Ухвала

від 21.08.2006 по справі 9/8пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/8пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

21.08.2006 року                                                Справа № 9/8пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:                    Перлова Д.Ю.

суддів                                         Лазненко Л.Л.  

                                                  Якушенко Р.Є.

за присутністю секретаря

судового засідання                           Шабадаш Д.С.

та за участю

представників сторін:

          від позивача                                      Зіньков Д.О., дов. від 10.01.06 № 1 

          від 1-го відповідача                            Шатура О.М., дов. від 07.02.06  № 60

          від 2-го відповідача                             не прибув

          розглянув у відкритому

судовому засіданні

 апеляційну скаргу          Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська

на постанову           

господарського суду                            Луганської області

від           16.06.06

у справі            №9/8пд (суддя Ворожцов А.Г.)

за позовом              Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська

до 1-го відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю Луганської фірми по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства „Агрохім ”, м. Луганськ

до 2-го відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю „Крокус”, м. Київ                    

про           визнання угоди недійсною

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач –Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська (далі –ДПІ в Артемівському районі), звернувся до господарського суду  Луганської області з позовом про визнання договору від 01.01.03 №8 про надання маркетингових послуг (далі –договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Луганської фірми по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства „Агрохім ” (далі –ТОВ „Агрохім ”) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Крокус” (далі –ТОВ „Крокус”), недійсним як такого, що скоєний з ціллю, протиправною інтересам держави та суспільства; про застосування до сторін за вказаним договором правових наслідків, передбачених ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, стягнення з ТОВ „Крокус” на користь ТОВ „Агрохім” 121650 грн.          53 коп., та стягнення з 1-го відповідача в доход держави вартість одержаних послуг на суму 121650 грн. 53 коп.

Постановою місцевого господарського суду від 16.06.06 у задоволені позову відмовлено. Мотивована дана постанова необґрунтованістю позовних вимог, виконанням відповідачами умов договору, положеннями ст. ст. 49, 153 Цивільного кодексу Української РСР, п. 11 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” (далі –Роз'яснення), ч.2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Місцевий господарський суд не знайшов підстав для визнання договору таким, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд першої інстанції зазначив, що на момент укладення і виконання спірного договору ТОВ „Крокус” мало статус юридичної особи; факти порушення норм податкового законодавства не можуть служити підставою для визнання договору недійсним за нормами цивільного законодавства.

ДПІ в Артемівському районі не погодилася з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування постанови та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на безпідставність, необґрунтованість постанови суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права (ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України), неповне з'ясування обставин, що мали значення для справи, та невідповідність висновків обставинам справи.

Скаржник також посилається на положення п.19 Роз'яснень, ст. 49  Цивільного кодексу Української РСР, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01.11.04 по справі № 2-3909-1/04, п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02 N 1056 „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки”.

Позивач стверджує, що реєстрація фізичною особою за винагороду підприємства зі статусом юридичної особи, на яке законодавством покладені конкретні обов'язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що дана особа вчиняла дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

1-й відповідач доводи заявника скарги оспорює, просить залишити оскаржувану постанову без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників позивача та 1-го відповідача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, під час проведення ДПІ в Артемівському районі виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України                       ТОВ „Агрохім” було встановлено факт взаємовідношень з ТОВ „Крокус”.

Між 1-м та 2-м відповідачами був укладений договір, згідно якого ТОВ „Крокус” зобов'язався виконати, а ТОВ „Агрохім” прийняти та сплатити здійснення послуг: пошук ринку збуту для реалізації препаратів виробництва ТОВ „Агросфера” у вигляді хімічних засобів захисту рослин та мінеральних гноїв.

На виконання умов договору ТОВ „Крокус” були надані послуги ТОВ „Агрохім” на загальну суму 121650 грн. 53 коп., що підтверджується податковою накладною від 26.06.03 №46 на загальну суму 121650 грн. 53 коп., у т.ч. ПДВ –20275 грн. 09 коп.

ТОВ „Агрохім” було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості отриманих послуг за вказаною податковою накладною.

1-м відповідачем була здійснена оплата за отримані послуги по розрахунковому рахунку згідно платіжного доручення від 27.06.03 №1303 на суму 121650 грн. 53 коп.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ „Крокус” було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код якого 32206494 згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві                       № 16900/02. Статут 2-го відповідача затверджений зборами учасників Протоколом від 05.11.02 №1 та зареєстрований в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності Оболенської районної у м. Києві державної адміністрації від 20.11.02, також відповідно до вимог законодавства України скріплений печаткою приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.11.04 по справі            № 2-3909-1/04 було визнано лише недійсність з 20.11.02 статуту та установчого договору ТОВ „Крокус”, з 03.12.02 –свідоцтва платника податку на додану вартість  2-го відповідача № 36729213, з 03.12.02 виключено ТОВ „Крокус” з реєстру платників на додану вартість. Вказаним рішенням не був встановлений факт укладення договору між відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на вимоги ст. 49  Цивільного кодексу Української РСР, згідно якої якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання відповідності спірного договору за змістом та формою вимогам законодавства.

Крім того, договір був виконаний обома сторонами, що підтверджується оплатою за отримані послуги ТОВ „Агрохім” згідно платіжного доручення від 27.06.03 №1303 на загальну суму 121650 грн. 53 коп., у т.ч. ПДВ –20275 грн. 09 коп. та виконанням зобов'язань ТОВ „Крокус”, що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт від 26.06.03 за договором.

Відповідно до положень п.11 Роз'яснень до угод, що підпадають під ознаки          ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

На підставі викладеного та відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу,  доводи позивача щодо укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, заявником скарги не доведені.

Вимоги ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, апеляційним господарським судом не застосовуються по даній справі у зв'язку з іншим предметом спору справи № 9/8пд та № 2-3909-1/04.

Крім того, матеріали справи містять копію податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ „Крокус” за червень 2003 року від 21.07.03, у рядку 5.2 якої визначено загальний обсяг оподатковуваних операцій звітного періоду в сумі            555603 грн., у рядку 20 визначено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 361 грн., що підтверджує здійснення ТОВ „Крокус” господарської діяльності.

Отже, висновки місцевого господарського суду за постановою ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та відповідають фактичним обставинам справи.

Підстав для скасування постанови не вбачається.

У судовому засіданні 21.08.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 104, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

УХВАЛИВ:

          1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському                                                                районі м. Луганська на постанову  господарського суду Луганської області від 16.06.06 по справі № 9/8пд залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Луганської області від 16.06.06 по справі               № 9/8пд залишити без змін.

           Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2            ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.   

Головуючий                                                                      Д.Ю.Перлов

Судді                                                                                          Л.Л.Лазненко

                                                                                          Р.Є. Якушенко