Постанова від 14.05.2025 по справі 902/9/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 902/9/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 (колегія суддів: Мельник О. В. Гудак А. В., Петухов М. Г.) у справі

за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради до Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп" про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном,

за участі:

прокурора - Кондратюка Д. А.,

представників відповідача - Озерської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Тульчинської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради з позовною заявою до Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Тульчинський рибцех" Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп" (далі - ДСГРП "Тульчинський рибцех"), в якій просив усунути перешкоди у здійсненні Тульчинською міською радою права користування та розпорядження водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом зобов`язання ДСГРП "Тульчинський рибцех" повернути в комунальну власність Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Тульчинської міської ради водний об`єкт та земельну ділянку під ним загальною площею 48,35 га, що розташовані на території Тульчинської міської ради в межах с. Клебань Тульчинського району Вінницької області (раніше Клебанської сільської ради Тульчинського району).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначав, що ДСГРП "Тульчинський рибцех" використовує водний об`єкт та земельну ділянку під ним загальною площею 48,35 га (спірна земельна ділянка) на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 002908 від 13.02.1996 (державний акт), у той час як рішення Клебанської сільської ради народних депутатів від 15.12.1995 № IV, на підставі якого передавалася в постійне користування спірна земельна ділянка за цим державним актом, не існує, оскільки у вказаний день сесія Клебанської сільської ради народних депутатів не проводилася. Прокурор також зазначав, що Тульчинський виробничий рибцех об`єднання Вінницярибгосп, який був суб`єктом права постійного користування за державним актом, ліквідовано, а відповідач зареєстрований лише 28.02.2002, тому відсутні підстави для використання водного об`єкта та спірної земельної ділянки під ним, оскільки ДСГРП "Тульчинський рибцех" не є правонаступником Тульчинського виробничого рибцеху об`єднання Вінницярибгосп.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. За змістом частини 5 статуту Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", зареєстрованого Вінницьким виконавчим комітетом районної Ради народних депутатів 20.12.1991, реєстраційний № 322, до складу Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" входило ряд структурних підрозділів, які не мають права юридичної особи, зокрема, Тульчинський виробничий рибцех.

4. Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства рибного господарства України від 31.07.1995 № 120 вирішено: "...На базі господарств об`єднання "Вінницярибгосп": рибокомбінату, Вінницької, Уланівської та Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та ПМК-4 створити Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство з правом юридичної особи з 10.08.1995".

5. Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства рибного господарства України від 31.07.1995 № 120 вирішено ліквідувати як юридичні особи: Вінницьке об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп"; Вінницьку рибоводно-меліоративну станцію; Уланівську рибоводно-меліоративну станцію; Тиврівську рибоводно-меліоративну станцію; Пересувну механізовану колону № 4.

6. У матеріалах справи наявний державний акт на право постійного користування землею від 13.02.1996 серії ІІ-ВН №002908, виданий Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп", згідно з яким відповідно до рішення Клебанської сільської Ради народних депутатів від 15.12.1995 № IV передано в постійне користування 48,35 га землі в межах згідно з планом землекористування, який є додатком до цього акта.

7. Згідно із листом Тульчинської районної військової адміністрації від 27.06.2022 № 01-42/1232 рішення Клебанської сільської Ради народних депутатів від 15.12.1995 № IV, яким Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп" передано в постійне користування 48,35 га землі, - не існує.

8. Крім того, у листі Тульчинської районної військової адміністрації від 14.02.2023 № 01-28/52 зазначено, що в період 1995- 1996 років Клебанською сільською Радою народних депутатів Тульчинського району Вінницької області 22 скликання проведено: 3 сесію - 24.05.1995; 4 сесію - 14.12.1995; 5 сесію - 21.08.1996; 6 сесію - 14.12.1996.

9. Відповідно до протоколу 4 сесії Клебанської сільської Ради народних депутатів 22 скликання від 14.12.1995 до порядку денного сесії внесені такі питання:

- про підсумки виконання плану соціально-економічного розвитку сільради за 1995 рік та план на 1996 рік;

- про затвердження рішень виконкому сільської ради щодо земельних питань;

- про дотримання земельного законодавства на території сільської ради;

- про закріплення земельної ділянки за Клебанським філіалом № 122 Тульчинської центральної районної аптеки № 90 та передачу в приватну власність аптеки;

- про встановлення місцевих податків і зборів на території сільської ради.

10. За змістом статуту Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп", затвердженого Міністром рибного господарства України 29.12.1995, воно засноване на державній власності, належить до складу Виробничого державно-кооперативного об`єднання рибного господарства "Укррибгосп" і підпорядковане Міністерству рибного господарства України.

11. Відповідно до наказу Вінницького обласного виробничого об`єднання "Вінницярибгосп" від 25.06.1996 № 82 на базі господарств "Вінницярибгосп": рибокомбінату, Уланівської та Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та Пересувної механізованої колони-4 створено Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Вінницярибгосп" з правом юридичної особи. Цим наказом затверджено структуру Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, до складу якого на правах структурних підрозділів включено, зокрема, Тульчинський рибоводний цех.

12. Згідно із довідкою Вінницького обласного управління статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.07.1996 № 23/2313 Вінницьке обласне державне виробниче господарсько-рибоводне підприємство "Вінницярибгосп" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій 29.07.1996 відповідно до рішення № 35, дата включення: 01.08.1996, ідентифікаційний код: 00476576.

13. За змістом листа Головного управління статистики у Вінницькій області від 15.04.2022 № 03.3-08/315-22 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 19.09.1997 включено суб`єкт із назвою "Виробничий рибний цех Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського підприємства "Вінницярибгосп" (ідентифікаційний код: 24897147).

14. Згідно із наказом Фонду державного майна України від 28.04.1998 № 30-ДП прийнято рішення про приватизацію Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського-рибоводного підприємства.

15. Відповідно до наказу Державного комітету рибного господарства України від 18.08.1998 № 115 на базі державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" вирішено створити Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство з правом юридичної особи, до складу якого увійшов також структурний підрозділ: Тульчинський рибоводний цех.

16. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 25.08.1998 № 944 ухвалило наказ про приватизацію Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп".

17. На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 22.12.1998 № 1419 затверджено план приватизації державного майна Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" та передбачено перетворити Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство.

18. За змістом наказу Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" від 03.01.1999 № 1 вирішено перейменувати Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарське-рибоводне підприємство "Вінницярибгосп" у Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Вінницярибгосп" (далі - СВАТ "Вінницярибгосп") у зв`язку з перереєстрацією з 01.01.1999. Цим наказом до моменту проведення перших загальних зборів і надання структурним підрозділам статусу дочірніх підприємств, затверджено структуру СВАТ "Вінницярибгосп", до складу якого на правах структурного підрозділу було включено, серед інших, Тульчинський виробничий рибцех.

19. Згідно із протоколом від 09.06.2000 № 1 загальних зборів акціонерів Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" "на базі і шляхом виділення" структурного підрозділу Тульчинського виробничого рибцеху створено ДСГРП "Тульчинський рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп" з правом юридичної особи.

20. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 140007 28.02.2002 було проведено державну реєстрацію ДСГРП "Тульчинський рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп" як юридичної особи з присвоєнням ідентифікаційного коду: 24897147.

21. Згідно зі статутом ДСГРП "Тульчинський рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп", затвердженим загальними зборами акціонерів Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп" 09.06.2000 та зареєстрованим 28.02.2002, ДСГРП "Тульчинський рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп" є дочірнім підприємством Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінницярибгосп", яке є його єдиним засновником, і до дочірнього підприємства переходять як до правонаступника згідно з актом приймання-передачі майнові права і обов`язки з дебіторською та кредиторською заборгованостями у частині Тульчинського виробничого рибцеху СВАТ "Вінницярибгосп" (пункт 1.2 статуту).

22. Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що СВАТ "Вінницярибгосп" 23.06.2011 змінило своє найменування і новим найменуванням юридичної особи стало Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп" (далі - ПрАТ "СП "Вінницярибгосп").

23. Відповідно до статуту ПрАТ "СП "Вінницярибгосп", затвердженого загальними зборами акціонерів ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" 05.05.2011 та зареєстрованого 23.06.2011, ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" є правонаступником прав і обов`язків СВАТ "Вінницярибгосп", яке є правонаступником прав та обов`язків Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Вінницярибгосп", що перетворено у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 27.08.1998 № 954 згідно із Законом України від 10.07.1996 № 292/96-ВР "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (пункт 1.2 статуту).

24. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.09.2011 відбулась зміна найменування ДСГРП "Тульчинський рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп", новим найменуванням юридичної особи стало Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство "Тульчинський рибцех" Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницярибгосп".

25. Відповідно до статуту ДСГРП "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп", затвердженого загальними зборами акціонерів ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" 05.05.2011 та зареєстрованого 06.09.2011, ДСГРП "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" є правонаступником ДСГРП "Тульчинський рибцех" СВАТ "Вінницярибгосп", яке є правонаступником прав і обов`язків Тульчинського виробничого рибцеху СВАТ "Вінницярибгосп", заснованого відповідно до рішення загальних зборів акціонерів СВАТ "Вінницярибгосп" від 09.06.2000 (протокол № 1), згідно із законами України "Про господарські товариства", "Про підприємства в Україні" та іншими нормативними актами України та статутом СВАТ "Вінницярибгосп".

26. Спір у справі, що розглядається, виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для усунення перешкод у здійсненні Тульчинською міською радою права користування та розпорядження водним об`єктом та земельною ділянкою під ним шляхом зобов`язання повернути в комунальну власність Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Тульчинської міської ради водний об`єкт та земельну ділянку під ним, що розташовані на території Тульчинської міської ради в межах с. Клебань Тульчинського району Вінницької області.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

27. Справа розглядалась судами неодноразово.

28. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.05.2023 позов Прокурора задоволено.

29. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 05.05.2023 та викладено її в редакції цієї постанови. У решті рішення Господарського суду Вінницької області від 05.05.2023 залишено без змін.

30. Постановою Верховного Суду від 16.01.2024 постанову і рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

31. Передаючи справу на новий судовий розгляд, Касаційний господарський суд вказав, що суди попередніх інстанцій, зазначаючи про те, що державна реєстрація державного акта не є беззаперечним фактом наявності права постійного користування, не дослідили обставин щодо відведення земельної ділянки, реєстрації державного акта відповідно до чинного на той час законодавства. При цьому суди не встановили обставин щодо підроблення чи скасування цього державного акта, на підставі якого у відповідача виникло право користування спірною земельною ділянкою, а також фактів порушення порядку видачі державного акта Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання Вінницярибгосп (правонаступником якого є відповідач) та реєстрації цього акта компетентним органом.

32. Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спору у цій справі суди не застосували статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та відповідну практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), не встановили та не зазначили у судових рішеннях чи відповідає втручання у право на мирне володіння відповідачем спірною земельною ділянкою та водним об`єктом понад 30 років трьом наведеним критеріям.

33. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.08.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю. Зобов`язано Тульчинську міську раду у порядку повороту виконання рішення на підставі статті 333 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) повернути з комунальної власності Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади у постійне користування ДСГРП "Тульчинський рибцех" водний об`єкт та земельну ділянку під ним загальною площею 48,35 га, переданих у виконавчому провадженні ВП №73200751.

34. Суд першої інстанції з урахуванням положень статті 79 ГПК України дійшов висновку про більшу вірогідність наданих відповідачем доказів на підтвердження свого права користування майном, що є предметом спору, аніж ті, на які посилався Прокурор, що вказує на необґрунтованість позовних вимог.

35. Так, обставини правомірності видачі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 002908 від 13.02.1996 сукупно підтверджуються матеріалами справи, як за фактом розроблення відповідної технічної документації, так і встановленими обставинами, що Клебанською сільською радою народних депутатів допускались порушення як при оформленні матеріалів сесії сільської ради, так і при передачі в архів таких матеріалів, за що відповідальність не може покладатися на відповідача.

36. Господарський суд вказав, що такі обставини не виключають вірогідності того, що рішення із земельних питань, яке відсутнє у справі та не надане архівним відділом Тульчинської районної військової адміністрації, якраз і стосується надання Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп" у постійне користування земельної ділянки 48,35 га.

37. За наслідками аналізу матеріалів справи суд також вказав, що відсутні підстави для встановлення обставин щодо підроблення чи скасування державного акта, на підставі якого у відповідача виникло право користування спірною земельною ділянкою, а також фактів порушення порядку видачі державного акта Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання Вінницярибгосп (правонаступником якого є відповідач) та реєстрації цього акта компетентним органом, на що вказував суд касаційної інстанції.

38. Крім того, суд дійшов висновку, що у даних спірних правовідносинах не прослідковується принцип "пропорційності", тобто справедливий баланс між інтересами держави і особи, з огляду на мирне володіння відповідачем спірною земельною ділянкою та водним об`єктом понад 30 років. При цьому протиправної поведінки відповідача при оформленні ним права користування на відповідні об`єкти Прокурором не доведено. Водночас фактів неналежного виконання посадовими особами відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування у процесі видачі акта на право користування земельною ділянкою ніким упродовж 30 років не зафіксовано, хоча дані факти стали очевидними під час судового розгляду справи.

39. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 рішення Господарського суду Вінницької області від 06.08.2024 скасоване та прийнято нове рішення - про задоволення позову.

40. Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку про порушення процедури відведення спірної земельної ділянки, яка повинна передувати наданню земельної ділянки у користування особі та видачі державного акта на право постійного користування.

41. Щодо відсутності рішення Клебанської сільської Ради народних депутатів від 15.12.1995 за №, яке вказано як підстава видачі державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою, то суд апеляційної інстанції вказав, що зазначена в державному акті дата рішення сільської ради (15.12.1995) не відповідає дійсності, адже судом беззаперечно встановлено, що 15.12.1995 сільською радою жодних рішень не приймалось і засідання ради не проводились, а серед прийнятого переліку рішень за 14.12.1995 докази про прийняття рішень щодо спірної земельної ділянки відсутні.

42. Крім того, вказуючи про невідповідність даних у спірному державному акті з даними Книги реєстрації, судом апеляційної інстанції зазначено про те, що згідно з копією сторінки Книги записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею на території Клебанської сільської ради державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ВН №002908 від 13.02.1996 було зареєстровано за № 2, натомість в акті вказано, що він зареєстрований за № 3.

Короткий зміст касаційної скарги

43. У касаційній скарзі ДСГРП "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

44. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на ухваленні апеляційним судом оскаржуваної постанови без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 щодо принципу змагальності, повноти дослідження доказів та стандарту доказування "вірогідність доказів".

45. За доводами скаржника, апеляційний суд з порушенням стандарту доказування "вірогідності доказів", без посилання на докази сторони позивача, які б мали переважати докази відповідача, дійшов помилкового висновку щодо порушення процедури відведення земельної ділянки, яка повинна передувати наданню земельної ділянки у користування особі у відповідності до статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), чим не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 923/1382/16, в якій зазначено, що: "... Судами правомірно відхилено посилання позивача на порушення порядку видачі державного акта на право користування землею, обґрунтоване відсутністю в архівному відділі Голопристанської РДА (довідка від 06.10.2015 № 01-58/К-207) рішення виконкому Голопристанської районної ради Херсонської області, що, на думку позивача, свідчить про видачу такого акта без відповідного рішення, з огляду на те, що обставини порушення порядку видачі державного акта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а норми права (Земельний кодекс 1990 року), на які позивачем здійснено посилання, набули чинності після видачі цього акта, а саме 15.03.1991, тому не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності".

46. Скаржник з посиланням на вищенаведену постанову вважає недоведеними обставини неприйняття сесією Клебанської сільської ради рішення щодо права постійного користування спірною земельною ділянкою як підстави для набуття відповідного права.

47. Скаржник також стверджує, що помилкове зазначення реєстраційного порядкового номера у Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею не може оцінюватися як підробка зазначеного документа або свідчити про невідповідність змісту чи форми державного акта положенням законодавства, тому не є підставою для визнання порушення порядку реєстрації такого державного акта.

48. За доводами скаржника, апеляційний суд в контексті застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції та відповідної практики ЄСПЛ не навів жодних фактичних обставин справи із посиланням на докази, які б вказували на протиправну поведінку відповідача як в процесі набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою, так за тривалий час користування нею. Таким чином, не доведеними лишилися обставини того, що втручання у право відповідача на мирне володіння спірною земельною ділянкою та водним об`єктом понад 30 років відповідає трьом основним критеріям: чи є втручання законним, чи має воно на меті "суспільний", "публічний інтерес", чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

49. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, наполягаючи на тому, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовим позиціям Верховного Суду.

50. Прокурор звертає увагу на те, що рішення Клебанської сільської Ради народних депутатів від 15.12.1995 № ІV, яке вказане як підстава для видачі державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою, відсутнє та насправді не приймалося, що в свою чергу свідчить про порушення порядку видачі державного акта та його подальшої реєстрації. Щодо втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, то Прокурор зазначає про незаконне та безоплатне використання відповідачем майна Тульчинської територіальної громади.

Позиція Верховного Суду

51. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

52. Спірним у даній справі є питання щодо наявності/відсутності у відповідача права постійного користування земельною ділянкою площею 48,35 га, що розташована на території Тульчинської міської ради в межах с. Клебань Тульчинського району Вінницької області, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 002908 від 13.02.1996.

Щодо процедури відведення земельної ділянки

53. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 16.01.2024 у даній справі, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд, Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій, зазначаючи про те, що державна реєстрація державного акта не є беззаперечним фактом наявності права постійного користування, не дослідили обставин щодо відведення земельної ділянки, реєстрації державного акта відповідно до чинного на той час законодавства. При цьому суди не встановили обставин щодо підроблення чи скасування цього державного акта, на підставі якого у відповідача виникло право користування спірною земельною ділянкою, а також фактів порушення порядку видачі державного акта Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання Вінницярибгосп (правонаступником якого є відповідач) та реєстрації цього акта компетентним органом.

54. Так, за змістом статті 7 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на момент видачі державного акта на право постійного користування землею) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

55. Відповідно до статті 9 ЗК України до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; погодження проектів землеустрою; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною.

56. Згідно із частиною першою статті 19 ЗК України сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

57. Відповідно до частин шостої, одинадцятої, чотирнадцятої статті 19 ЗК України надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

58. Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право (частина перша статті 22 ЗК України).

59. За змістом статті 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

60. Отже, за змістом наведених норм сільські Ради народних депутатів уповноважені вирішувати питання щодо надання земельних ділянок у постійне користування. При цьому право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися цими ж сільськими Радами народних депутатів. Набуттю особою державного акта на право користування землею передувала процедура відведення земельної ділянки, яка здійснювалася за рішенням відповідної Ради.

61. Таким чином, порядок надання земельних ділянок у користування передбачав процедуру відведення земельної ділянки, прийняття відповідним органом місцевого самоврядування в межах своєї компетенції рішення про надання цієї земельної ділянки в постійне користування, посвідчення державним актом набутого права користування та реєстрацію державного акта тією ж Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про надання земельної ділянки у постійне користування.

62. Вирішуючи питання про встановлення правових підстав для набуття відповідачем права постійного користування земельною ділянкою, Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, щодо необхідності застосування судами категорій стандартів доказування.

63. Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

64. Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

65. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 ГПК України).

66. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

67. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

68. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

69. Керуючись наведеним стандартом доказування "вірогідність доказів", суд першої інстанції дійшов висновку про більшу вірогідність наданих відповідачем доказів на підтвердження свого права користування майном, що є предметом спору.

70. Так, місцевий суд врахував наявність "Технічної документації по встановленню в натурі меж землекористування та видачі державного акту на право постійного користування землею Тульчинському рибцеху державного виробничого об`єднання "Вінницярибгосп" на території Клебанської сільської ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області" за реєстраційним номером 1996МФ19ВНТЛ000001 (далі - технічна документація) за супровідним листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.09.2023 № ПІ-140/0-127/0/63-23, яка додатково вказує на факт правомірності існування державного акта.

71. Водночас, відхиляючи вказаний документ як доказ, судом апеляційної інстанції не враховано встановлені судом першої інстанції обставини того, що:

- вказана технічна документація розроблена Вінницьким філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, тобто уповноваженою державною землевпорядною організацією;

- замовлення технічної документації на підставі договору від 20.02.1995 № 58 передувало прийняттю рішення Клебанської сільської ради народних депутатів про видачу державного акта;

- здача технічної документації 08.02.1996 (відповідно до штампа на 2 аркуші технічної документації) передувала видачі спірного державного акта від 13.02.1996, що вказує на те, що набуттю особою державного акта на право користування землею передувала процедура встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відведення земельної ділянки, що узгоджується із положеннями статті 22 ЗК України;

- як слідує з пояснювальної записки, що міститься у зазначеній технічній документації, за матеріалами вирахування складено експлікацію земель. За уточненими матеріалами виготовлено державний акт на право постійного користування землею Тульчинському виробничому рибцеху на площу 48,35 га земель;

- згідно з довідкою, виданою Тульчинським районним відділом земельних ресурсів, відповідно до земельно-облікових документів станом на 01.01.1995 площа Тульчинського рибцеху на території Клебанської сільської ради становить 48,35 га, що вказує на те, що технічна документації розроблялась на земельну ділянку, межі та площа якої вже існували;

- як слідує з висновку відділу земельних ресурсів Тульчинського району щодо видачі державного акта Тульчинському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп", розглянувши матеріали про видачу державного акта Тульчинському рибцеху, відділ земельних ресурсів погоджується з видачею державного акта на право постійного користування землею у вище зазначених розмірах для організації рибного господарства:

- графічні матеріали, додані до технічної документації, що містять опис меж та склад земельних угідь, відповідають плану зовнішніх меж землекористування, що є невід`ємною частиною спірного державного акта.

72. Крім того, вказана вище відповідь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.09.2023 № ПІ-140/0-127/0/63-23 також містить копію рішення Клебанської сільської ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області "Про затвердження існуючої площі земельної ділянки і видачу державного акта на право постійного користування землею Тульчинському виробничому рибцеху", згідно з яким Рада народних депутатів вирішила "Видати державний акт на право постійного користування землею Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп" на території Клебанської сільської Ради загальною площею 48,35 га".

Щодо відсутності рішення ради

73. Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що рішення Клебанської сільської Ради народних депутатів від 15.12.1995 № ІV, на підставі якого було передано Тульчинському виробничому рибцеху Об`єднання "Вінницярибгосп" спірну земельну ділянку, не існує.

74. Судами встановлено, що державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 002908 від 13.02.1996 зареєстровано у Книзі № 4 записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею на території Клебанської сільської ради, що підтверджується також відповіддю Відділу № 6 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.01.2023 № 246/0/475-23.

75. При цьому в архівному відділі Тульчинської районної військової адміністрації наявні рішення IV сесії 22 скликання Клебанської сільської Ради народних депутатів від 14.12.1995 лише під номерами: № 16, № 18, № 19, № 20, що підтверджується відповіддю Відділу № 6 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.01.2023 № 246/0/475-23. З невідомих причин рішення № 17, не зважаючи на свій порядковий номер, у архіві відсутнє.

76. Так, відповідно до протоколу 4 сесії Клебанської сільської Ради народних депутатів 22 скликання від 14.12.1995 до порядку денного сесії внесені такі питання:

- про підсумки виконання плану соціально-економічного розвитку сільради за 1995 рік та план на 1996 рік;

- про затвердження рішень виконкому сільської ради щодо земельних питань;

- про дотримання земельного законодавства на території сільської ради;

- про закріплення земельної ділянки за Клебанським філіалом № 122 Тульчинської центральної районної аптеки № 90 та передачу в приватну власність аптеки;

- про встановлення місцевих податків і зборів на території сільської ради.

До кожного питання зазначено "Рішення додається".

77. Однак щодо питання № 2 "Про затвердження рішень виконкому сільської ради по земельних питаннях" рішення, яке за своїм порядковим номер мало б бути під № 17, в архіві відсутнє.

78. При цьому судом першої інстанції встановлено, що рішенням ІV сесії 22 скликання Клебанської сільської Ради народних депутатів від 14.12.1995 за № 19 було вирішено закріпити за аптекою села Клебані земельну ділянку розміром 0,056 га, у Книзі № 4 записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею на території Клебанської сільської ради міститься запис про реєстрацію державного акта ВН 00037 від 01.04.1996 за землекористувачем "Аптека № 22" дата 15.12.1995, ІV сесія, а також запис про реєстрацію Державного акта ВН000015 від 10.02.1996, виданого КСП "1 Травня" на підставі рішення Клебанської сільської ради від 15.12.1995, ІV сесія. Наведене не протирічить інформації, викладеній у відповіді архівного відділу Тульчинської районної військової адміністрації від 13.07.2022 № 274, проте не підтверджує доводи Прокурора щодо неіснування рішення Клебанської сільської ради взагалі.

79. Отже, з аналізу інформації, що містить у Книзі № 4 записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею на території Клебанської сільської ради, змісту виданих на підставі рішення Клебанської сільської Ради народних депутатів від 15.12.1995 № ІV державних актів на право постійного користування землею іншим користувачам, інформації, що міститься у відповіді архівного відділу Тульчинської районної військової адміністрації від 13.07.2022 № 274 та протоколах порядку денного від 14.12.1995, вбачається, що Клебанською сільською радою народних депутатів допускались порушення як при оформленні матеріалів сесії сільської ради, так і при передачі в архів таких матеріалів, за що відповідальність не може покладатися на відповідача.

80. У контексті наведеного Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини справи не виключають вірогідності того, що рішення із земельних питань, яке відсутнє у справі та не надане архівним відділом Тульчинської районної військової адміністрації, якраз і стосується надання Тульчинському виробничому рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп" у постійне користування земельної ділянки 48,35 га.

81. На противагу цьому суд апеляційної інстанції формально підійшов до оцінки доказів у даній справі та вказав, що "зазначена в державному акті дата рішення сільської ради (15.12.1995) не відповідає дійсності, адже судом беззаперечно встановлено, що 15.12.1995 сільською радою жодних рішень не приймалось і засідання ради не проводились, а серед прийнятого переліку рішень за 14.12.1995 докази прийняття рішень щодо спірної земельної ділянки відсутні".

82. Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що з урахуванням положень статті 79 ГПК України більш вірогідними є докази, надані відповідачем на підтвердження свого права користування майном, що є предметом спору, а отже і правомірності видачі йому державного акта.

83. Що стосується суперечливості відомостей стосовно дати проведення сесії Клебанської сільської ради народних депутатів від 15.12.1995 № ІV, яка зазначена в державному акті від 13.02.1996, то Верховний Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 923/1382/16 про визнання недійсним державного акта на право користування землею, де Верховний Суд зазначив:

"Судами правомірно відхилено посилання позивача на порушення порядку видачі державного акта на право користування землею, обґрунтоване відсутністю в архівному відділі Голопристанської РДА (довідка від 06.10.2015 № 01-58/К-207) рішення виконкому Голопристанської районної ради Херсонської області, що, на думку позивача, свідчить про видачу такого акта без відповідного рішення, з огляду на те, що обставини порушення порядку видачі державного акта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а норми права (ЗК 1990 року), на які позивачем здійснено посилання, набули чинності після видачі цього акта, а саме 15.03.1991, тому не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

...При цьому за обґрунтованими висновками суду першої інстанції наявність зміни окремих літер тексту на наявні літери друкуючою машиною, про що зазначено у висновку експерта від 11.07.2018 № 187-П, який було оцінено судом у сукупності з іншими доказами у справі, не може оцінюватися як підробка зазначеного документа та не є підставою для визнання спірного державного акта недійсним, оскільки зазначене не спростовує обставин видачі цього державного акта у 1990 році саме ХТВО "Херсонавтотранс" на земельну ділянку площею 5,2 га для будівництва пансіонату на 400 місць в оздоровчій зоні "Каркініт". Водночас судом апеляційної інстанції, при перевірці аналогічних доводів апеляційних скарг скаржників, правомірно зауважено, що Інструкцією про порядок складення, видачі (заміни) та зберігання державних актів на право користування землею, затвердженою 07.09.1976 Міністерством сільського господарства СРСР, не передбачено недійсності державного акта на право користування землею у зв`язку з наявністю виправлення окремих літер".

84. Верховний Суд у справі № 923/1382/16 виснував, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що державний акт на право користування земельною ділянкою, його зміст і форма, не суперечать положенням законодавства, яке діяло на момент його видачі, оскільки обставини порушення порядку видачі цього державного акта не підтвердилися під час розгляду справи.

85. З матеріалів справи, що переглядається, вбачається, що у державному акті серії ІІ-ВН № 002908 від 13.02.1996 зазначена, зокрема, наступна інформація:

- землю надано у постійне користування для організації рибного господарства відповідно до рішення Клебанської сільської Ради народних депутатів від 15 грудня 1995 року № ІV;

- Акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 3.

86. Крім того, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 002908 від 13.02.1996 викладено шляхом заповнення спеціального бланку, державний акт містить підпис голови Клебанської сільської ради народних депутатів, печатку Клебанської сільської ради народних депутатів.

87. Проте, як встановлено судом першої інстанції, помилкове зазначення у державному акті порядкового номера у Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, а також недоведеність обставин неприйняття сесією Клебанської сільської ради рішення щодо права постійного користування спірною земельною ділянкою як підстави набуття відповідного права не може оцінюватися як підробка зазначеного документа та не є підставою для визнання порушення порядку реєстрації такого державного акта.

88. При цьому суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної не спростував того, що ймовірна втрата рішення Клебанської сільської Ради народних депутатів, яке позначене в державному акті датою "від 15 грудня 1995 року, № IV" відповідальними особами Клебанської сільської Ради народних депутатів, або Клебанської сільської ради, або Тульчинської районної військової адміністрації, якій передано на зберігання протоколи сесії, рішення сільської ради, журнали реєстрації рішень сільської ради, не може слугувати причиною недійсності державного акта, який виданий на виконання такого рішення.

89. За наведеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини правомірності видачі державного акта сукупно підтверджуються матеріалами справи як за фактом розроблення відповідної технічної документації, так і встановленими обставинами, відповідно до яких Клебанською сільською радою народних депутатів допускались порушення як при оформленні матеріалів сесії сільської ради, так і при передачі в архів таких матеріалів, за що відповідальність не може покладатися на відповідача.

Щодо втручання у право відповідача на мирне володіння майном

90. У касаційній скарзі ДСГРП "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" посилається на неврахування апеляційним судом вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 16.01.2024, щодо застосування практики ЄСПЛ, а саме, щодо застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

91. Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

92. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Отже, право користування земельною ділянкою є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту отримання акта на право постійного користування землею гарантується статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

93. Вирішуючи питання щодо позбавлення права особи на користування майном, а, отже, втручання в право на мирне володіння майном, необхідно враховувати, що у сталій практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним, чи має воно на меті "суспільний", "публічний інтерес", чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

94. Зокрема, критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, які з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

95. Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

96. Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

97. На виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 16.01.2024, судом першої інстанції враховано, що порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ має місце, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 40)).

98. У вказаній справі судом першої інстанції встановлено обставини, зокрема, того, що:

- ДСРП "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" правомірно користувалось та користується земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування землею від 13.02.1996;

- з 1996 року та до моменту подання позовної заяви у даній справі ні Клебанською сільською Радою народних депутатів, ні Клебанською сільською радою Тульчинського району Вінницької області, ні Тульчинською міською радою не оспорювалась наявність у Тульчинського виробничого рибцеху об`єднання "Вінницярибгосп" (що наразі зареєстровано як ДСРП "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп") права постійного користування земельною ділянкою.

99. На підставі цього, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у даних спірних правовідносинах не прослідковується принцип "пропорційності", тобто справедливий баланс між інтересами держави і особи, з огляду на мирне володіння відповідачем спірною земельною ділянкою та водним об`єктом понад 30 років. При цьому протиправної поведінки відповідача при оформленні ним права користування на відповідні об`єкти Прокурором не доведено. Водночас фактів неналежного виконання посадовими особами відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування у процесі видачі акта на право користування земельною ділянкою ніким упродовж 30 років не зафіксовано, хоча дані факти стали очевидними під час судового розгляду справи. Відтак, на думку суду, позбавлення права користування майном відповідача через неможливість ним довести належними документами це право у зв`язку із неналежним ставленням відповідних державних органів до своїх обов`язків явно не відповідає принципу пропорційності.

100. У справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та зазначив, зокрема, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

101. Проте, надаючи оцінку підставності втручання у право на мирне володіння відповідачем спірною земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, яка не є релевантною до даної справи. На відміну від даної справи правовідносини у справі № 372/2180/15-ц пов`язані з витребуванням земельної ділянки прибережної захисної смуги, що вибула із державної чи комунальної власності та була надана у приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

102. Через відмінність характеру спірних правовідносин, установлених судами обставин та застосованих правових норм, оцінка критеріїв правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованих у сталій практиці ЄСПЛ, у порівнюваних справах також не може бути тотожною.

103. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає про обґрунтованість касаційної скарги та про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

104. Верховний Суд, ураховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

105. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).

106. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

107. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і скасував судове рішення, яке відповідає закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства "Тульчинський рибцех" ПрАТ "СП "Вінницярибгосп" задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 902/9/23 скасувати, а рішення Господарського суду Вінницької області від 06.08.2024 у даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач