Постанова від 30.05.2025 по справі 520/23097/24

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 р. Справа № 520/23097/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2025, по справі № 520/23097/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ»

до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ" звернулась до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100330/2024/000026/2 від 30.07.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100330/2024/000510 від 30.07.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100330/22024/000026/2 від 30.07.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України № UА100330/2024/000510 від 30.07.2024.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України суму сплаченого судового збору в розмірі 6056 грн.

Стягнуто з Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" суму витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10000 грн.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.

З огляду на що, застосовуючи послідовно методи визначення митної вартості та не зумівши застосувати методи 1-5, посадові особи митниці, відповідно до статті 64 визначили митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (метод № 6). Цей метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення та картки відмови, та як наслідок - необґрунтованість позовних вимог.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, між ТОВ «АРТІ» (покупець) та «JINHUA HANMOS MACHINERY CO., LTD» (постачальник) укладено контракт № ARTJHМ-1221 від 01.12.2021, за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність імпортеру ланцюги та ланки, а імпортер зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього контракту.

Відповідно до п. 1.2 контракту найменування, номенклатура, кількість, одиниця виміру товару відображається імпортером для кожної партії товару у замовленні. Замовлення і ціна товару узгоджуються сторонами в специфікаціях, котрі є невід`ємною частиною контракту та/або інвойсах.

Згідно з п. 4.1 контракту поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах FОВ-Нінгбо, Китай (ІНКОТЕРМС 2010) або інакше обговорюються в проформі-Інвойсі. Моментом (датою) поставки по цьому контракту є дата навантаження постачальником товару, який пройшов митне очищення для експорту, на судно, вказане імпортером, з цього моменту до імпортера переходять всі ризики зі втрати або пошкодження товару, а також зобов`язання нести всі витрати, пов`язані із товаром.

Відповідно до п. 4.2 контракту постачальник зобов`язується здійснити поставку товару не пізніше 45 (сорока п`яти) днів з моменту виставлення (дати) проформи-Інвойсу. Датою поставки вважається дата завантаження товару на транспортний засіб покупця чи довіреної особи покупця на складі продавця.

Пунктом 5.1 контракту передбачено, що ціна товару, що постачається, вказується у специфікаціях та/або в інвойсах на кожну партію та включає вартість пакування та маркування товару.

Згідно з п. 5.2 контракту загальна сума контракту складається з суми специфікацій та/або інвойсів, за котрими товар постачається впродовж строку дії цього контракту.

Пунктом 6.3. контракту визначено, що імпортер здійснює оплату товару шляхом 100% оплати відповідно до суми комерційного інвойсу, що виставлений постачальником, протягом 14 банківських днів після отримання копії коносаменту отриманого електронним чи факсимільним зв`язком.

Відповідно до специфікації № 11 від 15.04.2024 до договору (контракт) купівлі-продажу № ARTJHM-1221 від 01.12.2021, проформи-інвойса № НМ20240117 від 15.04.2024; комерційних інвойсів № НМ20240410, №НМ20240411 від 31.05.2024 сторони погодили ціну товару у розмірі 81867,61 дол. США.

05.06.2024 оформлено коносаменти № UTRUST24052234, № MEDUZU961138, загальна вартість товару, що був поставлений у двох контейнерах, становить 81867,61 дол. США, що відповідає відомостям щодо ціни, вказаним у проформі-інвойсі № НМ20240117 від 15.04.2024 та специфікації № 11 від 15.04.2024, вартість контейнера

Для митного оформлення позивачем наданий контейнер № MSNU3683195, вартість товарів у якому становила 35995,95 дол. США. (комерційний інвойс № НМ20240410 від 31.05.2024).

Відповідно до п. 6.3. Контракту (у редакції Додаткової угоди № 4 від 03.07.2023) імпортер здійснює оплату товару шляхом 100% оплати відповідно до суми комерційного інвойсу, що виставлений постачальником, протягом 14 банківських днів після отримання копії коносаменту, отриманого електронним чи факсимільним зв`язком.

24.06.2024 постачальник видав позивачу кредит ноту № 4 до комерційного інвойсу № НМ20240411 від 31.05.2024, у якому встановив знижку позивачу на суму 475 дол. США.

Згідно з банківським документом (MUR) № 00789020240701 позивачем здійснено оплату загальної вартості за двома коносаментами у розмірі 81 392,61 дол. США. із урахуванням наданої знижки 4475 дол. США.

З метою митного оформлення товару 30.07.2024 позивачем до митного органу подано митну декларацію № 24UA100330513759U5.

Митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення № cb0c9c58-0801-4dd7-b912-6622f5a7d75с від 30.07.2024, в якому зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією № 24UA100330513759U5 від 30.07.2024, встановлено, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару.

Позивач 30.07.2024 надав митному органу пояснення, у яких повідомив про надання витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів по митній декларації № 24UA10033051375905 від 30.07.2024.

Відповідач надіслав повідомлення № 2d8b8d23-ad32- 4a60-aad7-6d2e5f48d98d, в якому зазначив, що не визнає митну вартість товару з наступних підстав:

- неподання декларантом всіх запрошених документів;

- відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості;

- наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Київською митницею Державної митної служби України складено картку відмови в прийнятті вищевказаної митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100330/2024/000510 від 30.07.2024 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA100330/22024/000026/2 від 30.07.2024.

В обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару відповідачем зазначено, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, з огляду на відсутність підтвердження витрат експедитора, який був долучений до виконання договору транспортного експедирування, та відсутності взаємозв`язку між суб`єктами господарювання, які здійснювали доставку товару.

Також відповідач зазначив про неможливість послідовного застосування основних методів визначення митної вартості, у зв`язку з чим митну оцінку товару здійснено за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Джерелом інформації для коригування стала митна декларація № UA504170/2024/000946 від 21.02.2024, де вартість подібного товару становить 2,35 дол. США/кг.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.

При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16, від 01.04.2021 по справі № 260/695/19.

Судовим розглядом встановлено, що митне оформлення товару здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.

Рішення митного органу про коригування митної вартості прийняте з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів, подані декларантом, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Судовим розглядом встановлено, що з метою митного оформлення зазначеного товару позивачем до митного органу подано митну декларацію № 24UA100330513759U5, у якій митна вартість розрахована за основним методом - ціною (договору) контракту.

У свою чергу відповідач за результатами опрацювання документів надіслав позивачу повідомлення про те, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вказаної вимоги позивачем було надано лист від 30.07.2024, у якому повідомлено, що всі наявні у декларанта документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару були подані разом з митною декларацією, надати інші додаткові документи на даний момент немає можливості.

Так, загалом позивач з метою митного оформлення товару надав: пакувальний лист (Packing list) № HM20240410 від 31.05.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № HM20240117 від 15.04.2024 та її переклад українською мовою; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № НМ20240410 від 31.05.2024 та його переклад українською мовою; коносамент (Bill of lading) № UTRUST24052234 від 05.06.2024; коносамент (Bill of lading) № MEDUZU961138 від 05.06.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 3195 від 24.07.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C24MA5FPW8G50104 від 18.07.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) № 0078902024071 від 01.07.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2829 від 24.07.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 3340 від 26.07.2024; довідку про транспортні та складські витрати № 2407-5 від 24.07.2024; довідку про транспортні витрат № 1683 від 26.07.2024; прейскурант (прайс-лист) № б/н від 15.04.2024 та його переклад українською мовою; розрахунок ціни (калькуляцію) № б/н від 15.04.2024 та його переклад українською мовою; зовнішньоекономічний договір (контракт) № ARTJHM-1221 від 01.12.2021; додаткову угоду № 1 від 10.01.2022 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021; додаткову угоду № 2 від 10.01.2023 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021; додаткову угоду № 3 від 20.04.2023 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021; додаткову угоду № 4 від 03.07.2023 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021; додаткову угоду № 5 від 16.07.2023 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021; додаткову угоду № 6 від 20.12.2023 до контракту № ARTJHM-1221 від 01.12.2021; специфікацію № 11 від 15.04.2024 до контракту № ARTJHМ-1221 від 01.12.2021.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Колегія судів зазначає, що у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, які є підставою для витребування відповідачем додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Позивачем надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами контракту ціни за товар.

Стосовно доводів відповідача щодо недоведення взаємозв`язку між суб`єктами господарювання, які здійснювали доставку товару, колегія суддів суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що поставка товару здійснювалася морським транспортом на умовах FОВ-Нінгбо, Китай.

Так, між позивачем та ТОВ «Хіллдом Логістікс» (виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 204018-118 від 04.01.2018.

Відповідно до п. 2.1.1. зазначеного договору виконавець за дорученням замовника, організовує перевезення вантажів замовника морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення замовника.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями. їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів Замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

У відповідності до умов договору № 204018-118 від 04.01.2018 ТОВ «Хіллдом Логістікс» 05.09.2018 укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 050918/1 з ТОВ «АЙ СІ ЕС».

Крім того ТОВ «АРТІ» укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 55-3 з ФОП ОСОБА_1 , за умовами якого експедитору надано право залучати третіх осіб для надання транспортно-експедиторських послуг згідно цього договору (п. 4.2.3).

У свою чергу, 10.05.2017 ФОП ОСОБА_1 укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 330-Е із ФОП ОСОБА_2

22.07.2024 між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 6. укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 1151-ІІ.

Із матеріалів справи встановлено, що доставка товару здійснювалась наступним чином: з Китаю до Польщі: ТОВ «Хіллдом Логістікс» (договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно імпортних та транзитних вантажів № 204018-118 від 04.01.2018), ТОВ «АЙ СІ ЄС» (договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно імпортних та транзитних вантажів № 050918/1 від 05.09.2018).

Зберігання та перевантаження товару у Польщі: ТОВ «АРТІ» - ТОВ «Хіллдом Логістікс» (договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 204018-118 від 04.01.2018) Seacall Sp.z o.o (договір № 010622-15 від 01.06.2022) склад у Польщі ALFA WAREHOUSES вул. Tama Pеdzichowska 5 80-718 Gdansk (лист від Seacall Sp.z o.o від 01.02.2024).

Доставка товару з Польщі до України: ФОП ОСОБА_1 (договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 55- 3 від 29.11.2016), ФОП ОСОБА_2 (договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 330-Е від 10.05.2017), ФОП ОСОБА_3 (договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 1151-ІІ від 22.07.2024).

На підтвердження зазначених обставин позивачем до митного оформлення надано листи-відповіді SEACALL SP. Z.o.o. від 03.01.2023, від 01.02.2024, коносаменти (Bill of lading) № UTRUST24052234 від 05.06.2024, № MEDUZU961138 від 05.06.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) № 3195 від 05.06.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 2829 від 24.07.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 3340 від 26.07.2024, довідку про транспортні та складські витрати № 2407-5 від 24.07.2024, довідку про транспортні витрати № 1683 від 26.07.2024, заявку на перевезення вантажу в міжнародному сполученні № 3340 від 22.07.2024.

Отже, позивачем здійснено оплату доставки товару з Китаю до Польщі на користь ТОВ «Хіллдом Логістікс» за рахунком на оплату № 2829 від 24.07.2024 та довідкою про транспортні та складські витрати № 2407-5 від 24.07.2024, видані ТОВ «Хіллдом Логістікс»; за доставку з Польщі в Україну на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунком-фактурою № 3340 від 26.07.2024 та довідкою про транспортні витрати № 1683 від 26.07.2024, видані ФОП ОСОБА_1 .

Вказані документи були надані позивачем при митному оформленні товару.

Таким чином, зазначені доводи відповідача є помилковими, а встановлені вище обставини спростовують твердження недоведення взаємозв`язку між суб`єктами господарювання, які здійснювали доставку товару.

Отже, судова колегія, надаючи оцінку обставинам справи доходить висновку, що наявність обґрунтованого сумніву щодо будь-яких числових значень складових митної вартості та/або якісних чи кількісних показників товару у даній справі не підтверджена; подані позивачем при митному оформлені документи дають обґрунтовану можливість визначити митну вартість товару за ціною договору/контракту.

Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Відповідач, посилаючись на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не зазначив митну вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Колегія суддів зазначає, що документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Враховуючи викладене вище, судова колегія, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає вірними висновки суду першої інстанції, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості.

В свою чергу, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті відповідачем на підставі рішень про коригування митної вартості.

З огляду на встановлені у справі обставини, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційного скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Щодо витрат на правову допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції правова допомога позивачу надавалась адвокатським об`єднанням «Роланд» на підставі договору № 2021/03/03 про надання правової допомоги від 22.03.2021, згідно з п. 3.1 якого винагорода (гонорар) адвокатського об`єднання згідно з цим договором розраховується відповідно до погодинних ставок і вказується у акті здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. п. 3.4, 3.5 договору порядок та строки оплати винагороди за надану правову допомогу та послуги можуть визначатися у додаткових угодах до цього договору, зокрема здійснення щомісячної абонентської плати або виплата гонорару у відсотку від виграної справи чи фактично отриманого клієнтом.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвокатською об`єднання протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

Водночас відповідно до п. 5 додаткової угоди № 57 від 01.08.2024 до договору № 2021/03/03 про надання правової допомоги від 22.03.2021 за надання правової допомоги відповідно до вказаної додаткової угоди клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у сумі 10000 грн. ПДВ не передбачено.

На підтвердження надання правових послуг надано рахунок на оплату № 77 від 05.08.2024 на суму 10000 грн., платіжну інструкцію № 19318 від 06.08.2024 на суму 10000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.

Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, слід вказати, що в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі, реальним результатом є складання позовної заяви та відповіді на відзив.

Таким чином, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання позовної заяви критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку про те, що визначений позивачем розмір витрат для відшкодування у сумі 10000,00 грн. є завищеним, з огляду на що підлягає зменшенню до 5000,00 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 по справі № 520/23097/24 скасувати в частині стягнення з Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" суми витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10000 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" (ЄДРПОУ 25185087) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 по справі № 520/23097/27 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло