказаного Закону ст. 190 КК України викладено в новій редакції, зокрема додано ч. 5 та 11.08.2023 року вказаний Закон набрав чинності.

Таким чином, викладені в обвинувальному акті обставини заволодіння ОСОБА_12 майном кожного з потерпілих не можуть бути кваліфіковані за ч. 5 ст. 190 КК України (в чинній редакції), оскільки два з трьох тотожних, на думку прокурора, діянь 13.07.2023 та 31.07.2023 року, вчинені під час дії КК України в редакції до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до КК та КПК України що усунення суперечностей у карності кримінальних правопорушень», а саме 11.08.2023 року. При цьому третє тотожне, на думку прокурора, діяння вчинене 04.10.2023 року вже після набрання чинності вказаним Законом.

Вказані порушення перешкоджають призначенню кримінального провадження відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України до судового розгляду по суті.

У зв`язку із цими, встановленими в ході підготовчого судового засідання, невідповідностями обвинувального акту вимогам КПК України суд вважає за необхідне обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України повернути прокурору.

Враховуючи викладене, клопотання сторони захисту про скасування арешту та скарги сторони захисту на процесуальні рішення прокурора залишити без розгляду.

Крім того, прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обгрунтовуючи свої клопотання тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Потерпілі підтримали клопотання прокурора.

Захисники та обвинувачена заперечили щодо клопотання прокурора про продовдження обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заявили клопотання про зміну обраного запобіжного заходу на інший запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою та зменшення розміру застави.

Прокурор та потерпілі заперечили щодо клопотання захисту про зміну обраного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити, обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Стаття 176 КПК України визначає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали, враховуючи конкретні обставини справи та особу обвинуваченої, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження на стадії судового провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки на даний час є наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати судовому провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

На даний час застосування інших більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченій суд вважає недостатнім.

Суд вважає, що утримання обвинуваченої під вартою буде сприяти забезпеченню виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні у розумні строки.

У звязку з чим клопотання захисту про зміну обраного запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись314-316 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання захисників про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42024102070000018, внесеного до ЄРДР 26.01.2024 року, відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч 4 ст 190, ч 5 ст 190 КК України - повернути прокурору.

В задоволенні клопотання захисників про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обраний обвинуваченій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до 26.07.2025 року включно.

Визначений розмір застави у межах 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000,00 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою - залишити без змін.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов`язати обвинувачену, після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду, протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену у разі внесення застави, наступні обов`язки: - прибувати за кожною вимогою до суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи; - утримуватися від спілкування із потерпілими, представником та свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок Подільського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з - під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора, суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з - під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з - під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Клопотання сторони захисту про скасування арешту - залишити без розгляду.

Скарги сторони захисту на процесуальні рішення прокурора - залишити без розгляду.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Подільський суд м Києва протягом 7 діб.

Головуючий Суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3