Ухвала від 13.08.2025 по справі 914/3213/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.08.2025 Справа № 914/3213/24

м. Львів

за заявою: фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича, м. Львів

про розстрочення виконання рішення (вх.№2654/25 від 18.06.2025)

у справі №914/3213/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄМД УА», м. Київ

до відповідача: фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Фізична особа - підприємець Барсуков Олексій Олексійович , м. Львів

про стягнення 453866,50 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ

Представників сторін:

від заявника (відповідача): Янівська Г.Я. - представник;

від позивача: Сапронов О.В. представник (в режимі відеоконференції)

від третьої особи: не з`явився.

Суть спору: В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3213/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄМД УА» до фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Фізичної особи підприємця Барсукова Олексія Олексійовича про стягнення 453866,50 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄМД УА (02002, Україна, місто Київ, вулиця Сверстюка Євгена, будинок, 21, офіс, 813, код ЄДРПОУ 44594927) вартість втраченого вантажу на суму 371 366,50 грн, вартість сплачених митних платежів в розмірі 82500,00 грн. та судового збору у розмірі 6808,00 грн.

18.06.2025 в системі документообігу суду за вх.№2654/25 зареєстровано заяву фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича про розстрочення виконання рішення суду від 14.05.2025 у справі №914/3213/24.

Ухвалою суду від 23.06.2025 прийнято до розгляду заяву фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича про розстрочення виконання рішення (вх.№2654/25 від 18.06.2025) та судове засідання призначено на 04.07.2025.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах та протоколах судового засідання, зокрема в судовому засіданні 04.07.2025 оголошено перерву до 16.07.2025. Ухвалою суду від призначено розгляд заяви на 03.09.2025.

В судове засідання 13.08.2025 з`яився представник заявника (відповідача), заявив клопотання про відмову від заяви про розстрочення виконання рішення суду (вх.№2654/25).

В судове засідання 13.08.2024 з`явився представник позивача, не заперечив проти задоволення заявленого представником заявника (відповідача) клопотання.

Розглянувши клопотання представника фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича про відмову від заяви про розстрочення виконання рішення суду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положення щодо відстрочки або розстрочки виконання судового рішення визначені статтею 331 Господарського процесуального кодексу України. Однак, вказана стаття не містить положень, які б врегульовували порядок розгляду заяви про відкликання заяви про розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення.

Частиною 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

У контексті можливості застосування до спірних правовідносин аналогії закону суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11.

Так, в наведеній постанові, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №905/1956/15, від 13.01.2021 у справі №0306/7567/12, від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Згідно з частинами 1, 2, 3 та 5 ст.191 ГПК позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно зі ст.14 ГПК одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог (постанова Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №918/686/21, ухвали Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №916/3844/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

Відповідно до п.4 ч.1 та ч.3 ст.231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

З урахуванням вище викладеного, наведені положення ст. 191, ст.. 231 ГПК України можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін за аналогією закону, оскільки:

- стаття 331 ГПК не передбачає права учасника справи на подання заяви про відмову від заяви про розстрочення виконання судового рішення, отже, наявна прогалина в законодавчому регулюванні;

- застосування положень ст.ст. 191, 231 ГПК України як аналогії у процесуальному праві, по відношенню до ст.331 ГПК України в даному конкретному випадку дасть змогу ухвалити справедливе та процесуально обґрунтоване рішення, оскільки заявник бажає реалізувати своє право на відмову від поданої заяви про розстрочення рішення суду.

Відповідно до наданого ордеру на надання правничої допомоги серії ВС №1376746 від 16.06.2025 представник заявника, адвокат Янівська Г.В., не обмежена у повноваженнях на вчинення відповідної процесуальної дії.

З урахуванням вище зазначеного, оскільки фізичною особою підприємцем Сайфутдіновим Андрієм Валерійовичем подано клопотання про відмову від заяви про розстрочення виконання рішення суду, а також з огляду на можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 191, 231 ГПК України, суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття клопотання позивача про відмову від заяви про розстрочення виконання рішення та закриття провадження за такою заявою.

Керуючись ст. 191, 231, 331, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти клопотання фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича про відмову від заяви про розстрочення виконання рішення суду від 14.05.2025 у справі № 914/3213/24.

2. Закрити провадження за заявою фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича про розстрочення виконання рішення суду від 14.05.2025 у справі №914/3213/24.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Щигельська О.І.