Ухвала від 14.05.2025 по справі 922/2167/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"14" травня 2025 р. м.ХарківСправа № 922/2167/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікова Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Кісь В.В.,

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут з кредиторськими вимогами до боржника від 11.08.2023 № б/н (вх. № 21491/23 від 14.08.2023), з урахуванням заяви про зменшення кредиторських вимог до боржника (вх. № 28164/23 від 16.10.2023) у справі № 922/2167/23

за заявою Акціонерного товариства ОТП БАНК, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД", місто Лозова Харківської області,

про визнання банкрутом,

за участі представників:

заявника (ПрАТ «Харківенергозбут») - Такідзе М.Т., Попов В.Ю.;

боржника - Лабовкін О.О.;

розпорядника майна - Бова Д.В.;

кредитора (ТОВ Райффайзен Лізинг) - Семеняка В.В.;

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 у справі № 922/2167/23 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (далі по тексту - ТОВ ЛКМЗ), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Бову Д.В., встановлено розпоряднику майна строк до 01.09.2023 для подання до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів боржника, проведення інвентаризації майна боржника та подання до суду матеріалів інвентаризації з доказами, що підтверджують встановлені в ході інвентаризації дані, подання звіту про проведену роботу в межах процедури розпорядження майном, та призначено попереднє засідання суду на 06.09.2023 о 10:00.

На виконання зазначеної ухвали 19.07.2023 судом оприлюднено на офіційному веб-порталі Судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі № 922/2167/23 про банкрутство ТОВ ЛКМЗ (повідомлення № 71031 від 19.07.2023).

У подальшому попереднє засідання суду у справі № 922/2167/23 неодноразово відкладалось або оголошувались перерви через необхідність розглянути всі заявлені кредиторські вимоги до боржника, що, в свою чергу, було підставою для неодноразового продовження строку процедури розпорядження майном боржника та строку проведення попереднього засідання суду у даній справі.

Зокрема, в судовому засіданні 26.03.2024 за клопотанням розпорядника майна, враховуючи необхідність додаткового часу для завершення процедури розпорядження майном боржника у даній справі та враховуючи велику кількість поданих до суду заяв з кредиторськими вимогами до боржника, а також враховуючи, що не всі вказані заяви ще розглянуті судом, з огляду на тривання введеного на території України воєнного стану в зв`язку з військовою агресією РФ проти України й на поточну безпекову ситуацію, що склалася в Україні, зокрема в місті Харкові та Харківській області, через систематичні обстріли ворожими військами і чинить загрозу життю, здоров`ю й безпеці учасників справи і суду, з метою надання можливості розпоряднику майна здійснити всі необхідні заходи в межах процедури розпорядження майном та надати суду повний звіт за результатами виконаної роботи, керуючись п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, було постановлено ухвалу, якою продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та строк проведення попереднього засідання суду у справі на шість місяців до 10.10.2025 та відкладено попереднє засідання суду на 30.04.2024 о 13:20.

30.04.2025 протокольною ухвалою суду за клопотанням розпорядника майна відкладено попереднє засідання суду у даній справі на 14.05.2025 о 13:00.

Водночас, 14.08.2023 за вх. № 21491/23, тобто в межах строку на подання заяв з грошовими вимогами кредиторів до боржника, встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, від Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (код ЄДРПОУ 42206328, адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126) на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла заява з кредиторськими вимогами до боржника від 11.08.2023 № б/н, в якій заявник просив визнати його грошові вимоги до боржника - ТОВ "ЛКМЗ" у загальному розмірі 26 741 382,57 грн, в т.ч:

-22 878 098,39 грн основного боргу (що складається з: 18 064 084,00 грн -заборгованість зі сплати електричної енергії; 4 526 813,90 грн - 3% річних та інфляційних; 287 200,49 грн - судовий збір за подання позовної заяви) - вимоги 4 черги;

-3 863 248,18 грн штрафних санкцій (пені) - вимоги 6 черги;

-5368,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами кредиторів до боржника - вимоги 1 черги.

Заявлені грошові вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що ці вимоги виникли на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу № 70726 від 01.05.2019, укладеного між ПрАТ Харківенергозбут (Постачальником) та ТОВ ЛКМЗ (Споживачем), та складаються із: 1) заборгованості за вказаним договором, яку визнано судовим рішенням у справі № 922/1382/22 (борг за електричну енергію, 3% річних, пеня, судовий збір) та 2) заборгованості за вказаним договором, яка підтверджується відповідними документами (3% річних, інфляційні та пеня).

Стосовно заборгованості за судовим рішенням у справі № 922/1382/22 заявник зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі № 922/1382/22 стягнуто з ТОВ ЛКМЗ на користь ПрАТ "Харківенергозбут":

-заборгованість за електричну енергію в сумі 19 125 470,00 грн (за період січень-червень 2022 року);

-пеню в сумі 18 460,44 грн (за період 01-23 лютого 2022 року);

- 3% річних в сумі 2 769,10 грн (за період 01-23 лютого 2022 року);

-судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 287 200,49 грн.

На примусове виконання зазначеного рішення Господарським судом Харківської області видано наказ від 15.06.2023, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 72046920. В ході виконавчого провадження рішення суду виконано частково, з боржника - ТОВ ЛКМЗ на користь заявника - ПрАТ "Харківенергозбут" стягнуто 1 061 386,00 грн в рахунок погашення заборгованості за електричну енергію, у зв`язку з чим, розмір грошових вимог за рішенням суду у справі № 922/1382/22 на дату подання до суду заяви з кредиторськими вимогами до боржника від 11.08.2023 № б/н (вх. № 21491/23 від 14.08.2023) становить 18 372 514,03 грн, з яких:

- 18 064 084,00 грн - заборгованість за електричну енергію за період січень -червень 2022 року; 2 769,10 грн - 3% річних за період 01-23 лютого 2022 року; 287 200,49 грн - судовий збір (4 черга погашення вимог кредиторів);

- 18 460,44 грн - штрафні санкції (пеня) за період 01-23 лютого 2022 року (6 черга погашення вимог кредиторів).

Стосовно заборгованості, яка підтверджується відповідними документами, заявник зазначає, що у зв`язку з несвоєчасним виконанням умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 70726 від 01.05.2019 в частині внесення оплати за спожиту електричну енергію за період січень-червень 2022 року боржнику нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 8 368 868,54 грн, в т.ч.: 3 844 823,74 грн - пеня (за період 24.02.2022 - 22.01.2023); 735 086,07 грн - 3% річних (за період лютий 2022 року - 18 липня 2023 року); 3 788 958,73 грн - інфляційні втрати (за період квітень 2022 року - липень 2023 року).

До заяви надано розрахунки заявлених грошових вимог та докази на їх підтвердження, в т.ч.: копії відповідних рахунків на оплату за електроенергію, актів приймання-передачі електричної енергії та акту звіряння розрахунків за Договором станом на 01.07.2023 з доказами їх направлення боржнику - ТОВ ЛКМЗ.

Ухвалою суду від 15.09.2023 у справі № 922/2167/23, після усунення заявником - ПрАТ Харківенергозбут недоліків заяви з кредиторськими вимогами до боржника, вказану заяву прийнято до розгляду в межах попереднього засідання суду, зобов`язано заявника надати суду: додаткові пояснення в обґрунтування підстав нарахування сум, які входять до заявлених грошових вимог, з наданням додаткових документальних доказів (за наявності) на підтвердження вимог та обставин, викладених в заяві з кредиторськими вимогами до боржника; розрахунок заборгованості, яка виникла до моменту порушення провадження у справі про банкрутство (тобто до 19.07.2023). Також зазначеною ухвалою зобов`язано боржника надати суду відзив на заяву з кредиторськими вимогами до боржника, із зазначенням суми заборгованості боржника перед заявником та періодів, за які виникла вказана заборгованість, та зобов`язано розпорядника майна розглянути заяву кредитора та письмово повідомити суду і заявнику про результати розгляду заяви, з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення грошових вимог.

16.10.2023 за вх. № 28164/23 заявник - ПрАТ Харківенергозбут через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подав до суду заяву про зменшення кредиторських вимог до боржника, в якій, посилаючись наявність технічних помилок в розрахунках заборгованості, наданих до заяви з кредиторськими вимогами до боржника від 11.08.2023 № б/н (вх. № 21491/23 від 14.08.2023), зокрема у розрахунках 3% річних та інфляційних втрат, заявляє про зменшення грошових вимог в частині нарахованих пені, 3% річних та інфляційних (не за рішенням суду) до 8 202 998,64 грн, з яких:

- 3 844 823,74 грн - пеня (за період з 24.02.2022 по 22.01.2023);

- 664 843,53 грн - 3% річних (за період з лютого 2022 року по 01.06.2023);

- 3 693 331,37 грн - інфляційних втрат (за період з квітня 2022 року по 01.06.2023).

Враховуючи вищезазначене, відповідно до заяви про зменшення кредиторських вимог до боржника (вх. № 28164/23 від 16.10.2023) загальний розмір грошових вимог ПрАТ Харківенергозбут до ТОВ ЛКМЗ становить 26 575 512,67 грн, що складається з грошових вимог за рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі № 922/1382/22 та грошових вимог щодо нарахованої заборгованості по пені, 3% річних та інфляційних, а саме:

- 22 712 228,49 грн основного боргу, в т.ч.: 18 064 084,00 грн заборгованості зі сплати електричної енергії та 4 360 944,00 грн інфляційних і 3% річних; 287 200,49 грн судового збору за подання позовної заяви за судовим рішенням у справі № 922/1382/22 (четверта черга погашення вимог кредиторів);

- 3 863 284,18 грн пені, в т.ч.: 18 460,44 грн пені за судовим рішенням у справі № 922/1382/22 (шоста черга погашення вимог кредиторів).

Також заявник у вказаній заяві про зменшення кредиторських вимог до боржника просить відшкодувати витрати по сплаті судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника в розмірі 5368,00 грн (перша черга погашення вимог кредиторів).

До заяви про зменшення кредиторських вимог до боржника заявником надано нові (уточнені) розрахунки грошових вимог до боржника, а саме: розрахунок суми боргу за Договором № 70726 від 01.05.2019 за період з 01.02.2022 по 18.07.2023; розрахунок заборгованості по 3% річних за Договором № 70726 від 01.05.2019 за період з 01.2022 по 01.06.2023; розрахунок заборгованості по індексу інфляції за Договором № 70726 від 01.05.2019 за період з 01.2022 по 01.06.2023.

На підставі викладеного, враховуючи подану ПрАТ Харківенергозбут заяву про зменшення кредиторських вимог до боржника (вх. № 28164/23 від 16.10.2023), в подальшому розгляд заяви з кредиторськими вимогами до боржника від 11.08.2023 № б/н (вх. № 21491/23 від 14.08.2023) здійснювався з урахуванням зазначеної заяви про зменшення кредиторських вимог до боржника та відповідно до визначених в ній зменшених грошових вимог.

Ухвалою суду від 26.03.2025, з огляду на вимоги ст. 45, 47 КУзПБ, враховуючи неподання тривалий час боржником відзиву на заяву з кредиторськими вимогами до боржника та розпорядником майна - повідомлення про розгляд вказаної заяви, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, було призначено розгляд заяви ПрАТ Харківенергозбут з кредиторськими вимогами до боржника від 11.08.2023 № б/н (вх. № 21491/23 від 14.08.2023), з урахуванням заяви про зменшення кредиторських вимог до боржника (вх. № 28164/23 від 16.10.2023) на 30.04.2025 о 13:10, зобов`язано боржника надати відзив на заяву з кредиторськими вимогами до боржника та розпорядника майна - надати письмовий звіт про результати розгляду заявлених кредиторських вимог.

Боржник - ТОВ ЛКМЗ на виконання вимог зазначеної ухвали суду 24.04.2025 за вх. № 10172/25 надав відзив на заяву про кредиторські вимоги, в якому визнає грошові вимоги ПрАТ Харківенергозбут (з урахуванням зменшення грошових вимог) у повному обсязі на загальну суму 26 575 512,67 грн, з яких:

18 064 084,00 грн - заборгованість за постачання електроенергії;

667 612, 63 грн - 3% річних;

3 693 331,37 грн - інфляційні втрати;

3 863 284,18 грн - пеня;

287 200,49 грн - судовий збір, стягнений у справі № 922/1382/22.

Також боржник визнає вимоги щодо відшкодування судового збору в розмірі 5368,00 грн, сплаченого за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника.

Таким чином, загальний обсяг вимог ПрАТ Харківенергозбут, що визнається боржником, становить 26 580 880,67 грн, з яких:

5368,00 грн - судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника (1 черга);

22 712 228,49 грн - заборгованість за постачання електроенергії, 3% річних, інфляційні втрати, а також судовий збір у справі № 922/1382/22 (4 черга);

3 863 284,18 грн - пеня (6 черга).

Розпорядник майна на виконання вимог ухвали суду 28.04.2025 за вх. № 10419/25 надав Звіт про результати розгляду кредиторських вимог (вих. № 02-14/206 від 25.04.2025), в якому визнає грошові вимоги ПрАТ Харківенергозбут (з урахуванням зменшення грошових вимог) у повному обсязі на загальну суму 26 575 512,67 грн, з яких: 22 712 228,49 грн - заборгованість за постачання електроенергії; 3% річних, інфляційні втрати та судовий збір у справі № 922/1382/22 (4 черга); 3 863 284,18 грн - пеня (6 черга). Також розпорядник майна в зазначеному Звіті визнає вимоги щодо судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника в розмірі 5368,00 грн (1 черга).

29.04.2025 за вх. № 10590/25 від розпорядника майна до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду грошових вимог ПрАТ Харківенергозбут у зв`язку з необхідністю подати уточнене повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог.

30.04.2025 протокольною ухвалою суду, враховуючи подане розпорядником майна клопотання про відкладення, було відкладено розгляд заяви ПрАТ Харківенергозбут з кредиторськими вимогами до боржника на 14.05.2025 о 12:30.

12.05.2025 за вх. № 11487/25 розпорядник майна подав до суду уточнене повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог (вих. № 02-13/211 від 07.05.2025), в якому визнає заявлені ПрАТ Харківенергозбут грошові вимоги (з урахуванням зменшення грошових вимог) частково, а саме не визнає грошові вимоги в частині пені на суму 3 844 823,74 грн, нарахованої за період з 24 лютого 2022 року по січень 2023 року, з посиланням на положення пп. 15 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану (зі змінами), згідно з якими зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

14.05.2025 за вх. № 11651/25 від заявника - ПрАТ Харківенергозбут через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до суду надійшли додаткові пояснення у справі (вих. № б/н від 13.05.2025), в яких заявник не погоджується з доводами розпорядника майна в частині невизнання нарахованої пені за період з лютого 2022 року по січень 2023 року на суму 3 844 823,74 грн на підставі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332. Зокрема, заявник зазначає, що вказаною Постановою надано настанову стосовно зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, однак, на його думку, зі змісту ст. 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та норм Закону України Про ринок електричної енергії слідує, що вказані законодавчі акти не містять положень, які передбачали би наявність у НКРЕКП повноважень щодо надання настанов та можливості в позадоговірному порядку зупиняти нарахування штрафних санкцій за двосторонніми договорами купівлі-продажу електричної енергії, враховуючи ту обставину, що сторони у договорі самостійно на власний розсуд, використовуючи принцип свободи договору, передбачили відповідальність за невиконання грошового зобов`язання у виді пені.

Також у додаткових поясненнях у справі заявник зазначає, що до Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 вносились зміни та доповнення, зокрема, постановою від 26.04.2022 № 413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії. Отже, на думку заявника, враховуючи внесення змін до вказаної постанови НКРЕКП та дати, якими вносились ці зміни, розпорядник майна необґрунтовано не визнає нараховану пеню за період з 24.02.2022 по січень 2023 року.

Крім того, заявник стверджує, що настанови НКРЕКП в Постанові від 25.02.2022 № 332 є рекомендаційними, адже лише рекомендують учасникам ринку електричної енергії тимчасово обмежити їх поведінку у спірних правовідносинах (не нараховувати і не стягувати санкції) за умов, що склалися (введення та продовження в Україні воєнного стану), для стабілізації учасників ринку електричної енергії під час такого періоду, тому в даному випадку Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не припиняє дію умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу електричної енергії, зокрема в частині нарахування штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання. При цьому Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Тобто, передбачене Постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зупинення нарахування штрафних санкцій носить тимчасовий характер та передбачає нарахування штрафних санкцій після закінчення воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Отже, як вважає заявник, у ПрАТ Харківенергозбут існує ризик взагалі не отримати нараховані штрафні санкції, що порушить його права як кредитора у справі про банкрутство, адже через невизначений характер дії військового стану в силу обставин, які на даний час склались в нашій Державі, припинення у встановленому законодавством порядку юридичної особи (боржника) та закриття провадження у справі про банкрутство може настати раніше за скасування воєнного стану.

Заявник у додаткових поясненнях зауважує, що справа № 911/1359/22 розглядалась за правилами позовного провадження відповідно до норм ГПК України, метою якого є розгляд позовних вимог, натомість кредиторські вимоги ПрАТ Харківенергозбут заявлені в межах справи про банкрутство відповідно до норм КУзПБ, тому, правомірність нарахування кредитором пені, на його думку, має розглядатись саме відповідно до процедур банкрутства в межах справи про банкрутства та у відповідності до норм КУзПБ. Водночас, заявник посилається на положення ч.ч. 1, 2 ст. 2 та ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України, згідно з якими завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом; юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. На думку заявника, невизнання заявленої кредитором пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Враховуючи вищезазначене, заявник вважає, що нарахування пені здійснене відповідно до норм чинного законодавства, умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.05.2019 № 70726 та комерційної пропозиції, тому він просить суд визнати грошові вимоги до боржника в частині пені за період з лютого 2022 року по січень 2023 року на суму 3 844 823,74 грн.

Станом на момент постановлення даної ухвали суду будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень чи заперечень щодо грошових вимог ПрАТ Харківенергозбут від учасників справи до суду не надходило.

Представник заявника - ПрАТ Харківенергозбут у судовому засіданні 14.05.2025 підтримав заяву з кредиторськими вимогами до боржника, з урахуванням заяви про зменшення кредиторських вимог до боржника та додаткових пояснень у справі, просив суд визнати його грошові вимоги в повному обсязі на загальну суму 26 575 512,67 грн, з яких: 22 712 228,49 грн - основний борг (4 черга); 3 863 284,18 грн - пеня (6 черга); а також просив визнати вимоги в частині 5368,00 грн судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника.

Розпорядник майна в судовому засіданні 14.05.2025 підтримала уточнене повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог ПрАТ Харківенергозбут. Але пояснила, що в зазначеному уточненому повідомленні було допущено технічні описки, внаслідок чого вказано невірну суму грошових вимог, яка визнається розпорядником майна, тому просить врахувати, що вірною сумою грошових вимог, яку визнає розпорядник майна, є 22 736 056,93 грн, з яких:

- 5368,00 грн - судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника (1 черга);

- 22 712 228,49 грн - заборгованість за постачання електроенергії, 3% річних, інфляційні втрати та судовий збір у справі № 922/1382/22 (4 черга), а саме:

18 064 084,00 грн - заборгованість за постачання електроенергії;

667 612,63 грн - 3% річних;

3 693 331,37 грн - інфляційні втрати;

287 200,49 грн - судовий збір за судовим рішенням у справі № 922/1382/22;

- 18 460,44 грн - пеня за судовим рішенням у справі № 922/1382/22 (6 черга);

В решті грошові вимоги ПрАТ Харківенергозбут в частині пені на суму 3 844 823,74 грн, нарахованої за період з 24.02.2022 по 01.06.2023, розпорядником майна не визнаються на підставі пп. 15 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (зі змінами), яким зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Представник боржника та представник кредитора - ТОВ Райффайзен Лізинг у судовому засіданні 14.05.2025 проти заявлених ПрАТ Харківенергозбут грошових вимог не заперечували.

Інші учасники справи в судове засідання 14.05.2025 не з`явились, своїм правом на участь у розгляді справи в режимі відеоконференції згідно ст. 197 ГПК України не скористались, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву ПрАТ Харківенергозбут з кредиторськими вимогами до боржника, з урахуванням заяви про зменшення кредиторських вимог до боржника, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника та розгляду судом відповідних заяв регламентовані нормами ст. 45-47 КУзПБ.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Розпорядник майна не пізніше, ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною 1 цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам (ч. 5 ст. 45 КУзПБ).

У відповідності до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Суд також звертається до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, згідно з якими:

- заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору; заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Отже, законодавцем у справах про банкрутство покладено обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Зі змісту заяви ПрАТ Харківенергозбут з кредиторськими вимогами до боржника, вбачається, що заборгованість боржника - ТОВ «ЛКМЗ» перед ПрАТ Харківенергозбут виникла на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії № 70726 від 01.05.2019 (далі по тексту Договір).

Згідно з п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору, розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції, та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду аз договором Споживача з оператором системи розподілу/ передачі.

За умовами п. 4 Комерційної пропозиції № 3 Ф-3, розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначається сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача за найдавнішим терміном і виникнення. Уразі змінення тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії за ним Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з п. 5.10 Договору, Споживач здійснює оплату аз послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Пунктом 7 Комерційної пропозиції № 3 Ф-Р визначено, що Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу електричної енергії через Оператору системи розподілу.

Відповідно до п. 6.2 Договору, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 5.7 Договору, оплата рахунка Постачальника а з цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції.

Пунктом 5 комерційної пропозиції № 3 Ф-Р встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

03.05.2019 між ПрАТ «Харківенергозбут» та ТОВ "ЛКМЗ" укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 70726 від 01.05.2019 через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (Система ЕДО).

Згідно з п. 3.11 додаткової угоди від 03.05.2019, факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в Системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов договору, Правил, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом. Отже, днем (датою) отримання споживачем рахунку є день (дата) направлення його постачальником в Системі ЕДО.

До матеріалів справи ПрАТ Харківенергозбут були додані копії рахунків на оплату за електроенергію, актів приймання-передачі електричної енергії та акту звіряння розрахунків за Договором, які направлялись боржнику.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно з ч. 2 ст. 56 зазначеного Закону, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України Про ринок електричної енергії, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії).

Втім, боржник - ТОВ ЛКМЗ в порушення умов Договору неналежно здійснював оплату вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого заявник - ПрАТ "Харківенергозбут" звернувся до суду Господарського суду Харківської області з відповідним позовом про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі № 922/1382/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023, вказаний позов задоволено, стягнуто з ТОВ ЛКМЗ на користь ПрАТ "Харківенергозбут" грошові кошти на загальну суму 19 433 900,03 грн, з яких: заборгованість за електричну енергію в сумі 19 125 470,00 грн (за період січень-червень 2022 року); заборгованість з пені в сумі 18 460,44 грн (за період 01-23 лютого 2022 року); 3% річних у сумі 2 769,10 грн (за період 01-23 лютого 2022 року); судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 287 200,49 грн.

Після набрання законної сили зазначеним рішенням на його примусове виконання Господарським судом Харківської області видано наказ від 15.06.2023 у справі № 922/1382/22. Як зазначає заявник та підтверджує боржник, в ході виконавчого провадження № 72046920, відкритого на підставі наказу Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 у справі № 922/1382/22, з боржника - ТОВ ЛКМЗ на користь заявника - ПрАТ "Харківенергозбут" було стягнуто 1 061 386,00 грн в рахунок погашення заборгованості за електричну енергію, у зв`язку з чим у боржника залишилась заборгованість за рішенням суду у справі № 922/1382/22 на загальну суму 18 372 514,03 грн, з яких:

- 18 064 084,00 грн - заборгованість за електричну енергію за період січень-червень 2022 року;

- 2 769,10 грн - 3% річних за період 01-23 лютого 2022 року;

- 287 200,49 грн - судовий збір;

- 18 460,44 грн - штрафні санкції (пеня) за період 01-23 лютого 2022 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, заборгованість боржника - ТОВ ЛКМЗ перед ПрАТ Харківенергозбут у загальному розмірі 18 372 514,03 грн, яку було стягнуто рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі № 922/1382/22, є підтвердженою наявними у справі матеріалами, що свідчить про обґрунтованість грошових вимог заявника - ПрАТ "Харківенергозбут" в цій частині, тому суд визнає зазначені грошові вимоги в повному обсязі.

Також, як вбачається зі змісту заяви з кредиторськими вимогами до боржника (з урахуванням заяви про зменшення кредиторських вимог до боржника), за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором в частині оплати за спожиту електричну енергію за період січень-червень 2022 року заявник нарахував боржнику штрафні санкції (пеню), 3% річних та інфляційні втрати в загальній сумі 8 202 998,64 грн, з яких:

- 3 844 823,74 грн - пеня (за період з 24.02.2022 по 22.01.2023);

- 664 843,53 грн - 3% річних (за період лютий 2022 року - травень 2023 року);

- 3 693 331,37 грн - інфляційних втрат (за період квітень 2022 року - травень 2023 року).

Умовами п. 8 комерційної пропозиції № 3 Ф-Р передбачено, що в разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 цієї комерційної пропозиції, Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, в т.ч. за день оплати: пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у окремому розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем. Суми пені, 3% річних та інфляційних оплачуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до пп. 1 п. 6.2 Договору, Споживач зобов`язаний забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умов цього Договору.

Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію (пп. 1 п. 7.1 Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

Порядок нарахування 3% річних та інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Факт порушення боржником строків оплати за спожиту електричну енергію за період з січня 2022 року по червень 2022 року підтверджується вищезазначеним рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі № 922/1382/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023, яким було стягнуто з боржника ТОВ «ЛКМЗ» заборгованість за електричну енергію за період січень-червень 2022 року, а також пеню та 3% річних, нарахованих за період 01-23 лютого 2022 року. Також порушення боржником строків оплати за Договором підтверджується наданими заявником копіями відповідних рахунків на оплату, актів приймання-передачі електричної енергії та акту звіряння розрахунків за Договором станом на 01.07.2023.

А отже, відповідно до умов Договору та вимог ст. 625 ЦК України, заявник - ПрАТ "Харківенергозбут" має право вимагати сплати боржником - ТОВ «ЛКМЗ» 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків виконання грошового зобов`язання за Договором.

Зважаючи на викладене, перевіривши уточнені розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, надані до заяви про зменшення кредиторських вимог до боржника, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є арифметично вірними та здійснені відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим грошові вимоги в частині 3% річних на суму 664 843,53 грн (за період з лютого 2022 року по травень 2023 року) та інфляційних втрат на суму 3 693 331,37 грн (за період квітень 2022 року - травень 2023 року) є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними матеріалами справи, тому визнає вказані грошові вимоги в повному обсязі.

Стосовно грошових вимог в частині штрафних санкцій (пені) на суму 3 844 823,74 грн (за період з 24.02.2022 по 22.01.2023), суд зазначає таке.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вже зазначалося вище, умовами п. 8 комерційної пропозиції № 3 Ф-Р передбачено право Постачальника (ПрАТ "Харківенергозбут") в разі порушення Споживачем (ТОВ «ЛКМЗ») строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 цієї комерційної пропозиції, провести нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу за весь час прострочення, в т.ч. за день оплати.

На підставі зазначеного заявником - ПрАТ "Харківенергозбут" було нараховано боржнику - ТОВ «ЛКМЗ» за несвоєчасне виконання останнім зобов`язань за Договором з оплати за електричну енергію, спожиту в період з січня 2022 року по червень 2022 року, пеню в загальному розмірі 3 844 823,74 грн за період прострочення з 24.02.2022 по 22.01.2023).

Проте, суд погоджується з твердженням розпорядника майна про те, що нарахування пені в загальному розмірі 3 844 823,74 грн за період 24.02.2022 по 22.01.2023 суперечить положенням підпункту 15 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі по тексту Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332), а відтак, грошові вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні на території України введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 на 90 діб, який в подальшому відповідними Указами Президента України неодноразово продовжений та наразі триває.

Зважаючи на вказану обставину, Постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 були надані настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов`язковими для застосування.

Так, відповідно до преамбули Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, ця Постанова була прийнята Регулятором відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, введеним відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та продовженим Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року.

У подальшому в Постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 неодноразово вносилися зміни.

Так, згідно з пунктом 5 зазначеної Постанови (в редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП»), Регулятором рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».».

Відповідно до підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (в редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766»), Регулятором надано настанову про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Згідно з Постановою НКРЕКП від 28.06.2024 № 1231 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332», було виключено підпункт 6 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, у зв`язку з чим підпункт 16 пункту 1 зазначеної постанови став, відповідно, підпунктом 15 пункту 1, редакція якого наразі є чинною та більше не зазнавала змін.

Суд зауважує, що правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Відповідно до ст. 1 цього Закону, НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії», до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії», Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 вказаного вище Закону, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Отже, НКРЕКП здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, та приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції і є обов`язкові до виконання.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.04.2024 у справі № 922/1359/22 (п. 8.13.9 постанови), Постанову НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнято НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, зокрема підпункт 16 пункту 1, згідно з яким на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, - є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись ними в своїй господарській діяльності.

Таким чином, положення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, зокрема в частині тимчасового зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування нарахування та стягнення штрафних санкцій, є обов`язковою для виконання заявником у даній справі - ПрАТ Харківенергозбут, що є учасником ринку електричної енергії як постачальник, а тому суд відхиляє як безпідставні та такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, доводи заявника про рекомендаційний (а не обов`язковий) характер настанов, наведених у Постанові НКРЕКП від 25.02.2022 № 332.

Стаття 1 Конституції України визначає, що Україна є правовою державою.

В рішенні Конституційного Суду України № 9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі № 1-37/2001 зазначено, що в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону «Про ринок електричної енергії», купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Істотні умови двосторонніх договорів визначені у ч. 3 ст. 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов`язки та відповідальність сторін (п. 8 ч.3 ст. 66 Закону).

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону «Про ринок електричної енергії», до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).

Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.

Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.

Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (п. 16 ч. 2 ст. З Закону «Про ринок електричної енергії»).

Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Також ч. 4 ст. 179 ГК України закріплено межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов`язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану»).

За приписами ч. 2 ст. 9, ст. 17 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 наведеного вище Закону, правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Як вже зазначалося вище, відповідно до преамбули Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, вказану Постанову було прийнято Регулятором саме з метою забезпечення функціонування учасників ринку електричної енергії (тобто як Постачальників, так і Споживачів) під час особливого періоду відповідно до вимог законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.04.2024 у справі № 922/1359/22 зазначає, що, з урахуванням дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (в редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії, а підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (в редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Таким чином, рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам ЦК України та ГК України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому, Об`єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами ЦК України та ГК України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата звертає увагу, що норми Постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

Таким чином, хоча Постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з ЦК України та ГК України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями ст. 179 ГК України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що доводи заявника - ПрАТ Харківенергозбут (Постачальника) про наявність ризику неотримання ним нарахованих боржнику ТОВ «ЛКМЗ» (Споживачу) штрафних санкцій у вигляді пені через те, що дія військового стану має невизначений характер і припинення у встановленому законодавством порядку юридичної особи (боржника) та закриття провадження у справі про банкрутство може настати раніше за скасування воєнного стану, - є неспроможними та не можуть бути підставою для незастосування ним настанов Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, які є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку електричної енергії.

Суд також не погоджується з доводами заявника щодо необхідності здійснення розгляду кредиторських вимог виключно на підставі норм КУзПБ без врахування положень ГПК України, оскільки частиною 1 статті 2 КУзПБ прямо передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Стосовно заперечень заявника щодо періоду дії Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, суд зауважує, що Постанова НКРЕКП від 26.04.2022 № 413, якою доповнено Постанову № 332 підпунктом 16 пункту 1, набрала чинності з дня її прийняття.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Висновки стосовно застосування нормативно-правових актів, прийнятих відповідними уповноваженими органами після введення в Україні воєнного стану, у яких прямо вказано про їх дію впродовж всього терміну дії воєнного стану в Україні до правовідносин, що виникли до їх прийняття, але вже під час дії воєнного стану, зазначено в численних постановах Верховного Суду, зокрема від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, від 02.04.2025 у справі № 910/74/24, від 20.02.2024 у справі № 905/644/22.

Так, в п. 8.13.43 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 зазначено, що Регулятор в Постанові НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 чітко вказав період, на який дія цієї постанови розповсюджується, а саме: на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

Отже, норми Постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 поширюють свою дію на грошові вимоги ПрАТ Харківенергозбут до ТОВ «ЛКМЗ» в частині пені на суму 3 844 823,74 грн за період з 24.02.2022 по 22.01.2023, у зв`язку з чим вказані грошові вимоги не підлягають задоволенню та відхиляються судом.

Враховуючи викладене, судом визнаються грошові вимоги ПрАТ Харківенергозбут, які виникли до відкриття провадження у даній справі та були заявлені в межах строку на подання заяв з грошовими вимогами кредиторів до боржника, встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, а відтак є конкурсними та підлягають включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, на загальну суму 22 730 688,93 грн, що складаються з:

1) вимог щодо заборгованості за Договором, яка виникла на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі № 922/1382/22 на суму 18 372 514,03 грн (в т.ч.: 18 064 084,00 грн заборгованості зі сплати електричної енергії, 2769,10 грн 3% річних (за період 01-23 лютого 2022 року), 287 200,49 грн судового збору - вимоги 4 черги; а також 18 460,44 грн пені (за період 01-23 лютого 2022 року) - вимоги 6 черги);

2) вимог щодо нарахованих за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором за період січень-червень 2022 року:

664 843,53 грн - 3% річних (за період лютий 2022 року - травень 2023 року) - вимоги 4 черги;

3 693 331,37 грн - інфляційних втрат (за період квітень 2022 року - травень 2023 року) - вимоги 4 черги.

Також включенню до реєстру вимог кредиторів підлягає сплачений заявником судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника в розмірі 5368,00 грн - вимоги 1 черги.

Керуючись ст. 1, 2, 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 2, 4, 73-79, 86, 232-235 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Визнати грошові вимоги Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут до боржника частково на суму 22 730 688,93 грн (з яких: 18 064 084,00 грн заборгованість за постачання електроенергії; 667 612,63 грн 3% річних; 3 693 331,37 грн інфляційні втрати; 18 460,44 грн пеня за судовим рішенням у справі 922/1382/22; 287 200,49 грн - судовий збір за судовим рішенням у справі 922/1382/22).

2.В решті грошові вимоги в частині стягнення пені на суму 3 844 823,74 грн відхилити.

3.Визнати такими, що підлягають відшкодуванню, витрати по сплаті судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника в розмірі 5368,00 грн.

4.Зобов`язати розпорядника майна включити визнані грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

5.Ухвалу направити розпоряднику майна, боржнику, кредиторам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та відповідно до положень ч. 2 ст. 47 КУзПБ не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

У зв`язку з відпусткою та відрядженням судді повний текст ухвали складено та підписано 02.06.2025.

Суддя Новікова Н.А.