Рішення від 28.05.2025 по справі 914/3213/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2025 Справа № 914/3213/24

місто Львів

За клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄМД УА», м. Київ

про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№2095/25 від 15.05.2025)

по справі № 914/3213/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄМД УА», м. Київ

до відповідача: фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Фізична особа - підприємець Барсуков Олексій Олексійович , м. Львів

про стягнення 453866,50 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ

Представників сторін:

від позивача: Сапронов О.В. представник (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Сайфутдінов А.В.;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2025р. у справі №914/3213/24 позов задоволено, вирішено стягнути з Фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄМД УА (02002, Україна, місто Київ, вулиця Сверстюка Євгена, будинок, 21, офіс, 813, код ЄДРПОУ 44594927) вартість втраченого вантажу на суму 371 366,50, вартість сплачених митних платежів в розмірі 82500,00 грн. та судового збору у розмірі 6808,00 грн.

Під час судового засідання Господарського суду Львівської області 14.05.2025р.. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄМД УА» , до закінчення судових дебатів заявлено в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про те, що позивач поніс судові витрати в зв`язку із розглядом судової справи №914/3214/24 у вигляді витрат на професійну правничу допомогу і відповідне клопотання представник позивача скерував до суду. Відповідну заяву також містить позовна заява. Станом на момент проведення засідання у справі 14.05.2025 клопотання в документообігу суду не було зареєстровано.

Клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 85000 грн за вх.№2095/25 було зареєстровано в документообігу суду після проведення засідання.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 16.05.2025р. призначив судове засідання для ухвалення додаткового рішення у справі №914/3213/24 на 28.05.2025р.

26.05.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Сайфутдіновим Андрієм Валерійовичем подано суду заяву про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги (вх.№20681/24),

Вказана заява обгрунтована наступним.

В обгрунтування клопотання про зменшення зазначених витрат відповідач зазначає, що Розмір заявлених позивачем судових витрат на правову допомогу є надмірним, а самі витрати необґрунтованими (документально не підтвердженими) у встановленому порядку.

Зазначає, що розмір витрат на правову допомогу у справах, заснованих на договорах перевезення, становить близько 5% від ціни позову, за умови, що адвокат приймає активну участь у спростуванні аргументів іншої сторони, що не характерно для цього спору.

Вирішуючи питання відшкодування витрат на правову допомогу, просить суд визначити реальний обсяг роботи адвоката та зменшити такі витрати до 3400,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 27.05.2025 вимоги заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 85000 грн підтримав.

Відповідач в судовому засідання 27.05.2025 підтримав подані ним заперечення.

Третя особа явки в судове засідання 27.05.2025 не забезпечила.

Дослідивши заяву позивача у справі щодо стягнення суми професійної правничої допомоги, суд вважає, що заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст.221 ГПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 3 ст.221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 ГПК України).

Станом на день ухвалення рішення, суд не розглядав та не вирішував питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, оскільки представником позивача було зроблено заяву про те, що докази стосовно судових витрат будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до приписів ч.8 ст.129 ГПК України, відтак це питання має бути вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до поданої заяви про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі, позивачем зазначено, що розмір фактично понесених витрат, які він просить покласти на відповідача за позовом, становить 85 000,00 грн.

Судом встановлено, що представник позивача - Сапронов О.В. є адвокатом, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів, повноваження підтверджено ордером АІ № 1776134 від 20.12.2024р.

На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

-Договір про правову допомогу №58 від 15.11.2024р.;

-Звіт про надані послуги від 13.05.2025 підписаний позивачем та адвокатом;

-Акт приймання передачі наданих послуг №1 від 13.05.2025, підписаний позивачем та адвокатом.

Вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач виконав.

За змістом п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на надання правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 85 000,00 грн, судом враховано, що відповідно до п.8 Договору про правову допомогу №58 від 15.11.2024р. сторони досягли згоди щодо визначення гонорару (вартості послуг) у фіксованому розмірі в сумі 85 000,00 гривень за надання послуг професійної правничої допомоги адвоката у Господарському суді Львівської області.

У Акті наданих послуг від 13.05.2025 адвокатом надано наступні послуги:

- Зустріч з клієнтом та усна правова консультація щодо способів та порядку стягнення коштів з ФОП Сайфутдінова А.В., згідно одноразового договору-заявки №19/09/2024-1 від 19.09.2024, що укладено з ТОВ «ЄДМ УА» - 4 год.(вартість години 2000 грн.) - 8000 грн.

-Складання проекту позовної заяви про стягнення вартості втраченого вантажу згідно одноразового договору-заявки №19/09/2024-1 від 19.09.2024 8 год. (вартість години 5500 грн.) - 44000 грн.

-Подання позовної заяви про стягнення вартості втраченого вантажу до Господарського суду Львівської області 2 год. . (вартість години 5500 грн.) - 11000 грн.

-Участь в судових засіданнях по справі №914/3213/24: 26.02.2025, 26.03.2025, 09.04.2025, 30.04.2025. 4 (вартість одного засідання 5500 грн ) 22000 грн.

За приписами ч.6 ст.126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Судом враховано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).

Надаючи оцінку матеріалам поданої заяви щодо заявлених витрат в сумі 85000,00 грн, суд зазначає також наступне.

За договором про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару в цьому контексті означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2023р. у cправі №921/628/19.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Заперечення відповідача, які за змістом полягають у тому, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та додані до неї докази не доводять обґрунтованість, розумність та співмірність витрат, а також про те, що виходячи з критерію розумності розміру адвокатських витрат, конкретних обставин справи за надання правової допомоги на загальну суму 85 000,00 грн є необгрунтованими і неспівмірними з обсягом наданих йому послуг частково знайшли своє підтвердження та враховані судом.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Суд наголошує на тому, що складність справи не полягає в ціні позову, а у категорії спору, а також у затрачених часі та зусиллях.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази, судом встановлено, що предмет спору у цій справі є стягнення грошових коштів у зв`язку з неналежним виконанням умов договору перевезення, відтак підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики та значних затрат часу.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням заяви про зменшення витрат на правничу допомогу, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи, предметом позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Відтак, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 233, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЄМД УА про стягнення з витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄМД УА (02002, Україна, місто Київ, вулиця Сверстюка Євгена, будинок, 21, офіс, 813, код ЄДРПОУ 44594927) 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.В задоволенні решти вимог за клопотанням - відмовити.

4.Наказ видати після набрання додатковим судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 02.06.2025 р.

Суддя Щигельська О.І.