Рішення

від 14.05.2025 по справі 914/3213/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2025 Справа № 914/3213/24

місто Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄМД УА», м. Київ

до відповідача: фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Фізична особа - підприємець Барсуков Олексій Олексійович , м. Львів

про стягнення 453866,50 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ

Представників сторін:

від позивача: Сапронов О.В. представник (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Сайфутдінов А.В.;

від третьої особи: Барсуков О.О.

1.Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ЄМД УА звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича про стягнення 453866,50 грн, з яких 371366,50 грн вартість втраченого вантажу та 82500,00 грн вартість сплачених митних платежів.

2.Ухвалою суду від 15.01.2024, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2025 року.

3.З підстав, викладених в ухвалі суду від 05.02.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фізичну особу - підприємця Барсукова Олексія Олексійовича та відкладено розгляд справи на 26.02.2025.

4.В підготовчому засіданні 26.02.2025 оголошено перерву до 26.03.2025.

5. 12.03.2025 від відповідача поступила заява про залучення свідка та долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_1 (вх.№999/25).

6. 19.03.2025 від відповідача поступили заперечення на відповідь на відзив (вх.№7071/25), клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№1159/25) та клопотання про проведення судового засідання без участі відповідача (вх.№7075/25), у якому, також, наполягає на розгляді клопотання про зупинення провадження у справі.

7.Ухвалою від 26.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі №914/3213/24 (вх.№1159/25 від 19.03.2025) та підготовче засідання відкладено на 09.04.2025.

8.Ухвалою суду від 09.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2025.

9.Ухвалою від 30.04.2025 повідомлено третю особу про відкладення розгляду справи на 14.05.2025.

10.В судове засідання 14.05.2025 з`явився представник позивач, підтримав позовні вимоги, до закінчення судових дебатів заявлено в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про те, що позивач поніс судові витрати в зв`язку із розглядом судової справи №914/3214/24 у вигляді витрат на професійну правничу допомогу і відповідну заяву представник позивача скеровано до суду.

11.Однак, станом на момент проведення засідання відповідача заява в суді не зареєстрована.

12.Відповідач і третя особа в судове засідання 14.05.2025 з`явилися, позовні вимоги заперечили.

13.В судовому засіданні 14.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

14.АРГУМЕНТИ СТОРІН

15.Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не передано, у визначені договором строки у розпорядження вантажоодержувача вантаж, що підтверджує не виконання договірних зобов`язань Відповідачем за Одноразовим договором-заявкою №19/09/2024-1 від 19 вересня 2024 р.

16.Позивач зазначає, що звертався до відповідача з Листом-претензію вих.№01/10 від 29.10.2024 про стан поставки товару причини затримки та можливість його поставки в пункт призначення. Зазначав, що у випадку неможливості подальшого виконання Договору та/або втрати вантажу просив в трьох денний термін відшкодувати вартість товару та митних платежів.

17.Одна, як зазначає позивач дата претензія залишена відповідачем без реагування та задоволення.

18.Позивач зазначає, що про обставини притримання товару відповідачем не було належним чином повідомлено Позивача.

19.Відтак, Позивач в порядку ч.2 ст.919 ЦК України вважає вантаж втраченим, та просить суд стягнути 453866,50 грн, з яких 371366,50 грн вартість втраченого вантажу та 82500,00 грн вартість сплачених митних платежів.

20.Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідач визнає наявність між сторонами цього спору договірних відносин, про які йде мова в позовній заяві, визнає наявність зобов`язання з доставки вантажу, підтверджує, що вантаж не переданий у розпорядження вантажоодержувача.

21.У той же час, вимоги ТОВ «ЄМД УА» відповідач вважає безпідставними та передчасними.

22.Відповідач стверджує, що вантаж не був втрачений, не був знищений чи пошкоджений, і ніяким іншим способом не вибув з володіння перевізника ФОП Барсукова О.О., а знаходиться у правомірному розпорядженні перевізника, з метою забезпечення гарантій платежів за зобов`язаннями, які виникли у ТОВ «ЄМД УА» перед відповідачем, а у відповідача перед перевізником ФОП Барсуковим О.О.

23.Як зазначає відповідач, що він, і перевізник ФОП Барсуков О.О. і органи Нацполіції, до яких звернулося ТОВ «ЄМД УА», і інші особи, неодноразово повідомляли позивача, про притримання вантажу перевізником.

24.На переконання відповідача, у зв`язку з неоплатою трьох перевезень, які були організовані ФОП Сайфутдіновим А.В. на користь ТОВ «ЄМД УА» у 2022 р. та у зв`язку із неоплатю ФОП Сайфутдіновим А.В. коштів перевізнику ФОП Барсукову О.О., в останнього виникло право на притримання вантажу. Свої грошові зобов`язання (заборгованість) на суму 242000,00 грн. були визнані Товариством «ЄМД УА» в переданому ФОП Сайфутдінову А.В. Гарантійному листі №б/н, без дати.

25.Відповідач вважає дії перевізника щодо притримання вантажу правомірними. Такі дії перевізника знаходяться поза впливом (волею) відповідача і спрямовані на майно, яке не належить відповідачу.

26.Відповідач заперечує щодо того, що позивач на момент подання позовної заяви не володів інформацією про місцезнаходження та про стан вантажу, оскільки як зазначає відповідач перевізник неодноразово інформував і відповідача, і позивача, і органи національної поліції за місцем знаходження позивача та перевізника про притримання вантажу. У повідомленнях про притримання було вказано, що притримання вантажу відбувається за адресою м. Хмельницький, вул. Паустовського, 4. Вантаж знаходиться під цілодобовою охороною.

27.Достовірно володіючи інформацією про притримання, позивач звернуся до поліції із заявою про вчинення злочину перевізником. Втім, листами, адресованими органам поліції, вказані органи уже були повідомленні про дії перевізника. Будь-яких результатів звернення позивача в поліцію не дало.

28.Відповідач вважає, що з моменту прострочення грошових зобов`язань, які виникли у 2022 р., реальних гарантій здійснення платежів Товариством «ЄМД УА» надано не було, що є додатковим доказом правомірності притримання вантажу перевізником.

29.На переконання відповідача, не можуть бути застосовані наслідки, передбачені ч.2 ст.919 ЦК України, адже вантаж, фактично, є в розпорядженні перевізника.

30.Відповідач зазначає, що відповідач і перевізник готові у будь-який час передати вантаж у розпорядження одержувача, в обмін на оплату заборгованості, яка виникла, або внесення банківської гарантії.

31.Третя особа, ФОП Борсуков О.О., зазначає, що є міжнародним перевізником, який перевозить спірний вантаж, що належить ТОВ «ЄМД УА» на замовлення експедитора ФОП Сафутдінова А.В.

32.Перевезення здійснюється за накладною CMR №545456 від 25 вересня 2024 р. на підставі Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

33.Третя особа зазначає, що правомірно володіє вантажем, як міжнародний перевізник. Правомірність володіння підтверджена накладною CMR, за якою вантаж був переданий ФОП Борсукову О.О польським Товариством «EMD PL», пройшов внутрішні та міждержавні митні процедури замитненння (митне оформлення на виїзд) та розмитнення (митну очистку і випуск товару у вільний оббіг в Україні).

34.Заявлені позовні вимоги Товариства «ЄМД УА» вважає безпідставними та передчасними.

35.Повідомив суд, що вантаж він не втратив, а притримав з метою забезпечення гарантій платежів за зобов`язаннями, які виникли у ТОВ «ЄМД УА» перед відповідачем, а у відповідача перед третьою особою , як перевізником ще у 2022 році. Загальна заборгованість за три організовані у 2022 році на замовлення ТОВ «ЄМД УА» перевезення перед ФОП Сайфутдіновим А.В. склала 243000,00 грн. .

36.Третя особа зазначила, що експедитор ФОП Сайфутдінов А.В., отримуючи собі незначну комісійну винагороду, не може покрити йому всю вартість виконаних перевезень. Через наявність боргу, ФОП Сайфутдінов А.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЄМД УА».

37.Оскільки є спір про наявність боргу, не залежно від участі в перевезенні експедитора, третя особа, як перевізник, на підставі ч.2 ст.13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі КДПВ) та ст.916 Цивільного кодексу України вважає, що має право притримати вантаж, до того моменту розрахунку за надані послуги.

38.Третя особа ствердила, що спірний вантаж не втрачений, не знищений і не пошкоджений, вантаж не вибув з її володіння.

39.Третя особа вважає, що вимога про компенсацію втраченого вантажу є позадоговірною, адже вантаж не втрачений, а притриманий перевізником на підставі закону, а саме ст.13 КДПВ. Відтак, положення Договору доданого до позову про компенсацію вартості втраченого вантажу застосовуватися не можуть, а повинні застосовуватися імперативні положення Конвенції (про право притримання).

40.Відтак, на переконання третьої особи, задоволення позову порушить права особи, яка не вчинила будь-якого господарського правопорушення і повинна нести відповідальність за дії перевізника, які, за умовами Конвенції, є правомірними.

41.ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

42.Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄМД УА" (надалі Позивач, Замовник) та Фізичною особою підприємцем Сайфутдіновим Андрієм Валерійовичем (надалі Відповідач, перевізник) укладено Одноразовий договір-заявку №19/09/2024-1 19 вересня 2024 р.

43.Згідно пункту 1 Договору, погоджено, що за цим Договором Перевізник діє від свого імені та за дорученням Замовника і за його рахунок здійснює організацію перевезення вантажу.

44.У п.2 договору-заявки сторони врегулювати порядок відносин, що виникають між сторонам: Замовник та перевізник при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом внутрішньому сполученнях, згідно з наступними умовами:

45.Платник: ТОВ «ЄДМ УА»;

46.Замовник: ТОВ «ЄДМ УА»;

47.Водій: Сергій Радзвіл;

48.Вантаж «Сендвіч панелей, вага до 8т»;

49.Номер автомобіля: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

50.Адреса завантаження: м.Кошице, Словакія;

51.Замитнення: Кошице, Словакія;

52.Дата завантаження: 23.09.2024 р. 24.09.2024 р.;

53.Дата розвантаження: 25.09.2024 р. 26.09.2024 р.;

54.Розмитнення м.Ужгород Україна;

55.Адреса розвантаження: Миколаївська область, Миколаївський р-н, с-ще Жовтневе, вул. Степова, буд. 41;

56.Необхідні документи CMR;

57.Сума фрахту: 1550 Євро.

58.Форма оплати: Безготівковий перерахунок, до 5 днів після розвантаження.

59.За умовами договору Перевізник (відповідач) зобов`язаний інформувати замовника про вимушені затримки транспортного засобу та інші не передбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

60.Вантаж який мав перевезти Відповідач, було придбано в компанії EMD POLAND, Республіка Польща, згідно Контракту купівлі-продажу №010822 від 01.08.2022 р., а саме: 1.Вироби з чорних металів. Панелі трьохшарові, товщиною 120 мм, що складаються з двох стінок (сендвіч -панелі) ребристої оцинкованої сталі (товщина 0,4-0,5мм) з ізоляційним наповнювачем із поліуретану (PIR): - панелі для даху EMD PW PIR D1050 120 mm RAL9006/9002 T40/T left, шириною 1050см, довжини різні, разом - 176,40 м2; - панелі для даху EMD PW PIR D1050 120 m. Які оплачені згідно фактури VAT nr FV 9|09|2024 від 2024-09-25 на суму 8308,44 Евро.

61.Відповідачем до виконання умов Договору було залучено Фізичну особу підприємця Барсукова Олексія Олексійовича, з яким у Відповідача було укладено Договір №2 на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29 липня 2022 р..

62.Згідно СМR 54546 від 25.09.2024 р. вантаж отримано до перевезення водієм (Барсуковим О.О.) на автомобілі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який відповідає державним номерним знакам зазначеним в Одноразовому договірі-заявці.

63.Згідно митної декларації 24UA305130021340U7 від 26.09.2024 р. вантаж було розмитнено 26.09.2024 р.

64.Сплачено митних платежів в сумі: 82500,00 грн., що підтверджується платіжного доручення.

65.Станом на момент подання позову та розгляду справи вантаж не було доставлено в пункт призначення: АДРЕСА_1 .

66. 07.11.2024 р. на адресу ФОП Сайфутдінова Андрія Валерійовича, було направлено Лист-претензію вих.№01/10 від 29.10.2024 р., який вручено 09.11.2024 р., з вимогою Повідомити позивача про стан поставки вантажу, причини затримки поставки вантажу та можливість його поставки в пункт призначення. У разі неможливості подальшого виконання Договору та/або втрати вантажу просимо протягом 3-х банківських днів, з дати отримання даного листа, сплатити вартість вантажу в сумі: 8308,44 Евро, згідно курсу купівлі іноземної валюти НБУ на день оплати. Станом на 29.10.2024 р. курс НБУ за 1 евро щодо гривні складає: 44,6975 грн за 1 євро, отже вартість вантажу станом на 29.10.2024 р. складає: 371 366,50 грн. Компенсувати вартість сплачених митних платежів в розмірі 82563,01 грн.»

67.На дану претензію відповідь відповідач відповідь не надав.

68.До матеріалів справи долучено повідомлення ФОП Борсукова О.О. від 17.10.2024, адресоване ТзОВ «МД УА» та Фізичній особі підприємцю Сайфутдінову А.В. про притримання вантажу в порядку ст.916 ЦКУ, ст.13 КДПВ від 17.10.2024. До повідомлення долучено докази надіслання (накладну, фіскальний чек, та опис вкладення від 11.12.2024).

69.До матеріалів справи відповідачем долучено копію повідомлення ФОП Сайфутдінова А.В., адресоване ТзОВ «ЄДМ УА» про притримання вантажу належного замовнику до перевезення. Докази надіслання повідомлення відсутні.

70.Долучено копію повідомлення ФОП Борсукова О.О. від 17.10.2024 про притримання вантажу належного замовнику до перевезення, адресоване ГУ Національної поліції у місті Києва, ГУ Національної поліції в Львівській області.

71.ФОП Яцух О.В. подав до суду повідомлення б/д та б/н (яке зареєстроване в суді за вх.№5999/25 від 07.03.2025), адресоване ФОП Сайфутдінову А.В., у якому повідомляється, що товар, згідно CMR (номер 545456 від 25.09.2024 року) з 18.10.2024 знаходиться у ФОП Яцух О.В, на відповідальному, оплачуваному зберіганні під цілодобовою охороною. В умовах, що відповідають експлуатаційним вимогам товару. Станом на 03.03.2025 товар знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул.Паустовського, 4.

72.До матеріалів справи долучено заяву свідка ОСОБА_1 від 07.03.2025, у якій зазначено, що він виконував перевезення, як водій для ФОП Барсукова О.О., згідно цивільно-правового договору, автомобілем IVECO (держ. Номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом Schmitz (держ.номер НОМЕР_2 ) по CMR №545456 від 25.09.2024. Завантаження здійснював з Словаччини, м.Кошиці. Перевезення даного товару здійснював неодноразово. Після митного очищення вантажу ОСОБА_2 було прийнято рішення про притримання вантажу в зв`язку з накопиченою заборгованістю.

73.Зазначає, що про дану ситуацію Радзвіл С.В. неодноразово спілкувався з логістом Оленою, адвокатом Сапроновим О.В., директором ТОВ «Гор-Сталь Україна» та ТОВ «ЕМД УА Україна» Шведом Р.В. та ОСОБА_3 та повідомляв, що вантаж знаходиться на зберіганні, не втрачений, а саме притриманий до погашення боргу перед Барсуковим О.О.

74.Станом на день подання даної позовної заяви Позивач зазначав, що не володіє інформацією про місцезнаходження та про стан вантажу, а тому вважає, що вантаж втрачено Відповідачем, а отже його вартість у сумі 371366,50 грн та вартість сплачених митних платежів у сумі 82500,00 грн. підлягає стягненню з Відповідача.

75.ОЦІНКА СУДУ.

76.У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

77.Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

78.Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

79.За умовами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

80.Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору перевезення вантажів, зокрема обов`язку перевізника забезпечити збереження вантажу під час його доставки.

81.Статтею 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

82.За ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

83.Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

84.Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

85.Письмова форма договору транспортного експедирування передбачена ст. 930 ЦК України.

86.Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

87.Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина перша статті 314 Господарського кодексу України).

88.Згідно з частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу.

89.Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

90.Матеріалами справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄМД УА" та Фізичною особою підприємцем Сайфутдіновим Андрієм Валерійовичем укладено Одноразовий договір-заявку №19/09/2024-1 на перевезення вантажів автотранспортом від 19 вересня 2024 р.

91.Відповідачем до виконання умов Договору було залучено Фізичну особу підприємця Барсукова Олексія Олексійовича, з яким у Відповідача було укладено Договір №2 на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29 липня 2022 р. (копія Додається), відповідно до умов якого останній зобов`язувався надати послугу з перевезення вантажу на умовах складеної між позивачем і відповідачем договору-заявки.

92.У даному спорі перевезення вантажу здійснювалося в міжнародному сполученні (Словаччина - Україна), тому до даних правовідносин також повинні бути застосовані норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що також передбачено Договором укладеним між позивачем та відповідачем.

93.Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).

94.Згідно ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

95.Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

96.Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

97.Частиною 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

98.Згідно ч. 1 ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

99.Перевізник, який сплатив компенсацію за збитки згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні (ст. 37 Конвенції).

100.Таким чином, Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки. Цей принцип, закріплений також і в законодавстві України, зокрема, у ч. 2 ст. 924 ЦК України.

101.Крім того, ст.37 Конвенції закріплює за перевізником/експедитором з разі відшкодування збитків Замовнику, право отримати компенсацію від інших перевізників.

102.За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

103.В силу вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

104.Предметом позову у цій справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДМ УА» до Фізичної особи-підприємця Сайфутдінова А.В. про стягнення вартості втраченого вантажу на суму 371 366,50, вартість сплачених митних платежів в розмірі 82500,00 грн.

105.Підставою позовних вимог, є неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором-заявкою №19/09/2024-1 від 19.09.2024 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, в частині своєчасної доставки вантажу.

106.Згідно із статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

107.Для міжнародних перевезень використовується товарно-транспортна накладна міжнародної форми (CMR).

108.На підтвердження прийняття вантажу до перевезення до матеріалів справи надано копію CMR № 545456 від 25.09.2024.

110.. . Статтею 5 Конвенції передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

111.Вимоги до вантажної накладної передбачені статтею 6 Конвенції, а саме в ній має бути вказано: дата і місце складання вантажної накладної; ім`я та адреса відправника; ім`я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім`я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

112.Зі змісту CMR № 545456 від 25.09.2024 р. вбачається, що вантаж отримано до перевезення водієм (Барсуковим О.О.) на автомобілі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який відповідає державним номерним знакам зазначеним в Одноразовому договірі-заявці.

113.Згідно митної декларації 24UA305130021340U7 від 26.09.2024 р. вантаж було розмитнено 26.09.2024 р.

114.Сплачено митних платежів в сумі: 82500,00 грн.

115.Вказана обставина не оспорюється Відповідачем.

116.Разом з тим, останній повинен був доставити вантаж за адресою Миколаївська область, Миколаївський р-н, с-ще Жовтневе, вул. Степова, буд. 41.

117.Умовами Одноразового договору-заявки на перевезення вантажів автотранспортом №19/09/2024-1 від 19.09.2024 сторони погодили дату завантаження вантажу - 23.09.2024-24.09.2024 та строк розвантаження вантажу - 25.09.2024-26.09.2024.

118.Таким чином, виходячи з умов договору, відповідач мав доставити вантаж вантажоодержувачу 25.09.2024-26.09.2024.

119.Проте, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за Одноразовим договором-заявкою на перевезення вантажів автотранспортом №19/092024-1 від 19.09.2024, доставки вантажу до місця розвантаження так і не відбулось.

120.В свою чергу, Відповідач стверджує, що вантаж не був втрачений, не був знищений чи пошкоджений, і ніяким іншим способом не вибув з володіння перевізника ФОП Барсукова О.О., а знаходиться у правомірному розпорядженні перевізника, з метою забезпечення гарантій платежів за зобов`язаннями, які виникли у ТОВ «ЄМД УА» перед відповідачем, а у відповідача перед перевізником ФОП Барсуковим О.О.

121.Як вбачається з пояснень Відповідача, у зв`язку з неоплатою трьох перевезень, які були організовані ФОП Сайфутдіновим А.В. на користь ТОВ «ЄМД УА» у 2022 р. та у зв`язку із неоплатю ФОП Сайфутдіновим А.В. коштів перевізнику ФОП Барсукову О.О., в останнього виникло право на притримання вантажу.

122.З приводу зазначених тверджень відповідача щодо право притримання вантажу, з огляду на наявність заборгованості позивача перед відповідачем за іншими укладеними між сторонами договорами, суд зазначає таке.

123.Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

124.Згідно з ч.1 ст.594 Цивільного кодексу України притримання - це право кредитора, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків, він має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

125.Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.2 ст.594 Цивільного кодексу України).

126.Загальні засади права притримання закріплені, передусім у параграфі 7 "Притримання" глави 49 "Забезпечення виконання зобов`язання" Цивільного кодексу України, де законодавець визначив загальні положення застосування права на притримання.

127.Так, для виникнення у кредитора права притримання необхідна одночасна наявність таких умов: 1) притримання можливе лише щодо чужої речі, тобто речі, на яку право власності належить іншій особі, а не кредитору; 2) кредитор має володіти річчю на законній підставі; 3) кредитор має право притримувати річ боржника, якщо інше не встановлено домовленістю сторін у договорі; 4) існує дійсне прострочене зобов`язання боржника перед кредитором, який притримує річ боржника.

128.Слід зазначити, що Цивільний кодекс України передбачає, що підставою виникнення права притримання є невиконання боржником у строк зобов`язання: 1) щодо оплати речі; 2) щодо відшкодування кредиторові пов`язаних з річчю витрат та інших збитків; 3) щодо інших вимог кредитора.

129.Притримання може використовуватися в договірному зобов`язанні, яке виникло між кредитором і боржником щодо речі, яка стає предметом притримання, а також відповідно до ч.2 ст.594 Цивільного кодексу України притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

130.Отже, притриманням може забезпечуватися виконання будь-якого зобов`язання боржника перед кредитором (як договірного, так і позадоговірного).

131.Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

132.У ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

133.Водночас положення параграфа 7 глави 49 Цивільного кодексу України, які регулюють такий спосіб забезпечення виконання зобов`язань як притримання, не передбачають укладення договору про притримання майна.

134.Як зазначалось раніше, в розумінні ст.594 Цивільного кодексу України кредитор має право на притримання речі боржника як у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі, так і у разі наявності боргу, який не пов`язаний з оплатою речі та відшкодуванням витрат на неї. Тобто, зважаючи на широке коло зобов`язань боржника, які можуть забезпечуватися притриманням, та з огляду на неможливість заздалегідь передбачити, за яких саме обставин у боржника може виникнути відповідне зобов`язання, що потребує забезпечення, притримання - це право, а не обов`язок кредитора, скористатися яким, чи ні - цілком залежить від його волі, а тому правочин про притримання належить до односторонніх правочинів, його суб`єктом є кредитор. Такий правочин вчиняється шляхом повідомлення боржника про притримання (ч.1 ст.595 Цивільного кодексу України).

135.За таких обставин, суд, проаналізувавши загальні засади притримання в сукупності з положеннями ст.ст.547-548 Цивільного кодексу України, вважає за необхідне вказати, що оскільки право на притримання має будь-який кредитор, який правомірно володіє річчю, то право притримання виникає на підставі прямої вказівки ст.594 Цивільного кодексу України за умови повідомлення боржника відповідно до ч.1 ст.595 Цивільного кодексу України, і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину.

136.Такий висновок узгоджується з положеннями інших спеціальних норм законодавства, що регулюють право кредитора на притримання в силу прямої вказівки закону, зокрема: право підрядника на притримування результату роботи, устаткування, залишку невикористаного матеріалу та іншого майна замовника (ст.856 Цивільного кодексу України), право перевізника притримати переданий йому для перевезення вантаж (ч.4 ст.916 Цивільного кодексу України), право комісіонера на притримання речі, яка має бути передана комітентові (ст.1019 Цивільного кодексу України).

137.З наведеного вище можна дійти висновку, що нормативне регулювання притримання здійснюється через загальні положення Цивільного кодексу України та спеціальні норми про притримання в окремих видах зобов`язань, що водночас не позбавляє кредитора права скористатися зазначеним способом для забезпечення виконання й інших зобов`язань за наявності необхідних для цього підстав та умов згідно з ч.2 ст.594 Цивільного кодексу України.

138.Як вбачається з матеріалів справи відповідач надає, як доказ повідомлення Позивача про притримання вантажу, листи від ФОП Барсукова О.О. та опис вкладення у цінний лист за №7903204280318, який відправлено ФОП Барсуковим О.О., що було вручено 23.12.2024 р.

139.Доказів того, що вантаж є притриманим відповідачем матеріали справи не містять.

140.Долучена до матеріалів справи копія повідомлення ФОП Сайфутдінова А.В., адресована ТзОВ «ЄДМ УА» про притримання вантажу належного замовнику до перевезення, оскільки не містить належним та допустимих доказів надіслання/вручення такого повідомлення позивачу.

141.Щодо позиції відповідача, що право притримання виникає на підставі прямої вказівки ст. 594 ЦКУ і не потребує, щоб воно було передбачено договором між кредитором та боржником. Таким чином, підставою для виникнення забезпечувального зобов`язання є закон, що повністю відповідає загальним правилам, передбаченим ст.548 ЦКУ.

142.Як вбачається з позиції Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.04.2024 по справі №916/101/23, в розумінні статті 594 Цивільного кодексу України кредитор має право на притримання речі боржника як у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі, так і у разі наявності боргу, який не пов`язаний з оплатою речі та відшкодуванням витрат на неї.

143.Тобто, зважаючи на широке коло зобов`язань боржника, які можуть забезпечуватися притриманням, та з огляду на неможливість заздалегідь передбачити, за яких саме обставин у боржника може виникнути відповідне зобов`язання, що потребує забезпечення, притримання - це право, а не обов`язок кредитора, скористатися яким, чи ні - цілком залежить від його волі, а тому правочин про притримання належить до односторонніх правочинів, його суб`єктом є кредитор.

144.Такий правочин вчиняється шляхом повідомлення боржника про притримання (частина перша статті 595 Цивільного кодексу України).

145.За таких обставин, об`єднана палата, проаналізувавши загальні засади притримання в сукупності з положеннями статей 547- 548 Цивільного кодексу України, вважає за необхідне вказати, що оскільки право на притримання має будь-який кредитор, який правомірно володіє річчю, то право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України за умови повідомлення боржника відповідно до частини першої статті 595 Цивільного кодексу України, і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину."

146.Таким чином, суд погоджується з твердженнями Позивача про те, що про притримання вантажу мав заявити саме відповідач та повідомити про це позивача у належний спосіб, однак такого повідомлення матеріали справи не містять, а отже посилатись, що вантаж не було доставлено в рахунок того, що вантаж було притримано в рахунок виконання зобов`язань, які існують перед відповідачем є безпідставним.

147.Крім того, ФОП Барсуков О.О. не є стороною правовідносин між позивачем та відповідачем, тому з огляду вимоги статті 932 Цивільного кодексу України, саме Відповідач має відповідати за виконання Одноразового договору-заявки №19/09/2024-1 від 19 вересня 2024 р. та за втрату вантажу у разі його не доставки у обумовлені строки.

148.У зв`язку з наведеним твердження відповідача про притримання виконання зобов`язань за одноразовим договором-заявкою №19/09/2024-1 від 19 вересня 2024 р. є юридично неспроможними та відхиляються судом як необґрунтовані.

149.Положеннями ст. 20 Конвенції передбачено, що той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред`явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

150.Зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України, що кореспондується із ст. 22 Цивільного кодексу України, вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

151.До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, у відповідності до частини першої ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

152.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».

153.Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

154.За правилами ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

155.Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, слід зазначити, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання.

156.Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

157.Відповідачем не надано доказів на спростування наявності вини.

158.Розміром збитків в даному випадку стягнення вартості втраченого вантажу на суму 371 366,50 грн та вартість сплачених митних платежів в розмірі 82500,00 грн.

159.Причинний зв`язок між порушенням відповідачем зобов`язання, що випливає з договору та збитками полягає у тому, що за умови дотримання відповідачем умов Договору в частині збереження вантажу та його передачі вантажоодержувачу, збитки не було б завдано.

160.При цьому, суд звертає увагу на наступне.

161.Згідно з положеннями статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

162.За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

163.Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

164.Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

165.Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до глави 51 цього Кодексу.

166.Статтею 618 ЦК України, яка вміщена у главу 51 цього Кодексу, передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.

167.Умови зазначеної статті є загальними для застосування у зобов`язальних відносинах, тому при вирішенні цього спору, суд враховує насамперед приписи ст. 13 Конвенції, якою передбачено, що одержувач вантажу може пред`явити вимоги перевізнику від свого імені лише у разі, якщо останні основані на праві, що витікає з договору перевезення.

168.Якщо з договору не випливає, що експедитор повинен виконати свої обов`язки особисто, експедитор має право залучити до виконання обов`язків інших осіб. Покладення обов`язку на третю особу не звільнить експедитора від відповідальності.

169.Договір є підставою для виникнення зобов`язальних відносин між сторонами, і юридично тільки вони самі можуть або «виконувати», або «не виконувати» договір.

170.Боржник хоч і може, якщо інше не передбачено в договорі, залучити до фактичного виконання таких договорів третіх осіб, але юридично і виконавцем, і відповідальною особою, залишається він сам, тому за вину цих осіб він відповідає як за власну, і посилання на відсутність вини з його сторони за наявності третіх осіб не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.

171.Як наслідок, необхідно зробити висновок про те, що виконання зобов`язання в договорі №19/09/2024-1 від 29.09.2024 хоч і було покладено на третю особу ( ОСОБА_2 ), тим не менше, у безпосередніх правовідносинах із позивачем - ТОВ «ЄДМ УА (замовником) перебуває саме відповідач ОСОБА_4 (експедитор), і відповідальність за непоставлений у визначені строки товар покладається саме на відповідача.

172.Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим (ч. 2 ст. 919 ЦК України).

173.Суд враховує, що матеріалами справи підтверджено, що договірні відносини щодо перевезення вантажу існували між позивачем та відповідачем; згідно чинного законодавства та умов договору відповідач несе відповідальність за схоронність вантажу, що перевозиться, з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі Замовнику або Вантажоотримувачеві вантажу. У разі псування або втрати вантажу з вини Експедитора, останній зобов`язаний відшкодувати Замовникові збиток у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, або вантажу, якого не вистачає; в товарно-транспортних накладних перевізником зазначене підприємство відповідача; наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено існування обставин для звільнення відповідача від відповідальності за втрату вантажу. Вказане свідчить про наявність обов"язку саме у відповідача відшкодувати Замовникові (позивачу) збиток у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.

174.Оскільки відповідачем вантаж не доставлений вантажоодержувачеві та тридцятиденний строк після строку доставки вантажу закінчився, то станом на день звернення позивача до суду вантаж загальною вартістю 8308,44 євро, що станом на 29.10.2024 згідно курсу НБУ становить 371 366,50 грн., вважається втраченим.

175.Таким чином, відповідно до ст. 932 ЦК України, ч. 3 ст. 14 Закону «Про транспортно-експедиційну діяльність» на експедитора, як на особу, що відповідає перед клієнтом, покладається відповідальність за ті аспекти, які входять до переліку відповідальності перевізника. Отже за втрату вантажу відповідальним перед клієнтом лишається експедитор, який в подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов`язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством. (Постанова КГС ВС від 16.10.18 у справі № 906/1219/16)

176.Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з втратою вантажу, що належав позивачу у справі - ТОВ «ЄДМ УА», саме останньому понесені негативні наслідки у вигляді відшкодування вартості втраченого вантажу та вартість сплачених митних платежів.

177.Суд зазначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

178.Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

179.Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

180.У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

181.Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

182.Згідно ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

183.Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

184.У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

185.Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані і визнані обґрунтованими, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, вчиненого ФОП Сайфутдіновим А.В., та існування у відповідача обов`язку відшкодувати на користь позивача 371366,50 грн вартості втраченого вантажу та 82500,00 грн вартості сплачених митних платежів, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

186.СУДОВІ ВИТРАТИ.

187.Сплачений судовий збір, згідно ст.129 ГПК України, покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄМД УА (02002, Україна, місто Київ, вулиця Сверстюка Євгена, будинок, 21, офіс, 813, код ЄДРПОУ 44594927) вартість втраченого вантажу на суму 371 366,50 грн, вартість сплачених митних платежів в розмірі 82500,00 грн. та судового збору у розмірі 6808,00 грн.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2025.

СуддяЩигельська О.І.